Різниця між малим бізнесом і середнім

Малий і середній бізнес – поняття, часто розглядаються в єдиному контексті. Ототожнювати їх, однак, не завжди правомірно.

• Факти про малий бізнес
• Факти про середній бізнес
• порівняння
• Таблиця

Факти про малий бізнес

термін “малий бізнес” може вживатися як в неофіційному контексті, так і в положеннях нормативних актів. Що стосується першого варіанту його використання – багато в чому воно здійснюється, виходячи із суб’єктивного сприйняття конкретною людиною особливості ведення комерційних активностей у відповідних масштабах. У більшості випадків люди схильні розуміти під таким абсолютно скромну підприємницьку діяльність, часто – здійснювану в індивідуальному порядку. Людина, яка має невеликий магазин, кіоск, майстерню, в розумінні росіян і є власник “малого бізнесу”.

Однак існують і юридичні критерії віднесення тих чи інших комерційних активностей до категорії, про яку йде мова. Виходячи з положень ФЗ № 209 від 24.07.2007 року, а також Постанови № 702 від 13.07.2015 року, підприємства класифікуються на мікро-, малі і середні в залежності:

Відповідно до норм ФЗ № 209 та Постанови № 702, до малих підприємств правомірно відносити ті фірми, в яких:

Очевидно, що не кожен власник невеликого магазину або майстерні здатний вибудувати бізнес, відповідний зазначеним критеріям. У разі якщо показники його комерційних активностей не дотягують до перерахованих вище, з юридичної точки зору його фірму слід класифікувати як мікропідприємства.

Таким чином, російський підприємець де-факто може назвати “малим бізнесом” навіть свою саму невелику фірму. Але для відповідності даному статусу де-юре потрібно ще постаратися, щоб привести її показники до тих, які встановлені законодавством. Інакше доведеться задовольнятися статусом “мікропідприємства”.

Факти про середній бізнес

У свою чергу, поняття “Середнього бізнесу” також може розумітися на рівні побутового, суб’єктивного сприйняття або розкриватися в нормативних актах. Відносно першого аспекту – під “середньої” фірмою в Росії прийнято розуміти компанію, яка, з одного боку, не дуже масштабна, з іншого – відіграє досить помітну роль в економіці міста або району. Це може бути, умовно кажучи, не один невеличкий магазин чи майстерня, а мережа з декількох організацій відповідного типу.

Законодавчі критерії віднесення фірм до середніх також прописані в положеннях ФЗ № 209 та Постанови № 702. Відповідно до них, “середній бізнес” – це підприємство, в якому:

У свою чергу, якщо російський підприємець відкриє навіть саму скромну мережу магазинів або майстерень в масштабах міста або району, то, в принципі, його бренд вже може розглядатися як відповідний зазначеним критеріям віднесення до середнього бізнесу.

порівняння

З точки зору побутового сприйняття обох категорій це, по-перше, значимість, а по-друге, масштаби. При цьому обидва критерії дуже суб’єктивні. У свою чергу, з точки зору відповідності фірми законодавчим характеристикам середній бізнес може бути, строго кажучи, в 2,5 – 16,67 раз масштабніше, ніж малий, по величині штату або по виручці.

Таблиця

Отже, ми з’ясували, в чому різниця між малим бізнесом і середнім. Відобразимо виявлені нами критерії в таблиці.

У чому різниця між малим і середнім бізнесом?

Напевно у багатьох на слуху терміни “малий” і “середній” бізнес. У століття стрімкого розвитку людських можливостей жоден аспект повноцінного життя не залишився недоторканим. Цивілізація всеосяжним чином піддала трансформацій і вигодопріобретательскую діяльність людини, запатентувавши поняття малого і середнього бізнесу. Організаційну структуру і відмінності між цими двома видами економічної діяльності слід чітко розкласти по поличках.

Малий бізнес

Цей термін долучений для використання в неофіційних колах, характеризуючи підприємницьку активність окремого індивіда. Нерідко він використовується і в нормативно-правових актах. Нарівні із середнім бізнесом мале підприємництво дає вагомий відсоток в державну казну щорічно, визначаючи темпи економічного зростання.

Його основними виразниками в загальносвітовому масштабі виступають:

• відсутність підзвітності якомусь монополістичному підприємству на ринку, що найчастіше є плюсом, ніж мінусом.
• Гнучкість і висока ступінь адаптаційних властивостей, дозволяють йти нога в ногу з ринковим попитом.
• Освіта величезної кількості робочих місць, які стабілізують процентне співвідношення зайнятого і незайнятого шару населення.
• “Вовлекательная” функція, сприяє залученню широких мас до процесу обміну і придбання.

Серед локальних, організаційних деталей, завдяки яким малий бізнес названий таким, розрізняють:

1. Кількість штату (від 15 до 100 чоловік).
2. обсяг виручки.
3. Цілісність підприємства або фірми.

Середній бізнес

Охоплення середнього підприємництва перевищує масштаби малого. найчастіше має розгалужену структуру, об’єднану в мережу магазинів під “прапором” одного підприємства. Споживчий діапазон тут набагато солідніше, пріоритетом виступає якість продукції, що виготовляється і її подальша реалізація на ринку.

Критерії середнього комерції:

• Кількість працівників перевищує 100 осіб.
• Мережа з кількох підприємств або філій.
• Акцентування на ефективність подальшого збуту продукції.
• Покриття економічного простору кількох міст, виходячи навіть за межі області.

Суміжні особливості малого і середнього бізнесу

Незважаючи на перелік індивідуальних характеристик, наштовхують на думку, що спільного між середнім і малим бізнесом немає абсолютно, докори в тотальній різноплановості залишаються необгрунтованими.

Щоб остаточно розвіяти ці помилки, слід зазначити, що обидва:

• Можуть співіснувати на одному і тому ж ринку.
• Формують солідний відсоток в частці валового внутрішнього продукту.
• Є підприємствами, орієнтованими на задоволення соціальних запитів.
• Керуються статистикою ринкового попиту і пропозиції для збільшення затребуваності на ринку.
• підлягають оподаткуванню.
• Оперують національною валютою.
• Мають за собою перспективи юридичного закріплення статусу “великий бізнес”.

Як показує практика, їм дуже легко адаптуватися під коливання ринкової кон’юнктури, буквально “тримати руку на пульсі сучасного суспільства”, на відміну від великого бізнесу зі своєю громіздкістю і налагодженим, малорухливим по відношенню до зовнішніх змін механізмом.

Відмінні риси як регулятор юридичного статусу

Досить справедливо було б сказати, що малий і середній бізнес – це ланки одного ланцюга. Різниця полягає лише в підприємницьких масштабах і певних обмеженнях, критерії ж у них одні й ті ж. Різняться вони в кількості продукції, що випускається і штатних співробітників, обсязі грошової виручки і розмірах підприємства. По всіх перерахованих вище параметрами лідирує середнє підприємництво. За умов видачі кредиту різні фінансові установи, зважаючи на приналежність підприємства до того чи іншого виду бізнесу, керуються конкретними стратегіями.

У разі малої комерції гроші виділяються з стандартним формулюванням на кшталт “Для розвитку бізнесу”. Інший варіант очікує середній бізнес, для якого здійснюється індивідуальний підхід з боку кредиторів, що враховує всі нюанси дотування, що безсумнівно поповнює скарбничку плюсів середнього підприємництва.

Проте, держава законодавчо закріпила за малим бізнесом ряд преференцій. До них відносяться:

1. Зниження тиску з боку адміністративного апарату.
2. пільги.
3. Спеціальний податковий режим.
4. Спрощена процедура бухобліку та статистичної звітності.

Під серйозним тиском з боку конкурентів з мінімальною підтримкою держави гордо бореться середній бізнес, зазнаючи на ранньому етапі відчутні падіння і кризи. Успіх середнього бізнесу залежить безпосередньо від уміння вловлювати коливання ринку, гнучко слідувати заданим курсом. Все це покладено на плечі менеджменту, якою повинен володіти, здавалося б, взаємовиключними якостями: старанністю і ініціативністю. При хорошому економічному кліматі досягти мети не так вже й важко.

висновок

Можна зробити висновок, що фінансова і законодавча підтримка малого і середнього бізнесу для держави повинна бути в пріоритетах, так як саме вони визначають цифру макроекономічного показника під загальновизнаним скороченням ВВП. Саме малому і середньому підприємництву відведена провідна роль.

Середній бізнес виявився найстійкішим у кризу, але малі компанії зростати до середніх не поспішають

Інститут економічних досліджень (ІЕД) провів дослідження стану та значення середнього бізнесу для української економіки. Перше таке дослідження ІЕД виконав якраз двадцять років тому. Зміни вражають.

Середній бізнес, що виріс у Європі з невеликих сімейних підприємств, став двигуном економік більшості країн нинішнього Євросоюзу та, безсумнівно, генератором європейських ліберальних і демократичних цінностей. Яким же є стан середнього бізнесу в Україні та чи зможуть наші «середняки» повторити шлях європейських колег?

Як правило, українські економісти розглядають середній бізнес у пакеті з малим, але в дослідженні, результати* якого було нещодавно представлено фахівцями Інституту економічних досліджень, вирішили вичленувати саме середній бізнес, причому суто виробничі підприємства. Той самий генератор економічного зростання.

За словами старшого наукового співробітника ІЕД Євгена Ангела, офіційна статистика неоднозначно відображає структуру українського бізнесу за розміром. Крім того, у Господарському кодексі немає чіткого визначення середнього бізнесу. Він виявився захованим між великим і малим бізнесами. Однак доступні дані підтверджують, що середній бізнес є одним із стовпів української економіки. Згідно з офіційною статистикою, середній бізнес забезпечує кожне п’яте робоче місце й третину доданої вартості. Але методики української офіційної статистики суттєво відрізняються від європейських, що не дає можливості порівнювати.

Серед підприємств, які відносять до середнього бізнесу, переважають невеликі — у середньому на них працюють 124 людини. Нагадаємо, що в малому бізнесі гранична кількість працівників становить до 50 осіб, а великий бізнес починається від 250 співробітників. Здається, що 124 — це зовсім небагато, але в середнього бізнесу більш розвинена система менеджменту, що відрізняє його від малого бізнесу, і більша стійкість порівняно з більш громіздким великим бізнесом.

Свої переваги середній бізнес показав при повномасштабному вторгненні. Він виявився стійкішим перед викликами порівняно з малими й великими компаніями. І це логічно: витрат менше, ніж у гігантів, «подушка безпеки» більша, ніж у малят, але при цьому зберігається маневреність малого бізнесу, яку вже втратили великі компанії. За даними дослідників, середній бізнес випереджає великий за рівнем завантаження виробничих потужностей (70% проти 63% станом на грудень 2023 року). Що, власне, і робить середній бізнес (у тому числі виробничий) головним драйвером як економічної відбудови, так і подальшого оновлення країни.

Тим паче що сам середній бізнес за двадцять років дуже змінився. 2023 року більшість підприємств середнього бізнесу (76%) становили приватні підприємства, які ніколи не були державними. Для порівняння, 2003 року більшість становили саме приватизовані державні (88%). Нинішнім же власникам їхні фірми не з неба впали, відповідно, їхня мотивація в збереженні та збільшенні вкладених часу та грошей набагато вища, ніж у «героїв приватизації» середньої руки.

А коли вже дві третини нині працюючих середніх підприємств виникли в результаті зростання малого бізнесу, важливо, щоб ці можливості для зростання зберігалися.

На жаль, наразі спостерігається загрозливий симптом: 2023 року понад половина (55%) малих підприємств не прагнули розширюватися до розміру середніх. Серед причин — низький попит на продукцію, страх втратити податкові переваги («спрощенку»), проблеми з фінансуванням, відсутність ресурсів для інвестицій, обмежений доступ і висока вартість кредитного ресурсу.

До речі, про це ZN.UA писало у публікації «Монолог фермера. «Запускати ринок землі для іноземців під час війни — це злочин». Нагадаю, у цій публікації фермер із Волині Руслан Хомич заявляв, коментуючи дозвіл юрособам купувати до 10 тис. га орної землі, який набув чинності, що це — наступ на середній і малий агробізнес, який годує країну, і шлях до розпродажу країни. Він також особливо підкреслював недоступність для малого та середнього агробізнесу дешевих кредитних ресурсів.

Згідно з даними дослідження ІЕД, загальна система оподаткування та особливості ведення бухобліку вже 20 років залишаються перешкодами для зростання малого бізнесу до середнього. Також близько двох третин (66% 2023 року та 58% 2003-го) бізнесів застосовують схеми дроблення для мінімізації податкового навантаження.

Середній бізнес може бути одним із джерел формування середнього класу, якого сьогодні так не вистачає в Україні. Чимало менеджерів середнього бізнесу є носіями ліберальних цінностей і можуть бути рушійною силою в країні. За результатами опитувань середнього бізнесу та громадськості, переважають позитивні характеристики людей, які займаються підприємництвом. Так, більш як половина (54%) опитаних вважають, що підприємець — це активний громадянин, рушій розвитку країни.

*Фахівцями ІЕД під час дослідження було опитано понад 200 керівників середніх підприємств і понад 300 громадян України з різних соціальних верств, середній вік яких — 30 років.