Киргизстан

Киргизстан (Киргизія, кирг. Кыргызстан) – країна в Середній Азії. Ця пострадянська країна, що здобула свою незалежність 1991 року, має неймовірну красу природи і кочові традиції, а також чи не найліберальнішу політику в Середній Азії щодо віз.

Межує на півночі з Казахстаном, на заході — з Узбекистаном, на півдні — Таджикистаном, на сході — з Китаєм.

Зрозуміти [ ред. ]

Історія [ ред. ]

Киргизи є нащадками племен з тувинського регіону Росії, які мігрували в регіони сучасного Киргизстану ще в 13 столітті, під час підйому Монгольської імперії. У 1876 році ця територія була приєднана до Російської імперії, а потім – Радянського Союзу. Разом із приєднанням приїжджали численні слов’янські іммігранти, проводилась русифікація населення.

Після створення Радянського Союзу Киргизстан різко змінилася – почався курс на індустріалізацію країни, створювалися заводи, шахти і університети. Крім того радянська влада неодноразово депортувала в Киргизстан інші етнічні меншини – німці, курди, чеченці, поляки та євреї.

31 серпня 1991 року Киргизстан став незалежним від СРСР.

У березні 2005 року відбулася так звана “Тюльпанова революція”, коли маси протестуючих з усієї країни з’їхалися до столиці, в результаті чого президент Акаєв покинув країну.

Географія [ ред. ]

Більше 3/4 території Киргизстану займають гори. Територія Киргизстану розташована в межах двох гірських систем. Північно-східна її частина (велика) лежить в межах Тянь-Шаню, південно-західна — Паміро-Алая. Межі Киргизії проходять на великому протязі по гребенях високих хребтів і лише на півночі і південному заході — по підніжжям гір і передгірним рівнинам (Чуйська долина, околиці Ферганської долини).

Вся територія республіки лежить вище 500 м над рівнем моря; більше половини її розташована на висотах від 1000 до 3000 м і приблизно третина — на висотах від 3000 до 4000 м. Гірські хребти займають близько чверті території і тягнуться паралельними пасмами в широтному напрямі. На сході головні хребти Тянь-Шаня зближуються в районі Меридіонального хребта, створюючи могутній гірський вузол. Тут (на межі з Китаєм) є найвища точка країни – пік Перемоги (7439 м).

Клімат [ ред. ]

Клімат країни різко континентальний.

Регіони [ ред. ]

10 фактів про Киргизстан

Киргизстан приваблює унікальною природою і кліматом, автентичною кухнею і гостинним народом, а ще – це країна з давніми цікавими традиціями й історією. Сьогодні розкажемо вам про найдивовижніші факти й особливості цієї країни.

Почнемо з факту, котрий насамперед стане цікавим всім українцям. Виявляється, в киргизькому селищі Біловодське народився боксер-важковаговик Віталій Кличко.

Мало хто знає, що батьківщина волоських горіхів зовсім не Греція, а Киргизстан. Якось, повертаючись із військом з походу, Олександр Македонський вирішив зробити привал у цих землях. Відпочивши і зібравшись в дорогу, полководець наказав поповнити запаси місцевими плодами, серед яких виявився горіх. Невдовзі дружина прибула до Греції, де плід постав перед світом – так горіх став грецьким, за старою назвою – волоським. Але вартий уваги і той факт, що саме на території Киргизстану розташовані найбільші горіхоплідні ліси світу. Розташовані вони в долині Арсланбоб і нині належать до всесвітнього спадку природи. Фото delicious.com.au

У Киргизстані є діюча мечеть, котру звели вихідці з Китаю, не використовуючи при цьому жодного цвяха чи інших металевих кріплень. Розташована вона у місті Каракол і називається Дунганською. Святилище має вигляд будівлі в дусі китайської пагоди з виразними рисами мечеті, скріпленої за допомогою вирубок і свердловин у колодах. Ще більшої незвичності конструкції додає вирізаний по периметру дракон, характерний для доби Цінь. Вигадливу картинку доповнює орнамент з міфології, який традиційно вирисовується в архітектурі Піднебесної. Фото flickr.com

У національної валюти Киргизстану – широка закордонна географія виробництва. Так паперовий киргизький сом друкують у Франції і на Мальті. Купюри повністю виготовлені з бавовняної тканини, котру постачають із Великобританії, а також виготовляють у Франції. Для захисту на банкноти наносять рельєфні знаки, голограми, віддаючи перевагу спеціальним дзеркальним фарбам. А монети відливають по сусідству в Казахстані, використовуючи для виробництва сталь і латунь. Що характерно, паперові гроші різного номіналу точно повторюють спектр усіх кольорів веселки.

Лавровий вінок першості серед пам’яток Киргизстану належить високогірному Іссик-Кулю – другому за розмірами солоному озеру на Землі. Його величина настільки безмежна, що часом водойма має вигляд справжнього моря з його піщаними пляжами і далеким обрієм. Якось космонавти, повернувшись із польоту і ставши на твердий ґрунт, поділилися дивовижним відкриттям. На їхній подив, найбільш яскравим об’єктом, видимим із космосу, була не протяжна Китайська стін чи великі Піраміди, а гігантське озеро Іссик-Куль, що нагадує з висоти людське око. Існує легенда, пов’язана з цим культовим місцем. Кажуть, що під оманливим покровом води глибоко на дні давньої водойми зберігаються мощі апостола Матвія, автора Священного писання і шанованого християнами святого. Фото kalpak-travel.com

У багатьох країнах є своя вежа-символ, що відрізняє його від інших держав. Не став винятком і Киргизстан зі своїм незвичайним «Біг Беном». Розташована каплиця з вражаючим механізмом у столиці Бішкеку і вважається однією з найпопулярніших точок у місті, де у місцевих жителів прийнято призначати зустрічі і побачення. Ще в радянські часи Вірменська Республіка подарувала куранти Киргизькій РСР на знак вірної дружби. Величезну годинникову конструкцію створили на підприємстві «Кристал», що обробляв діаманти, і доставили у Бішкек вантажним літаком.

Панорамі царствених киргизьких гір присвячують мелодії, вірші і сказання. Пік Перемоги, розташований на зіткненні кордонів Киргизстану і Китаю – найвища точка Тянь-Шанського хребта і одна з найвищих гір у світі. Шлях до вершини, котра сягає майже восьми тисяч метрів, заслужив репутацію неймовірно складного, але принадливого для альпіністів маршруту. Щоб дістатися до Піка Перемоги, потрібно бути як фізично витривалим, так і сильним духовно. Та він поки не єдиний рекордсмен, з ним можна порівняти і його «співвітчизників» пік Хан-Тенгрі заввишки 7010 метрів і пік Леніна – 7134 метри. Фото peakvisor.com

Дивовижна природа Киргизстану прекрасна своєю первозданністю: тут досі можна побачити рідкісні види рослин. Чарівний багряний бутон з мелодійною назвою «Айгуль» чи «місячна квітка» не зустріти ніде на планеті, окрім схилів гори Айгульташ. Існує сказання, згідно з яким місячна квітка – плід нещасного кохання прекрасної діви Айгуль, у котрої смерть забрала коханого, хороброго воїна Козу Улана. Не знісши горя від втрати, молода красуня кинулася з високої скелі, поклавши кінець своїм стражданням. Там, де розлилася кров юної Айгуль, виросли прекрасні квіти, наповнені краплями роси – гіркими слізьми дівчини у невимовному відчаї. Відтоді «місячні квіти» називають іменем молодої Айгуль, а місцеві жителі часто приходять помилуватися буйним цвітом рідкісної рослини, котру ось уже понад чверть століття охороняє Червона книга. Фото silkroadresearch.blog

Тамга-Таш – всесвітньовідомі камені ущелини Тамга, що ваблять до Киргизстану буддійських паломників і юрмища туристів. Через найдавніші буддійські молитви і тибетські надписи, висічені на кам’яній поверхні, природний пам’ятник визнали священним. Точних даних, звідки камені з таємними знаками взялися в цих краях, нема, але науковці, що б’ються над загадкою, підтверджують їхній зв’язок із тибетцями, які населяли узбережжя озера Іссик-Куль кілька століть тому. Фото trvlland.com

Киргизстан міг би стати ідеальним місцем дії для казки про Снігову Королеву і її холодне царство. Статичні сніги містяться приблизно на восьми тисячах квадратних кілометрів льодовиків, що перевищує показники альпійських і кавказьких гір разом взятих. На схилах Таласького і Киргизького хребтів снігова лінія сягає неймовірної висоти – понад трьох тисяч метрів. Крижані глиби, що поповнюють ресурси прилеглих рік і оаз, – цінне джерело прісних вод для Казахстану і всієї Центральної Азії. Фото heliski.kg

Ще один вартий уваги факт: у Киргизстані є унікальне озеро Мерцбахер. Подібні йому існують в Ісландії, Швейцарії і Гренландії. Розташоване воно між північною і південною гілками льодовика Інильчек. Його загадка полягає в тому, що озеро формується щоліта і приблизно в серпні стікає в ріку Інильчек. Таємниче озеро відкрив 1903 року німецький науковець Готфрід Мерцбахер під час експедиції на Хан-Тенгрі.

Головне фото triptokyrgyzstan.com

Оселя

Багато представників фауни занесені до Червоної книги і охороняються у національних заповідниках. Пропонуємо відправитися у подорож по Україні, щоб своїми очима побачити найцікавіших тварин, овіяних легендами, вельми незвичайних і досить рідкісних не тільки для України, але і для усього світу.

Зубр – найбільший бик, який програв битву з людиною

Коротко про вид: найбільший ссавець материкової Європи, останній європейський представник диких биків – зубр. Колись цей вид населяв ліси і відкриті місцини від Піренейського півострова до Західного Сибіру, ​​Англію і Скандинавію. Але сьогодні, на жаль, у дикій природі його майже не зустріти. Недарма зображення зубра стало всесвітнім символом порятунку рідкісних тварин і таких, що зникають.

Де можна побачити: Державна резиденція «Залісся» (Київська область), Національний заповідник «Асканія Нова» (Херсонська область), Сумська, Вінницька та Чернівецька області. Коли їхати: протягом року.

Хохуля – найнепримітніший звірок, який пережив величезних мамонтів

Коротко про вид: цей непомітний звірок є живим свідком мамонтів. Близький родич кротів і їжаків у ході еволюції чудово пристосувався до життя у воді.

Ще сто років тому хохулі були широко поширені у світі. В Україні вони жили у заплавних водоймах басейнів річок Південний Буг, Середній і Нижній Дніпро, нижній Дністер і у долинах Сіверського Дінця. Сьогодні чисельність виду не перевищує 300 особин.

Де можна побачити: заплави річок, озера і водойми з густою рослинністю (Сумська область), Луганський природний заповідник.

Коли їхати: весна, літо, осінь, рідше зима.

Рись – найпильніший хижак

Коротко про вид: цей граціозний хижак ще зовсім недавно був поширений по всій Європі, але сьогодні носить статус «рідкісний», і занесений до Червоної книги. В Україні налічують близько 350–400 особин. Живуть вони на території Карпат і Полісся. Побачити рись у природі складно, оскільки вона дуже потайлива і обережна, на полювання виходить у темний час доби.

Ця дика кішка відіграє велику роль в екосистемі, полюючи у першу чергу на хворих і ослаблених тварин. Людей не боїться, але обходить стороною. До речі, поширене переконання, що рись нападає на свою жертву з дерева, це міф.

Ця тварина-тотем, яка символізує гостроту зору, безмовність і таємничість.

Цікавий факт: у 17 столітті в Італії вчені створили Академію рисі, щоб шукати правду і боротися проти релігійності і забобонів. До речі, сам Галілей був членом цієї Академії і носив символ із зображенням рисі, що роздирає Цербера кігтями.

Де можна побачити: Черемський природний заповідник (Волинська область), Рівненський природний заповідник, Природний заповідник «Горгани» (Івано-Франківська область), Поліський заповідник (Житомирська область), Карпатський заповідник.

Форель – найцінніша пошановувачка кришталевої чистоти і прохолоди

Коротко про вид: ця риба справжнє джерело корисних жирів, тому дорого цінується у всьому світі. Мешкає форель не тільки у прохолодних водах Норвегії. Водиться вона і в Україні.

Риба любить чисті гірські річки та озера, яких так багато у Карпатах. Наприклад, у верхів’ях Прута це взагалі єдиний мешканець. Повнісінько її і у мальовничому озері Синевир, от тільки вилов там строго заборонений. Можна відправитися на рибалку в одне зі спеціальних форелевих господарств, яких тут багато: біля Сваляви, у селах Ділове, Тур’я Пасіка і т.д.

Цікавий факт: у старій Європі форель могли ловити лише королі та князі, а у Венеції на бенкеті делікатес подавався на спеціальному святковому блюді, і йому відводилося особливе місце на столі.

Де можна побачити: річки, озера, форелеві господарства, наприклад, Форелеві ставки у Колочаві, «Ждимир» у селі Вовчий; Природний заповідник «Горгани» (Івано-Франківська область), ставки поряд з Оконськими джерелами.

Коли їхати: з березня по червень, вересень.

Шацький вугор – найнезвичніша риба, що гуляє по полях

Коротко про вид: таємнича риба-змія є візитною карткою унікальних Шацьких озер. Веде нічний спосіб життя. Вона не тільки чудово плаває, а й уміє пересуватися на певні відстані по суші!

Цікавий факт: місцеві жителі не раз знаходили її у гороховому полі після дощу. Виявляється, ця чудо-риба любить поласувати горохом!

Де можна побачити: Шацький парк та його озера у Волинській області.

Коли їхати: протягом року у темний час доби.

Жук-олень – найвойовничіший вегетаріанець

Коротко про вид: справжній аристократ-велетень серед жуків! Свого часу він був широко поширений у дубових лісах Європи, Близького Сходу і Північної Африки, але сьогодні цей вид занесений до Червоної книги багатьох країн, у тому числі й України.

На території України цей рогач зустрічається у центральних, східних і північних областях. Селиться він у старих деревах і пнях у дібровах або широколистяних лісах з домішкою дуба. Дорослі комахи живуть всього 3–4 тижні.

Цікаві факти:

• Своє прізвисько жук отримав за схожість «головного убору» з оленячими рогами. Але насправді, це не роги, а рухливі верхні щелепи, що розрослися, самці використовують їх у поєдинках.
• Незважаючи на свій войовничий вигляді і сварливу вдачу, жук – вегетаріанець і харчується лише соком дерев або молодих пагонів.
• У деяких країнах Європи чеканили монети із зображенням комахи, художники писали картини.
• Жуку-оленю встановлені пам’ятники у Японії, Великобританії, Англії, у Гонконгу і на острові Суматра.

Де можна побачити: Національний природний парк «Гомільшанські ліси» (Харківська область), Природний заповідник «Горгани» (Івано-Франківська область), Поліський заповідник (Житомирська область), Канівський природний заповідник (Черкаська область). Жук-олень дуже любить дерева груші, ви можете зустріти його і у своєму саду.

Коли їхати: з кінця травня по липень.

Емпуза смугаста – набожна хижачка

Коротко про вид: у цій комасі незвично все: зовнішній вигляд, можливості, стиль полювання, розмноження. Ні для кого не секрет, що самки богомолів справжні канібали, оскільки під час спарювання вони з’їдають верхню частину тулуба самця. Незвичайне терпіння, блискавична реакція, голова, що вільно повертається на всі боки і передні лапи з гострими зазублинами роблять цих ненажер чудовими мисливцями.

Емпузи смугасті дуже теплолюбні і мешкають переважно у тропіках і субтропіках. Для України цей вид богомолів дуже рідкісний і зустрічається лише на півдні країни. Незвичайна вертикальна поза богомола з піднятими вгору, немов у благанні, передніми лапами, породили серед людей чимало повір’їв. У багатьох культурах до цих своєрідних істот ставилися з обережністю і повагою.

Цікаві факти: китайці ставляться до жуків з повагою, у традиційному бойовому мистецтві ушу є навіть стійка, що нагадує готового до нападу богомола. Знахарі Китаю досі використовують комах для приготування цілющого зілля від багатьох недуг.

Де можна побачити: у південній частині Одеської області.

Коли їхати: у літні місяці.

Чорний лелека – найсумніший птах

Коротко про вид: ці птахи з кожним роком все рідше і рідше зустрічається у природі. В Україні чисельність виду не перевищує 400–450 пар. В Україну лелеки прилітають навесні і селяться у старих лісах поблизу водойм і боліт. Вони влаштовують величезні гнізда на деревах, на висоті до 20 метрів.

Де можна побачити: у старих лісах і на луках поблизу водойм на західній та північній Україні, Природний заповідник «Єланецький степ» (Миколаївська область), Природний заповідник «Горгани» (Івано-Франківська область), Поліський заповідник (Житомирська область), Дунайський біосферний заповідник (Одеська область).

Коли їхати: з кінця квітня по серпень – вересень.

Рожевий пелікан – найжертовніший батько серед пернатих

Коротко про вид: колонії рожевих пеліканів є незвичайним і чарівним видовищем! Ці досить великі птахи привітні і доброзичливі, звичайно, якщо не турбувати їх під час гніздування. Дуже цікаво спостерігати за колективною риболовлею птахів, коли вони шикуються півколом, ляскають крилами по воді і дзьобами витісняють рибу на мілководдя.

Цікавий факт: всупереч думці, що існує, пелікани не використовують горловий мішок для зберігання риби про запас, а ковтають її одразу. У мішку птиці доставляють корм своїм пташенятам.

Де можна побачити: Дунайський біосферний заповідник (Одеська область), Національний парк «Білобережжя Святослава» (Миколаївська область), берег Чорного моря (Херсонська область).

Коли їхати: з кінця квітня по вересень.

Жовта чапля – найяскравіший птах у міфології

Коротко про вид: цей птах знаходиться на межі зникнення і занесений до Червоної книги України. Під час міграції цілі колонії жовтої чаплі можна зустріти майже на всіх водоймах півдня України.

Назву чапля отримала за свій костюм жовто-охристого кольору. Особливо красивими вони стають у шлюбний період: на потилиці з’являється чубок з довгого білого пір’я з чорною облямівкою.

Птахи ведуть нічний спосіб життя: вдень відпочивають, а з настанням сутінків виходять на полювання. Свою здобич (рибу, жаб і комах) підстерігають у заростях очерету або чагарника.

Цікавий факт: складно уявити китайський будинок без фігурки або зображення чаплі. У Китаї їй надається особливе значення і навіть споруджуються вівтарі.

Де можна побачити: зрошувальні поля міста Одеси, у пониззі Дунаю, Дністра і Дніпра, на півдні Запорізької області (східна частина озера Сиваш), Дунайський біосферний заповідник.

Коли їхати: з квітня по червень, у темний час доби.