Компост: як зробити своїми руками на дачі або вдома

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 07 серпня 2023 Опубліковано: 04 лютого 2019 Перша редакція: 04 квітня 2017 🕒 12 хвилин 👀 29444 рази 💬 5 коментарів

• Що таке компост
• Що можна класти в компост і чого не можна?
  • Чим корисний компост?
  • Як приготувати компост на дачі
  • Швидкий компост
  • Компост у домашніх умовах
  • Компост у мішках
  • Компост у ящиках

  Будь-яка рослина краще розвивається і плодоносить в удобреному ґрунті. Одним із найбільш доступних і поширених добрив для городу та саду є компост.

  Про те, з яких інгредієнтів можна скласти компост, як приготувати компост у домашніх умовах або в саду, під які культури застосовують це добриво, чи варто купувати готовий компост і якому з пропонованих складів віддати перевагу, ми розповімо в нашій статті.

  Що таке компост

  Компост (лат. Compositus – складова) – це добриво, яке утворюється при розкладанні органічних речовин під впливом мікроорганізмів. Компостування є природним методом утилізації та переробки органічних відходів, який дозволяє поліпшити структуру ґрунту і наситити бідний або виснажений ґрунт необхідними для рослин речовинами. Але не слід плутати садовий компост із тими ґрунтовими сумішами, які під такою назвою продають у садових центрах і павільйонах. Якщо ви зробите компост самостійно, це найкраще з усіх органічних добрив обійдеться вам безкоштовно. Рецептів приготування компосту багато, і ми познайомимо вас із деякими з них.

  Що можна класти в компост і чого не можна?

  Можна:

  • сирі злаки, фрукти, овочі та їхню шкірку й обрізки;
  • стебла соняшнику, качани кукурудзи, городнє і баштанне бадилля, сухе листя, скошене сіно;
  • жмиг чаю і кавову гущу;
  • залишки готової їжі;
  • тонкі гілки і пагони, необроблену і незабарвлену деревину, зокрема тирсу та тріски;
  • солому, лузгу від насіння, горіхову шкаралупу;
  • пташиний послід і свіжий гній травоїдних тварин;
  • папір – серветки, пакувальний картон, ксероксний папір і газети в подрібненому вигляді;
  • торф;
  • подрібнені натуральні тканини – льон, бавовну, вовну, шовк, конопляну та лляну кострицю;
  • пух і пір’я птахів, шерсть тварин.

  Не можна:

  • великі і тверді м’ясні кістки;
  • золу з печі або каміна;
  • синтетичні матеріали й тканини;
  • шкірку від цитрусових рослин;
  • багаторічні кореневищні бур’яни, особливо в квітучому вигляді або на стадії вироблення насіння;
  • рослинні залишки, уражені хворобами або оброблені гербіцидами;
  • комах-шкідників і їхні личинки.

  З приводу того, чи можна в компост додавати фекалії людини і м’ясоїдних тварин, єдиної думки у фахівців немає досі, так само, як і з питання про те, чи можна додавати в компост залишки молока, жиру, м’яса та риби.

  Процес перетворення трави, харчових і побутових відходів на органічне добриво умовно ділиться на три частини:

  • розкладання: на цьому етапі відходи розігріваються всередині купи, змінюють свою структуру і збагачуються корисними речовинами. У результаті трансформації в компості з’являються корисні мікроорганізми, грибки, дощові черв’яки, які сприяють прискоренню переробки маси на добриво;
  • вироблення гумусу: на цій стадії важливо забезпечити аерацію бурту, оскільки без кисню можуть загинути мікроорганізми, що організують і здійснюють процес дозрівання компосту. Щоб забезпечити доступ повітря, масу перемішують вилами або лопатою;
  • мінералізація: на етапі мінералізації відбувається розкладання азотистих з’єднань, і гумус переходить у мінеральні форми. Процес досягає максимального значення після року витримки компосту.

  Чим корисний компост?

  По-перше, це одне з найкращих мінеральних добрив, які наповнюють ґрунт величезною кількістю важливих мікроелементів.

  По-друге, це найдешевший засіб для структурування ґрунту, який здійснюється за рахунок збільшення вологозбереження.

  По-третє, компост зручно використовувати в ролі мульчі, яка уповільнює випаровування з ґрунту вологи і вповільнює ріст бур’янів.

  По-четверте, вам тепер не доведеться вивозити з ділянки або спалювати органічне сміття, оскільки його можна закласти в компостну яму і перетворити на чудове добриво.

  Як зробити компост своїми руками

  Як приготувати компост на дачі

  Існує два способи приготування компосту – швидкий і повільний, які інакше називають холодний і гарячий. Але спочатку давайте визначимося з посудиною для компосту та з місцем розташування цієї посудини в саду. Найкраще спорудити ящик із дерев’яних планок або будь-яких дощок, які не контактували з токсичними матеріалами – морилкою, лаком, фарбою та нічим на кшталт цього. Якщо ви хочете, щоб ящик служив вам довгі роки, можете зробити його з соснових дощок – це коштуватиме недорого. Збийте чотири стінки, дотримуючись просвітів між сусідніми планками – ці щілини служитимуть для аерації компосту.

  Розташувати ящик (бурт) краще на узвишші, щоб його не підмивало водою, і подалі від саду, інакше коріння всіх рослин поміняє напрямок і потягнеться в бік бурту з компостом. Виберіть місце, вирівняйте поверхню, вкопайте чотири опори й прибийте до них три стінки. Четверту стінку краще зробити знімною або відкидною, щоб вам було зручно ворушити компост або діставати його для мульчування грядок. Дно ящика краще забетонувати, а можна застелити його товстою поліетиленовою плівкою чи старим лінолеумом.

  Якщо вам не хочеться мати клопіт зі збиванням дощок, можна придбати в крамниці готовий пластиковий або металевий компостер – контейнер для компосту з кришкою, основне призначення якого не дати компосту розсипатися. Перевага таких контейнерів у тому, що в них можна додавати білкові відходи – м’ясо, рибу, молоко, оскільки вони щільно закриваються кришкою, і в них не проникають гризуни. Окрім того, вони добре зберігають тепло, і їх можна переміщувати. А недолік компостерів промислового виробництва в тому, що в них не надходить повітря. Якщо ви не обмежені в коштах, купіть локальну станцію з переробки органіки, яка самостійно підтримує температуру процесу й оснащена системою управління. Зрештою, можна зробити циліндр потрібної висоти й ширини з сітки-рабиці і складати відходи для компостування в нього, але діставати компост із такої посудини і перекопувати в ній масу буде незручно.

  Коли можна робити компост? У цьому питанні немає строгих рамок: можна починати закладання шарів навесні, після обрізування дерев та чагарників, і поповнювати шари у міру надходження органічного матеріалу. Восени в компостну купу можна закласти опале листя, бадилля овочів і баштанних культур. Досягнення сучасної науки навіть дозволяють виробляти компост узимку. Але про все за порядком.

  Як робити компост? На дно компостера або бурту укладіть тріски чи обрізки гілок, які будуть служити дренажним матеріалом, а потім починайте заповнювати компостер шар за шаром, і що більше видів органіки ви закладете в компост, то вищою буде його якість. Приготування компосту передбачає чергування сухих відходів із вологими і зелених із коричневими (азотистих із вуглецевими). У так званий зелений шар закладають відходи, які є джерелом азоту – рештки овочів, дрібні гілочки, зелену гичку, а в коричневий – відходи з умістом вуглецю: рвані газети й інший папір, опале листя та сухі прутики. Збагатити склад компосту можна рослинами, які сприяють швидкому утворенню гумусу – деревієм, кульбабою, ромашкою аптечною, валеріаною. Для прискорення бродіння компостну купу поливають розчином коров’яку або пташиного посліду. Консистенція маси має нагадувати вологу губку, проте в зволоженні компосту слід дотримуватися помірності, оскільки «затоплені» мікроорганізми не зможуть виробляти тепло, що сприяє гниттю.

  Щоб зберегти необхідну для процесу температуру і середовище, саморобний компостер потрібно накривати клейонкою, старим килимом, лінолеумом або збитою зі щільно прилеглих дощок кришкою. Один або два рази на місяць шари компосту слід перевертати вилами для розпушення маси, досягнення рівномірного її зволоження і стимулювання згасаючих через відсутність вентиляції процесів. У спеку компост для підтримки необхідної вологості час від часу поливають водою.

  Ну ось, ви заклали в ящик компост, тепер потрібно чекати, поки він перегниє. Готовий компост виглядає як темна, волога, розсипчаста маса, яка пахне лісовою землею.

  Виробництво компосту вимагає дотримання деяких правил:

  • компост не має погано пахнути. Якщо з’явився запах аміаку, значить, процеси перебігають неправильно, і маса може перетворитися на отруту. У цьому випадку додайте в компост рваний папір, щоб нівелювати переважання в ньому азотних компонентів. Щоб аміак, який утворюється при бродінні, не покидав бурт у вигляді смердючого газу, а перероблявся в азот, слід дотримуватися такого порядку наповнення посудини: кожен пласт відходів має бути завтовшки не більше 50 см, а перемежовують шари органіки шарами ґрунту або гною завтовшки 5-10 см;
  • усе, що ви закладаєте в компостну купу, слід попередньо подрібнити, а зелень необхідно злегка підсушити, щоб вона в компості не кисла, а пріла;
  • перед настанням зими потрібно перелопатити всю купу таким чином, щоб нижній шар виявився вгорі, а верхній унизу;
  • максимальна висота купи має бути 1,5 м, а мінімальна ширина – щонайменше 1 м, інакше вам буде важко перелопачувати масу. Висота купи вимірюється через кілька місяців після закладання компосту, оскільки за цей час вона значно осідає.

  Швидкий компост

  Багато садівників воліє робити швидкий компост: на піднесеній ділянці викопують неглибоку (до 40 см), але широку яму, яку заповнюють переламаними гілками і подрібненою деревиною, а зверху закидають землею. Через рік-другий у вас дозріє прекрасне добриво для саду та городу.

  Найшвидший компост виходить із листя: восени в неглибоку яму закладають опале листя, перешаровують її садовим ґрунтом, поливають біостимуляторами (ЕМ-препаратами – Байкалом-М1, Гумісолом, Таміром, Ургасою або подібними) і накривають чорною плівкою, а в середині травня цей компост уже можна частково використовувати за призначенням. Для прискорення процесу в молодий компост можна покласти «закваску» з уже перепрілого. Прискорити процес приготування компосту можна такими засобами, як розчин цукру і дріжджів, яким слід рясно полити закладені в компостер рослинні залишки, або кропив’яний настій: ¾ відра кропиви заливають теплою водою, додають пакет сухих дріжджів і ставлять у тепле місце днів на 5, після чого настій проціджують і поливають ним компост.

  Компост у домашніх умовах

  Можна приготувати компост узимку в домашніх умовах.

  Компост своїми руками в домашніх умовах зробити нескладно. Для цього вам знадобляться:

  • пластмасове відро;
  • сміттєвий пакет;
  • кілька пластикових півлітрових пляшок;
  • пляшка ЕМ-рідини, що прискорює процес приготування компосту;
  • пульверизатор;
  • поліетиленовий мішок з-під цукру;
  • пакет садової ґрунту або купованого ґрунту.

  Зробіть із пластикових пляшок однакові за висотою циліндри, обрізавши дно і шийку, і встановіть їх на дно відра. Помістіть у відро для сміття пакет із кількома дрібними отворами в нижній частині для стоку зайвої рідини і починайте наповнювати його подрібненими рослинними залишками, обприскуючи кожен трисантиметровий шар із пульверизатора приготованим відповідно до інструкції розчином прискорювача. Після зволоження залишків вичавте з пакету повітря, щільно його зав’яжіть і притисніть вантажем – наприклад, п’ятилітровою пластиковою пляшкою з водою. Приблизно раз на три дні зливайте з відра воду, що стекла з компосту – цю рідину можна залити на ніч у злив, щоб прочистити каналізаційні труби і стоки в раковинах. А якщо розвести цю рідину водою в співвідношенні 1:10, нею можна полити кімнатні рослини.

  У міру наповнення пакета органічними залишками обприскуйте кожен їх шар стимулятором бродіння, випускайте з пакету повітря і встановлюйте на нього гніт – проробляйте це доти, доки пакет поміщається в відрі. Тільки-но відро заповниться, помістіть його разом із компостом у тепло для ферментації на тиждень, потім перемішайте компост із невеликою кількістю городнього або садового ґрунту, перекладіть у мішок із-під цукру і винесіть на балкон чи лоджію, де він буде тепер зберігатися.

  У відро, що звільнилося, помістіть новий сміттєвий пакет з отворами для стоку води і почніть процес накопичення та перетворення відходів на компост заново. Якщо ви все зробите правильно, неприємного запаху ви не відчуєте. Виникнути кислий запах може водночас із появою на поверхні компосту білої плісняви – це ознака того, що процес перебігає неправильно. Щоб виправити становище, додайте в відро дрібно нарізані газети або інший папір. Другу порцію дозрілого компосту викладіть у мішок, в якому зберігається перша партія добрива. Готовий домашній компост можна підсипати в горщики кімнатних рослин, додавати в субстрат для розсади або відвезти на дачу й використовувати як добриво або мульчу.

  Компост для печериць

  Компост у мішках

  Вирощування шампіньйонів зараз вельми прибутковий бізнес, і багато хто наловчився вирощувати ці гриби у себе в підвалах – такий спосіб називається інтенсивним на відміну від екстенсивного, коли гриби культивують у природних умовах. Вирощують шампіньйони по-різному, але найбільш ефективним є спосіб вирощування в мішках: він не вимагає високих фінансових витрат, а гриби, що захворіли в одному мішку, не заражають печериці в сусідніх мішках. Єдиним недоліком цього способу можна вважати тільки те, що закладання субстрату в мішки вимагає значних фізичних зусиль. Компост у мішках розставляють по підлозі паралельно або в шаховому порядку, причому шахове розташування економить виробничу площу.

  Високий урожай грибів можна отримати тільки на живильному середовищі, а для цього необхідний субстрат, заснований на компості. Компост для вирощування печериць, як і садове добриво, можна приготувати самостійно. На 100 кг пшеничної або житньої соломи вам знадобиться 100 кг кінського гною, 8 кг гіпсу, 5 кг крейди, по 2 кг суперфосфату і сечовини. Солому нарізають завдовжки 15-20 см, заливають на 2-3 дні водою, щоб вона не промокла, а зволожилася, потім викладають у бурт або ящик три-чотири шари соломи навпереміну з шарами гною, додаючи добриво компосту – всю сечовину і частина суперфосфату (500 г). Потім масу ретельно перемішують, додають гіпс, потім залишок суперфосфату, потім крейду, і після внесення кожного інгредієнта компост щоразу ґрунтовно перемішують – усього 4 рази. На виході отримують 300 кг субстрату – цієї кількості має вистачити для закладання 3 м² грибниці.

  Якщо ви використовуєте не кінський, а пташиний послід, то пропорції будуть іншими: на 100 кг посліду і 100 кг соломи потрібно 300 л води, 8 кг гіпсу, а замість суперфосфату та крейди використовують алебастр.

  Компост для грибів має визрівати на відкритому повітрі в захищеному від сонця і дощу місці упродовж трьох тижнів – за цей час компоненти «перегорають», аміак повністю випаровується, і компост можна використовувати: в спеціальні мішки з перфорацією викладають приблизно по 15 кг компостній маси і висаджують у неї грибницю.

  Компост у ящиках

  Ящикова система вирощування печериць була розроблена в США в 1934 році, і досі вона популярна більшою мірою в Сполучених Штатах, Канаді та Австралії. Вирощування шампіньйонів у ящиках, як і в мішках, дозволяє локалізувати ураження грибів захворюваннями та шкідниками і надає можливість утримувати гриби на різних фазах розвитку в різних приміщеннях.

  Ящики роблять із ялинових, березових або вільхових дощок. Обсяг ящиків може бути від 0,4 до 2 м², а оптимальна глибина – 12-15 см. Перед використанням їх дезінфікують чотиривідсотковим розчином формаліну або двовідсотковим розчином лізолу. Що стосується субстрату, то спосіб його приготування такий же, як і при вирощуванні печериць у мішках.

  Готовий компост – чи варто купувати

  Якщо вам ніколи займатися приготуванням компосту або ви боїтеся не впоратися з цим завданням, ви, звичайно, можете придбати готовий компост. Добре себе зарекомендував продукт фірми Біуд – універсальний концентрований і екологічно безпечний Біокомп, який можна використовувати як для декоративних культур, так і для плодово-ягідних. Для створення цього біодобрива застосовують як традиційні прийоми компостування, так і новітні фінські технології. Основою для компосту цієї марки слугує верховий і низинний торф, гній великої рогатої худоби або кінський, послід домашніх птахів і хутрових м’ясоїдних звірів. Як добавки використовується подрібнена солома, тирса дерев листяних порід, доломітове борошно, вермикуліт та інші природні препарати. За назвою компосту можна визначити, який вид гною в ньому використаний – «Коров’ячий», «Кінський», «Курячий». Є в серії і Біокомп, створений для удобрення ґрунту восени, він так і називається – «Осінь».

  Плідно впливає на овочеві культури застосування компосту при посадці – добриво вносять у ямки по одній столовій ложці. У ями ягідних кущів кладуть 2-3 склянки добрива, а в ями плодових дерев – по літровій банці компосту.

  Компост для печериць теж не є дефіцитом – ви можете придбати його як у розпушеному вигляді, так і в брикетах. Однак усе-таки варто спробувати зробити компост самостійно, адже для цього потрібно зовсім небагато зусиль, а всі необхідні інгредієнти – це відходи вашої життєдіяльності. Почніть збирати і складати шарами органічні відходи вдома, як описано в нашій статті, і перше відро компосту, зробленого вами власноруч, надихне вас і на будівництво великого садового ящика для добрива, і для закладання компостної купи. У результаті у вашому саду завжди буде якісне і безкоштовне органічне добриво.

  Відомі рецепти компосту для грибів, як підготувати компост

  Для того щоб отримати хороший урожай, майже для всіх рослин потрібне застосування того чи іншого типу добрива, і печериці не стануть винятком. Правда, на відміну від зеленої рослинності, яка вимагає внесення підгодівлі в звичайну землю, гриби, через відсутність такого речовини як хлорофіл, здатні рости лише в умовах готових поживних речовин. Саме тому, перш ніж приступати до вирощування печериць, рекомендується уважно ознайомитися з усіма видами компосту, вивчити методику їх приготування, або попередньо вибрати місця, в яких добриво можна придбати в готовому вигляді.

  печериці

  Печериці відносяться до одних з найбільш поширених грибів в світі, а зустріти їх на столі можна в практично в будь-якій країні. Це ті деякі гриби, які піддаються вирощування, – вдома чи на спеціальних фермах. Однак, на відміну від природи, штучне вирощування вимагає спеціальних умов: правильного місця розведення, певного рівня вологості і температури, якісної грибниці і грамотно приготованого компосту.

  Ці гриби легко відрізнити від інших. Колір молодих печериць – білий або біло-сірий, зрілих – бурий або коричневий. Форма капелюшки – куляста або у вигляді парасольки, з діаметром від 2 до 10 см. Пластинки мають білий колір, який після закінчення часу темніє або набуває рожевого відтінку, м’якоть – біла. Чи знаєте ви? Печериці широко застосовуються в косметології. Саме на основі цих грибів виготовляють безліч масок, лосьйонів і інших продуктів. При цьому вартість такого товару досить висока.

  Вміст води коливається від 88 до 92% .Залишається цінний вмістом вітамінів, а також мікро- і макроелементів. З Наприклад, рівень фосфору в печерицях прирівнюється до рибних продуктів. Найбільш часто ці гриби можна зустріти в степах Азії та Європи, а також на відкритій місцевості Африки і луках Австралії.

  Види компосту для вирощування грибів

  Існує кілька основних видів компосту, які використовуються при вирощуванні печериць:

  • з використанням натуральних компонентів – в процесі приготування вноситься кінський гній;
  • напівсинтетичний склад – застосовується суміш кінського гною з будь-яким іншим;
  • синтетичний – кінський гній в складі не міститься.

  Склад компосту для вирощування печериць

  Для отримання якісного і поживного матеріалу, який забезпечить багатий урожай шампіньйонів, необхідно заздалегідь запастися (в разі самостійного приготування субстрату) або звернути увагу (в разі покупки) на наступні компоненти:

  Важливо! У разі необхідності, третя частина соломи може бути замінена на сіно, подрібнені стебла соняшнику або кукурудзи або сухе листя.

  • солома (житнє, пшеничне, рисова, вівсяна або ячмінна) – тільки свіжа, без гнильних включень;
  • гній (крім кінського, часто використовується кролячий або свинячий, а також гній з-під корів або курей) – свіжий;
  • гіпс (алебастр), крейда – незважаючи на невисокий відсоток вмісту, є ключовим компонентом, що значно підвищує якість структури субстрату у вигляді мінеральних добавок;
  • сульфат амонію, або сечовина – доступний азот.

  Як приготувати і пропарити компост

  Процес компостування не є простим, оскільки супроводжується складними хімічними реакціями, а тому вимагає спеціальної підготовки:

  • при приготуванні компосту в приміщенні необхідна хороша вентиляція;
  • якщо ферментація відбувається на відкритому повітрі, потрібно робити навіс, який захистить компост від вимивання корисних речовин під час дощу;
  • при знаходженні компостної купи на вулиці, її слід укрити зверху поліетиленовою плівкою (боки залишаються відкритими).

  Компостування складається з декількох основних етапів:

  1. Солома рясно змочується водою протягом декількох днів (поливається зі шланга або поміщається в ємність з водою).
  2. Весь гній і солома поділяються на чотири однакових порції.
  3. Формується штабель, що складається з почергового пласта соломи і гною (кожен шар соломи додатково зволожується).
  4. У разі використання рецепта з селітрою, вона розміщується зверху шару соломи.

  У процесі формування компостній купа повинна відповідати наступним параметрам: її ширина повинна знаходитися в межах 1-1, 5 м, довжина – не більше 1, 5 м, а висота – від 1 до 1, 5 м. Читайте також наш електронний журнал про вирощування грибів в домашніх умовах.

  Ферментація має на увазі чотири обов’язкові перемішування всієї купи:

  • перший перемішування проводиться через шість днів;
  • друге – через п’ять днів;
  • третє – через чотири дні;
  • четверте – через чотири дні.

  Перше перемішування включає в себе перемішування і перетрушування всієї купи за допомогою вил, з паралельним зволоженням і обсипання всієї маси гіпсом. Після завершення формується нова купа. Друге характеризується додатковими діями – додаванням суперфосфатів. Третє і четверте перемішування проводяться за тією ж схемою. Основна мета – збагачення компосту киснем і рівномірний розподіл всіх компонентів. В процесі ферментації субстрат добре пропарюють, а тому слід постійно стежити за його якістю. Чи знаєте ви? На думку японських вчених, печериці, завдяки високому вмісту таких речовин, як лізин і аргінін, роблять позитивний вплив на розумову діяльність людини, а також значно покращують пам’ять.

  Для цього рекомендується контролювати наступні параметри:

  1. На третій день після процесу формування купи необхідно провести заміри температури. Для цього термометр опускається на глибину не більше 30-35 см. Показники в +55 . + 70 ° С говорять про те, що процес протікає добре.
  2. Надалі такі виміри потрібно проводити кожні 3-4 дні – температура не повинна бути нижче перших вимірів.
  3. Допустимим вважається деяке зниження температурного режиму в дні перемішування, а також в останні дні ферментації.
  4. При дотриманні всіх правил весь процес займає до 26 днів.

  Недобір потрібної температури свідчить або про сухість перегною, або про його перезволоженні. У цьому випадку буде потрібно або додати більше води (це можна зробити під час чергового перемішування), або розпушити купу, додавши в неї трохи гіпсу (для зниження вологості). Визначити ступінь вологості компосту можна самостійно. Для цього в руку береться частина субстрату і стискається. Нормальною вважається вологість, при якій суміш лише трохи виступила крізь пальці. Дізнайтеся, як посадити печериці на садовій ділянці в відкритому грунті.

  Необхідно також знати зовнішні ознаки готового компосту, який відповідає таким вимогам:

  • колір – темний, рівномірно пофарбований;
  • наявність специфічного приємного запаху;
  • середній рівень клейкості.

  відомі рецепти

  Існує безліч рецептів, які використовуються для того, щоб приготувати компост в домашніх умовах. Важливо! До основних умов правильного приготування компосту відноситься час його витримки. Вважається, що його краще перетримати, ніж недодержати.

  Серед основних з них найчастіше використовуються:

  1. З кінським гноєм. Є найпоширенішим рецептом, при виготовленні якого використовуються солома (50 кг), гній (50 кг), курячий послід (15 кг), алебастр або гіпс (3 кг). Найбільш оптимальним варіантом вважається пшеничне або житнє солома. При цьому, в разі, якщо довжина стебел перевищує 15-20 см, їх слід подрібнити.
  2. На основі курячого посліду. У разі відсутності кінського гною, основою компосту може виступити курячий послід. Для його виготовлення потрібні солома (50 кг), пташиний гній (50 кг), алебастр (6 кг).
  3. З використанням кукурудзяних качанів і курячого посліду. До його складу входять такі інгредієнти: солома (50 кг), кукурудзяні качани (50 кг), пташиний послід (60 кг), алебастр або гіпс (3 кг). В даному рецепті допускається заміна соломи на суху люцерну, при цьому включення алебастру кілька збільшиться (до 4, 5 кг).
  4. З використанням овечого гною. Для приготування потрібні солома (50 кг), овечий гній (20 кг), курячий послід (30 кг), алебастр або гіпс (3 кг).
  5. На основі деревної тирси. До складу такого компосту входять деревна тирса (100 кг), солома з пшениці (100 кг), карбонат кальцію (10 кг), томасшлак (3 кг), солод (15 кг), сечовина (5 кг). Тривалість технології компостування з даного рецептом скорочується до 15 діб і передбачає тільки два перемішування.
  6. З кров’яної борошном. Відноситься до дорогих процедур і включає в себе наступні компоненти: кров’яне борошно (15 кг), суперфосфат (630 г), алебастр (1, 5 кг), сірчанокислий калій (630 г), крейда (2, 2 кг).

  Відео: Компост для вирощування печериць

  Чим гарний компост після печериць

  Вирішивши зайнятися розведенням печериць, слід врахувати, що кожна тонна компосту в кінці вирощування грибів залишає до 650 кг відпрацьованого матеріалу, який повинен бути видалений. Одним з основних способів його використання виступає підвищення якості структури грунту на дачних ділянках і городах. Вам будемо цікаво почитати, яке обладнання потрібно для вирощування печериць. Відомо, що 1 м² грядки для печериць вимагає близько 100 кг компосту, після чого він може бути внесений в грунт як добриво 1 сотки. Такий підхід значно підвищує врожайність всіх зростаючих культур, що не раз підтверджувалося багатьма садівниками і городниками.

  Створення шампіньйонного виробництва – справа трудомістка і времязатратное. Серед основних факторів, які будуть впливати на кінцевий результат всіх робіт, є приготування компосту. Існує безліч різних варіантів, однак найбільш правильним і відповідним вважається гнойовий компост. Використання класичних рецептів приготування компосту і притримування при цьому всіх правил, забезпечить високий урожай шампіньйонів, а значить, і прибуток від цього заняття.