Найпоширеніші мовленнєві помилки українців: як навчитися говорити грамотно
Як навчитися говорити гарно і грамотно, свої секрети ораторського мистецтва в ефірі Українського радіо розповіла Світлана Василенко, теле- і радіоведуча, викладачка сценічної мови.
Скільки потрібно часу, щоб вивчити українську мову
Не можна вивчити мову за якийсь дуже короткий проміжок часу. Для того, щоб думати українською мовою, напевно, потрібні 10-15-20 років.
Чи впливає будова мовного апарату на вимову
Я думаю, що ми можемо казати про анатомічні особливості щелепи, залежно від походження людини. Ми всі знаємо, який вигляд мають англійці, адже у них видовжене обличчя, французи, італійці. У представників кожного народу є свої анатомічні особливості. Немає вимовних особливостей, якщо людина знає як логопедично і технічно вимовляти той чи інший звук. Наприклад, у Києві дуже часто мені кажуть, що дуже мило “цікать” і “дзікать”, тобто казати “дзякую”, “дзіти”. Багато хто цього навіть не помічає. Я якось звернула на це увагу, на що мені одна дописувачка написала: “Ой, ну це ж так мило!”.
Позбутися цієї проблеми дуже просто. Коли ми вимовляємо “т” і “д”, то напружений кінчик нашого язика повинен піднятись до верхніх альвеол — це відросточки наших ясен. Туди, вгору, він повинен тикати. Коли ми пом’якшуємо, наприклад, кажемо “ті”, то розводимо кутики губ і язик ніби сповзає, тобі виходить африкатизація. Тобто завжди треба намагатися тримати язик вгорі. Що робити у такому випадку? Візьміть будь-який корок, вкладіть так, щоб язик залишався вгорі, далі ходите і говорите “ті-ті-ті”, “ді-ді-ді”. Запам’ятайте ці відчуття, положення, а потім приберіть корок і говоріть лише так, відпрацьовуйте. А далі починається процес, за який мене ненавидять більшість моїх учнів — автоматизація звуку, тобто введення звуку в побутове мовлення. Перші кілька місяців, десь до півроку, повинен відбуватися постійний контроль. Люди починають себе слухати, розуміти, коли роблять помилки, але зрештою вони пристосовуються нормально використовувати звуки.
Про найпоширеніші помилки
Дуже часто забувають, що російська і українська мають різне інтонування. Але це зовсім інша історія. Щодо вимови, то я дуже просила, щоб звертали увагу на звук “в” в українській. Адже в українській губно-губний звук “в” не може стати російським губно-зубним “ф”, наприклад, “віфторок”, “фчора”. Там може бути нескладотворчий “у”: “любоў”, “ўівторок”, “ўчора”, коли язик піднімається на “у”, а губи показують правильний губно-губний звук “в”. Перевірити, чи є повітря на ваших руках і чи виходить вони при “в”, ви можете, поставивши долоню на рівні 10-15 см від вуст, як мікрофон, і видихати напів напруженими губами “в-в-в”. Поступово додавайте використовуйте звуки класичної таблички голосних: “ві-ві-ві”, “ве-ве-ве”, “ва-ва-ва”, “во-во-во”, “ву-ву-ву”, “ви-ви-ви”. Просто варто назавжди запам’ятати, що “в” ніколи не перетворюється на “ф”.
Дуже багато дикторів та ведучих кажуть не “сенсація” з м’якою, нормальною українською “ц”, ніби не знають, що в нашій мові “ц” не перетворюється на “с”, а — “сенсасія”. Можливо, їм пояснили, що в українській мові “ц” має бути м’яким, але їм не вдається його вимовити. Тому і “паляниця” для них теж є проблемою.
Всьому можна навчитися, потрібно щодня працювати над собою. Для мене техніка мовлення — це ази, з чого варто починати від самого початку. У мене були кілька російськомовних учнів, які приїхали з інших країн, і за три тижні вони краще запам’ятовували слова, швидше розмовляли. На мою думку, варто починати з цього, коли вивчаєш будь-яку мову. Якщо ви хочете говорити німецькою, то почніть працювати з людиною, яка поставить вам дикцію.
Серед журналістів, наприклад, є улюблене слово “зокрема”. Або люди можуть протягом 10 хвилин повторювати кілька разів слово “принаймні”.
Якось у мене була ситуація, коли прийшла людина і каже: “У мене немає проблем з “е-е-е”, “а-а-а”, але мені здається, що я щось роблю не так.” І я зрозуміла, коли почала за нею спостерігати, що вона замість “е-е-е” та “а-а-а” робила “аааа…”. Тобто виявляється, що слова-паразити, або слова, якими ми заповнюємо паузи, зазвичай дратують і навколишніх, і тих, хто їх використовує. Ці слова з’являються тому, що ми занадто голосно думаємо, я це так називаю, або є у людей, які дуже швидко розмовляють і не люблять паузи. Іноді паузи говорять більше, ніж слова.
Про використання іншомовних слів
Мова — це живий організм. Я за такі слова, за їх дозоване використання, за синонімічність і сучасність мовлення. Я філолог-болгарист, між іншим, а болгари, через те, що Болгарія понад 500 років входила до складу Османської імперії, зберегли дуже законсервовану мову. Моя наукова робота була присвячена англійським запозиченням у болгарській мові на основі словників 60-70-х рр., коли був період розвитку мови, тоді вона змінилася. Нині в болгарській мові такого немає.
У мене є “але”, на яке я вказую всім своїм учням: людина повинна чітко знати переклад слова, яке вона використовує, з іноземної мови, а також знати питомо український синонім до нього. Наприклад, наприкінці 90-х рр. у глянцевих журналах часто писали про “брутальних” чоловіків, але ніхто не вивчав походження цього слова. Брутальний — це агресивний, Бред Пітт і Том Круз не були такими. Але у пресі це слово популяризували, ніби такі чоловіки — це сексуальні, круті мачо. А багато дівчат думають, що “перманентний” — це тимчасовий, але слово має геть інше значення — постійний. Дуже часто люди не знають переклад слів, які ввійшли в нашу мову. Ніколи не варто соромитися заглядати в словник. Я вдень це роблю мінімум 10 разів. Використовую онлайн-словник Національної академії наук України, адже він оновлюється часто і швидко. Я була б дуже вдячною, якщо б НАН роздавали методички засобам масової інформації, адже раніше тільки так і робили, щоб можна було бачити вс ті зміни, які ухвалює Інститут мовознавства.
Дуже часто кажуть “знижка від п’ятидесяти відсотків”, а я кажу, що то погана акція, бо що таке “п’ять-десять” відсотків. Треба запам’ятати, що в українській мові є лише слова “п’ятдесяти”, “шістдесяти”, “сімдесяти”, “вісімдесяти”. Помилятися не так страшно, треба навчитися виправляти свої помилки. Я завжди кажу своїм учням, що поки вони не наговорять певну кількість годин, то не зможуть говорити нормально. Потрібна практика.
Ми будемо робити помилки, поки живемо у білінгвальному суспільстві. Помилки бувають там, де часто на побутовому рівні використовують дві мови. Наприклад, така ж ситуація в Нідерландах, де є голландська й англійська мови. Те ж саме відбувається у нас, адже забагато симбіозу двох мов, крім того, у нас ще є суржик.
Я люблю фемінітиви, які для нас були звичними, до чинного правопису. “Членка” і “членкиня”: там два звуки, один з них сонорний, інший — глухий. Українська мова намагається тримати закон відкритого складу, тому слово “членкиня” нині й використовують.
На протязі — це “на сквозняке”: Я стояв на протязі і тепер у мене болить вухо. А протягом — це за певний період часу: Протягом цілого року я вивчав українську мову. Якщо вам не подобається це слово чи ви не можете його запам’ятати правильно, то можете використовувати слово впродовж.
Чому не можна казати “вибачаюсь” і “не перемикайтесь”
Такслова відтворюють зворотну дію, де частка сь або ся дорівнює слову себе. Правильно казати “вибачте” і “не перемикайте”.
На який склад робити наголос у словах “помилка” та “випадок”
У цьому слові два наголоси, адже до особливостей наголошування слів української мови належить подвійне наголошування слів ( за́вжди́ , по́ми́лка ). А слово “договір” має два наголоси: на першому й на третьому складі. І не забувайте, що слово також має синонім “угода”.
У слові “випадок” наголос завжди стоїть на першому складі.
Про слова професійного мовлення
Для піарників, наприклад, слово “кейс” — частовживаний термін, так їм не потрібно пояснювати кожен раз, про що йде мова.
Не забувайте, що одним з законів мови є — закон економії мовних зусиль. Ми всі прагнемо вживати коротші, більш ємні за значенням слова.
Є такий лайфхак для тих, хто виступає публічно і не має великого досвіду. Коли підготуєте свій спіч, промову, то маєте прочитати її кілька разів. Якщо є слово, на якому ви постійно зупиняється, то вам обов’язково треба його замінити на синонім. Адже під час промови ви 100% помилитеся, коли говоритимете це слово.
За новою транслітерацією, там, де ми маємо англійське H, ми маємо казати Г. Там, де є G, кажемо Ґ. Google має звучати Ґугл, а не Гугл.
Думаю, вже відбулася асиміляція, акомодація і всіляка кількість філологічних “ацій-“, що це слово ввійшло до словника. Ми ж вже не кажемо заходити в Гугл, слово перетворилося на дію — гуглити.
Я думаю, що у людини має бути внутрішнє бажання відповідати українською, коли до неї звертаються російською. Багато моїх і друзів так і зробили свого часу, навіть пішли далі, коли до них звертаються у громадських місцях російською, то вони просять говорити українською, не платили, якщо то були продавці чи офіціанти. Є така думка, хоча не знаю її походження, не читала книжок з етикету, мовляв, десь написано, що людині треба відповідати тією мовою, якою до неї звертаються.
Чи можна вивчати кілька мов одночасно? 7 міфів вивчення мов
На жаль, ні. Мова – це набагато більше, ніж просто граматика, синтаксис та словник. Мова — це і фрази, і вирази, прислів’я та інше. Неможливо вивчити мову швидко, якщо у вас не буде всього цього в голові. Хоча можна сказати, деякі методи вивчення мови виявляються ефективнішими, ніж інші. Але те, що ми говоримо «ефективно», не означає об’єктивно краще. Хоча іноді метод стає настільки суб’єктивно найкращим для всіх, що його сміливо можна вважати ефективним.
2. Не потрібно вивчати інші іноземні мови, крім англійської, тому що всі говорять англійською.
За оцінками, близько 1 млрд людей у світі знають хоча б трохи англійську. Але у світі населення як мінімум у шість разів більше! Якщо ви були в Китаї або в інших країнах, то ви повинні знати, наскільки легко можна знайти там того, хто знає англійську мову.
3. Потрібно вивчати мову до тих пір, поки не опануєш її значною мірою, і тільки потім переходити до її застосування.
Доводилося нам чути подібні кумедні історії про майстерне опанування мовою. Ну, а якщо серйозно: навіщо вам це потрібно? Як тільки ви навчилися говорити іноземною мовою – цього достатньо. Вчіть мову, поки ви не вмітимете говорити про погоду і запитати, де туалет, та відразу переходьте до її активного вживання. У процесі спілкування ви будете опановувати мову все більше й більше, навіть якщо ви не займаєтеся нею активно, а просто користуєтеся як засобом спілкування.
4. Усі мови у світі однаково складні.
Підступне питання. Насамперед здається очевидним той факт, що деякі мови більш схожі між собою (англійська та французька), ніж інші (німецька та тайська), тому деякі мови нам вчити відносно легше, якщо ці мови споріднені з нашою мовою. Але думаймо не про це. Погляньмо на це з погляду інопланетянина. Уявіть ситуацію: купа клонованих марсіан прибула на Землю, кожен з них вибрав одну мову та почав її вивчати. На цьому вони б і закінчили своє вивчення «земних» мов. Тепер це здається занадто контрінтуїтивним. Розгляньмо наступні дві крайності: індонезійська мова ріау та українська мова. В українській є відмінювання іменників, відмінювання дієслів, рід іменників та числівники, часи дієслів й так далі. У ріау немає інфлексій чи тонів, майже немає покажчиків часу, немає пологів іменників та числівників. Тепер як ви вважаєте, якою з цих мов вивчити марсіяніну легше?
5. Не вчіть японську чи китайську, тому що це надзвичайно важкі мови.
Коли ми розібралися з тією думкою, що «всі мови однаково важкі», твердження таке все ж таки іноді залишається. У китайській та японській мовах системи письма складаються з ієрогліфів, які вимагають від вас запам’ятовування, щоб навчитися писати слова. Але це насправді не так уже й важко. Річ у тому, що ви не зобов’язані навчати їх усі, щоб вміти спілкуватися. Ні в китайській, ні в японській немає роду іменників. У цих мовах суворе відмінювання дієслів. Розмовна китайська (мандарин) досить легка порівняно з іншими мовами (тони не такі вже й складні). Наприклад, щоб сказати: «Я піду завтра до школи» китайською, ви просто повинні вжити наступних слів: «Я, завтра, піти, місце вчитися». Що може бути простішим?
Що ж до писемності, то, наприклад, навіть в англійській немає суворих правил написання слів, тому їх доводиться заучувати. Пригадується приклад зі словом “Ghoti”, яке вимовляється як “fish”.
6. Якщо ви не вивчите іноземну мову в юності, то ви не зможете вільно опанувати її надалі.
Таке твердження ґрунтується на гіпотезі критичного періоду, яка дозволяє припустити, що не можна вивчити іноземну мову після того, як закінчився період статевого дозрівання. На жаль, у цьому є частка правди. З віком вивчити мову стає складніше. Але це не можна сказати однозначно. Наскільки нам відомо, ця ідея не має достатньої кількості фактів. Навпаки, ми зустрічали багатьох, хто зумів досягти рівня носія мови у дорослому віці. Тому не можна прийняти це твердження за відсутністю достатніх доказів та через існування обернених фактів. Домогтися швидкості в мові не так легко. Не можна домогтися швидкості не докладаючи значних зусиль.
7. Не можна вивчати дві мови одночасно. Якщо ви вивчатимете дві мови одночасно, то ви зрештою заплутаєтеся, й у вас нічого не вийде.
Ми напевно з цим не згодні. Хто сказав, що ви не можете вивчити багато мов? Справді, чому ви не можете, скажімо, займатися математикою та фізикою в один і той самий час? Можете? А чому б не зайнятися вивчення різних мов? Вважаємо, що це буде ще корисніше для вас: ви зможете чергувати мови через день й таким чином не втомлюватиметеся.