§ 35. Харчова промисловість в Україні

СТРУКТУРА ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ. Харчова промисловість — сукупність виробництв, які спеціалізуються на виготовленні готових харчових продуктів або у вигляді напівфабрикатів, а також окремих непродовольчих товарів, створених із природної сировини.

Головним постачальником сировини для харчової промисловості є сільське господарство.

Як, на вашу думку, харчова промисловість пов’язана з машинобудуванням?

ЧИННИКИ РОЗМІЩЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ. Визначальну роль у розміщенні підприємств харчової промисловості мають сировина та споживач (мал. 99).

До джерел сировини тяжіють ті підвиди харчової промисловості, продукція яких швидко втрачає якість під час її перевезення (малотранспортабельна продукція), або це зумовлено технологічними потребами в її швидкій переробці (наприклад, полуниця).

Мал. 99. Структура харчової промисловості

Поміркуйте, які відмінності в розміщенні підприємств, що виробляють вершки та згущене молоко.

На споживача орієнтується виробництво, яке має або короткий термін зберігання, або витрати на перевезення готової продукції більші, ніж на транспортування сировини. Тому їх розміщують у місцях великого скупчення населення (мал. 99).

Окремі підприємства можуть бути розміщені як у районах зосередження сировини, так й орієнтуватись на споживачів (мал. 99). Стадії технологічного процесу цих виробництв можуть бути територіально відокремленими. Наприклад, поширення рефрижераторного транспорту дозволило розмістити підприємства з виробництва ікри в населених пунктах, що значно віддалені від районів вилову відповідних сортів риби.

ГЕОГРАФІЯ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ. Виробництво харчових продуктів і напоїв поширене по всій території України. Суттєвий вплив на міжнародну спеціалізацію харчової промисловості має збут продукції на зовнішніх ринках (наприклад, цукрової та сироробної промисловості).

Підприємства борошномельно-круп’яної промисловості виробляють борошно та крупи. В Україні майже 97 % випуску борошна припадає на пшеничне, з якого здебільшого випікають булочно-кондитерські вироби. Лідерами з виробництва борошна є Державне агентство резерву України та Державна продовольчо-зернова корпорація, а також приватні підприємства, що працюють у містах Київ, Дніпро, Тальне. Підприємство в Тальному (Черкаська область) є лідером з експорту борошна з України. Найбільше підприємств борошномельно-круп’яної промисловості зосереджено в Харківській області. Україна у 2015 р. стала світовим лідером з експорту борошна. (Поясніть чому.)

Підприємства з виробництва круп в Україні розміщено переважно в районах вирощування зерна. Лідерами за обсягами виробництва є компанії «Альтера АцтекаМіллінг Україна» в м. Черкасах (кукурудзяна крупа й борошно), «Олімп» у м. Харкові (гречана крупа), «Терра» в м. Первомайську Харківської області (вівсяна крупа). Ці компанії водночас є провідними експортерами круп.

Яким макаронним виробам надає перевагу ваша сім’я?

Відкриваємо Україну

У 2011 р. в м. Біла Церква (Київська область) відкрито фабрику з виготовлення виробів на основі макаронних продуктів швидкого приготування «МаравенФуд Україна». Тут зайнято майже 500 осіб. Продукцію експортують до країн Азії та Європи.

Дізнайтеся більше

Першим промисловим підприємством у м. Одесі в рік її заснування (1795 р.) була макаронна фабрика, її створили італійці, які приїхали на запрошення герцога Ришельє.

Чому, на вашу думку, міні-пекарні діють навіть у селах?

Макаронна промисловість повністю орієнтована на споживача. Підприємства, розташовані в містах Біла Церква, Хмельницький і Чернігів, виготовляють 2/3 загального обсягу макаронних виробів в Україні. Фабрики в Хмельницькому й Чернігові входять до складу компанії «Українські макарони» (штаб-квартира в м. Київ).

Великі макаронні фабрики функціонують також у містах: Київ, Чугуїв Харківської області, Луганськ, Каховка Херсонської області, Вінниця, Луцьк; у смт Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області. Вітчизняні виробники задовольняють 85 % усього споживання макаронних виробів у державі.

Хлібопекарна промисловість — один з найпоширеніших видів харчової промисловості, підприємства якої виробляють різні види виробів з борошна. Потужні сучасні хлібопекарні підприємства розміщено в усіх великих містах України.

Кондитерська промисловість успішно конкурує на іноземних ринках збуту, майже повністю витіснивши закордонних постачальників з національного ринку. Більшість малих і середніх підприємств орієнтовані на регіональний ринок однієї-двох областей, а великі фабрики значну частину власної продукції експортують.

Більшу частину сировини для кондитерської промисловості (особливо для виробництва шоколадних виробів) імпортують.

До найбільших виробників України належать (2015 р.) такі компанії: «Рошен» (заводи працюють у містах Вінниця, Київ, Кременчук) — 27 %, «АВК» (м. Дніпро) — 15 %, «Конті» (м. Костянтинівна Донецької області) — 14 % (карта форзаца). Великі кондитерські підприємства розташовані також у містах: Житомир, Львів, Полтава, Тростянець Сумської області, Харків. Більшу частину своєї продукції вони експортують.

Серед інших виробників слід відзначити провідного в державі виробника білого шоколаду — «МалбіФудс» (м. Дніпро). Вафлі та печиво виробляють у містах Кагарлик Київської області й Харків та в с. Старий Яричів Кам’янка-Бузького району Львівської області.

Цукрова промисловість — вид міжнародної спеціалізації України. Цукор виробляють із власних фабричних цукрових буряків (мал. 100). Більшість заводів об’єднанні в локальні й міжрайонні аграрно-промислові комплекси. Таким чином вони контролюють не лише виробництво цукру в державі, а й вирощення фабричних цукрових буряків, використовують відходи виробництва у тваринництві та харчовій промисловості.

Мал. 100. Цукрова промисловість України, 2015 р.

Мал. 101. Кількість діючих цукрових заводів в Україні в 1990-2015 рр.

Схарактеризуйте, з якими видами економічної діяльності має зв’язки цукрова промисловість.

В Україні у 2015 р. діяли лише 36 цукрових заводів, які виробили 1,5 млн т цукру (мал. 101).

Лідерами з виробництва цукру в Україні є компанії «Астарта-Київ», «УКРПРОМІНВЕСТ-АГРО», «Радехівський цукор», агрофірма «Світанок», «Галс Агро». Ці підприємства є найбільшими українськими експортерами цукру. Цукор-рафінад в Україні виробляє лише Гнідавський цукровий завод (с. Полонка Луцького району Волинської області).

Олійно-жирова промисловість виробляє олію, маргарин, майонез та інші продукти. Орієнтуючись на наявність сировини (для виробництва 1 т рослинної олії використовують 3-4 т насіння соняшнику), відповідні підприємства зосереджено переважно в Степу та Лісостепу. Тому лідером з її виробництва в Україні є Запорізька область.

У державі діють різні за потужністю відповідні підприємства — від малих олійниць у сільській місцевості до гігантських ультрасучасних підприємств у містах. Останні здебільшого орієнтовані на експорт своєї продукції.

Значні виробничі потужності та велика сировинна база дозволяють Україні бути лідером у світі з експорту соняшникової олії. На неї припадає 65 % усього виробництва рослинної олії в державі. Найбільше її виробляють підприємства холдингу «Кернел». Вони працюють у Полтаві, селищі Бандурка (Первомайський район Миколаївської області), м. Вовчанськ та смт Приколотне (Харківська область), містах Кропивницький, Миколаїв, Чорноморськ.

Відкриваємо Україну

У 2015 р. введено в експлуатацію новий олійноекстраційний завод у м. Южне Одеської області міжнародної групи «Олсідс». Потужність переробки — 2,4 тис. т насіння соняшнику на добу.

Соняшникову нерафіновану олію виробляє Запорізький олійно-жировий комбінат, рафіновану — Дніпропетровський олійно-екстраційний завод. Пальмову й кокосову олію виробляє компанія «Дельта ВільмарСНД» (м. Южне Одеської області).

Провідним виробником майонезу в Україні є група компаній «Агрокосм», до складу якої входять відповідні підприємства в містах Запоріжжя, Львів, Харків. Великі обсяги виробництва олії, майонезів, соусів є на відповідних підприємствах в інших містах України. (Дізнайтеся самостійно в яких.)

Україна — найбільший експортер світу рослинної (соняшникової та ріпакової) олії. Постачає її до понад 100 країн світу.

Молочна промисловість розвинута в усіх областях України. Переважно виробляють пастеризоване молоко, а також кисломолочні продукти та сири. У районах споживання розміщуються підприємства, що випускають продукцію з незбираного молока. Більш ніж половину всього виробництва продукції дають 10 найпотужніших компаній. Лідерами є корпорація «ТерраФуд», Вінницький молочний завод кондитерської корпорації «Рошен», холдинг «Молочний Альянс», компанія «Данон Україна», холдинг «Альміра» (карта форзаца).

Дізнайтесь з офіційних сайтів провідних компаній, де розташовано їхні виробничі потужності.

Найбільше рідкого обробленого молока та вершкового масла виробляють у Вінницькій, жирних сирів — у Сумській, а йогуртів — у Київській області. Найбільше вершкового масла виробляє Тульчинський маслосир-завод, твердого сиру — «Гадячсир», молочних консервів — «ТЕХМОЛПРОМ», сухого молока — Золотоніський маслоробний комбінат, згущеного молока — «Бершадьмолоко».

Відбулося суттєве розширення географії вітчизняного експорту за рахунок виходу на ринки країн Азії й Африки.

М’ясна промисловість здійснює переробку м’яса великої рогатої худоби, свинини, птиці, баранини. Виділяють такі основні напрями виробництва м’ясної продукції: м’ясне, ковбасне, м’ясоконсервне. Підприємства з переробки м’яса розміщено в усіх регіонах України (карта форзаца). Вони різні за потужністю — від напівкустарних у сільській місцевості до сучасних великих підприємств у містах. У 2015 р. найбільше виробляли свіжого чи охолодженого м’яса великої рогатої худоби у Вінницькій, свиней — у Львівській, птиці — у Черкаській областях.

У структурі споживання в Україні переважає м’ясо птиці. Це зумовлено його невисокою вартістю. Більш ніж половину всієї курятини виробляє агрохолдинг «Миронівський Хлібопродукт». У його складі діє «Вінницька птахофабрика» в м. Ладижині (мал. 102) — найпотужніша за обсягом виробництва в Європі.

У структурі ковбасної продукції переважають варені ковбаси, сосиски й сардельки. Ковбас найбільше виробляє м’ясна фабрика «Фаворит плюс» корпорації «АТБ» (смт Слобожанське Дніпропетровської області). Також великим виробниками ковбас є Глобинський м’ясокомбінат (м. Глобине Полтавської області), м’ясокомбінат «Ятрань» (м. Кропивницький). Провідний виробник м’ясних напівфабрикатів в Україні — «Єрмак Голд» (с. Чумаки Дніпровського району Дніпропетровської області).

В експорті України м’ясних виробів понад 60 % поставок припадає на країни Азії й Африки. Більшість становить курятина та вироби з неї.

Плодоовочеконсервне виробництво розміщують у районах виробництва сировини, яка має чіткий сезон заготівлі та нетривалий термін зберігання у природному стані (овочі, фрукти, ягоди тощо). Відповідні підприємства діють у всіх регіонах України. Переважно консервують бобові. У 2015 р. найбільше консервованих овочів вироблено в Херсонській області, а фруктових джемів, желе, пюре — у Харківській області.

Лідерами з плодовоовочеконсервного виробництва є підприємства: «Вітмарк-Україна» (фрукти), «Верес» корпорації «Смарт-Холдинг» (гриби й соуси), Ніжинський консервний завод (огірки), «Чумак» (томати та соуси з них), «Агрофьюжен» (томатна паста), «Агроспецпроект» (цукрова кукурудза та боби).

Мал. 102. «Вінницька птахофабрика» у м. Ладижині

Підприємства рибної промисловості виловлюють рибу, морепродукти та виробляють харчову, медичну, кормову й технічну продукцію. У внутрішніх водоймах виловлюють морську (скумбрія, бичок, криль, тюлька) та річкову рибу (короп, товстолоб, карась). Більше половини риби імпортують з Норвегії, США, Ісландії.

Найбільшою компанією з виробництва рибо- й морепродуктів та імпорту риби до України є «Флагман Сіфуд». Вона має найпотужніший у державі рибопереробний завод у с. Саливонки Васильківського району Київської області.

Відкриваємо Україну

Спеціалізоване рибне підприємство «Осетр» (м. Українка Київської області) — найбільший у державі виробник чорної ікри (500 кг у 2015 р.), що вирощує стерлядь й осетрів та отримує від них чорну ікру від 2000 р.

Особливе місце займають спеціалізовані господарства з вирощення риби для виробництва ікри. В Україні діє два такі підприємства: у м. Українка та с. Трипілля Обухівського району Київської області.

На ринку України активно діють іноземні компанії-імпортери: «Санта-Україна» (с. Святопетрівське Києво-Святошинського району Київської області), «Вічюнай-Україна» та «Лексо» (м. Київ).

Виноробство притаманне регіонам зі сприятливими агрокліматичними умовами для вирощення винограду, фруктів і ягід. Основним виробником виноградного вина та коньяку є Одеська область.

Найбільшим виробником виноробної продукції в Україні є холдинг «Баядера Групп», до складу якого входять завод «Коблево» (с. Коблево Березанського району Миколаївської області) та Миколаївський коньячний завод (селище Радсад Миколаївського району Миколаївської області).

Найбільшими підприємства пивоварної промисловості є «САН ІнБев Україна», «Карлсберг Україна», корпорація «Оболонь». Українське пиво експортують до більш як 40 країн світу.

Виробництво безалкогольних напоїв переважно зосереджене в Київській алгомерації. Більшу їхню частину виготовляють іноземні підприємства: «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» (філія «Київський завод» поряд із с. Велика Димерка Броварського району Київської області), «Сандора» корпорації «Пепсіко» (завод у с. Мішково-Погорілове Вітовського району Миколаївської області). Великі підприємства з виробництва безалкогольних напоїв розташовано також у містах Фастів (Київська область), Красилів (Хмельницька область), Охтирка (Сумська область), Бершадь (Вінницька область).

Відкриваємо Україну

Підприємство «Артемівськ Вайнері» (м. Бахмут) — найбільший у Східній Європі виробник ігристих вин класичним пляшковим способом. На одночасному зберіганні перебуває до 30 млн пляшок вина. На вітчизняному ринку ігристих вин на них припадає 26 % усіх обсягів продажу.

Український квас здебільшого споживає населення, його також експортують до США, Молдови, Німеччини. Основними виробниками квасу є підприємства в містах Запоріжжя, Київ, Львів, Житомир, Радомишль Житомирської області.

В Україні у промисловій експлуатації перебуває 84 родовища мінеральних вод. Випускають переважно газовану натуральну мінеральну воду (68 %). У виробництві натуральної мінеральної газованої води лідером в Україні є Львівська, а негазованої — Дніпропетровська області.

Які мінеральні води виробляють у вашій області?

Понад 30 % усього виробництва мінеральних вод припадає на заводи з їхнього розливу в містах Миргород, Моршин, Трускавець міжнародної корпорації «ІДС Груп Юкрейн», 16 % дає завод корпорації «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед», 6 % — головний завод у м. Київ корпорації «Оболонь».

Лідерами з виробництва соків є Миколаївська та Одеська області. В Україні діє 78 промислових підприємств цього виду економічної діяльності. Найбільшими виробниками є компанія «Сандора» корпорації «Пепсіко» та компанія «Вітмарк-Україна».

Значними виробниками соків та концентратів є група компаній «Т.Б. Фрут», а також підприємства у містах: Вінниця, Каховка (Херсонська область); у смт Царичанка Дніпропетровської області.

Україна постачає за кордон до 20 % цієї продукції, виробленої на вітчизняних підприємствах, передусім до Польщі, Австрії, Білорусі. В імпорті домінують поставки тропічних і субтропічних фруктових соків і концентратів. Закуповують соки у Бразилії, Нідерландах, Іспанії.

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ. Харчова промисловість — основа сучасного промислового виробництва України. Від рівня її розвитку, стабільності функціонування залежить стан економіки, продовольча безпека держави, рівень життя населення. Її розвиток дозволяє збільшити експорт готових харчових продуктів. Таким чином можна створити нові робочі місця в селах і малих міських поселеннях.

Найбільший розвиток отримають ті підвиди харчової промисловості, які можуть утвердитись на ринку країн-членів ЄС. Для цього необхідно випускати високоякісну продукцію за стандартами відповідних країн. Природні переваги України у виробництві сільськогосподарської сировини дозволяють нарощувати обсяги виробництва: олії, молочної продукції, плодоовочевих консервів, концентратів соків фруктів і ягід.

Окремі види харчової промисловості України (молокопереробна, пивоварна, сокова промисловість) контролюються міжнародними корпораціями, які будуть розвивати ті види виробництва, що приносять найбільші прибутки, на власних великих сучасних підприємствах.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: СТИСЛО ПРО ГОЛОВНЕ

• Харчова промисловість є другим за вартістю виробництва продукції видом економічної діяльності в Україні після чорної металургії.
• Сировинною базою розвитку харчової промисловості є продукція сільського господарства, рибальства, рибництва, лісового господарства.
• Визначальну роль у розміщенні підприємств харчової промисловості мають сировина та споживач.
• Харчова промисловість України постачає за кордон значну частину своєї продукції.

Знаю і вмію обґрунтувати

• 1. Назвіть основні виробництва в харчовій промисловості.
• 2. Схарактеризуйте чинники розміщення підприємств плодоовочевої та кондитерської промисловості.
• 3. Які чинники є вирішальними під час будівництва цукрового заводу?
• 4. Які області України спеціалізуються на виробництві олії, м’яса, цукру (на вибір)? Обґрунтуйте причини такої спеціалізації.
• 5. У сільських населених пунктах створюють міні-заводи з переробки м’яса. Поясніть доцільність їхнього функціонування.

Працюю з картою

Позначте на контурній карті України підприємства, що входять до складу ТНК, які діють у виробництві безалкогольних напоїв у нашій державі.

Шукаю в Інтернеті

Користуючись інтернет-джерелами, установіть, де в Україні розміщено виробничі потужності провідних компаній у рибоконсервній промисловості.

Генерую ідеї

У наш час багато уваги приділяють виробництву екологічно чистих продуктів харчування. У яких районах України доцільно розвивати відповідне виробництво?

ДОСЛІДЖЕННЯ

Тема. Українські та імпортні продукти в споживчому кошику вашої родини

Алгоритм виконання

1. Користуючись тлумачним словником та відповідною постановою уряду України, з’ясуйте й запишіть у зошит визначення поняття «споживчий кошик» та перелік продуктів, які він включає.

2. Відвідайте продовольчий магазин, який розташований біля вашого будинку. Встановіть, звідки походять продукти харчування, які найчастіше споживає ваша сім’я. Заповніть у зошиті таблицю 18.

Продукти харчування

Країна-виробник

3. Виокреміть із цього переліку, користуючись маркуванням на продукції:

• а) товари, вироблені у вашій області;
• б) товари, виготовлені в інших областях;
• в) товари імпортного виробництва.

4. Зробіть висновок: товари якого виробника переважають у споживчому кошику вашої родини.

§ 31. Особливості текстильного, швейного, шкіряного та взуттєвого виробництва в Україні

2. Із якими іншими виробництвами вони найтісніше пов’язані?

1. Особливості виробничого процесу та чинники розміщення підприємств, що виробляють тканини різних видів, одяг, шкіряно-взуттєву продукцію

Групу виробництв, які виготовляють товари для споживання населення, називають легкою промисловістю (мал. 1). До неї належать текстильні (виробництво різних тканин), швейні (пошиття одягу, білизни тощо), шкіряно-взуттєві (вичинка шкіри і пошиття взуття) та хутрові (виробництво хутра і хутрових виробів) підприємства. Отже, комплекс підприємств легкої промисловості працює для забезпечення потреб населення у взутті, одязі, предметах галантереї тощо. Частина продукції (технічна тканина, шкіра) надходить до індустріальних підприємств, зокрема транспортного машинобудування, меблевої промисловості.

Основна складова комплексу легкої промисловості — текстильна промисловість, сировиною для якої є волокна: рослинні (бавовна, льон, коноплі), тваринні (вовна, шовк), а також штучні й синтетичні (віскозний шовк, лавсан, капрон, нейлон тощо). Залежно від сировини в текстильній промисловості виділяють лляне, шовкове, вовняне, бавовняне, а також трикотажне (виготовлення трикотажного полотна і в’язаних виробів із натуральних і хімічних ниток) виробництва.

Сировиною для шкіряно-взуттєвого та хутрового виробництв легкої промисловості є шкури свійських і диких тварин, а також штучні шкіра та хутро.

Природна сировина для текстильної промисловості проходить первинну обробку, яку здійснюють на льонопереробних, шовкомотальних, вовнемийних, бавовняноочисних та інших підприємствах. Процес виготовлення тканини, крім первинної обробки сировини, містить три основні стадії: прядіння, ткацтво й обробку тканини (мал. 2). Після першої отримують прядиво, утворене однією або декількома нитками. Із прядива на ткацькому виробництві отримують різні види тканин. Обробка тканини передбачає вибілювання, фарбування та оздоблення.

Мал. 1. Структура легкої промисловості.

Мал. 2. Стадії текстильного виробництва.

Для виробництв легкої промисловості, зокрема текстильної, характерні два типи підприємств: фабрики і комбінати. На фабриках здійснюють один або два виробничі процеси, тому вони бувають прядильно-ткацькі, ткацькі або оздоблювальні. На комбінатах здійснюється повний виробничий процес — від прядіння до оздоблення.

Більшість підприємств легкої промисловості у своєму розміщенні зазвичай орієнтуються на два основні чинники. Первинна обробка, а також лляне та шовкове виробництва тяжіють більшою мірою до сировини. Випуск готової продукції (одягу, взуття), бавовняних і вовняних тканин орієнтується передусім на споживача та забезпеченість робочою силою. Тому такі підприємства здебільшого розміщуються у великих містах, а також у промислових центрах паливної промисловості, металургії, де є багато робочих місць для чоловіків, а тому сформувався надлишок незайнятих жіночих робочих рук.

2. Чинники та центри розміщення текстильного, швейного, шкіряного, взуттєвого виробництв

Легка промисловість набула розвитку в Україні у другій половині XIX ст. Перші шкіряні заводи виникли в Бердичеві (Житомирська обл.) та Києві. Пізніше були збудовані джутова фабрика в Одесі, канатний завод у Харкові, які працювали в основному на привізній сировині. У XX ст., особливо після Другої світової війни, набули розвитку трикотажна промисловість, виробництво штучної шкіри тощо. Частина цих підприємств і зараз працює у великих і середніх містах країни.

У 1990-ті рр. у легкій промисловості відбувся значний спад обсягів виробництва. Якщо на початку 1990-х рр. частка продукції всього комплексу виробництв становила 10,8 % від загального обсягу промислового виробництва України, то в 1998 р. цей показник склав менше ніж 1 %. Після такого значного спаду обсяги виробництва товарів широкого вжитку почали дещо зростати, але дуже повільно. Тому потреби українських споживачів задовольняються передусім за рахунок імпорту. Так, на українському ринку одяг, що випускається вітчизняними підприємствами, становить лише 15—20 %, а частка взуття — близько 25 %.

На початок 1991 р. в Україні налічувалося близько 160 фабрик, які були зайняті в текстильному виробництві. Однак сировинної бази для нього на сьогодні в Україні майже немає. Продукція текстильної промисловості України експортується в основному за давальницькою схемою. Тобто вона є продуктом переробки на українських підприємствах сировини, наданої іноземними фірмами. Понад 90 % текстильної продукції України виробляється з давальницької сировини.

Бавовняні виробництва працюють на привізній сировині (комбінати в Херсоні, Донецьку, Тернополі, а також підприємства в Києві, Харкові, Львові, Чернівцях та ін.), орієнтуючись у своєму розміщенні на жіночі трудові ресурси.

Вовняна промисловість орієнтується як на власну, так і на імпортну сировину. Вона представлена великими підприємствами в Чернігові, Донецьку, Кривому Розі, Одесі, Сумах.

Підприємства лляної промисловості розміщені в Житомирській, Рівненській, Львівській та Чернігівській областях, де свого часу вироблялося льоноволокно.

ЧИ ВІДОМО ВАМ, ЩО.

Тканина, яка сходить із верстатів, називається суровою. Перед тим як надійти в продаж, вона проходить процес оздоблення. Тканини різноманітного призначення оздоблюють по-різному. Одні відбілюють, інші фарбують, на треті наносять друкарський малюнок. Тканини роблять блискучими або матовими, гладкими або ворсистими. При остаточному оздобленні їх просочують рідинами, що надають їм гарного вигляду, м’якості або жорсткості, здатності не зминатися тощо.

Мал. 3. У цеху «Черкаського трикотажного підприємства “Любава”».

Мал. 4. На швейних підприємствах в основному працюють жінки.

Шовкова промисловість України, що значною мірою пов’язана з виробництвом хімічних волокон і виробляє близько 8,8 % тканин, зосереджена в Києві, Черкасах, Луганську, Лисичанську.

В Одесі на довізній сировині працює джутова фабрика (виробляє канати, шнури).

Трикотажна промисловість представлена підприємствами в Києві, Харкові, Львові, Одесі, Миколаєві, Чернівцях, Житомирі, Червонограді (Львівська обл.). Вона виготовляє трикотажні тканини, в’язані вироби, шкарпетки й панчохи з натуральних і хімічних волокон. У своєму розміщенні повністю орієнтується на споживача.

Однак частина перелічених підприємств зараз простоюють. Найбільш активними виробниками товарів легкої промисловості в Україні є група компаній «Текстиль-Контакт» (Київ, Чернігів), корпорація «Текстиль-Україна» (Кременчук), AT «Черкаський шовковий комбінат», AT «Рівнельон», AT «Черкаське трикотажне підприємство “Любава”» (мал. 3) та ін.

Швейна промисловість розвинута в багатьох містах України (мал. 4). Найвідоміші фірми й виробничі об’єднання є в Києві, Львові, Харкові, Луцьку та інших містах. За останні роки помітно зросла кількість нових підприємств швейної промисловості, які випускають якісну продукцію. Формування іміджу підприємства є важливою передумовою для зростання попиту на продукцію. На сьогодні в Україні широко відомі торговельні марки таких швейних підприємств, як «Трембіта» (Чернівці), «Парада» (Ужгород), «Маяк» (Львів), «Ворскла» (Полтава), «Селена» (Запоріжжя), «Вікторія» (Вознесенськ, Миколаївська обл.); трикотажних — «Оветри» (Покров (до 2016 р. — Орджонікідзе), Дніпропетровська обл.), «Україна» (Житомир); із виготовлення взуття — «Оріль» (Дніпро), «Лугань» (Луганськ) та ін.

Найпотужніші підприємства шкіряної та взуттєвої промисловості діють у Харкові, Києві, Львові, Запоріжжі, Луганську, Дніпрі, Вознесенську тощо.

Хутрове виробництво розташоване в Тисмениці (Івано-Франківська обл.), Балті (Одеська обл.), Жмеринці (Вінницька обл.), Харкові тощо.

Загальною проблемою легкої промисловості України є відстала технологія виробництва, проблеми з постачанням сировини, незадовільна якість продукції.

3. Народні промисли

Народні художні промисли охоплюють декілька напрямків народного мистецтва (пластичний, живописний та графічний). Щодо пластичного напрямку особливо розвинуте різьблення по дереву (мал. 5), яке раніше було поширене майже по всій лісовій смузі України. У Карпатах різьблення переважає в декорі предметів повсякденного вжитку, знарядь праці. Для південних районів України характерне різьблення виробів із глини та гіпсу.

У Карпатах також поширені промисли шкіряних виробів (футляри, череси тощо). У багатьох рівнинних районах збереглося лозоплетіння (мал. 6). Значно поширене в Україні виробництво керамічного посуду, а на Полтавщині — керамічних іграшок. У Києві та Львові працюють майстри з виробництва художнього скла.

Мал. 5. Вироби гуцульських різьбярів по дереву із села Яворова (Івано-Франківська обл.).

Мал. 6. Вироби з лози майстрів із села Іза (Закарпатська обл.).

Живопис і графіка використовують також багатство матеріалів і предметів. Серед цих промислів — стінопис, візерунки на меблях, кераміці, склі, писанкарство. Особливо славляться мальовки на папері села Петриківка (Дніпропетровська обл.) (мал. 7), полив’яній кераміці в селі Опішня (Полтавська обл.), традиційній кераміці Передкарпаття та Закарпаття, димленому посуді Полісся, писанках Космача (Івано-Франківська обл.) та інших регіонів України.

Багатством орнаменту характеризуються вироби з бісеру на Поділлі та Гуцульщині, декоративні тканини на Поліссі, рушники, вишитий одяг різних куточків України, килимові вироби Полтавщини, Чернігівщини, Київщини, Поділля та Західної України.

ЗАКРІПЛЮЄМО ЗНАННЯ

1. Які виробництва відносять до легкої промисловості? 2. Якими є технологічні особливості виробничого процесу в текстильній промисловості? 3. Які чинники визначають розміщення підприємств легкої промисловості? Якою є їхня географія? 4. Які проблеми існують у розвитку легкої промисловості в Україні? 5. Назвіть найбільші центри розміщення текстильного, швейного, шкіряного та взуттєвого виробництв в Україні. 6. Які народні промисли розвинені в різних регіонах України?

ЗАСТОСОВУЄМО ЗНАННЯ, ПРАЦЮЄМО ТВОРЧО

1. Накресліть схему послідовності процесу створення одягу — від вирощування льону до пошиття речі. 2. Робота в групах. Знайдіть в атласі та випишіть у зошит виробництва легкої промисловості, які розвинені у двох промислових центрах України (група 1 — Вінниця і Одеса; група 2 — Черкаси і Луцьк; група 3 — Житомир і Кривий Ріг). Обґрунтуйте, якими чинниками могло бути зумовлено розміщення в них цих підприємств.

Мал. 7. Тарілка з порцеляни з петриківським розписом.

ДОСЛІДЖЕННЯ

Малі і середні міста України — центри швейного виробництва

1. У додаткових джерелах знайдіть інформацію про декілька міст (щонайменше три), які є центрами швейного виробництва в Україні.

2. Укажіть чинники, які зумовили розміщення цих виробництв саме в зазначених містах.