Опис та характеристика рослини Редька дика

Стебло – прямостояче, висотою 30-60 см, розгалужене коротковолосисте. Листки – черешкові, ліровиднороздільні, з довгастояйцевидними нерівномірнозубчастнми частинками. Суцвіття – квітки правильні, двостатеві, роздільнопелюсткові, в нещільних китицеподібних суцвіттях. Оцвітина подвійна, 4-членикова; пелюстки (до 20 мм завдовжки) світложовті, рідше білі, з жовтимп або фіолстовими жилками і довгим кінчиком. Тичинок 6, з них 2 коротші за інші. Маточка одна, стовпчик її невиразний. Корінь – тонкий стрижневий.

Добра медоносна і олійна рослина, але непридатна як зелений корм

Сходить – навесні. Цвіте – в червні – серпні. Плодоносить – в липні.

Сім’ядольні листки довжиною 10-15 мм, на довгих опушених черешках. Перший листок ліровидний, з великою округлою верхівковою чашею.

Глибина проростання – з глибини 2-5 см. Життєздатність насіння в грунті – понад 10 років; Максимальна плодючість – 12 тис, насінин, Середня – 160-2500 насінин

Температура проростання – мінімальна +2. +4°С; насіння дружно проростає лише після перезимівлі, маючи період спокою, що триває 6-8 місяців.

Дуже поширений на всій території України, особливо на Поліссі та в північній частині Лісостепу. Засмічує ярі посіви (ячменю, вівса, гороху, льону, люпину). Росте також на городах, у лісорозсадниках, біля доріг тощо. Добра медоносна і олійна рослина, але непридатна як зелений корм.

Будова рослини

Плід – стручок. Форма плоду- циліндричний, твердий, членистий, не розкривається,чотковидний з довгим носиком; після достигання розпадається на 5-8 (11) окремих члеників, що містять по одній насінині. Колір плоду- блідо-жовтий. Розмір плоду- 30- 80 мм довжина і 3-4 мм ширина, Розмір насіння -3-3,5 мм діаметр. Форма насіння -овально-куляста, сітчасто-ямчаста. Колір насіння – червонувато-коричневий.

Редька

Редька (Raphanus) — однорічна або дворічна трав’яниста рослина. Редька належить до сімейства капустяних або хрестоцвітих, також як редиска, капуста і ріпа.

Дворічна редька в перший рік утворює коренеплід, а в другий рік — насіння. Біологічно редька схожа на редис, але з більш потужним коренеплодом, масою від 200 м до 3 кг, різної форми. Існують різні забарвлення шкірки редьки: зелений, білий, рожевий і чорний.

Редька — один з найдавніших коренеплодів, відомий в наших краях із XIV століття. Існують європейські, китайські і японські різновиди редьки. Існує європейська гостра редька, яку найчастіше вирощують садівники, солодка китайська редька називається лоба, а японська — дайкон.

В природних умовах зустрічається в азіатських районах з помірним кліматом, а також на території Європи. Як овочеву рослину редьку почали культивувати дуже давно. На сьогоднішній день городниками вирощується вигляд, іменований редька посівна (Raphanus sativus), в природних умовах він не зустрічається.

Біологічні характеристики

Редька — городня рослина, культивується в двох формах:

• з дрібними, пофарбованими в білий або червоний колір і з гострим смаком коренеплоди;
• з великими, пофарбованими в чорний колір і з коренеплодом дуже гострим за смаком.

Редька любить сонячні місця, хороший полив, прекрасно відгукується на підгодівлю звичайної золою і цибульним настоєм.

Листя різноманітні за формою, розміром і ступеня опушенности, надрізані або цільні. До кінця вегетації розетка налічує 6-12 листків, довжина яких може досягати 60 см.

Корінь потовщений, проте він буває і тоненьким, як у олійної різновиди. Корінь, який формується у перший рік росту, може бути пофарбований в рожевий, зелений, чорний, білий, червоний або фіолетовий колір, проте м’якоть у нього завжди біла. Коренеплоди мають гірко-гострий смак і специфічний запах завдяки наявності глікозидів і ефірної олії.

Суцвіття — пелюстки широко овальні напаки, довго нігтьові, жовті, білі або пурпурово-фіолетові.

Плоди — циліндричні стручки, що закінчуються довгим носиком і розламуються поперек на членики. Якщо стручок з двох члеників, то нижній членик більшою частиною порожній або зародковий, рідше з 1-2 насінинами, а верхній — з кількома насінинами.

Насіння — яйцевидно-кулясте, корінець зародка лежить в жолобку між сім’ядолями.

Практичне використання

Коренеплоди редьки багаті на мінеральні речовини. Вони містять солі калію, кальцію, заліза, магнію, фосфору, йод, бром, а також інші біологічно активні сполуки: лізоцим, аскорбінову кислоту, тіамін, рибофлавін, леткі олії та глікозиди, які мають фітонцидні властивості і обумовлюють своєрідний смак редьки. Виявлено також у редьці екстрактивні речовини, сірку, ретинол.

Дика редька містить в насінні до 35 % олії.

В їжу використовують коріння (містять жири, вуглеводи, білкові речовини, вітаміни C, P); споживають сирою.

Редька посівна виявляє жовчогінну та дезинфікуючу дію. Наявні у ній екстрактивні речовини підвищують апетит і стимулюють виділення шлункового соку та жовчі. Рослина має добре виражені фітонцидні властивості. Сік редьки посівної бактерицидно діє на патогенні гриби, віруси та бактерії. Редька значно поліпшує обмін речовин, запобігає атеросклерозі.

Редьку посівну здавна застосовують у народній медицині при подагрі, нирковокам’яній хворобі, як сечогінний засіб. Потерту з медом редьку вживають при коклюші, бронхіті та катарі верхніх дихальних шляхів.

Як відхаркувальний і сечогінний засіб вживають свіжий сік редьки по 1 столовій ложці 2-3 рази на добу за 30 хв до їди.

При виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, а також при підвищеній кислотності шлункового соку редьку вживати протипоказано.

В Китаї спалюють олію дикої і культурної редьки для отримання сажі, з якої роблять відому китайську туш.

Олійну редьку вирощують на насіння для видобутку біодизелю.

Агрономічні особливості

Висадка: квітень

Збір врожаю: червень

Тривалість вегетації: 60-70 днів

Хороші попередники: огірки, помідори, горох

Невдалі попередники: хрестоцвіті

Місце для посадки

Для гарного зростання культури потрібні родючі суглинні або супіщані грунти. Для того щоб не відбувалася деформація плодів, в грунті не повинні бути присутніми камені. Редька досить холодостійка культура. Вона витримує заморозки до -2 °С. Оптимальна температура для активного росту редьки +18 °С.

Обробіток грунту

Зростає цей коренеплід на порівняно легких або родючих суглинистих ґрунтах, які попередньо глибоко копають. Культура сильно страждає від підвищеної кислотності ґрунту, тому перед посівом її перевіряють і за потреби вносять вапно, доломітове борошно чи крейду. Це також допомагає зберегти редьку від такого грибкового захворювання, як килу. Грядки під літні сорти готують восени. Землю добре перекопують, вносять компост або перегній і мінеральні добрива.

Сівба

Насіння висівають сухими або пророщеними. Перед посівом їх спочатку поміщають в сольовий розчин (1 чайна ложка на 1 склянку води) для відбракування порожніх. Вони спливуть на поверхню. Інші замочують у рожевому розчині марганцівки на 24 години для запобігання захворювань.

Насіння редьки сіють рідко, через 15 см. В кожну лунку кладуть 2-3 насінини. Відстань між рядами не менше 30-35 см. Глибина весняного посіву 1,5-2 см, літнього — 3 см.

Особливості догляду

При появі на грядках твердої кірки, ґрунт обов’язково розпушують між рядами. Бур’яни відразу ж прибирають, оскільки при їх розростанні видалити бур’янисту траву, не пошкоджуючи культуру, проблематично.

Сходи з’являються через тиждень, їх відразу ж треба прорідити, залишивши в лунці одну сильну, добре розвинену рослину. Якщо редька буде рости в густоті, то вона дасть квіткову стрілку і дрібні коренеплоди. Необхідно регулярно проріджувати культуру.

У перші дні вегетації полив і підживлення небажані. Полив найбільш важливий в період приросту гички і утворення коренеплоду. Поливати редьку треба систематично. Полив ранньостиглих сортів проводять 1 раз у 7 днів, при цьому пізньостиглих ― 3 або 4 рази протягом всього періоду вегетації. На 1 кв. метр грядки беруть від 10 до 12 літрів води.

Добрива

Редьку підгодовують рідким гноєм або пташиним послідом, розчинивши їх у воді у співвідношенні 1:4 і 1:10 відповідно. Якщо у бадилля бліде забарвлення, то рослину підгодовують деревною золою. Добрива вносять після дощу або хорошого протоку ґрунту. Азотні добрива використовувати не рекомендується.

За три тижні до збирання всі підгодівлі припиняють, оскільки вони негативно впливають на зберігання коренеплодів.

Шкідники

• Капустяна попелиця
• Блішка хвиляста
• Білан капустяний
• Білан ріпний
• Капустяна міль
• Клоп капустяний
• Муха капустяна весняна
• Муха капустяна літня
• Капустяна вогнівка
• Стручкова (обпалена) вогнівка
• Прихованохоботник стебловий капустяний
• Ріпаковий листоїд
• Ріпаковий квіткоїд
• Ріпаковий пильщик (трач)

Хвороби

• Альтернаріоз
• Мокра гниль
• Іржа
• Бактеріальний рак
• Борошниста роса
• Переноспороз (Несправжня борошниста роса)
• Фузаріоз
• Бактеріальна плямистість
• Біла гниль
• Жовтуха айстри
• Кіла
• Парша звичайна
• Пітіозна гниль
• Ризоктоніоз
• Судинний бактеріоз
• Фомоз
• Церкоспороз
• Червона гниль
• Чорна гниль
• Чорна ніжка
• Аспергільоз (Чорна пліснява, чорна цвіль)
• Дефіцит азоту
• Дефіцит бору
• Дефіцит заліза
• Дефіцит калію
• Дефіцит кальцію
• Дефіцит магнію
• Дефіцит марганцю
• Дефіцит міді
• Дефіцит молібдена
• Дефіцит сірки
• Дефіцит Фосфору
• Дефіцит цинку

Сорти/гібриди

Назва сорту чи гібриду