Євразія. Географічне положення. Поділ Євразії на дві частини світу. Дослідження та освоєння материка

• визначає протяжність материка з півночі на південь та із заходу на схід.

Євразія — найбільший континент, що омивається водами чотирьох океанів і має найбільш розчленовану берегову лінію. Тут знаходяться найвища (гора Джомолунгма) і найнижча точка (Мертве море) планети. Євразія має найбільшу, порівняно з іншими материками, площу гірських областей, найбільшу шельфову зону, площу багаторічної мерзлоти, область внутрішнього стоку, найбільшу контрастність кліматичних і природних умов. Серед інших географічних рекордів найбільше озеро — Каспійське море та найглибше — Байкал, найбільша за площею гірська система — Тибет, найбільший півострів — Аравійський. На континенті розміщено полюс холоду Північної півкулі — Оймякон.

Географічне положення. Географічне положення Євразії та її величезні розміри визначають надзвичайну різноманітність природних умов. Материк Євразія повністю знаходиться у Північній півкулі та простягнувся від близьких до Північного полюса островів майже до екватора, а острови (Калімантан, Суматра, Сулавесі), які належать материку, перетинає екватор. Жоден інший материк не оточено звідусіль такою кількістю великих і малих островів, як Євразія — це Велика Британія, Ірландія, Шпіцберген, Нова Земля, Сахалін, Японські, Великі Зондські (Калімантан, Суматра, Ява), Філіппінські. На заході Євразію перетинає нульовий меридіан, на сході — 180° меридіан. Розміщено материк у трьох півкулях. Крайньою західною точкою Євразії є мис Рока на Піренейському півострові у Португалії. Крайня східна точка, мис Дежньова, розташована на Чукотському півострові. Саме тут Берингова протока відділяє Євразію від Північної Америки. Крайня північна точка, мис Челюскін, знаходиться на півострові Таймир далеко за Північним полярним колом. На півдні материка на півострові Малакка розташовано мис Піай. Це крайня південна точка Євразії. Вона дещо не досягає екватора.

Географічне положення Євразії

Євразія — єдиний материк, який омивають води всіх чотирьох океанів: на півночі — Північний Льодовитий, на півдні — Індійський, на заході — Атлантичний, на сході — Тихий.

На південному сході моря та Зондські остови відокремлюють Євразію від Австралії. На північному сході Берингова протока розділяє Євразію та Північну Америку, на південному заході Гібралтарська протока, Середземне та Червоне моря відділяють материк від Африки. Суецьким каналом (раніше — перешийком) Євразія з’єднується з Африкою. Дарданелли, Босфор з’єднують Чорне море із Середземним, протока Ла-Манш Велику Британію з материком.

Безперервність масиву суходолу, тектонічна консолідованість материка, єдність багатьох кліматичних процесів, спільність розвитку органічного світу, необхідність урахування значення територіальної цілісності для оцінювання соціально-історичних явищ мали потребу в назві, що об’єднує Європу й Азію в єдиний материк. Тому 1883 р. австрійський геолог Едуард Зюсс у геологію та географію увів поняття «Євразія».

Береги Євразії дуже розчленовані затоками (Біскайська, Бенгальська, Перська) та морями (Північне, Балтійське, Середземне, Чорне, Азовське, Баренцове, Східносибірське, Жовте, Японське, Берингове, Південно-Китайське, Аравійське) й утворюють чималу кількість півостровів (Балканський, Апенінський, Піренейський, Скандинавський, Таймир, Чукотський, Камчатка, Корея, Індокитай, Малакка, Індостан, Аравійський). Загальна довжина берегової лінії материка — близько 100 тис. км. Розміри Євразії вражаючі. Із заходу на схід материк простягнувся більш як на 18, а з півночі на південь — на 8 тис. км.

Поділ Євразії на дві частини світу. Євразія — найбільший материк Землі, на який припадає більше третини всього суходолу. Площа материка — понад 53 млн км 2 . Зазвичай у межах Такої гігантської території природа більш різноманітна і тут зосереджено найбільшу частину населення планети. За особливостями природи та господарювання Євразію можна порівняти лише з Північною Америкою.

Нам уже відомо, що Євразія складається з двох частин світу — Європи й Азії. Природної межі у вигляді океанів, морів, проток чи каналів між ними майже не існує. Немає тут і рукотворного кордону. Тому межі між цими частинами світу визначені нечітко. Найчастіше її проводять від Північного Льодовитого океану вздовж східного схилу Уральських гір на південь (майже уздовж меридіану 60°), далі річкою Емба, що південніше річки Урал. Потім Східним узбережжям Каспійського моря та Кумо-Маницькою западиною від Каспійського до Азовського моря. Потім через Азовське море, Керченську протоку, Чорне море, протоку Босфор, Мармурове море та протоку Дарданелли і далі в Егейське море.

За розмірами Азія (43,4 млн км 2 ) значно більша за Європу (10,18 млн км 2 ).

Дослідження й освоєння материка. Ми вже знаємо, що на більшості материків до того, як туди припливли чи прийшли європейці, уже жили люди. Вони пізнавали та досліджували свою землю — територію, на якій мешкали самі та прилеглі до неї акваторії морів та океанів. З точки зору європейців, саме вони є дослідниками Азії. З точки зору мешканців Азії, вони також вивчали та освоювали землі материка. Тож спробуємо в хронологічній послідовності охарактеризувати процес пізнання Азії.

Природно, що Європу досліджували вчені з найдавніших часів. В античні часи найбільший внесок у цю справу зробив грецький географ і мандрівник Страбон (63 р. до н. е. — 19 р. н. е.) — автор першої загальної географії у 17 книгах.

Неабиякий внесок у справу дослідження Євразії зробили арабські вчені та мандрівники. Серед них можна назвати Ібн Баттуту. На початку XIV ст. Баттута за 30 років пройшов і проплив понад 75 тис. миль. Він побував у Туреччині, на Балканському півострові, півдні України, у Центральній Азії, Індії, Індонезії та Китаї.

Найменше досліджену в середні віки північну частину Європи вивчав у XVI ст. голландський мореплавець Віллєм Баренц, який відкрив групу островів (архіпелаг) Шпіцберген, острови Ведмежий і Нова Земля. На його честь названо одне з морів басейну Північного Льодовитого океану.

Східне, південно-східне та південне узбережжя Азії на початку XV ст. дослідила китайська флотилія, очолювана Ченг Хо.

Значні території Центральної Азії та Далекого Сходу досліджував російський мандрівник, дослідник, почесний член Російського географічного товариства М. М. Пржевальський. Зазначимо, що рід Пржевальських походить з України. М. М. Пржевальський пройшов понад 30 тисяч км Монголією, Китаєм, Далеким Сходом Росії. Гори та пустелі Центральної Азії, Тибет і північний захід Китаю вивчав наприкінці XIX — на початку XX ст. шведський дослідник С. Гедін. Він описав знаменитий Шовковий Шлях і витоки багатьох великих річок Євразії.

Північно-східне узбережжя материка у середині XVIII ст. успішно досліджував датчанин за походженням, мореплавець, офіцер російського флоту Вітус Беринг. Він позначив на карті узбережжя півострова Камчатка. Його ім’ям названо море, протока й острови на сході Євразії.

У землеробському освоєнні цілинних земель Євразії неабиякий внесок наприкінці XIX — на початку та всередині XX ст. зробили українці. У XVIII ст. українці почали заселяти необроблені землі Північного Кавказу. Потім українські воли та плуг пройшли шлях від України через Поволжя, Урал, Західний Сибір аж на Далекий Схід. І нині скрізь, де знаходяться в Євразії чорноземи та чорноземні ґрунти, живуть і обробляють землю нащадки українців — представників однієї з найдавніших хліборобських націй світу.

✅Берегова лінія Євразії: які моря і океани омивають материк

Ще зі школи ми починаємо вивчати географію інших територій, в тому числі берегову лінію Євразії, а також моря і океани, що омивають найбільший континент на карті Землі. Кількість водойм воістину вражає, оскільки материк має межі не тільки з теплими водами (Індійський океан), але і холодними течіями (Північний Льодовитий). Акваторії роблять сильний вплив і на кліматичні умови.

Води Атлантики

Європейське узбережжя Євразії порізане водами Атлантичного океану, який з’єднує континент з Північною Америкою. У східній стороні Серединно-Атлантичного хребта знаходиться західно-європейська улоговина. В межах цієї території розташовані такі моря, як Північне, Ірландське і Балтійське.

Їх води омивають північне узбережжя Європи, а також берегову лінію Британських островів. Через Гібралтарську протоку океан з’єднується з Середземним морем, що складається з цілого списку островів і півостровів.

Характерна риса

Атлантика межує з Північним Льодовитим океаном за допомогою підводного порогу між Гренландією і скандинавським півостровом, який досягає до 600 м в глибину. Між ними розташовується острів Ісландія, який омивається атлантичними водами, а в південно-східній стороні від нього знаходяться Шетландські і Фарерські острови.

Дотепер дослідники не можуть зійтися в тому, як саме проходить межа між двома океанами:

• За однією теорією, Атлантичний океан включає Норвезьке і Гренландське моря, за останнім і починається Північний Льодовитий океан.
• З іншої точки зору, Норвезьке море знаходиться за його межами.

Природні умови берегової лінії морів і океанів Євразії формуються завдяки розгалуженій системі теплових течій, що знаходяться в Атлантиці. Багато в чому саме завдяки їм існує Європейський клімат і місцева екосистема. Найбільшим з них є Гольфстрім, який починається в Мексиканській затоці.

Особливості течій

На схід від Карибського моря Гольфстрім розгалужується на кілька течій поменше. Два з них спрямовані в південну сторону, в той час, як найбільше з них, також відоме як Північно-Атлантичне, прагне в бік Європи. Згодом воно розділяється:

1. Перша течія закінчується в Біскайській затоці.
2. Друга досягає берегів Ісландії.
3. Третя, основна, проходить через Британські острови і Скандинавію. Його ширина дорівнює 185 км, глибина — 500 м, а швидкість може досягати 12 км на добу.

В межах цієї течії температура води досягає від + 8 (взимку) до +13 (влітку) градусів. Це набагато тепліше, ніж в навколишніх водах. Досягаючи полярного кола, воно розділяється на дві частини. Одна проходить уздовж берегів Шпіцбергена, а друга досягає Баренцевого моря. Таким чином, середня температура води у Скандинавії може досягати 12 градусів.

Над теплими водами океану формується холодне і вологе повітря. Внаслідок зимових аномалій температура морських вод Скандинавії може досягати 20 градусів Цельсія. Внаслідок цього там не буває плавучих льодів.

Площа Атлантичного океану досягає 91,66 млн кв. км. межує з Європою, Африкою, Америкою і Антарктидою. Кількість морів, що омивають Євразію, тут більше, ніж в інших океанах.

Північний Льодовитий

У межах прибережної лінії материкової частини Євразії розташовується безліч окраїнних морів. Так, північна частина океану складається з різних глибоких улоговин, розділених між собою підводними хребтами, поблизу яких є великі острови – Земля Франца Йосипа і Шпіцберген. Сам він межує з Атлантичним і Тихим океанами, останній відділений від нього Беринговою протокою.

Клімат і температура вод Північного Льодовитого океану, що знаходяться за норвезьким плином, характеризується тим, що він огороджений від течій Тихого і Атлантичного океанів великою кількістю порогів. Внаслідок цього на глибині понад 600 м температура може досягати -1 градусів.

Велика частина покрита безліччю великих і малих дрейфуючих льодовиків. Відбувається це через те, що протягом усього року над океаном дме холодне арктичне повітря.

Тихоокеанське узбережжя

Європейська прибережна лінія Тихого океану характеризується різноманітністю, розчленованістю, а також наявністю безлічі прибережних островів. Збираючись в групи і архіпелаги, вони відокремлені від нього системою найближчих морів.

На східному узбережжі Євразії, уздовж шельфової зони, знаходиться розгалужена система перехідних зон, що складається з безлічі улоговин, западин і острівних дуг. Саме в цьому місці розташовуються найглибші місця у світі, такі, як Маріанська западина, що досягає 11022 м і є глибокою точкою Світового океану, і Курило-Камчатський жолоб. Вони також належать до цієї системи перехідних зон. Висота острівних гір дорівнює в середньому 2-3 тис.км. самі западини в середньому досягають до 6000 м. у Тихому їх більше, ніж у всіх водах Світового океану.

Тихий океан володіє величезною і складною системою розгалужених морських течій, які надають найважливіший вплив на стан клімату в східній частині Євразії.

Так, одним з головних погодних факторів є пасатні течії, завдяки яким на Далекому Сході зберігаються його споконвічні природні умови. Найбільшим з них є північні пасати, що починаються біля берегів Філіппін. Одна течія рухається до Зондських островів, інша повертає в південні води, третя ж прагне на північ до прибережних вод Тайваню.

Його назва Куросіо перекладається як “Чорне”. Швидкість досягає 3 км на годину. Добираючись до острова Кюсю, Куросіо розділяється на два потоки:

Вони відомі як Дрейф Куросіо і Північно-Тихоокеанська течія. Їх можна назвати місцевим аналогом Гольфстріму, проте вони відрізняються меншою температурою і потужністю.

Окремо варто відзначити Курильська течія. Воно формується у водах Берингового моря і досягає берегів Курил і Камчатки. Взимку стає могутніше за рахунок холодних вод, що живлять його з Охотського моря. Біля південних берегів острова Хонсю стає глибше. За рахунок цієї течії формується Клімат північно-східної частини Євразії і Японії, істотно знижуючи літню температуру. Внаслідок цього Курильські острови і Хоккайдо — ті небагато води Північного Тихого океану, де бувають льоди.

Індійський океан

Навколо Індійського океану знаходяться такі великі півострова, як Індокитай, Індостан і Аравія. Між ними розташовується безліч заток і морів, що омивають Південну прибережну лінію Євразії.

В основному Індійська акваторія складається з широкої системи розломів і глибоких западин і улоговин, що досягають великої глибини. Смуга материкової мілини досягає 100 км. Однією з найважливіших характеристик Індійської водойми є його океанічні хребти, між якими знаходиться безліч глибоководних западин.

Води, що омивають береги Євразії, володіють своїм особливим термічним режимом, який визначається особливим становищем в низькій широті, а також тим, що вони замкнуті в межах Південної Євразії. Внаслідок цього тут дуже тепла температура води, що досягає 29 градусів. Це робить Індійський водойму найтеплішим у світі. Місцеві течії повністю визначаються мусонними вітрами. Влітку тут превалюють східні течії, а взимку – західні.

У тихому і в Індійському водоймах зароджується і розвивається велика частина тайфунів. Найпотужніші з них – в Тихому. Як правило, вони з’являються в період з червня по грудень. Більшою мірою вони шкодять островам Японії і Філіппінам внаслідок їх стійкого і вразливого становища.

Таким чином, океани і моря Євразії являють собою складну і розгалужену систему, істотно впливає на клімат як в Євразії, так і в усьому світі. Від морських і океанських течій залежить температура в різних частинах світу, що своєю чергою визначає умови життя людей в різних куточках Євразії. Кількість морів і океанів, які омивають материк, і зовсім більше, ніж на інших континентах. За рахунок цього тут сформувалася багата і різноманітна екосистема.