Ex tempore. Приготування рідких лікарських форм: мікстура Карташова

Історія застосування йоду у медичній практиці налічує вже понад 200 років. Його використовували як ефективний засіб при порушеннях функції щитоподібної залози. На сьогодні встановлено вплив йодовмісних гормонів щитоподібної залози тироксину і трийодтироніну на стимулювання гуморального імунітету й нормалізацію ліпідного профілю крові, тому препарати йоду мають більш широке застосування

У зимовий період значно зростає захворюваність на грип та ГРВІ. Одними з ефективних заходів профілактики грипу та ГРВІ є застосування засобів, що підтримують наш імунітет. Наприклад, відома мікстура П. Карташова, яка містить натрію саліцилат і йод, рекомендована при початкових проявах катаральних захворювань, а також для їхньої профілактики.

Мікстура являє собою водний розчин, тому згідно з вимогами наказу МОЗ України № 197 від 07.09.1993 р. її слід готувати за загальними правилами приготування лікарських форм із рідким дисперсійним середовищем. Приготування можна проводити як із сухих речовин, так і з використанням розчинів-концентратів прописаних солей. Крім того, до складу мікстури входить спиртовий розчин йоду у невеликій кількості, який потрібно додавати до приготованого водного розчину в останню чергу у флакон для відпуску.

Фармакопейні препарати йоду

Фармакопейними препаратами йоду є: йод кристалічний та розчини йоду спиртові 5% і 10% (Solutio iodi spirituosa 5% aut 10%).

Спиртовий розчин йоду 5% є досить стійким препаратом, що зумовлене стабілізувальним впливом калію йодиду, який утворює з йодом водорозчинну комплексну сполуку. Розчин готують на суміші спирту і води за такою технологією: 20 частин калію йодиду розчиняють у 40 частинах суміші води і 95% спирту (порівну), додають 50 г йоду, після чого доводять об’єм розчину цією ж сумішшю до 1 л.

Спиртовий розчин йоду 10% готують на 95% спирті. У зв’язку з можливими окислювальними процесами при зберіганні такий розчин готують на нетривалий час — до 1 місяця.

Спиртові розчини йоду застосовують як антисептичні та подразнювальні засоби при запальних захворюваннях шкіри і слизових оболонок. Крім того, розчини йоду використовують внутрішньо у формі крапель для профілактики атеросклерозу.

Термін «йод» був запропонований Гей-Люсаком у 1813 р. Слово походить від давньогрецького «фіалкоподібний», що пов’язане з фіолетовим кольором диму, який спостерігав першовідкривач йоду — французький хімік Бернар Куртуа у 1811 р. Він отримав пари йоду при нагріванні розсолу попелу морських водоростей із концентрованою сірчаною кислотою. Пари сконденсувалися у кристали, які мали колір та блиск графіту.

У 20-х роках ХІХ ст. швейцарський лікар Жан-Франсуа Куанде провів ряд досліджень і виявив ефективність йоду при лікуванні хворих із зобом

Показання до застосування

Мікстуру Карташова рекомендують застосовувати при початкових проявах грипу і ГРВІ по 1 столовій ложці кожні 1–2 год.

Для профілактики вказаних захворювань доцільно приймати мікстуру 2–3 рази на день

Мікстура Карташова

Solutionis iodi 5% spirituosae gtts VI

Aquae purifi catae 200 ml

M.D.S. По 1 столовій ложці 1–2 рази на день

Нінель Орловецька, канд. фарм. наук,
Оксана Данькевич, канд. фарм. наук,
Руслан Редькін, канд. фарм. наук,
Національний фармацевтичний університет, Харків

Калію йодид порошок для орального розчину 125 мг флакон, №1 Лікарський препарат

Основні фізико-хімічні властивості: порошок білого або майже білого кольору або безбарвні кристали, солено-гіркого смаку.

Фармакотерапевтична група

Антидоти. Код ATXV 03 AB 21.

Фармакологічні властивості

При надходженні йодидів у клітини епітелію фолікула щитовидної залози під впливом ферменту йодид-пероксидази відбувається окиснення йоду з утворенням елементарного йоду, який включається у молекулу тирозину. При цьому одна частина радикалів тирозину у тиреоглобуліні йодується. Йодовані радикали тирозину конденсуються у тироніни, основними з яких виявляються тироксин (Т4) та трийодтиронін (Т3). Утворений комплекс тироніну та тиреоглобуліну виділяється як депонована форма гормону щитовидної залози у колоїд фолікула та зберігається у такому стані протягом кількох днів або тижнів. При дефіци т і йоду цей процес порушується. Калію йодид компенсує його дефіцит, сприяє відновленню порушеного синтезу гиреоїдних гормонів.

Важливими властивостями калію йодиду виявляється його здатність попереджувати накопичення радіоактивного йоду у щитовидній залозі та забезпечувати її захист від дії радіації. ,

При прийомі внутрішньо швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Широко розподіляється по всіх тканинах та рідинах організму. Виділяється переважно нирками.

Показання

Профілактика захворювань щитовидної залози під час ядерно-технічних аварій з метою запобігання опроміненню.

Протипоказання

– індивідуальна підвищена чутливість до діючої речовини;

– герпетиформний дерматит (хвороба Дюринга );

– гіпокомплементарний уртикарний васкуліт (синдром МакДаффі);

– гіперфункція щитовидної залози;

– токсична аденома, вузловий або дифузний токсичний зоб.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

При одночасній високодозній терапії йодом та калійзберігаючими діуретиками можливий розвиток гіперкаліємії, з препаратами літію – розвиток зобу та гіпотиреозу.

За одночасного застосування Калію йодид з інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (ЛПФ) може розвинутися гіперкаліємія, серцеві аритмії або зупинка серця. Якщо сумісне застосування зазначених лікарських засобів вважається доцільним, то рекомендується реіулярно контролювати рівень калію у плазмі крові.

Перхлорат та тіоціонат конкурентно гальмують поглинання йоду щитовидною залозою, а тиреотропний гормон (ТТГ) – стимулює.

Одночасне застосування Калію йодид з йодовмісними лікарськими засобами (наприклад, аміодарон) не рекомендується через можливий ризик небажаних ефектів.

Сумісне лікування хінідином із калію йодидом може супроводжуватись підсиленням ефекту хінідіну на серце у зв’язку зі збільшенням концентрації калію у плазмі крові.

Поєднання лікарського засобу з рослинними ачканоїдами та солями важких метанів може призвести до утворення нерозчинного осаду та ускладнити всмоктування йоду.

Особливості застосування

Слід розглянути необхідність застосування лікарського засобу Калію йодид для різних вікових груп ризику. Вагітні, жінки, які годують груддю, немовлята та діти повинні першочергово отримувати йодопрофілактику. Йодна профілактика використовується проти інгаляційного впливу радіоактивних ізотопів йоду, однак не повинна розглядатися як виняткова, зокрема у разі потрапляння радіоактивного йоду через травний тракт.

Разова доза Калію йодид забезпечує достатній захист протягом 24 годин.

Переважно евакуація населення (при наявності показань) є більш ефективним заходом щодо радіаційного захисту, ніж повторний прийом лікарського засобу. Якщо евакуація з якихось причин затримується або неможлива, то багаторазове (повторне) застосування Калію йодид слід проводити не раніше ніж через 24 години після першого прийому лікарського засобу та за умови пролонгованого надходження радіоактивності в зовнішнє середовище після офіційних оповіщень.

Слід уникати повторних доз у новонароджених, а також у вагітних і жінок, які годують груддю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнти з тиреотоксикозом, які проходять медикаментозне лікування, або пацієнти з тиреотоксикозом в анамнезі, які пройшли медикаментозне лікування та перебувають у стадії ремісії, можуть бути у групі ризику.

Йод-індукований гіпертиреоз може виникнути у пацієнтів із безсимптомним вузловим зобом або прихованою хворобою Грейвса, які не перебувають під наглядом лікаря. Слід з обережністю застосовувати комбінацію калію йодиду та калійв.місних лікарських засобів пацієнтам із нирковою або наднирковою недостатністю, гострим зневодненням або тепловими судомами.

Слід бути обережним, якщо Калію йодид призначається одночасно з калійзберігаючими діуретиками, оскільки це може призвести до гіперкаліємії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Потенційна користь від йодної профілактики найбільша у молоді. Щитовидна залоза плода, новонародженого та дитини має вищий щорічний ризик раку щитовидної залози на одиницю дози радіоактивного йоду, ніж щитовидна залоза дорослої людини.

Профілактика калію йодидом зазвичай не показана дорослим віком від 40 років, окрім випадків, коли інгаляційні дози опромінення підвищуються до рівня 5 Гр, тобто такі, що порушують функції щитовидної залози. Ризик розвитку раку щитовидної залози у цій групі низький, однак частота захворювань щитовидної залози вища, тому прийом калій йодиду може спровокувати ускладнення з боку щитовидної залози.

Новонароджені в перші дні життя піддаються особливому ризику через вплив радіоактивного йоду та блокування функції щитовидної залози через перевантаження калію йодидом. Частка радіоактивного поглинання в чотири рази більша, ніж у всіх інших вікових груп. Транзиторний гіпотиреоз в цей ранній період розвитку мозку може призвести до втрати інтелектуальних можливостей. Якщо новонародженим дають стабільний йод, необхідне ретельне спостереження за функцією щитовидної залози. Для новонароджених, яким застосовували калію йодид протягом перших кількох тижнів життя, слід контролювати рівень ГГГ і, за необхідності, рівень Т4 та проводить відповідну замісну терапію .

Застосування у період вагітності або годування груддю

Повідомлялося про тератогенні ефекти, такі як вроджений зоб і гіпотиреоз, при введенні ка л ію йодиду вагітним жінкам.

Профілактичне застосування калію йодиду вагітній жінці також є ефективним для плода, оскільки йод проникає через плаценту.

Протягом усієї вагітності кількість доз Калію йодид слід звести до мінімуму та уникати повторних доз. Якщо Калію йодид використовувати на пізніх термінах вагітності, необхідно контролювати функцію щитовидної залози новонародженого. Зазвичай це досягається за допомогою рутинного скринінгу новонародженого. Для новонароджених, яким застосовували калію йодид протягом перших кількох тижнів життя, слід контролювати рівень ТТГ і, за необхідності, рівень Т4 та проводити відповідну замісну терапію .

Вагітним жінкам з активним гіпертиреозом не можна приймати Калію йодид через ризик блокування щитовидної залози плода.

Лікарський засіб Калію йодид проникає у грудне молоко, тому препарат під час годування груддю приймати тільки в рекомендованих дозах. Жінкам, які годують груддю не слід застосовувати повторні дози Калію йодид.

Немає даних щодо впливу діючої речовини калію йодиду на фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Будь-яких випробувань щодо вивчення впливу на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами не проводили.

Спосіб застосування та дози

Лікарський засіб Калію йодид слід застосовувати тільки після офіційного оповіщення про радіаційну аварію та при загрозі надходження в організм радіоактивного йоду для захисту від опромінення щитовидної залози.

Оптимальний ефект йодної профілактики досягається при завчасному (превентивному) прийомі препарату Калію йодид за 6 і менше годин до опромінення.

Допустимий період для прийому Калію йодид становить 24 години до і протягом 6 годин після очікуваного початку впливу опромінення. Також обгрунтовано приймати лікарський засіб для блокування щитовидної залози протягом 8 годин після початку впливу опромінення. Початок йодної профілактики пізніше ніж через 24 годин після впливу радіоактивного йоду може завдавати більше шкоди, ніж очікувана користь, оскільки сприятиме продовженню біологічного періоду піврозпаду радіоактивних ізотопів йоду, які вже накопичилися в щитовидній залозі.

Одноразове застосування Калію йодид забезпечує захист щитовидної залози приблизно на 24 години.

Рекомендовані дози для одноразового прийому препарату Калію йодид:

• Відміряти необхідну кількість води чи приготованого розчину можна за допомогою шприца для ін’єкцій без голки, який можна придбати в аптеці.

Для дітей перед прийомом препарат можна змішати з молоком, водою або соком.

Калію йодид призначений для перорального застосування.

Приймати разову добову дозу внутрішньо після їжі, попередньо розчинивши вміст флакона у невеликій кількості солодкого чаю або прокип’яченої та охолодженої до кімнатної температури води.

Після приготування розчину його треба випити якнайшвидше.

Повторні дози у разі тривалого впливу

Достатньо одноразового прийому Калію йодид. Однак, за умови довготривалого чи повторного негативного впливу радіоактивного йоду, можливий повторний прийом препарату здійснюється лише після офіційних оповіщень (див. розділ «Особливості застосування»).

Немає доступної інформації, яка б свідчила про необхідність зниження дози.

Однак через зниження ниркової екскреції існує ризик накопичення препарату в організмі.

Порушення функції печінки

Немає доступної інформації, яка б свідчила про необхідність зниження дози.

Однак через зниження детоксикації печінки існує ризик накопичення препарату в організмі.

Немає доступної інформації, яка б свідчила про необхідність зниження дози.

Однак, оскільки ця популяція має підвищений ризик ураження печінки та/або нирок, існує ризик накопичення препарату в організмі. Через підвищений ризик наявних захворювань щитовидної залози у людей літнього віку не слід застосовувати повторні дози.

Діти

Препарат застосовують у педіатричній практиці.

Немовлята (від народження до 1 місяця): рекомендується контроль функції щитовидної залози (аналіз ТТГ, за необхідності вільний Т4).

Передозування

При гострій інтоксикації йодом спостерігається рефлекторне блювання, болі у животі, діарея (іноді з кров’ю), забарвлення слизових оболонок у коричневий колір. Може настати дегідратація та шок. Рідко відзначається стеноз стравоходу . Хронічне передозування призводить до феномена, який називається йодизмом: металічний присмак у роті, набряк і запалення слизових оболонок (рині т , кон’юнктивіт, гастроен т ерит, бронхіт, бронхозпазм); вугровий висип; дерматит; набряк та болі слинних залоз; геморагії, підвищення температури тіла; дратівливість; головний біль.

При тривалому застосуванні високих доз препарату (понад 300 мкг на добу) можливий розвиток йод-індукованого гіпертиреозу (особливо у пацієнтів літнього віку при наявності вузликового зобу або токсичної аденоми) .

При терапії високими дозами йоду (понад 1 мг/добу) в окремих випадках можуть розвинутися зоб і гіпотиреоз.

Перша допомога полягає у промиванні шлунка, прийомі активованого вугілля. При застосуванні гемодіалізу можна зменшити рівень йоду у плазмі крові.

Побічні реакції

Перелік побічних реакцій, наведений нижче згідно з класами систем органів за класифікацією MedDRA, а саме: дуже часто (≥ 1 / 1 0) ; часто ( ≥ 1 / 100 до 1/ 1 0 ); нечасто ( ≥ 1 / 1 0 00 до / 100); рідко ( ≥ 1 / 10 000 до / 1 00 0); дуже рідко ( / 1 0 000); невідомо (частоту не можна оцінити за наявними даними) .

З боку шлунково-кишкового тракту

Невідомо: шлунково-кишкові розлади (включаючи нудоту); порушення смаку (включаючи металевий присмак ).

Невідомо: реакції гіперчутливості, такі як висипання на шкірі, набряк слинних залоз, головний біль та бронхоспазм, що можуть бути легкими або тяжкими та залежати від дози.

З боку ендокринної системи

Невідомо: повідомлялося про гіпертиреоз, йод-індуковані аутоімунні захворювання (типу Грейса та Хашимото), токсичний вузловий зоб та йод-індукований гіпотиреоз, як побічні ефекти йодотерапії.

Невідомо: також повідомлялося про гіперактивність щитовидної залози, тиреоїдит і збільшення щитовидної залози з розвитком або без розвитку мікседеми .

З боку шкіри та підшкірної клітковини

Тривале застосування може призвести до психічної депресії, нервозності, імпотенції та безсоння.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливою процедурою. Це дозволяє продовжувати моніторинг співідношення «користь/ризик» для відповідного лікарського засобу. Медичним працівникам необхідно повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень..

Йод (Iodum) Косметичні засоби

Йод ― розчин спиртовий для зовнішнього застосування 5% ― це препарат, що відомий майже кожній людині. Цей препарат належить до групи антисептичних та дезінфікуючих лікарських засобів. Широко застосовується як в якості безрецептурного лікарського засобу, так й у відділеннях лікувально-профілактичних закладів. І хоча історія застосування йоду в медицині налічує вже більше ніж півтора сторіччя, він займає окреме місце у процедурах діагностики та лікування.

Як діє препарат Йод

В основі препарату ― елементарний йод, що належить до категорії галогеновмісних антисептиків. Окрім протимікробної дії, він характеризується також відволікаючим та місцевоподразнювальним ефектами. Препарат не є синонімом розчину Люголя (в останньому йод та йодид калію розчинені у воді або у гліцерині).
Елементарний йод був відкритий французьким хіміком-технологом Бернаром Куртуа трохи більше 200 років тому ― у 1811 р. ― у результаті серії досліджень, у яких вчений нагрівав розчин золи морських водоростей з сірчаною кислотою та спостерігав осадження парів у вигляді пластинчастих кристалів незвичайного фіолетового кольору. У подальшому ці кристали вивчали такі видатні діячі, як Гемфрі Деві (Humphry Davy) та Жозеф Гей-Люссак. Останній у 1813 р. і дав новому елементу назву «йод» (похідне від грецької ioeides ― фіолетовий, темно-синій, подібний кольором на фіалку) (Кореченкова Е., 2011), а антисептичні властивості відкритої речовини були описані у 1839 р. (Тихомиров А.Л., 2014).
Протимікробна дія йоду пов’язана з його здатністю втручатися в обмінні процеси патогенних мікроорганізмів. Один з бактерицидних ефектів пов’язаний з тим, що йод активно окиснює трансмембранні білки та внутрішньоклітинні білки завдяки окисненню бактеріальних білків з гідроксильними та сульфгідрильними групами (Тихомиров А.Л., 2014).
Коли йод проникає у клітинну цитоплазму, він вступає у реакції взаємодії з аміногрупами білків, у результаті чого інгібується робота важливих ферментних систем ― йод викликає зміни їхньої четвертинної структури, що призводять до порушення їх ензимної та каталітичної активності. У результаті взаємодії йоду з водою, що міститься у цитоплазмі, утворюється активний кисень, що запускає каскад реакцій перекисного окиснення (Микулич Е.Л., 2012).
Хоча історія застосування йоду як антисептика налічує тисячоріччя (у давні часи жителі Далекого Сходу ― Китай, Корея, Японія ― використовували вижимки з морських водоростей та губок у якості перев’язувального матеріалу, щоб рани швидше загоювалися та не гноїлися), настойку йоду в якості антисептика почав використовувати М.І. Пирогов у 1865–1866 рр. (Кореченкова Е., 2011). А публікації російського лікаря М. Філончикова акцентували увагу практикуючих хірургів (а також лікарів інших спеціальностей) на перевагах застосування водних та спиртових розчинів йоду саме для обробки очікуваної зони операційного поля (Полутов Д.Б., 2009). Таким чином, спиртовий розчин йоду став однією зі знакових хімічних речовин, які сприяли суттєвому (можна навіть сказати стрибкоподібному) розвитку хірургії.
Йод є антисептиком широкого спектру дії, для якого характерні не тільки бактерицидні, а й вируліцидні та спороцидні властивості. У спектр його дії потрапляють грампозитивні та грамнегативні бактерії, віруси, найпростіші, гриби, а також пріони (Тихомиров А.Л., 2014). Причому для досягнення ефекту потрібна доволі короткочасна експозиція ― 15–60 с. За швидкістю дії він досі посідає одне з перших місць у лінійці сучасних антисептичних засобів.

Загальні принципи застосування Йоду

Йод призначений для місцевого/зовнішнього використання ― пошкоджені ділянки шкіри змащують за допомогою змоченого розчином ватного або марлевого тампону. Показаннями до його застосування є (інструкція МОЗ України):
— інфекційно-запальні захворювання шкіри та слизових оболонок;
— профілактика приєднання вторинної інфекції при невеликих порушеннях цілісності епідермісу (подряпини, садна, дрібні рани);
— розчином обробляють операційне поле;
— як відволікаючий засіб для симптоматичного полегшення невралгій або міозитів.

Окремі випадки застосування Йоду

Спиртовий розчин йоду також використовують при піодерміях ― обробляють поверхню шкіри після розкриття пустули або фліктени. Також аби попередити поширення інфекції, окрім обробки уражених ділянок, хворому коротко підстригають нігті та 2 р/добу обробляють йодом (Плиева Л.Р., 2015).
Спиртовий розчин йоду характеризується високою антиадгезивною активністю щодо госпітальних штамів Candida albicans , Escherichia coli , Klebsiella pneumoniae , Pseudomonasaeruginosa , Staphylococcus spp. ― він інгібує ріст збудників у 67–87% випадків (Хаджибаев А.М., 2011).
Спиртовий розчин йоду в комбінації з етиловим спиртом та хлоргексидину біглюконатом виявляє сколецидну активність, тому застосовується для санації порожнини ехінококових кіст печінки (Притула В.П., 2014). Ехінокок ― це паразит з роду стрічкових черв’яків, який може уражувати печінку, легені та інші паренхіматозні органи людини. Достатня сколецидна дія є дуже важливою характеристикою при виборі препарату для промивання порожнини ехінококової кисти, оскільки сколекси мають вкрай високу життєздатність та можуть поширюватися у випадку, якщо під час операції не вдалося вилущити кісту єдиним блоком без порушення цілісності капсули.
5% спиртовий розчин йоду традиційно застосовується в хірургії ― ним обробляють руки медичного персоналу перед операцією. При різних способах (Спасокукоцького — Кочергіна, Оливкова, Кіяшова, Альфельда) після ретельного миття рук (механічне очищення від забруднень) та промивання їх дезрозчином, кінчики пальців, нігтьове ложе та складки шкіри та тильній поверхні кисті обробляють спиртовим розчином йоду.
Йодовмісні препарати також застосовуються у гінекологічній практиці для обробки статевих шляхів перед хірургічними втручаннями (вишкрібання порожнини матки, емболізація маткових артерій, конізація шийки матки тощо) (Тихомиров А.Л., 2014).
Препарати з вмістом йоду широко застосовуються в медицині з діагностичною метою:
― тест Шиллера ― під час кольпоскопії розчин йоду наноситься на шийку матки та підозрілі ділянки слизової оболонки піхви після очищення її від виділень. У нормі епітеліальні клітини містять глікоген. Завдяки взаємодії з ним усі оброблені ділянки мають бути рівномірно зафарбовані в коричневий колір. Незафарбовані ділянки епітелію свідчать про атрофію або неоплазію епітелію (Свердлова Е.С., 2011). У разі виявлення таких ділянок з них додатково беруть біоптат для більш ретельного морфологічного дослідження;
— аналогічно проводиться проби Шиллера — Писарєва у стоматології. Відміна в тому, що в ділянках запалення відбувається накопичення великої кількості глікогену, що сприяє появі специфічного забарвлення (Король Д.М., 2013). Причому ця проба вважається достатньо чутливою та об’єктивною, оскільки у міру зменшення вираженості запального процесу площа забарвлених ділянок та інтенсивність забарвлення знижуються;
— проба Бальцера популярна у дерматології для діагностики та уточнення поширеності такого захворювання, як висівкоподібний (різнокольоровий) лишай (Зоиров П.Т., 2012). Усе вогнище ураження зафарбовується інтенсивніше, аніж інтактна шкіра, оскільки у межах ураження розпушується роговий шар шкіри та інтенсивніше просочується розчином йоду;
— також розчин йоду може застосовуватися для діагностики корости. Якщо пошкоджену ділянку шкіри обробити йодом, то коростові ходи будуть мати вигляд темно-коричневих смуг на світло-коричневому фоні;
— в ургентній хірургії вже класичним є застосування розчину йоду для оцінки джерела перитоніту. При отриманні ексудату з черевної порожнини з міні-доступу (наприклад для апендектомії) невелику кількість його у пробірці змішують із розчином йоду. Якщо суміш набуває синього відтінку, то це служить ознакою наявності в ексудаті крохмалю. А крохмаль може потрапити у черевну порожнину лише одним шляхом ― вихід шлункового вмісту у вільну черевну порожнину через перфоративний отвір у стінці шлунка або дванадцятипалої кишки.

Особливості застосування Йоду

Йод (розчин спиртовий 5%) не слід наносити поєднано з препаратами, у складі яких містяться органічні сполуки (елементарний йод викликає денатурацію білкових компонентів). Зокрема, не можна допускати взаємодії йоду з розчином діамантового зеленого (аніліновий барвник), ефірними оліями та розчином аміаку. Також його не можна застосовувати одночасно з дезінфікуючими речовинами на основі ртуті, лугів та речовин-відновників.
Препарат не слід наносити на слизові оболонки або на велику поверхню чутливої шкіри ― спирт, що міститься у складі препарату, може викликати сильне подразнення шкіри або навіть опіки (інструкція МОЗ України).
Важливо пам’ятати різницю між індивідуальною непереносимістю йоду (алергією) та йодизмом ― специфічним симптомокомплексом, який пов’язаний із передозуванням йоду (наприклад із вживанням всередину розчину для зовнішнього застосування або інтенсивним всмоктуванням зі шкірних покривів). ВООЗ вказує, що доза йоду розцінюється як надлишкова, якщо вона становить 1000 мг та більше (Трошина Е.А., 2010). Йодизм є закономірною відповіддю організму на вкрай високі дози йоду та характеризується асептичним запаленням слизових оболонок у тих місцях, де йод виділяється з організму (наприклад слинні залози, приносові пазухи, дихальні шляхи). У результаті отруєння йодом викликає специфічний симптомокомплекс, у число проявів якого входять сльозотеча, ринорея, підсилене слиновиділення, бронхорея, набряк слизових оболонок. Також виявлено характерний запах видихуваного повітря. У людини можуть відмічатися печіння/біль у горлі, спрага, запаморочення, слабкість, діарея та блювання (якщо людина перед цим вживала багату на крохмаль їжу, блювотні маси будуть мати синій відтінок).
Важливо також знати про ефект Вольфа — Чайкова ― явище, при якому після одноразового надходження великої кількості йоду в організм здорової людини спостерігається транзиторне гальмування синтезу тиреоїдних гормонів тривалістю близько 4 год (Трошина Е.А., 2010). А у разі наявності клінічного або субклінічного гіпотиреозу після передозування розвивається йод-індукований тиреотоксикоз. Подібні коливання функції щитоподібної залози небажані навіть для дорослої людини, але також можуть чинити суттєвий вплив на процеси розвитку нервової системи дитини. Тому Йод (розчин спиртовий 5%) не рекомендовано застосовувати у період вагітності та годування грудьми, а також для обробки шкіри новонароджених дітей (інструкція МОЗ України).

Висновки

Таким чином, Йод залишається актуальним антисептиком, який зручний не тільки в межах безрецептурного застосування, але й широко застосовується у всіх хірургічних напрямках ― для обробки шкірних покривів та рук медичного персоналу. Також важливе його застосування для діагностики уражень шкіри або слизових оболонок у дерматології, гінекології та стоматології.