Хто така українська відьма?

Відьмами в українській традиції називають не лише тих, хто шкодить, а й тих, хто допомагає, проте таких “магічних консультанток” ще йменують знахарками або шептухами. Саме слово відьма на асоціативному рівні в народі пов’язане з негативним. У Карпатах можна також зустріти назву упириця або босорка (босорканя).

Володимир Галайчук

доктор історичних наук, етнолог

Анна Ніколаєва

кандидатка історичних наук, етнологиня

Сама назва “відьма” походить від “відати” — праслов’янської форми “знати”. Може бути й у чоловічій формі — “відьмак”. За народними уявленнями відьмаки сильніші за відьом.

Відьма буває родимою вродженою і вивченою. Вважається, що родимих менше, а вивчених більше. За народними уявленнями, вивчена відьма може сама знання здобути, читаючи так звану чорну книжку. Проте, це важчий шлях, бо якщо вона щось не дочитає, то буде ходити селом як неприкаяна, тобто збожеволіє. Також таємні знання можна було перейняти від старої відьмачки, або шукати на перехрестях зв’язки з чортами. Люди вірять, що родимі відьми сильніші, хоча не обов’язково вони мають намір комусь робити якесь зло. Напротивагу навченій відьмі, яка знала для чого вона вчиться.

“Лихе біду значить” тобто дідько відьму позначає

За народними уявленнями, родимі відьми можуть мати низку ознак. Найпоширеніша – хвіст. Насправді це атавізм — подовжений куприк. Також у такої відьми можуть бути зрощені пальці, або будь-яке каліцтво: заріст по хребту, зрощені брови, чорні чи глибоко зелені очі або з різними вкрапленнями на райдужці.

Рисунок Тараса Шевченка до поеми “Відьма”, 1847 рік

У різних регіонах України часто можна почути, що відьмою народжується дитина, якщо жінка має зносини з чортами. Якщо мама відьмачка, то до неї чорти крізь комин прилітають. А ще говорять, що відьма — це п’ята, сьома, дванадцята дитина за ліком. Якщо народжуються самі дівчата або самі хлопці, то або одне з них, або наймолодше мізинок буде відьмою чи відьмаком упирем . До прикладу, якщо у сім’ї народжуються лише дівчата, то сьома буде відьмою, а якщо хлопці, то сьомий — упирем.

Образи відьми

Популярним сюжетом є обернення відьми. Залежно від місцевості, вона могла обертатися не лише на тварин, але й на різноманітні предмети — свиню, собаку, муху, колесо від воза, копицю сіна, тріску, пряник.

Загалом на українських теренах відьма могла обертатися на жабу ропуху або кішку. Часто таких тварин заставали біля своєї корови у хліві й тоді вже мали підозру, що це відьма, яка прийшла доїти корову. Часто переказували, що бачили як дорогою сунеться копиця сіна.

“Три відьми і три вовки”. Ежен Ґрассе, 1900 рік

Повсюдно в Україні побутував сюжет з каліцтвом відьом. Відрізняється він лише варіантами кого покалічили. Ловлять десь вночі тварину, їй або перебивають або відрубують лапу, і тоді бачать каліцтво зранку на сусідці.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Як захищалися від відьом?

Оберегів від відьом було дуже багато. Всюди в Україні знають про оберегове значення освячених маку, води, солі й це використовували в найширшому діапазоні.

Вважалося, що відьма може пошкодити на все, але найбільше надавали захисту саме коровам. На перший вигін корови на порога хліва клали гострі металеві предмети ножа, косу, сокиру , щоб корова переступила. Найбільше оберегової сили надавали предметам з ковальського заліза. Повсюдно в Україні корову виганяли на пашу освяченою вербою. У двері хліва заштрикали шипшину, глід, осичину на деякі свята як захист від відьом. В роги могли завертіти освячений мак. Також робили отвір в горові, сипали туди мак або закладали так зване “живе срібло”, тобто ртуть і забивали осиковим кілком, щоб не було видно. Могли підв’язувати торбинку з маком між рогами, або червону стрічку коровам чи коням вплітали для захисту.

“Після шабашу”. Вільям Мортенсен, 1927 рік

Уявлення про камені кремінь з природними наскрізними отворами часто зустрічаються у різних регіонах України. На Волинському Поліссі говорять, що крізь отвір в такому камені можна побачити відьму й вона буде зі зміненою подобою. Якщо відьма поробила корові й та доїться з кров’ю, наприклад, або молоко зіпсоване, то можна було подоїти крізь отвір у камені й тоді все минеться. Такі камені також чіпляли корові збоку біля рогів як оберіг від відьми.

Чи літають українські відьми й чому обирають Лисі гори?

Відьми можуть літати — таку інформацію дослідники фіксують всюди в Україні. Часто розповідають про відьомські зборища. Серед таких місць відомі, наприклад, Лисі гори в різних містах, село Стобихва на Любешівщині, село Глибівка на Богородчанщині.

“Політ відьом на Лису гору”. Малюнок із журналу “Всесвітня ілюстрація”, 1874-1

Лисою називають гору, яка не зарощена зверху. Кругом ліс росте, а сама верхівка незаліснена, тому за народними уявленнями її нечиста сила витоптує.

Про те як відьми літають розповідають різні історії. Одні говорять, що хтось ночує у відьми, наприклад, солдат розквартирований, а їй потрібно летіти. Тоді вона тихенько, йде ближче до комина, там перетворюється у щось менше і летить. Також говорять, що відьми натирають тіло різними мастиками — сік терличу, осикова кора, або поєднання різних компонентів. Навіть зустрічаються такі інгредієнти як мозок кота, кістка собаки, або кров людини. Річ у тому, що люди особисто перетворення відьми не бачили. Суть в тому, що потрібно було чимось намаститися. Дослідники припускають, що це могло бути щось галюциногенне, що й викликало відчуття польоту.

Смерть відьми

Відьма помирає тяжко через те, що їй не дає смерті нечистий. Також вважають, що цей момент йде змагання між ангелами й чортами за відьомську душу. Аби вмерти відьма мусила попросити прощення в кожного, кому зробила шкоду. Або передати комусь свої знання. Не завжди це допомагало, тому були варіанти як пришвидшити її смерть.

Як правило робили якийсь отвір у стелі, або стріху розбирали, могли зривати потолочини в стелі, або відкривали усі вікна, щоб душа через них вийшла, або клали відьму на землю. На Покутті такій відьмі упириці давали напитися відвару з тої аконіт – смертельна отруйна рослина , а на Східному Поліссі відьму вилками кололи.

“Шабаш відьом”. Франсіско-Хосе де Гої

Чому погана погода в момент смерті такої людини?

Вважається, що чорти прилітають по душу, відповідно вони летять з вихором, негодою. Говорять, що дідько летить забрати цю душу. Як покарання людині за такий негідний спосіб життя, говорять, що після смерті тіло буде розпливатися, розтікатися. Також розповідають, що під час поховання відьми коні не можуть везти, священник царські врата не може відкрити або якась птаха влітає у вікно й шибку вибиває в церкві. Або як труну в яму опускають, то гріб перевернеться і небіжчик падає, також по дорозі так само може впасти. За народними уявленнями покарання якесь мусило бути такій людині.

УКРАЇНСЬКІ ВІДЬМИ

Відьми, за повір’ям, мають своє “професійне свято” 🙂 – Вальпургієву ніч на 1 травня. Це так званий Брахманський Великдень і “ніч відьом”, коли вони збираються на шабаш і літають на мітлі. Польоти й танці в повітрі, звісно, – вигадки, а от самі відьми – ні. Принаймні, так ще два сторіччя тому називали українських жінок, яких судили за чари – офіційно, навіть документи в архівах є. Їх вивчала Тетяна Адамус – історикиня, дослідниця історії чаклунства (до речі, тема її дисертації), гідеса. Її авторська екскурсія Києвом під назвою «Місто відьом» (повний перелік екскурсій є на її сайті adamus.com.ua) користується неабияким попитом – Тетяна розповідає цікаві легенди та факти про давнє «містичне життя» столиці. Але журнал “Українки” Тетяну розпитав про відьом загалом. І от що ми з’ясували…

“Відьомство як суто жіноча справа – це стереотип

Якщо брати період ХVІІ-ХVІІІ сторіч, якими датується найбільша кількість справ проти “відьом”, то, наприклад, в Росії чи Скандинавії за чаклунство було засуджено більше чоловіків, ніж жінок. В Європі та Україні – так, переважали жінки, незаміжні чи вдови, але й чоловіків вистачало.

Чому саме за жінками закріпили відьмацтво? Відповідь варто шукати у тодішньому соціальному становищі жінок. Для самотніх це був спосіб заробити – маленький бізнес, нашою мовою. Вони переважно знахарювали, зналися в травах, настоях, вміли лікувати, а значить, за уявленнями простих неграмотних людей, володіли якимись таємними знаннями, мали певну силу, тобто вміли чарувати. Для заміжніх жінок, а таких серед «відьом» було небагато, «чаклунство» було способом хоч якось контролювати чоловіка, від якого тоді повністю залежали.

Сексуальність і спокусливість відьом – теж міф

Він з”явився завдяки знаменитому трактату «Молот відьом». Згідно з ним, головна «риса» відьми – зв’язок з дияволом через… секс. Саме в цьому – в спокусливості, сексуальності чи неприпустимо вільній, на думку інквізиції, для тих часів поведінці й звинувачували жінок – переважно молодих і красивих. Важче припустити, що так «розпусно» могла поводитися старенька бабуся, хоча інквізиція не рідко закидала таке й їм. Але юних свіжих дівчат, які, закономірно, викликали сексуальний потяг і цікавість чоловіків, звинувачували у відьомстві значно частіше – мовляв, схиляють навмисно до гріха. Хоча дівчата були невинні – їхній гріх був не в чарах, а в чарівності.

Закріпила цей міф через кілька сторіч Епоха романтизму, яка прийшла у 1800-х роках на противагу раціональному Просвітництву. Письменники, художники поверталися до емоційності, сил природи і зображали «чарівниць». Погодьтеся, спокуслива красуня, яка летить на шабаш, виглядає привабливіше, ніж стара жіночка.

Так з’явилися Панночка Гоголя, «Конотопська відьма» Квітки-Основ’яненка

Насправді в магії звинувачували саме літніх жінок

Це якщо опиратися на судові справи XVIII сторіччя. І, що характерно, звинувачували не за зв’язок з дияволом, а начебто завдану чаклунством шкоду – за малфіцію, був навіть такий судовий термін. Причому довести факт чаклунства було неможливо, але тоді було достатньо звинуватити – будь-кого. Позаяк нема жодної «класифікації відьом», то звинувачених як тільки не називали: знахарка, мольфарка, чаклунка, а фактично – цапи-відбувайли, на яких списували всі негаразди: неврожаї, безпліддя, здохлу худобу, пожежу в хаті. Найчастіше страждали знахарки і повитухи: вважалося, вони володіють таємними знаннями і саме від них залежало здоров’я людини чи новонародженого.

“Пік” віри у відьом і розправ над ними припав на XVII-XVIII сторіччя

На теренах нинішньої України в цей період в архівах віднайдено близько 400 судових справ проти чаклунок. Одна із знакових, в якій була задіяна тодішня “верхівка”, – спалення шістьох жінок, яких звинуватив у магії гетьман Іван Брюховецький. Серед них була й дружина Гадяцького полковника, але це Брюховецького не спинило: він вважав, що жінки винні у викидні його дружини, московської боярині. Подейкували, що з тюрми, куди спершу зачинили «відьом», втікали білі миші і чорні коти – ще один «доказ» чаклунства.

В одному з сіл Чернівецького полку в XVIII сторіччі задокументована справа, розслідування якої тривало майже 10 років, про самосусуд над відьмою. У мешканців села, і зокрема у війта, почали гинути коні й худоба, а на нивах і на стріхах люди знаходили завитки колосків. Звинуватили місцеву вдову, назвали її відьмою, довго розбиралися, а потім вчинили самосуд – спалили. «Борців за справедливість» згодом відправили на каторгу, але бідну жінку з того світу ж не повернули.

Задокументована й така справа: чоловік звернувся до суду проти своєї ж дружини, бо вона підкидала йому в борщ… любощі. Справа провадилася як спроба отруєння

У ХVІІІ сторіччі вийшов наказ про заборону судового переслідування чаклунства

Його визнали забобонами і таких позовів не стало. З часом інтерес і страх перед потойбічним взагалі зійшов до нуля – згадане Просвітництво, потім науково-технічний прогрес, індустріалізація: люди вірили у формули й те, що можна довести, а не в магію.

Однак часи потрясінь, невпевненості в сьогоднішньому дні змушують людей шукати підтримку і допомогу у «вищих сил». Згадаймо популярність фентезі, бум на екстрасенсів, НЛО, Кашпіровських і Чумаків у 1990-х, коли руйнувались країни, світогляди цілих поколінь. Зараз ми теж спостерігаємо сплеск такого інтересу: ефір заполонили «Битви екстрасенсів», а на кожному стовпі – оголошення якоїсь провидиці чи ворожки.

Колишні відьми і нинішні – дві великі різниці

Мій знайомий влучно підмітив: якщо в селі ви назвете дівчину відьмою, вона образиться, а міські чи столичні дівчата подякують за комплімент. Ми перестали боятися диявольщини. Навіть коли жінка називає себе відьмою, пропонує свої чаклунські послуги, за це ніхто на вогнище не потягне, навпаки, ще покличе на телебачення і зробить зіркою. Останні роки відьма стала навіть певним символом фемінізму: це образ незалежної жінки, яка робить, що хоче, живе як і з ким хоче – вільна.

Чи справді існують магія, надприродні сили, чаклунство?

Як казав Христос, кожному дається по його вірі. Хто вірить у чаклунство, той вірить і в його дієвість. Мені здається, люди звертаються до магії, як до рятівного кола. Суто психологічний захисний прийом – бажання контролювати те, що не можеш контролювати. Зрівняйте зі стоянням у пробці: нервуєш від бездіяльності, безпорадності і, не витримуючи, вискакуєш із машини та йдеш пішки. Так ти знімаєш напругу, протидієш ситуації – робиш хоч щось.

З магією те саме – людина намагається опанувати щось, на що не має впливу

Ще цікаве: Одеська “демонеса” Кароліна Собанська – на її честь коханець назвав Кароліно-Бугаз, а Пушкін і Міцкевич писали вірші

Чи вірити в магію?

Поки не заглибилася в історію, вірила в якісь потойбічні речі. В молодості навіть якось ходила до ворожок, цікавилася ритуалами, але нічого не справдилося і не допомогло. Моя мама, людина старих переконань, не дуже любить медицину і дуже запустила зір. Коли вже зовсім стало погано, пішла до бабки, і стало ще гірше. Зараз я скептично сприймаю всі гадання, відьом, родові прокляття, приворожіння чоловіка, пророцтва, хоча сама колись вчилася читати карти таро.

Я вірю, що все – в нашій голові, а магія – це та сама психологія. Окрім історії, я ще знаюся на психотерапії і добре розумію, що людський мозок може таке викидати, куди там відьмам:) Ті ж карти таро – лише аналіз реакції людини: через зображення, яке випало на карті, трактуються думки, стан, сподівання, проблеми. Це не магія ворожки, а сприйняття картинки тим, хто до ворожки прийшов. А «ворожки», які запевняють, що бачать майбутнє, можуть його змінити, катаючи яйце, розклавши карти чи нашептавши на курячу лапку, або самовпевнені або брехуни.

Заперечувати однозначно існування якихось вищих сил я теж не можу. Ще Шекспір писав: «Есть многое на свете, друг Горацио, что и не снилось нашим мудрецам». Істина десь посередині. І, повторюся, в тому, у що ти віриш сам…

Фото: картина Олега Шупляка, а також з відкритих джерел.