Відносні займенники. Ті ж питальні, але без знаку питання, вживаються для приєднання підрядних речень до головних: хто, що, який, чий, котри́й, скільки.

Неозначені займенники з частками аби-, де-, – сь пишуться разом: абиякий, декотрі, когось. з частками будь-, – небудь, казна-, хтозна-пишуться через дефіс: будь-який, хто-небудь, казна-що, хтозна-чим.

Українська мова: займенник

Розряд	Приклад
Вказівні	той, цей, такий, стільки
Питальні	хто? що? який? чий? котрий? скільки?
Відносні	хто, що, який, чий, котрий, скільки
Означальні	весь (увесь), всякий (всяк), кожний (кожен), жодний (жоден ), інший, сам, самий

Стабільну версію було перевірено 25 квітня 2023. Займе́нник — це самостійна частина мови, що вказує на особу, предмет, ознаку, кількість, але не називає їх. Наприклад: він, ми, щось (вказують на особу, предмет); той, мій, всякий (вказують на ознаку); скільки, стільки (вказують на кількість).

Неозначені займенники вказують на невідому особу, предмет, ознаку чи кількість. Щоб утворити неозначений займенник, потрібно до відносного займенника (хто, що, який, чий, котрий, скільки) додати частки аби-, де-, – сь, казна-, хтозна-, будь-, -небудь.

Усі займенники змінюються за відмінками: хто — кого, кому, ким, (на) кому. Деякі займенники змінюються ще й за родами та числами: чий — чия, чиє, чиї. У реченні займенник найчастіше виступає: підметом: Вчора я ходив у школу.

Займенники який, яка, яке, які, котрий, котра, котре, котрі + означальні (крім весь (увесь), вся, всі) відмінюються, як прикметники твердої групи; весь (увесь), вся, всі змінюються, як прикметники …