§ 24. Чому є день і ніч та пори року

Яке значення обертання Землі навколо своєї осі для життя на Землі. Якщо спостерігати Землю з боку її Північного полюса, то можна побачити, що наша планета обертається навколо своєї осі із заходу на схід, тобто проти годинникової стрілки (мал. 90). Час, потрібний планеті для одного оберту, називають добою. Нині тривалість доби становить 24 години, а колись, дуже давно, вона була значно меншою.

Мал. 90. Добове обертання Землі. Зверни увагу, що вісь обертання має певний кут нахилу до уявної площини, на якій міститься Земля

Найвідомішим проявом обертання Землі навколо власної осі є зміна дня і ночі на планеті. Коли сходить Сонце, починається день, що триває до часу, поки воно не зайде за горизонт. Проміжок часу між сходом і заходом Сонця називають тривалістю дня. З’ясувати тривалість дня на якусь конкретну дату можна за допомогою календаря, адже в ньому зазначено як час сходу і заходу Сонця, так і тривалість дня.

Щоб зафіксувати момент, коли Земля зробить один оберт навколо осі (період обертання), треба обрати якийсь орієнтир, тобто точку відліку для фіксації періоду обертання Землі навколо осі. Люди здавна для цього використовували Сонце або яскраві зорі. Тому досі в астрономії, наприклад, розрізняють сонячну та зоряну добу.

Період обертання (позначають літерою T) – це фізична величина, що дорівнює проміжку часу, за який тіло, що рівномірно обертається, повертається до свого початкового положення.

Земля, обертаючись навколо своєї осі, одночасно рухається по орбіті навколо Сонця. Тривалість періоду обертання Землі навколо Сонця називають роком. Оскільки форма орбіти Землі трохи відрізняється від кола, то планета повсякчас перебуває на різних відстанях від Сонця. Найвіддаленішу від Сонця точку орбіти Земля проходить у липні, а найближчу – в січні. Тому для мешканців Північної півкулі Землі вона влітку далі від Сонця, ніж узимку.

Хоча відстань між Землею і Сонцем змінюється упродовж року, науковці обчислили її середнє значення (воно становить майже 150 млн кілометрів), щоб використовувати як одиницю довжини. Її називають астрономічна одиниця (а. о.) і застосовують здебільшого для позначення відстаней між тілами Сонячної системи.

Чи впливає обертання Землі навколо осі та рух довкола Сонця на пори року і чому вони змінюються на нашій планеті. Зміна пір року на Землі зумовлена нахилом її осі обертання до площини екліптики (а не зміною відстані Земля – Сонце!).

Екліптика – уявне коло, по якому Сонце здійснює свій видимий рух протягом року для спостерігача на Землі.

Упродовж року кут падіння сонячних променів на різні ділянки поверхні планети не однаковий (мал. 91). Прямовисні сонячні промені нагрівають Землю краще, ніж ті, що падають на її поверхню під малим кутом.

Мал. 91. Зміна пір року на Землі

Покажи за допомогою схематичного малюнка кути падіння сонячних променів для Північної півкулі планети влітку і взимку.

Виміряємо освітлення поверхні (освітленість) світлом, яке падає на неї.

Освітимо аркуш паперу ліхтарем, поставивши його перпендикулярно до аркуша. Відмітимо на аркуші освітлений круг олівцем (мал. 92). Не змінюючи відстань до аркуша, освітимо його, нахиливши ліхтар, і намалюємо фігуру навколо плями світла.

Порівняємо освітленість двох поверхонь. Що більш косо ми освітлюємо аркуш паперу, то більш розсіяним стає світло на аркуші (як на полюсах Землі). Що ближче до вертикалі ставимо ліхтар, то краще освітленим стає аркуш паперу (як на екваторі).

Мал. 92. Вимірювання освітленості поверхні, на яку падає світло під різними кутами

Усі рослини для нормального розвитку потребують світла. Зерновим культурам, наприклад, світло потрібне протягом 12-14 годин у день. Такі рослини (овес, жито) називають рослинами «довгого світлового дня». У них збільшення тривалості світлового періоду доби стимулює процеси росту і розвитку. Схожа ситуація й для овочів і квітів. Саме тому ті, хто вирощує квіти, використовують штучне освітлення.

Чому бувають пори року. Рухаючись орбітою навколо Сонця, Земля проходить через чотири особливі на ній точки в двадцятих числах березня, червня, вересня і грудня. Ці моменти людина навчилася фіксувати у сиву давнину, адже вони свідчили про зміну пір року. Пригадаємо їх для Північної півкулі.

20 (чи 21) березня – розпочинається астрономічна весна. У цей день (його називають днем весняного рівнодення) повсюди у Північній півкулі, окрім районів біля полюса, тривалість дня дорівнює тривалості ночі. Сонце сходить о 6-й годині точно на сході й заходить точно на заході о 18-й годині.

21 (чи 22) червня (день літнього сонцестояння) весна закінчується і починається астрономічне літо. У цей день у Північній півкулі Землі найдовший день і найкоротша ніч.

23 вересня – у день осіннього рівнодення (тривалість дня дорівнює тривалості ночі, як і навесні) – розпочинається астрономічна осінь, що триває до 21 (чи 22) грудня, до дня зимового сонцестояння. У цей день у Північній півкулі Землі найкоротший день і найдовша ніч.

Для Південної півкулі Землі послідовність зміни пір року така сама, але коли у Північній півкулі зима, у Південній – літо. І навпаки.

Чому від дня весняного рівнодення до літнього сонцестояння тривалість дня збільшується, а потім зменшується? Спробуй знайти відповідь на це запитання через міркування чи методом «мозкового штурму», тобто самостійно. За потреби знайди інформацію в книжках, інтернеті або попроси допомоги в дорослих.

Коротко про головне

• Зміна дня і ночі на Землі зумовлена обертанням планети навколо власної осі.
• Середнє значення відстані між Землею і Сонцем називають «астрономічною одиницею».
• Пори року на Землі змінюються, бо вісь її обертання має нахил до площини екліптики.

Перевіряємо себе

• 1. У якому напрямку Земля обертається навколо своєї осі та під час обертання навколо Сонця?
• 2. Створи малюнок на тему «Обертання Землі навколо Сонця». Укажи на ньому положення земної осі, коли Земля перебуває в точках орбіти, пов’язаних з днями сонцестояння та рівнодення.
• 3. Укажи на справжню причину змін пір року на Землі: А. різна відстань Землі від Сонця; Б. обертання Землі навколо Сонця; В. незмінність кута нахилу осі обертання Землі до площини її орбіти.
• 4. Поміркуй і вислови припущення щодо існування пір року на планеті, в якої вісь обертання не нахилена, тобто перпендикулярна, до площини її орбіти.
• 5. Продовж речення: Сьогодні я дізнався/-лася. ; Я навчився/-лася. ; Виявляється . .

Народні загадки

Із загадками ви ознайомилися ще в ранньому дитинстві й уже знаєте, що вони належать до малого фольклорного жанру. Загадки мають прихований зміст і потребують відгадування. Вони можуть бути віршовані або прозові. Основні їхні ознаки — влучність, стислість і насиченість думки й вислову, різноманітний ритм, багатство асонансів (повторення голосних звуків) та алітерацій (повторення однакових або близьких приголосних звуків), поетичність мови, образність. У загадках є епітети, порівняння, пестливі слова, звуконаслідування.

Загадки мають багато спільного з прислів’ями і приказками: переносне значення слів і висловів, метафорична мова, чіткість і стислість викладу думки. Загадки, як й інші фольклорні твори, відображають певний час, умови буття й інтереси конкретних спільнот. Вони розвивають спостережливість, логічне мислення, кмітливість, інтелект.

• А ви використовуєте загадки в іграх, у навчанні? Пригадайте, які саме.

Первісне значення загадок було іншим. Колись їх пов’язували з магією, обрядами і звичаями українців. Особлива мова наближала загадки до замовлянь:

«Зоря-зоряниця, красна дівиця, по небу гуляла, сльози роняла;

Місяць бачив — не підняв, сонце встало і забрало» (роса).

Загадками перевіряли тих, хто вирушав у дорогу, юнаків — на зрілість, наречених — перед одруженням, вояків — перед боєм. Наприклад, герої/героїні народних казок «Мудра дівчина», «Яйце-райце», «Кобиляча голова», щоб здобути бажане, мають відгадати загадки.

Використання загадок вважали ознакою мудрості, уміле їх відгадування — ознакою кмітливості й веселої вдачі.

Теорія літератури

Загадка — дотепне лаконічне запитання, що потребує відгадування (відповіді).

Як же навчитися відгадувати загадки? Для цього треба зіставити життєві явища на основі спорідненості, подібності за певними ознаками, пам’ятаючи, що в загадках часто предмет, явище порівнюють із живими істотами чи навпаки.

Зіставлення можуть бути на основі:

— схожості зовнішнього вигляду, кольору предметів:

«По синьому морю

срібний човник пливе» (місяць);

— характерних властивостей, функцій та ролі в побуті:

Сама одягу не маю» (голка);

без вогню горить» (блискавка і грім).

Відповідь у загадках зазвичай однозначна; іноді може бути кілька її варіантів: «За лісом, за пралісом золота діжа сходить» (місяць або сонце).

У віршованих загадках відповідь часто зрозуміла завдяки римуванню і є частинкою тексту:

«Маю крила, та не птах,

На семи стою вітрах.

Тож мене і кличе всяк

Не інакше, як. » (вітряк).

У деяких загадках є протиставлення або заперечення: «Язика не має, а розуму навчає» (книжка).

Загадки бувають різними і за формою:

— загадки-запитання, що складаються з одного питального речення: «Хто на собі ліс носить?» (олень);

— загадки-розповіді: «Стоять коні на припоні, не п’ють, не їдять, а щоденно гладшають» (огірки);

— загадки-жарти: «З якого посуду не можна нічого поїсти?» (з порожнього), «Чим закінчується вечір і починається ранок?» (буквою «р»).

У загадках — весь розмаїтий навколишній світ.

• Розгляньте інфографіку, в якій подано групи загадок за тематикою. Доповніть її і наведіть власні приклади загадок до кожної групи.

ГРУПИ ЗАГАДОК

Крім народних загадок, є й авторські — створені письменниками чи письменницями. Їх багато у творах Леоніда Глібова, Івана Франка, Тамари Коломієць, Дмитра Білоуса, Ігоря Калинця, Анатолія Качана та ін.

Українські загадки

ПРО ЯВИЩА ПРИРОДИ

1. Золотий пішов, а срібний прийшов (сонце і місяць).

2. Іде лісом — не шелестить,

Іде водою — не плюскотить (промінь сонця або місяця).

3. Чорна корова людей поборола, а біла підвела (ніч і день).

4. По соломі ходить, а не шелестить (тінь).

5. Один біжить, другий лежить, третій кланяється (вода, берег, очерет).

6. Рукавом махнув, дерева нагнув (вітер).

7. Не кінь, а біжить, не ліс, а шумить (річка).

ПРО ТВАРИН І ПТАХІВ

1. Що то воно: в воді водиться,

З хвостом родиться,

Хвіст відпадає? (жаба).

2. Має гребінь — не може ним чесатися (півень).

3. Летіло, як міх, упало, як сніг, лопатами ходить, а рогом їсть (гуска).

4. Хвостик — як ниточка,

само — як калиточка 1 ,

а очі — як насінинки (миша).

1 Калиточка — торбинка для грошей.

5. Прилетіли гості, сіли на помості 2 ,

Без сокири, без лопати

Поробили собі хати (пташки, які зробили гнізда).

2 Поміст — підвищення, збите з дощок; підлога. Приклади слововживання: закувала зозуленька в саду на помості (нар. пісня); як виросте трава на помості — фразеологізм, що вживається у значенні «ніколи».

6. Сам вечірньої години

Заховався в кущ калини —

Там на дудочку одну

Грає пісню чарівну (соловей).

Ілюстрації Валентини Мельниченко

7. Летів птах через дах,

В червоних чоботях (лелека).

1. Літом одягається,

а на зиму одежі цурається (дерево).

2. Під одним ковпаком —

сімсот козаків (мак).

3. У вінку зеленолистім,

У червоному намисті

Видивляється у воду

На свою хорошу вроду (калина).

Голова на столі (корінь, стебло, зерно).

5. На городі молода

Пишні коси розпліта,

У зеленії хустинки

Золоті хова зернинки (кукурудза).

6. Без рук, без ніг,

А пнеться на батіг (квасоля).

7. Живе один батько і тисячі синів має,

Всім шапки справляє, а собі не має (дуб).

Ілюстрація Валентини Мельниченко

1. На ніч два віконця самі закриваються,

а зі сходом сонця самі відкриваються (очі).

2. Повен хлівець білих овець (рот і зуби).

3. Все життя один одного наздоганяють,

а обігнати не можуть (ноги).

4. Один говорить, двоє дивляться, двоє слухають (язик, очі, вуха).

ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ, РЕЧІ І ПОБУТ ЛЮДИНИ

Під одним капелюхом стоять,

Одним поясом обв’язані (стіл).

2. Снігові поля, чорні грачі,

Хочеш розумним бути — бери та вчи (книга).

3. Народився із землі, зарум’янивсь на вогні.

І з’явився на столі до борщу тобі й мені (хліб).

4. Не старіє, не вмирає, а все нищить, забирає (час).

5. Що у світі найшвидше? (думка).

Ілюстрації Валентини Мельниченко

Запитання і завдання за матеріалом, який вивчаєте

1. Подумайте, що спільного мають загадки з прислів’ями і приказками.

2. Чи навчилися ви відгадувати загадки? Як це вам вдається?

Завдання щодо аналізу жанрово-змістових, мовних особливостей твору, характеристики героїв

3. Виразно прочитайте наведені загадки про природу, рослини, тварин, людину та її діяльність, побут. Проаналізуйте їхні зміст, форму, ознаки. Доведіть, що це загадки.

4. Назвіть ознаки загадок.

Інтерактивні, ігрові та проєктні завдання для роботи в парах, групах

5. Використовуючи словесне і графічне малювання, запропонуйте своїм друзям загадки та відгадки.

6. Пригадайте прочитані твори. Чи є в них загадки? Створіть таблицю за зразком і заповніть її.

Назва твору

Загадка

Завдання для розгляду твору в мистецькому контексті та з урахуванням міжпредметних зв’язків

7. Розгляньте ілюстрації Валентини Мельниченко. Які деталі зображено на них? Чи такими ви уявляли героїв загадок?

Домашнє завдання

1. Складіть загадки-запитання і загадки-розповіді про тварин та речі побуту.

2. Створіть кросворд на основі відповідей на загадки, використовуючи цифрові інструменти програми LearningApp чи іншої, доступної вам, або оформіть його на папері.

Цікаво знати

• Загадки є у фольклорі всіх народів світу. Наприклад, литовська загадка: «Двадцятеро коней за одну узду сам веду» (граблі); азербайджанська загадка: «Перед очима у всіх прокотився горіх. Підстрибом пострибав, шасть в хатину і — пропав. » (миша).

• Окрему групу становлять загадки про Україну, державні символи, українські традиції, звичаї.

«Красивий, щедрий рідний край

І мова наша солов’їна.

Люби, шануй, оберігай

Це — ознака сили й слави

Існують ще загадки-ребуси. У них слово або фраза зображені у вигляді малюнків, поєднаних з літерами, цифрами, нотами та іншими знаками.