Які три закони Ньютона

Більше трьохсот років тому знаменитий алглійський вчений Ісаак Ньютон заклав основи, на яких тримається сучасна практична і теоретична фізика. Викладені ним три закони механіки стали поворотним моментом в історії науки.

Ісаак Ньютон – англійський вчений, який народився в другій половині сімнадцятого століття. Він є основоположником класичної фізики. Ньютон сформулював три найважливіших і основних закони механіки. Він зібрав, систематизував і виклав у своїх законах знання, накопичені століттями. Ньютон також відкрив закон всесвітнього тяжіння, пояснив рух Сонця навколо Землі і вплив Місяця на гідросферу і атмосферу нашої планети. При цьому це лише деякі заслуги великого англійського вченого.

Ньютон прославився своїми працями не тільки в галузі фізики, але і в психології, філософії, математиці та астрономії.

Протягом усього свого життя Ньютон працював над формуванням так званої фізичної картини Світу, і саме цим працям судилося стати основним найбільшим відкриттям фізика. Багато вчених сходяться на думці, що саме з моменту створення Ньютоном законів механіки почався відлік історії фізики і сучасних природничих наук взагалі.

Перший закон Ньютона (закон інерції).

Перший закон свідчить, що всяке тіло продовжує утримуватися в стані спокою або рівномірного і прямолінійного руху, поки і оскільки воно не понуждается докладеними силами змінити цей стан. Суть цього закону виклав ще в 16 столітті Галілео Галілей, але Ньютон більш глибоко розглянув поняття руху з усіх точок зору (в тому числі і з філосівської сторони у своєму трактаті “Математичні початку натуральної філософії”).

Одного разу, коли вчений сидів у саду під деревом, поруч з ним землі? “- подумав він. Так за легендою був відкритий закон всесвітнього тяжіння.

Другий закон Ньютона (основний закон динаміки).

Другий закон свідчить, що зміна кількості руху пропорційно до доданої рушійної сили і відбувається за напрямом тієї прямої, за якою ця сила діє. Висловлюючись більш простими словами, прискорення, яке купується тілом прямо пропорційно рівнодіючій силі і назад пропорційно масі самого тіла. Прискорення при цьому спрямоване в бік сили, що діє на матеріальну точку.

Третій закон Ньютона (закон взаємодії тіл).

Будь-якій дії є відповідна протидія – слова, відомі кожному. У цьому і полягає третій закон Ньютона. При будь-якій взаємодії двох тіл виникають сили, що діють на обидва тіла. Третій закон свідчить, що дії завжди є рівна і протилежна протидія, інакше, взаємодії двох тіл один на одного між собою рівні і спрямовані в протилежні сторони.

Історія відкриття Закону всесвітнього тяжіння

У фізиці існує величезна кількість законів, термінів, визначень і формул, які пояснюють все природні явища на землі і у Всесвіті. Одним з основних є закон всесвітнього тяжіння, який відкрив великий і всім відомий вчений Ісак Ньютон. Визначення його виглядає ось так: два будь-яких тіла у Всесвіті взаємно притягуються один до одного з певною силою. Формула всесвітнього тяжіння, яка і обчислює цю силу, буде мати вигляд: F = G * (m1 * m2 / R * R).

Дуже довгий час люди вивчали небо. Вони хотіли знати все його особливості, всі закони, що панують в недосяжному космосі. По небу становили календар, обчислювали важливі дати і дати релігійних свят. Люди вірили, що центром всього Всесвіту є Сонце, навколо якого обертаються всі небесні суб’єкти.

По-справжньому бурхливий науковий інтерес до космосу і взагалі до астрономії з’явився в XVI столітті. Тихо Браге, великий учений астроном, під час своїх досліджень спостерігав за переміщеннями планет, записував і систематизував спостереження. До того моменту, як Ісаак Ньютон відкрив закон сили всесвітнього тяжіння, в світі вже утвердилась система Коперника, згідно з якою всі небесні тіла обертаються навколо зірки по визначених орбітах. Великий учений Кеплер на основі досліджень Бразі, відкрив кінематичні закони, які характеризують рух планет.

Грунтуючись на законах Кеплера, Ісаак Ньютон відкрив свій і з’ясував, що:

• Рухи планет вказують на наявність центральної сили.
• Центральна сила призводить до руху планет по орбітах.

Учений не просто відкрив і опублікував формулу свого закону, але розробив математичну модель, згідно з якою можна обчислити найскладніші руху небесних тіл.