Зміст:
Чи може тарган вижити після падіння з космосу?
Якщо ви бажаєте вдатися до нетрадиційних методів боротьби зі шкідниками, вам спочатку варто прочитати це.
Я бачив цей пост на редиті: Чи виживе тарган після падіння зі стратосфери? Це хороше запитання. Але навіщо зупинятися на цьому? Стратосфера простягається лише на 50 кілометрів над поверхнею Землі — а як щодо таргана, який падає з космосу? Космос починається на лінії Кармана, яка знаходиться на висоті 100 кілометрів.
Давайте з’ясуємо приблизну відповідь.
Падіння без повітря
Як і більшість проблем реального світу, фізика може бути дуже складною. Коли фізики розмірковують над долею цього падаючого таргана, їхній перший крок — змінити проблему на щось простіше. Це не обман — це просто отримання попередньої відповіді для роздумів.
Очевидно, найбільш ускладнюючим фактором буде взаємодія між тарганом і повітрям. Повітря створюватиме значну силу опору, яка змінюється зі швидкістю таргана. Отже, якщо ми уявимо, що він падає в середовищі без повітря? Це набагато простіше.
Те, як повітря взаємодіє з об’єктом, що падає, залежить від форми об’єкта, але оскільки в цьому першому розрахунку ми не маємо повітря, форма не має значення. Отже, давайте знову спростимо й уявимо, що тарган — це сфера. Зокрема, припустимо, що ми маємо сферичний об’єкт масою (m), скинутий з висоти (h) над Землею. З якою швидкістю він рухатиметься, коли зіткнеться з Землею?
Якби ми скинули цього круглого таргана з високої будівлі, ми могли б вважати силу гравітації постійною та розрахувати її як масу, помножену на гравітаційне поле (g), що дорівнює 9,8 ньютонів на кілограм. Однак, у міру того як ми віддаляємося від поверхні Землі, ми більше не можемо вважати, що гравітаційне поле є постійним.
Ми можемо обчислити значення g за допомогою наступного виразу. Тут G — універсальна гравітаційна стала, ME — маса Землі, RE — радіус Землі, h — висота над поверхнею.
Оскільки радіус Землі досить великий (6,38 x 106 метрів), він домінуватиме у знаменнику цього виразу. Навіть використовуючи h 10 000 метрів, гравітаційне поле впаде лише до значення 9,76 Н/кг. Можна сказати, що воно, по суті, постійне. Звісно, якщо перейти на відстань до 100 км, то поле зменшиться до значення 9,49 Н/кг. Це означає, що нам потрібен спосіб врахувати зміну цієї сили під час падіння об’єкта.
Ми можемо це зробити двома способами. По-перше, ми могли б використати принцип роботи-енергії, щоб знайти значення кінцевої швидкості, використовуючи зміну гравітаційного потенціалу. Однак цей метод не працюватиме, якщо ми знову додамо повітря в задачу, оскільки силу опору повітря не можна представити як енергію. Тому, можливо, це не найкращий варіант.
Другий метод розбиває рух падаючого об’єкта на дуже короткі проміжки часу. Скажімо, кожен із них триває одну секунду. Протягом кожного з цих інтервалів ми можемо приблизно визначити гравітаційне поле як постійне значення. Це означає, що ми можемо використати просту фізику, щоб знайти зміну швидкості та положення протягом цього інтервалу в одну секунду.
Щоб змоделювати рух протягом 100 секунд, нам знадобиться 100 таких обчислень. Ніхто не має часу на стільки обчислень. Просте рішення — змусити комп’ютер виконати всю важку роботу. Мені подобається використовувати Python для створення цих обчислень, але ви можете використовувати будь-яку мову програмування, яка вам подобається. Ось програмний код, якщо ви хочете побачити мою версію руху падіння цього об’єкта.
Завдяки цьому ми можемо отримати графік, що показує швидкість об’єкта під час його падіння:
Графік показує, що на момент зіткнення об’єкт рухався б зі швидкістю 1389 метрів на секунду. Це більше, ніж 4 Маха, і швидше, ніж найшвидший реактивний літак. Але це не дуже реалістично — опір повітря не дозволить впущеному предмету рухатися так швидко. Зрештою, нам доведеться розглянути вплив повітря.
Падіння з повітрям
Ми можемо моделювати взаємодію між рухомим об’єктом і повітрям із силою опору. Ви вже інтуїтивно розумієте силу опору: це те, що ви відчуваєте, коли висуваєте руку з вікна автомобіля, що рухається, і повітря штовхає вашу руку назад. Цей опір повітря збільшується в міру того, як автомобіль рухається швидше.
Давайте приблизно оцінимо величину цієї сили за допомогою такого рівняння:
У цьому виразі ρ — щільність повітря, A — площа поперечного перерізу об’єкта (для сфери це була б площа кола), C — коефіцієнт лобового опору, який залежить від форми об’єкта, v — величина швидкості. Оскільки ця сила опору повітря залежить від швидкості, а швидкість залежить від сили (через другий закон Ньютона), розв’язати цю проблему було б складно. Однак, оскільки ми розбиваємо рух на короткі проміжки часу, ми припустимо, що сила опору постійна протягом цього короткого часу. Це значно полегшує вирішення.
Але зачекайте! Змінюється не лише швидкість об’єкта. Щільність повітря також змінюється з висотою. Біля поверхні Землі щільність повітря становить приблизно 1,2 кілограма на кубічний метр, але вона зменшується, коли ви піднімаєтеся вище. (Так, навіть на низькій навколоземній орбіті є трохи повітря.) На щастя, ми маємо модель для щільності повітря як функції висоти. Це якось складно, але кого це хвилює? Якщо ми можемо обчислити це значення, ми можемо підключити його до формули опору повітря та використовувати в числовому розрахунку.
Потрібно врахувати ще одну річ. Якщо на падаючий об’єкт не діє опір повітря, тоді загальна сила є лише силою тяжіння, яка пропорційна масі. Пам’ятайте, другий закон Ньютона говорить, що сумарна сила дорівнює добутку маси на прискорення (Fnet = ma). Якщо сумарна сила пропорційна масі, ми можемо скасувати її, помноживши масу на прискорення, щоб прискорення не залежало від маси. Ось чому в деяких випадках предмети різної маси вдаряться об землю одночасно.
Однак, якщо додати опір повітря, сумарна сила залежить не лише від маси, але й від розміру об’єкта. Це означає, що падаюча куля для боулінґу та падаючий тенісний м’яч матимуть різний рух.
Гаразд, переходимо до графіка. Ось такий самий графік для падіння чотирьох об’єктів: предмета, що не має опору повітря, і трьох, які мають опір повітря: таргана, тенісного м’яча та кулі для боулінгу. Я навмання вибрав кулю для боулінгу та тенісний м’яч, щоб побачити, як падатимуть сферичні предмети різного розміру. Я маю на увазі, якщо ви можете уявити ситуацію, коли тарган падає з космосу, то чому б не куля для боулінґу?
Тут відбуваються цікаві речі. Зауважте, що для падіння об’єктів із опором повітря всі вони досягають неймовірно високих швидкостей, коли падають у верхніх шарах атмосфери, де вони стикаються з дуже малим опором повітря. Однак, як тільки вони потрапляють у густе повітря, вони сповільнюються. Тарган сповільнюється дивним чином, оскільки моя модель щільності повітря (для дуже великих висот) має низьку роздільну здатність.
Але всі ці об’єкти з часом досягають певної кінцевої швидкості. Для м’яча для боулінгу кінцева швидкість становить 83 метри на секунду, тоді як швидкість таргана досягає лише 1,5 метра на секунду. Тенісний м’яч проходить між ними з кінцевою швидкістю 23,8 м/с. Якщо ви хочете спробувати інший об’єкт, скористайтеся посиланням на програмний код і введіть значення об’єкта, який ви хочете впустити.
З точки зору виживання, схоже, що тарган має шанси вижити. Якщо ви коли-небудь бачили тарганів, то знаєте, що вони можуть легко рухатися швидше, ніж ви можете ходити, тобто приблизно 5 кілометрів на годину. Якщо вони можуть так швидко рухатися по підлозі, я відчуваю, що вони витримають удар об землю з такою ж швидкістю.
Тенісний м’яч також має бути в порядку — його кінцеву швидкість можна побачити під час тенісного матчу. Однак кулю для боулінгу, ймовірно, буде знищено. Я впевнений, що якщо вона зіткнеться з твердою поверхнею, як-от цемент чи суха земля, вона просто лусне. Вона може витримати зіткнення з чимось м’якшим, наприклад з водою чи рідким брудом.
Падіння і нагрівання
Якщо ви звертали увагу на дослідження космосу, ви знаєте, що коли об’єкти повертаються в атмосферу на дуже великій швидкості, вони нагріваються. Взаємодія між об’єктом і повітрям створює силу опору повітря, що штовхає назад, але також стискає повітря перед предметом, що рухається. Це стиснене повітря нагрівається і нагріває передню поверхню об’єкта, що падає. Для космічного корабля під час повернення на Землю це нагрівання може бути досить сильним — настільки екстремальним, що кораблю потрібен тепловий екран, щоб запобігти плавленню решти апарата.
А що ж тоді з падінням предметів, про які йдеться тут? Ситуація може стати досить складною, якщо мати справу з рухом повітря, особливо на високих швидкостях, але це нормально. Оскільки це лише для розваги, а не для справжнього аерокосмічного застосування, ми можемо використати приблизне обчислення, щоб розрахувати кількість нагріву під час падіння.
По-перше, ми можемо обчислити роботу сили опору повітря. Робота в основному є добутком сили (яку я вже обчислив) і відстані. Оскільки сила змінюється під час падіння об’єкта, я можу обчислити крихітну кількість роботи протягом кожного крихітного інтервалу часу в моїй програмі вище, а потім просто скласти всі ці маленькі шматочки роботи, щоб визначити загальну суму.
По-друге, я припускаю, що ця робота йде на нагрівання як повітря, так і об’єкта — щоб спростити, я можу сказати, що половина енергії йде на об’єкт.
Нарешті, я можу оцінити питому теплоємність для кожного об’єкта. Це властивість, яка дає зв’язок між енергією, що надходить в об’єкт, і зміною температури. Варто зазначити, що я абсолютно не збираюся експериментально вимірювати питому теплоємність таргана.
З цими обчисленнями я отримую надзвичайні показники. Куля для боулінгу має зміну температури у понад 1000 градусів Цельсія. Тенісний м’яч нагрівається ще більше. Розрахунки показують, що його температура збільшиться на 1700 С. Якщо куля для боулінґу або тенісний м’яч досягнуть цих температур, вони не тільки розплавляться, але й випаруються. Не залишиться нічого, що могло б вдаритися об землю.
А як щодо таргана? Здається, бідолаха також потрапляє в халепу, змінюючи температуру на 960 C.
Якщо ці температури здаються екстремальними, можливо, так воно і є. Згідно нашого припущення, температура об’єкта підвищується протягом кожного інтервалу часу. Наша концепція не враховує охолоджуючий ефект руху через інше повітря.
Давайте натомість подивимося, як швидко температура об’єктів підвищується лише через взаємодію з повітрям. Ось графік швидкості зміни температури для трьох об’єктів:
Показники кулі для боулінгу були надзвичайно великі, тому я зменшив дані про кулю на коефіцієнт 0,001, щоб ви все ще могли бачити деталі температурних показників для тенісного м’яча та таргана.
Результати невтішні, принаймні для тих із нас, хто не надто любить тарганів. Зверніть увагу, що у таргана є короткі періоди підвищення температури. (Ймовірно, це пов’язано з переходом до повітря з вищою щільністю, де він має сповільнитися.) Але протягом решти падіння він не нагрівається сильно. Це дає йому достатньо часу, щоб охолонути, підвищуючи шанси на виживання.
Те саме стосується і тенісного м’яча, хоча у нього бувають періоди зі значно більшою швидкістю зміни температури.
Куля для боулінгу, навпаки, має період швидкого нагрівання приблизно на 10 000 С за секунду. Завдяки своїй більшій масі вона дійсно може набрати серйозну швидкість перед тим, як фактично зіткнутися з набагато щільнішим повітрям біля землі. Це спричиняє величезний сплеск опору повітря та швидкі зміни температури. Я думаю, що куля для боулінгу може розплавитись, якщо її впустити з космосу. Шкода, що тарган не куля для боулінгу.
Стаття вперше була опублікована англійською мовою під назвою «Could a Cockroach Survive a Fall From Space?» в журналі Wired 10 листопада 2023 року.
Переклали Ростислав Кашуба та Владислав Полігас
Консервація, заморозка чи сушіння: як найкраще запасати овочі та фрукти на зиму
Розгляньмо всі варіанти. Єдиного правильного немає. Із зимовими запасами – те саме, що і з фізикою, за словами Альберта Ейнштейна, – все має бути якомога простіше, але не простіше, ніж можна.
Сутність заготівель зводиться до того, що ми створюємо умови, за яких ніщо продукти не сплюндрує раніше, ніж ми їх з’їмо: ані бактерії, ані гриби, ані миші, ані власні ферменти рослин.
Для цього можна використовувати стерилізацію, зневоднення, заморожування, засолення, закислення чи їх комбінації.
Спершу поговоримо про природничі закони, що стоять за цими методами, а потім буде перелік того, що з якими дарами саду і городу робити.
Консервація
Консерви, вони ж закрутки, – це перероблені овочі та фрукти, запаковані в герметичну тару і убезпечні від утворення плісняви чи ферментації. В консервах дотримуються такі умови, які не подобаються бактеріям та нижчим грибам, та й вищим теж: там дуже солоно чи надто кисло, чи солодко і кисло водночас.
Досягають цього додаванням значних кількостей солі, оцту, подекуди навіть ацетилсаліцилової кислоти, цукру, олії, та в кращому разі смородини чи аличі.
А ще такі консерви закриті щільною кришкою, під яку й бактерія не пролізе, та пройшли стерилізацію у водяній купелі.
Це важливий етап – стерилізація уже в банках. Банки, в які ми заливаємо варення чи розсол, мають бути чисті і гарячі. Досягнути цього можна прокалюванням банок в духовці, триманням на решітці над парою чи миттям в посудомийній машині. Головне – не ставити гаряче на мокре, бо буде “трісь”.
Автор фото, Getty Images
Не всім етап стерилізації до снаги – та краще десять хвилин прокип’ятити банки, ніж отримати плісняве лечо чи його вибух серед ночі під ліжком, чи взагалі ботулізм.
Як будете кип’ятити, візьміть велику каструлю з водою, перекладіть банки рушниками чи ганчірками, і нехай вода покриває їх повністю. Така короткочасна стерилізація спрацьовує тільки з кислими продуктами (рН менша за 4,6), а в разі м’ясної чи рибної консервації потрібен ще й високий тиск.
Що погано мікроорганізмам – багато солі, цукру чи кислоти – те і нам не дуже. Особливо, коли наш артеріальний тиск постійно високий, чи дитинство з його суперсилою з’їсти банку варення за раз без прикрих наслідків давно позаду.
Крім цього, тривала термічна обробка – значно більша за десять чи навіть 30 хвилин – не лишає вітамінам та іншим низькомолекулярним корисним сполукам жодних шансів. Якщо в рецептурі є розсол, то так і знайте – всі мінерали пішли туди.
Автор фото, Getty Images
Шкода це писати, та коли ми споживаємо заготоване у традиційний спосіб варення, солоні огірки чи кабачки, гострі зелені помідори то їмо, передусім, цукор, сіль, оцет та олію, присмачені городиною.
Зокрема, помідори і червоний перець, солодкий і гострий, навіть примножують свою нутріціологічну цінність після термічної обробки. Вітаміну С уже немає, натомість їхні пігменти з антиоксидантними властивостями – лікопени та каротиноїди – після переробки стають більш біодоступними, ніж в сировині.
Помідори кислі, і це добре, бо їхня кислота є і консервантом, хоча стерилізувати все одно потрібно. Звідси висновок: хороший варіант для консервації – томатний сік, лечо, айвар чи просто м’якоть помідорів з перцем.
Варення
За що ми любимо варення? Либонь, за колір, смак, аромат, спогади про літо і здатність до намазування на хліб з маслом чи навіть круасан.
Молекулярна сутність варення зводиться до утворення щільного колоїдного розчину з ланцюжків пектину і цукру. Пектин – складний вуглевод, тобто не просто цукор, і належить він до розчинної клітковини. Розчинна клітковина, нагадаємо, – це те, що любить їсти наша кишкова мікробіота, тобто річ корисна.
Пектину багато в смородині, яблуках та апельсинових шкірках, і мало в абрикосах чи, приміром, вишні. Варення з фруктів, в яких пектину мало, доводиться варити довго, або загущувати купажуванням з іншими продуктами, чи пектином.
Автор фото, Getty Images
Аби пектин і цукор між собою добре провзаємодіяли, потрібно, аби клітини зруйнувалися, кислота зробила пектин доступним і вільним, а вода випарувалася. Саме тому в традиційне варення додають багато цукру і так довго буквально веслують його в мідній чи емальованій мисці.
А якщо фрукти не кислі, як-от груші, то в рецепті такого варення радять додати лимонної кислоти чи лимону, чи вишень або слив.
Сумна новина: якщо варення змінило колір на брунатний, і варили ви його понад пів години, з корисного в ньому залишилися тільки спогади про літо. І жоден потрібний для бактерій пектин ситуацію з поживністю не виправить.
Добрі новини – в нас є принаймні три технологічні рішення: або зробити досить рідке варення з мінімумом цукру і кип’ятіння і змиритися з його консистенцією, або додати пектину та створити гель в обхід випаровуванню води, або відмовитися від ідеї баночок з варенням і просто заморозити фруктове пюре.
Автор фото, Getty Images
Дві поради щодо варення: в ожині, шовковиці, смородині, аґрусі та порічках відокремлюйте кісточки, шкірочки, засохлі квіточки чи плодоніжки від м’якоті. Зробити це можна за допомогою блендеру, дрібного сита та ложки, чи спеціального приладу з магазину господарчого краму – він нагадує гібрид між друшляком, кавомолкою та шпателем, і швидко приціджує м’якоть.
В цій, на перший погляд, марудній дії прихована потрійна мудрість: по-перше, ви виокремлюєте компоненти, які все одно не перетравляться, то ж навіщо їм займати місце в банках, яких і так мало. По-друге, так залишається суто багата на пектин м’якоть. Таке варення не залишиться на другий рік, і ніхто балуваний не скаржитиметься, що кісточки і хвостики в зубах застрягли.
Нарешті, аби нічого не пропало, жмих з кісточок і решти можна висушити, змолоти і додавати в чай чи компот, або зробити настоянку.
Заморожування
Харчові технології активно прагнуть вирішити завдання, “як зручно та ефективно годувати людей овочами та фруктами цілий рік, аби люди харчувалися краще і менше хворіли”.
Заморожування видається найоптимальнішим рішенням, бо здатне значною мірою зберегти поживні речовини сировини і не потребує додаткових і некорисних компонентів, як-от цукор, силь чи оцет.
Належним чином заморожені фрукти й овочі зберігають більшу частину своїх біологічно-активних компонентів. Головне питання – що це за “належний чин”? Хоча здавалося б – у чому проблема? Пакуєш сировину і морозиш. Але залежі в морозильних камерах тому доказ. “Ваші заморозки на смак, як трава! Краще закрутки, то хоч смачно”, – чую я щоразу, коли зізнаюся, що маю три морозилки.
Коли ми щось їстівне заморожуємо, то в ньому утворюються кристали льоду. Їхні форма та розмір залежать від вмісту цукру, солей та інших сполук в продукті, але загалом кристали руйнують клітини. На додачу, не все одразу стає кригою – якийсь час, поки сировина замерзає, її ферменти на кшталт поліфенолоксидаз виходять з-під контролю і все спотворюють, в тому числі вітаміни та гідрохінони.
Автор фото, Getty Images
Але якщо ви уже стали на шлях заморожування, то йдіть до кінця і – увага – заморожуйте все готовим до вжитку.
Це означає, що етап приготування, якщо воно потрібне, слід пройти до заморожування, а не після, і не заморожувати те, що їдять лише сирим, як-от салат айсберг. Саме мінімально достатнє запікання чи бланшування сировини зберігає вітаміни, пігменти та інші рослинні метаболіти цілими.
Взимку лишається тільки дістати компактну продукцію, розморозити, переженити з прянощами чи сиром і з’їсти.
Не заморожуйте продукти, які ніколи не піддають термічній обробці, і в яких важлива хрустка текстура, тобто різноманітні салати та стебла селери.
Все, що темніє від контакту з киснем: сира картопля, авокадо чи банани – теж не варте заморожування.
Сировина, яка інтенсивно пахне, як-от часник, цибуля, чи пряна зелень в сирому вигляді заморожування не переживе.
Натомість добре витримують перепади температур і без обробки багаті на крохмаль бобові чи кукурудза.
Автор фото, Getty Images
Кисла сировина, як-от полуниці, малина чи вишні не втрачають свій смак через заморожування, проте прощаються зі своєю формою, тож їх варто рішуче перетворити на рідину ще до заморозки, або занурити в сироп, якщо ви не боїтеся цукрів. Сучасні технології пропонують вимочувати полуниці в розчині вітаміну С та лактату кальцію перед заморожуванням, мовляв, так вітамін С не руйнується, колір і текстура не спотворюються. Але не певна, що цей спосіб може когось надихнути.
Черешня не кисла і заморожування витримує разом із втратою власної сутності. З’їжте її всю влітку.
Решту продуктів варто піддати короткочасній термічній обробці, і зупинити тим самим їхні ферменти, а потім заморозити.
Заморожувати продукти слід в упаковці, що не пропускає повітря і воду, і яка витримує перепади температур, та з якої можна витиснути зайве повітря. Пакети чи контейнери добре б підписати – так розібратися в брикетах їстівного льоду різних відтінків зможете не лише ви.
Не поєднуйте сіль та олію в приготуванні заморожених заготівель – олія може прогоркнути за кілька місяців. Не намагайтеся заповнити морозильну камеру вщент за один раз – інакше охолодження триватиме довго і неефективно. Пакуйте сировину порціями, достатніми для вашої родини на один день.
Як що заморожувати?
Берете кабачки, миєте, ріжете вздовж, і можете навіть дістати насіння, якщо воно надто велике. Застеляєте деко пергаментом, запікаєте кабачки, складаєте холодними в пакет і заморожуєте. Взимку дістаєте, додаєте банани, яйця, борошно, блендеруєте і робите оладки. Або кидаєте у воду, додаєте моркву, порей, часник, карі і кукурудзяне борошно, блендеруйте і робите суп. Це найкомпактніший та найпростіший спосіб заготівлі кабачків.
Чи баклажани. Зробіть з баклажанами той самий трюк, що й кабачками, а взимку додайте до них горіхи, чи тхіну, часник, олію, заморожену в олії кинзу, і зробіть пхалі чи баба-гануш.
Гарбузи. Гарбуз варто запікти, а тоді уже заморозити. Потім дістаєте – а той гарбуз і в суп можна, і в салат, і до м’яса запеченого підкласти, і брауні зробити навіть. Тільки не морозьте його сирим.
З огірками такий трюк не спрацює – їх-бо ми їмо сирими. З ними слід вчинити інакше – потерти на терці, скласти у формочки, навіть для льоду, і заморозити маленькими дозами. Взимку такий огірковий кавалочок змішуєте зі сметаною, кропом (теж з морозилки), сіллю і часником, та маєте соус, що пахне літом.
Автор фото, Getty Images
Солодкий перець можна морозити і сирими шматочками – порізали, поклали на деко, заморозили, склали в пакет, заховали в морозилку – але тоді він годиться хіба на супи чи соуси, бо лишається від нього хіба запах. Можна вчинити складніше – взяти дебелу осінню червону паприку, дістати насіння, запекти, зняти шкірки (це буде просто), скласти в пакети чи ємності і заморозити. Взимку дістали, і гайда уявляти, що ви в Іспанії: і на канапку можна покласти, і з фетою та часником змішати.
Різні капусти – цвітну, броколі, брюсельську, кале – так само треба бланшувати на парі чи в окропі, в ідеалі ще хутко охолодити, і тоді морозити порціями, придатними до вжитку.
Листову зеленину: мангольд, шпинат, бурякову гичку, кале, знову ж таки, слід хутко – хвилини півтори-три – бланшувати малими порціями, охолоджувати, сушити і морозити. Я просто тушкую на пательні без олії, а взимку дістаю і роблю на подушці з тої зелені яйце пашот.
Запашні базилік, кинзу та петрушку варто перемолоти з олією, і уже тоді морозити малими порціями. Можна додати до них насіння конопель чи гарбузу, чи часникові стрілки, і матимете взимку соус на кшталт песто. Сіль не додавайте.
Яблука, груші, абрикоси, персики, сливи чи ревінь слід почистити від зайвого, запекти чи протушкувати до розм’якшення в мультиварці, і уже тоді фасувати для заморожування. Взимку їх дістаєте, розморожуєте, викладаєте на застелену форму для запікання, посипаєте корицею, заливаєте тістом для бісквіту і печете. Розраховуйте такі порції, щоб один пакет для заморожування був достатнім для одного пляцка.
Автор фото, Getty Images
Чорниці і кріп – ось де все прозоро. Помили, посушили (є такі ручні центрифуги для цього), розклали на деко і заморозили, тільки ж окремо. Потім розфасували на зиму. Теж окремо.
Гриби з лісу заморожують так само провареними і готовими до зустрічі з цибулею та сметаною.
Не прагніть заморозити полуницю чи малину цілими і красивими – помийте їх та блендеруйте, і морозьте компактне пюре, яке апетитно розморозиться, на відміну від ягід.
З вишні варто дістати кісточки і довести до дрібних бульбашок, тобто пастеризувати перед заморозкою. Саме ці, на перший погляд, зайві дії зберігають її справжній смак та користь.
Помідори, особливо “сливки” чи “чумак”, створені для того, щоб взимку стати шакшукою до недільного бранчу. Якщо ваша душа не лежить до консервації м’якоті помідорів, то можна викласти томати на деко, запекти трішки, щоб поморщилися – і зняти з них шкірку, як панчоху. Такі уже трішки зневоднені й відкриті до повітря помідори можна спакувати і заморозити, чи блендерувати і зробити пастилу в cушарці.
Ожина, смородина, аґрус, порічки та шовковиця придатніші для варення, ніж для заморожування. Звісно, ви можете їх заморозити, але є високі шанси, що заготівлі зустрінуть наступне літо.
Ще заморожувати можна гаспачо, кавуновий і виноградний сік, приготовані овочеві страви і той самий жмих від смородини з ожиною.
Сушіння
Сутність цього найтрадиційнішого способу заготівлі сировини зрозуміла: вода випаровується, а зневоднені продукти стають непридатними для годування мікроорганізмів. Отже, можна зберігати довго і компактно.
Рідина може випаровуватися під дією сонця або висхідних потоків теплого повітря в сушарці, духовці чи на горищі. Добре, коли сировина лежить при цьому на решітці, а не на суцільній поверхні – так рідина не конденсується.
Висушені продукти слід зберігати в герметичній тарі, інакше згодом їхня вологість збільшується, а в середині з’являються дитинчата молі.
Сушити добре ті продукти, які потім треба або перетирати в порошок, або варити, або гризти і хрумкотіти, чи довго пережовувати. Тобто сушити варто гриби (не всі), гострий перець, пряні трави (м’яту, орегано, чебрець, розмарин), шкірки цитрусових, яблука і груші, порізані дольками, пастилу, цукати, навіть моркву та іншу городину, що згодиться для харчування в поході.
Ягоди, чиї шкірки пружні і товсті, як от смородина чи вишня, добре сохнуть, коли перемелені.
Автор фото, Getty Images
Малину чи полуницю не варто сушити – результат вас розчарує і об’ємом, і смаком, хоча в цьому мало хто постфактум зізнається. Сушити можна і шматочки кавуна та дині – їх теж виходить мало, зате не пропало і мушки дрозофіли не завелися.
Гарбузи та кабачки перед сушінням краще бланшувати до готовності – так вони і швидше висохнуть, і не зіпсуються, поки сохнутимуть. Якщо ж відварите їх чи іншу сировину в цукрово-лимонному сиропі, то після сушіння вийдуть цукати. Але то буде дуже солодко.
Що стається з поживними речовинами під час сушіння?
В залежності від типу сировини вітаміни більшою чи меншою мірою руйнуються – це мінус.
Мінерали, амінокислоти, цукри, крохмаль, пігменти, кислоти та клітковина залишаються – це плюс. Оскільки вода пішла, а цукри зосталися, то сухофрукти навіть в малих кількостях завантажують нас простими вуглеводами незгірше за енергетичні напої чи мед.
Автор фото, Getty Images
Власне, тому сушину варто робити передусім заради майбутніх узварів, супів, прянощів, чаїв, а також збагачення раціону клітковиною в похідних умовах.
Сушина – це не “вітаміни на зиму”, але теж вартісний додатковий спосіб збереження надлишкового урожаю.
В усіх настановах із запасання сировини повторюється порада “працюйте невеликими порціями”. Це, припустімо, одна каструля, в якій стерилізують 3-5 невеликих банок з консервацією, чи до трьох кілограмів замороженої продукції, чи одна закладка на сушарку, на якій не більше шести дек. Якісь неукраїнські і неврожайні масштаби, погодьтеся.
Ця стаття містить контент, наданий Google YouTube. Ми питаємо про ваш дозвіл перед завантаженням, тому що сайт може використовувати файли cookie та інші технології. Ви можете ознайомитися з політикою щодо файлів cookie Google YouTube i політикою конфіденційності, перш ніж надати дозвіл. Щоб переглянути цей контент, виберіть “Прийняти та продовжити”.
Прийняти та продовжити
Кінець YouTube допису, 1
Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!
Як позбутися тарганів: дієві та прості поради
Таргани можуть бути не тільки вкрай неприємними, ці комахи це й потенційно небезпечні, адже можуть переносити чимало мікробів та хвороб. І вивести їх з власного помешкання потрібно за першої ж нагоди.
Таргани – це комахи, які зазвичай оселяються у будинках, вони мають видовжені тіла та довгі вусики. Проблема з цими істотами полягає в тому, що вони всеїдні і можуть харчуватися як залишками їжі, так і тілами інших комах.
Як позбутися тарганів
Насправді шкода, яку таргани можуть завдати вашому помешканню, відносно мінімальна. Вони можуть хіба що трохи пошкодити картонні чи шкіряні вироби та залишити неприємні плями чи послід. Та попри це ви точно не захочете залишити комах у своєму помешканні, адже вони можуть наразити вас і на інші небезпеки.
Колючки, які таргани мають на лапках, просто ідеально підходять для того, щоб переносити збудники хвороб та мікроби. Відомо, що ці комахи можуть поширити сальмонелу, проказу, кишкову паличку, стрептокок та стафілокок. І, зрештою, екскременти тарганів можуть спровокувати алергічні реакції та напади астми.
На щастя, позбутися цих комах можна, і деякі способи ви можете випробувати самостійно, без допомоги спеціалістів.
Перша порада, яку дають експерти – давити тарганів кожного разу, коли ви їх бачите. Це може здатися досить очевидним, проте це точно допоможе зменшити їхню кількість. Головне – не забудьте продезінфікувати ділянку, де ви вбили таргана, щоб уникнути поширення хвороб та бактерій.
Таргани можуть переносити кишкову паличку / Фото Pexels
Також у боротьбі з комахами ви можете використати харчову соду – це один з найефективніших засобів. Якщо тарган проковтне її, у його тілі накопичуватимуться гази, і це зрештою призведе до смерті комахи. Втім, таргани не поспішають ласувати простою содою, тож щоб спонукати їх з’їсти її, змішайте її з цукром та покладіть у тих місцях, де можуть бути таргани.
Інший надійний засіб – борна кислота. Вона надзвичайно токсична та точно допоможе знищити усіх домашніх шкідників. Для того, щоб спокусити тарганів з’їсти її, змішайте у рівних частинах борну кислоту, цукор та воду і так зробіть тісто. Розкачайте його у кульки та помістіть у місцях, де раніше помічали тарганів.
Пам’ятайте й про те, що ці комахи не переносять деяких запахів, які здаються досить приємними для людей: зокрема, м’ятні та цитрусові спреї змусять тарганів покинути вашу кухню якнайшвидше.
Та, звісно, найкраще, що ви можете зробити – це запобігти повторній появі цих неприємних комах. Для цього необхідно, перш за все, тримати оселю у чистоті. Таргани чудово живуть серед залишків їжі, переповнених смітників і розлитих плям.
Тож спробуйте прибирати після кожного приготування їжі, витирати усі плями та вчасно виносити сміття. Ще один спосіб уникнути тарганів – прибрати усю зайву вологу в помешканні. Перевірте, чи не протікають у вас труби і чи добре працює вентиляція.