В сучасній українській мові кома вживається на письмі для відокремлення однорідних членів речення, звертань, вставних слів, виділення порівнянь і зворотів, відокремлення частин складних речень.

Не виділяються комами вислови із словами як, ніж, які стоять після слів більш, менш, не раніше, не пізніше, не довше, не далі: Продуктивність праці зросла більш ніж удвічі. Не далі як учора ми мали розмову про це.

Деякі дієслова (думаю, здається, кажуть), іменники (на жаль, на щастя, правда), прислівники (можливо, видно, справді) можуть виконувати функції і члена речення, і вставного слова, залежно від змісту речення. Якщо в реченні до такого слова можна поставити запитання, то воно не вставне і комами не виділяється.

Коли «як-от» стоїть після узагальнювального слова, то перед ним ставиться кома, а після нього — двокрапка перед наступними однорідними членами.

Ніколи не є вставними слова навіть, майже, приблизно, принаймні, нібито, все-таки, мовби, неначе, адже, тобто, особливо. Сполучники однак і проте виконують функцію вставних слів лише всередині речення. Якщо ці слова стоять на початку речення, вони є сполучниками й комами не виділяються.

§ 158. КОМА (,) І. Кома в простому реченні. У простому реченні кому ставимо в таких позиціях. 1. Між однорідними членами речення, не поєднаними сполучниками: Під вікнами насадила Ганна бузку, любистку, півників та півонії (І. Нечуй-Левицький);