✅Таблиця «Функції шкіри»

Основною є захисна функція шкіри. Шкірний покрив захищає від усіх видів зовнішніх впливів: фізичних (ударів, високих і низьких температур, ультрафіолетового випромінювання), хімічних (кислот і лугів), біологічних (хвороботворних мікроорганізмів).

Терморегуляція. Шкіра випромінює тепло і виділяє піт, який при випаровуванні охолоджує шкіру. Також вона накопичує тепло, що важливо в холодну погоду.

Шкіра виводить продукти обміну, в цьому полягає видільна функція шкіри.

У судинах шкіри накопичується до 1 л крові. Це функція депонування (накопичення) крові.

Ендокринна функція. Шкіра синтезує і накопичує вітамін D, а також бере участь в обміні деяких гормонів.

У шкірі знаходяться імунні клітини, які створюють імунний бар’єр проти мікроорганізмів.

Шкіра наповнена чутливими нервовими закінченнями. Вони беруть участь у виникненні дотику, відчуття температури навколишніх предметів. Це сенсорна функція шкіри.

Таблиця з поясненнями на тему “Функції шкіри”

Ця таблиця розглядає різні функції шкіри, включаючи бар’єрну функцію, терморегуляцію, відчуття, виробництво вітаміну D, збереження вологи, виділення сечовини та механічний захист.

Ви використовуєте старий браузер – Internet Explorer ! Сайт може працювати неправильно. Ми рекомендуємо використовувати Internet Explorer 11.

© 2024 Всі права захищені. При використанні матеріалів нашого сайта посилання на наш сайт обов’язкове! Дякуємо за розуміння.

Будова і функція шкіри

Значення шкіри. Беручи участь у теплорегуляції, шкіра відіграє велику роль в обміні речовин і енергії. Через шкіру відбувається і виділення невеликої кількості продуктів розпаду.

Значення шкіри не вичерпується участю в обміні. Являючи собою зовнішній покрив тіла, вона виконує і захисну функцію. Крім того, через численні рецептори шкіри, які сприймають механічні і температурні подразнення, встановлюється зв’язок організму з зовнішнім середови­щем.

Будова шкіри . Шкіра складається з двох шарів: зовнішнього, що називається надшкір’ям, і внутрішньог о — власне шкіри.

Надшкір’я утворене багатошаровим епітелієм і поділяється на поверхневий шар і глибокий.

Поверхневий шар перебуває під постійним впливом зовнішнього середовища і складається з мертвих зроговілих клітин. Ці епіте­ліальні клітини позбавлені ядер, безперервно злущуються і замі­нюються новими за рахунок клітин глибокого шару, що постійно-розмножуються. Лупа, що вичісується з голови, складається з таких відмерлих клітин. У місцях, що зазнають постійного тис­нення, роговий шар шкіри потовщується.

Клітини глибокого шару мають витягнуту форму і великі ядра. В їх протоплазмі відбувається відкладання пігменту (барвної речо­вини). Під впливом сонячного проміння це відкладання посилює­ться, і людина загоряє.

Надшкір’я захищає організм від проникнення бактерій. Всяке поранення її ніби відкриває ворота, через які можуть попасти збудники бешихи, стовбняка та інших хвороб. Потовщання над­шкір’я в місцях, які зазнають впливу ззовні, оберігає розміщені нижче тканини від ушкоджень. Пігмент, що скупчується в над­шкір’ї, не пропускає ультрафіолетового проміння, надмір якого шкідливо впливає на деякі життєві процеси.

Власне шкіра має еластичність і складається з клітин та ве­ликої кількості волокон сполучної тканини, що переплітаються між собою. Власне шкіра заходить в надшкір’я численними висту­пами, що називаються сосочками. В сосочках є багато кровонос­них судин. Зміна просвіту цих судин відіграє велику роль у збільшенні і зменшенні тепловіддачі. В сосочках закінчуються нерви і лежать рецептори.

Під шкірою лежить підшкірна жирова клітковина. Вона скла­дається з пучків волокон сполучної тканини; проміжки між ними зайняті клітинами, які містять жир. Підшкірна клітковина захищає органи, що лежать під нею, від механічних ушкоджень і оберігає організм від надмірних втрат тепла.

Залози, волосся і нігті. В сполучній тканині шкіри розміщені потові залози. Вони мають вигляд трубочок, згорнутих у клубочки. Вивідна протока залоз відкри­вається на поверхні надшкір’я. Потові залози розподіляються по тілу нерівномірно. Особливо багато їх на обличчі, на долонях рук, під пахвами. Всього в тілі людини є 2-3 мільйони потових залоз. Це забезпечує велике потовиділення, з яким зв’язано ви­далення продуктів розпаду і звільнення організму від надміру тепла, яке загрожує йому перегріванням.

На шкірі в багатьох місцях є волосся. Це залишок суцільного волосяного покриву, який був у далеких предків людини. Нижній кінець волоса знаходиться в шкірі і ото­чений сумкою із сполучної тканини. До сумки прикріплюються гладенькі м’язи, що мають вигляд стрі­чок, які починаються у власне шкірі. Скорочення м’язів змінює положення волоса і викликає появу «гу­сячої шкіри».

У волосяні сумки відкриваються своїми протоками сальні за­лози. Протягом доби ці залози виді­ляють близько 20 грамів жиру, який змащує волосся і пом’якшує шкіру. Роговий шар шкіри, вкритий салом, не змочується, а тому оберігає розміщені нижче клітини від випаровування води і не пропускає її в організм із зовнішнього середовища.

На пальцях ніг і рук є нігті. Це особливо змінені ділянки ро­гового шару надшкір’я.

Шкіра: будова, функції та значення. Реферат

Епідерміс (надшкір’я) 0,07-2,5 мм – представлений багатошаровим плоским зроговілим епітелієм. Його глибокі шари складаються з клітин, які розмножуються і мають назву росткового епітелію.

Наближаючись до поверхні шкіри, клітини стають плоскими, зроговівають, злущуються і відпадають (зроговілий шар). Саме роговий шар захищає шкіру від механічних, хімічних пошкоджень, проникнення води і мікроорганізмів усередину тіла (мозолі – потовщений роговий шар), забезпечує регенерацію шкіри та очищення шкіри.

В ростковому шарі міститься пігмент меланін, який надає шкірі забарвлення й поглинає ультрафіолетові промені, захищаючи цим організм. Цей шар приймає участь у синтезі вітаміну D.

В епідермісі містяться чутливі нервові закінчення.

Дерма (власне шкіра) – щільна сполучна тканина товщиною 4 мм. В ній виділяють сосочковий і сітчастий шари.

• а) Сосочковий шар складається з пухкої сполучної тканини і утворює сосочки, які впинаються в епідерміс. Відповідно їм на поверхні шкіри утворюється рельєфний малюнок з ліній різної конфігурації. Їхня форма й розташування індивідуальні (дерматогліфіка). Цим широко користуються в криміналістиці та судово-медичній практиці (дактилоскопія). Сполучна тканина цього шару крім клітин містить галогенові і еластичні волокна, які зумовлюють міцність і пружність шкіри. Шар пронизаний кровоносними і лімфатичними судинами, нервовими волокнами і закінченнями. Тут розташовані клітини з пігментом, м’язові клітини. Вони беруть участь у підніманні волосся, у виділенні секретів шкірних залоз, підтримують пружність шкіри. Сосочковий шар здійснює живлення епідермісу, в якому немає кровоносних капілярів.
• б) Сітчастий шар – еластичні і колагенові волокна, створюють переплетення. Завдяки своїй еластичності шкіра не перешкоджає рухам людини. У цьому шарі залягають сальні і потові залози, волосяні сумки, рецептори.

Волосяні сумки – утворення, в яких знаходяться корені волосся. Сюди підходять кровоносні судини, нерви і м’язи. М’язи випрямляють волосся, рефлекторно скорочуючись при охолодженні тіла, з’являється “гусяча шкіра”.

Сальні залози розміщені біля коренів волосся, виділяють жир, який змазує волосся і шкіру – попереджуючи тим самим від пересихання, надмірному випаровуванні води і мікроорганізмів. За добу виділяється до 20 гр шкірного сала. Багато сальних залоз є на шкірі обличчя, але тут вони не зв’язані з волосяними мішечками (2 млн).

Процес тепловіддачі. Організм віддає теплову енергію за допомогою фізичних процесів:

• Тепловипромінювання (рух нагрітого тілом повітря).
• Теплопроведення (віддавання тепла речам – одягу, повітрю) – за звичайних умов не має великого значення, одяг – поганий провідник тепла.
• Випаровування води з поверхні тіла (потовиділення) і легень, а також з калом та сечею.

Тепловипромінювання та випаровування перебігають з різною інтенсивністю і залежать від:

• Зовнішньої температури
• Вологості повітря
• М’язового напруження
• Товщини підшкірно-жирової клітковини.

В умовах холодного повітря шкіра перешкоджає тепловіддачі за рахунок звуження просвіту судин і зменшенню кількості крові, яка циркулює ними, при цьому зменшується потовиділення. При підвищенні вологості повітря знижується тепловіддача.

Під час фізичних навантажень збільшується тепловіддача.

Чим тонша товщина підшкірно-жирової клітковини, тим більша тепловіддача.

Гігієна шкіри. Профілактика захворювань шкіри. Забруднення шкіри приводить до порушення її функцій.

Основним способом догляду за шкірою є миття, при якому з поверхні шкіри усуваються пил, мікроби, шкірне сало, піт, рогові лусочки, а також різні речовини, що забруднюють шкіру в процесі роботи.

Мити тіло рекомендується 1-2 рази на тиждень теплою водою, використовуючи туалетне мило, мочалку чи губку. Це попереджає не тільки запальні процеси шкіри, а й розвиток педикульозу, корости.

Миття повинно супроводжуватись обов’язковою зміною натільної і постільної білизни (в ношеному до миття одязі вміщуються високі концентрації речовин, які виділились з потом і можуть всмоктуватись розігрітою, під час миття, шкірою в кров і лімфу.

Шкіру шиї, пахових западин і під молочними залозами слід щодня мити. Людям, що працюють на виробництві, де багато пилу чи велике фізичне навантаження, по закінченні роботи необхідно приймати теплий душ.

Умивання обличчя вранці і після денної роботи, миття рук по мірі забруднення і витирання чистим рушничком.

Профілактика захворювань шкіри. Стан шкіри залежить від різних хвороботворних чинників довкілля, стану організму і догляду за нею.

Чистота шкіри – одна з важливих умов здоров’я людини.

Однією з найчастіших хвороб шкіри є дерматит – запалення шкіри. Дерматити спричиняють хвороботворні мікроорганізми. Вони також можуть виникати при ураженні шкіри кислотами, лугами або внаслідок зовнішнього застосування лікарських засобів. Частою причиною дерматитів є механічна травма шкіри (укус комах), косметичні креми, лосьони, надмірне засмагання. При дерматиті виникає почервоніння шкіри, її набряк, свербіння, пухирі.

Гноячкові захворювання шкіри спричиняють стафілакоки, які дуже поширені в природі і завжди є на шкірі. У разі недотримання правил гігієни, порушення функціонування імунної системи, вони виявляють свою хвороботворну дію. До розвитку цих захворювань часто призводять механічні ураження шкіри – порізи. Розчухи, надмірна пітливість шкіри.

Грибкові ураження шкіри є дуже загрозливими хворобами; грибки передаються через постільну білизну, рушники, взуття, воду в басейнах. Утворюються виразки, що мокнуть, сверблять, стають воротами для інфекції. Хворобливий процес поширюється по організму, виникають різні ускладнення (нагноєння, бешиха).

Бешиха – підвищення температури тіла до 40˚С, озноб, на ураженій шкірі виникає почервоніння. Уражене місце болить, пече, виникають пухирі, а в тяжких випадках – змертвіння шкіри. Бешиха може ускладнюватися запаленням мозкових оболонок (менінгіт) та поширення стрептокока по всьому організму (сепсіс). Внаслідок бешихи може відбуватися порушення лімфовідтоку в ураженому місці з виникненням слоновості.

Стригучий лишай – хвороба, що спричинюється грибом, який уражує волосся, нігті, шкіру.

Профілактика грибкових захворювань полягає у дотримуванні правил особистої гігієни.

Себорея – хвороба пов’язана з розладом діяльності сальних залоз. Функціональна діяльність сальних залоз залежить від стану залоз внутрішньої діяльності, нервової системи, загального обміну речовин, вітамінного забезпечення організму.

При порушення правил особистої гігієни можуть виникнути такі хвороби, як короста (спричиняє коростяний кліщ) та педикульоз (вошивість спричиняється головною або платяною вошею).

На кожному квадратному сантиметрі шкіри неохайної людини виявляють до 40 тис мікроорганізмів, серед яких є і хвороботворні. Клітини чистої шкіри виділяють речовину, яка має бактерицидні властивості і згубно діє на хвороботворні мікроорганізми. Ось чому треба завжди стежити за чистотою своєї шкіри.

Потові залози – мають вигляд трубочок, що починаються щільно закрученим клубочком, вивідна протока відкривається на поверхні шкіри отвором. Клубочки обплетені капілярами, крізь стінки яких з крові у потові залози потрапляє вода з мінеральними солями, сечовиною та іншими речовинами. Так утворюється піт, який за своїм складом подібний до сечі, але значно меншої концентрації. За добу у спокої – 500 мл поту.

Рецептори (термо-, механо-, барорецептори, больові рецептори) – не зібрані в окремий орган чуття, а розсіяні по всій шкірі. Густота розташування шкірних рецепторів не скрізь однакова.

Підшкірна жирова клітковина – найглибший шар шкіри. Представлена пухкою сполучною тканиною, волокнами і великою кількістю жирових клітин. Товщина шару різна і залежить від способу життя, харчування, стану здоров’я та обміну речовин. Крізь неї в дерму проходять кровоносні судини і нерви.

Їх функції: збереження тепла, пом’якшення ударів (амортизаційна функція), захист внутрішніх органів, депо жиру, зв’язок шкіри з внутрішніми тканинами тіла.

Похідні шкіри людини – волосся і нігті.

Волосся – є похідним роговим дерми. У волосині розрізняють стрижень та корінь. Корінь закінчується волосяною цибулиною і розташований у волосяному мішку (фолікулі). Знизу у волосяну цибулину входить волосяний сосочок, до якого підходять кровоносні судини і нерви.

Стрижень виступає над поверхнею шкіри, складається з мозкової речовини, вкритою щільною кутикулою. Мозкова речовина – зроговілі клітини, що містять кератин, меланін та пухирці повітря. Кутикула – один шар без’ядерних клітин, які черепицеподібно прилягають одна до одної.

На голові близько 150 тисяч волосин. Нормальна швидкість росту волосся на голові: 1 см за місяць, а загальний термін життя кожної волосини – 4-5 років. За добу у середньому в людини випадає 30-50 волосин. Ріст волосся регулюється нервовою та ендокринною системою.

Нігті – зроговілі пластинки (тонкі та прозорі) на кінчиках пальців. Ніготь складається з кореня, тіла та вільного краю, лежить у нігтьовому ложі, утвореному сполучною тканиною і зародковим шаром епідермісу (матрикс – йде ріст нігтя). Корінь і бічні частини нігтя прикриті складкою шкіри – нігтьовим (кутикулою) валиком. Ніготь складається з кератину – твердого волокнистого білка. Нігтьове ложе інтенсивно кровопостачається, тому ніготь має рожевий корінь. Швидкість росту нігтя – 0,1 мм за добу.

Роль шкіри в теплорегуляції організму людини

Всі ферменти клітин, які беруть участь в обміні речовин та енергій, можуть нормально працювати тільки за незначного коливання температури – 36˚С – 37˚С. При зниженні (30˚С) або підвищенні (42˚С) температури, ферменти клітин руйнуються, обмін речовин припиняється, людина помирає. Підтримання сталості температури тіла забезпечує процес теплорегуляції, що триває впродовж усього життя людини. Він зумовлює: утворення тепла в організмі – теплоутворення і віддавання тепла організмом – тепловіддачу.

Процес теплоутворення відбувається переважно хімічним шляхом, коли при розкладанні та окисленні в мітохондріях жирів, вуглеводів і білків вивільняється енергія АТФ, більша частина якої використовується на утворення теплої енергії.

Найбільше тепла в організмі людини виробляють органи з напруженим обміном речовин (печінка, скелетні м’язи). Регуляція теплоутворення відбувається за рахунок нервово-гуморальних механізмів і хімічним шляхом – підсилення або послаблення обміну речовин та енергії. Впливають на цей процес температура довкілля та стан фізичної активності.

В холодну погоду теплоутворення в м’язах зростає і холод діє на відповідні рецептори шкіри, вони підсилюють імпульси до головного регулятора вегетативних функцій – гіпоталамуса. У ньому є два центри – теплоутворення та тепловіддачі. Збуджуючись, центр теплоутворення надсилає сигнали до тих ланок організму, що відповідають за підвищення обміну речовин та енергії: симпатичної НС, щитовидної залози, печінки, скелетних м’язів, наднирникових залоз.