Ламотриджин – це протисудомний препарат, механізм дії якого пов'язаний із блокуванням потенціалзалежних натрієвих каналів пресинаптичних мембран нейронів у фазі повільної інактивації та з пригніченням надлишкового вивільнення глутамату (амінокислота, яка відіграє значну роль у розвитку епілептичного нападу).

Ламотрин – це протиепілептичний препарат, що також називається протисудомним засобом. Використовується як монотерапія та додаткова терапія парціальних та генералізованих нападів епілепсії, включаючи тоніко-клонічні напади, а також напади, пов'язані із синдромом Леннокса – Гасто.

Початкова доза ламотриджину дорівнює 0,6 мг/кг маси тіла на добу за 2 прийоми протягом 2 тижнів; потім – 1,2 мг/кг маси тіла на добу протягом 2 тижнів. Згодом дозу необхідно збільшують максимально на 1,2 мг/кг маси тіла кожні 1 – 2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту.

Застосування Ламотрин

Схема лікування	1-й та 2-й тижні	3-й та 4-й тижні
Монотерапія	25 мг/добу (1 прийом)	50 мг/добу (1 прийом)
Додаткова терапія із застосуванням вальпроату (інгібітора глюкуронізації ламотриджину, див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ)

Показання: Гострі та хронічні психози різної етіології, психози при шизофренії. Маніакальні епізоди, пов'язані з біполярними розладами.

Уперше карбамазепін відкритий у 1953 році у Базелі швейцарським хіміком Вальтером Шиндлером, який працював у лабораторії компанії «J.R. Geigy AG» (яка натепер є підрозділом компанії «Novartis»). Уперше протисудомні властивості карбамазепіну виявлені в дослідженнях у 1959 році.

Ламотриджин — протисудомний препарат, механізм дії якого пов’язаний з блокадою потенціалзалежних натрієвих каналів …