Захворювання щитоподібної залози: симптоми, профілактика і лікування

За даними ВООЗ, хвороби щитовидної залози — друге за поширеністю ендокринне порушення у світі. Загальна кількість людей, які мають ті чи інші проблеми з щитовидкою перевищує 665 мільйонів осіб. Тож сьогодні ми розповімо, якими бувають хвороби ЩЗ, як профілактувати їх та коли варто звернутися до ендокринолога.

Функції щитовидної залози в організмі

Щитовидна залоза — це залоза внутрішньої секреції, яка розташовується під гортанню та має форму метелика. Основне завдання щитоподібної залози — вироблення гормонів.

У латинській мові, щитовидка має назву thyreoidea. Тому гормони, які вона виробляє, отримали назву “тиреоїдні”. Найважливіші з них:

• трийодтиронін (Т3);
• трийодтиронін або тироксин (Т4).

Ці гормони виконують ряд важливих функцій у нашому організмі, зокрема:

• Регулюють енергообмін та метаболізм для важливих органічних процесів. В тому числі — для підтримання нормальної температури тіла;
• Контролюють ріст та розвиток майже усіх тканин, органів;
• Регулюють частоту серцевих скорочень та дихання, споживання клітинами тіла кисню;
• Забезпечують адекватні психічні процеси та нормальну нервову збудливість;
• Стимулюють окисно-відновні процеси на клітинному рівні;
• Нейтралізують вільні радикали — речовини, які впливають на швидкість старіння.

Важлива роль гормонів щитоподібної залози — у формуванні головного мозку дитини в утробі матері, а також в перші роки життя.

Чому з’являються проблеми зі щитовидною залозою

Хвороби щитовидки виникають через:

• дефіцит йоду;
• променеве лікування у минулому;
• погану екологію, зокрема підвищений радіаційний фон;
• неякісну питну воду та неповноцінне харчування.

Часто захворювання щитовидної залози є спадковими та виникають ще на етапі внутрішньоутробного розвитку дитини.

Хвороби щитоподібної залози

Найпоширеніші захворювання ЩЗ:

• аутоімунний тиреоїдит;
• нетоксичний вузловий зоб;
• гіпотиреоз;
• дифузний токсичний зоб (хвороба Грейвса).

Протягом останніх років спостерігається тенденція до збільшення відсотку ракових захворювань щитовидки. Основними видами злоякісних новоутворень є:

• папілярна карцинома (до 80% усіх випадків);
• фолікулярна карцинома (10-15%);
• медулярна карцинома (до 5%);
• низькодиференційований рак (до 5%);
• анапластичний рак (1-2%).

Головна небезпека таких хвороб — у тому, що на ранніх стадіях вони можуть бути абсолютно непомітними та протікати безсимптомно.

Щитовидна залоза та жіноче здоров’я

Захворювання щитоподібної залози можуть виникати у чоловіків, жінок, дітей, підлітків та людей похилого віку. Проте особливо пильними потрібно бути саме жінкам: за даними Центру громадського здоров’я МОЗ України, у них проблеми із тиреоїдними гормонами виникають у 10 разів частіше, ніж у чоловіків.

Так, гіпертиреоз — дифузний нетоксичний зоб — виникає в жінок приблизно у 9 разів частіше. Підвищується ймовірність захворювань ЩЗ і в період менопаузи: у віці 50+ років понад 50% жінок мають проблеми зі щитовидкою. Саме тому Американська тиреоїдна асоціація (ATA) рекомендує провести скринінг захворювань щитоподібної залози у 35 років та в подальшому перевіряти функцію щитоподібної залози кожні 5 років.

Захворювання щитоподібної залози та вагітність

Надзвичайно важливо перевіряти рівень гормонів щитоподібної залози, якщо жінка планує вагітність. Порушення функції щитоподібної залози може призвести до втрати фертильності або ж до проблем під час вагітності чи порушень здоров’я дитини.

Зокрема, наслідки нелікованого гіпертиреоїдиту:

• викидень;
• передчасні пологи;
• низька вага при народженні;
• прееклампсія — небезпечне підвищення артеріального тиску на пізніх термінах вагітності;
• застійна серцева недостатність.

Нелікований гіпотиреоз під час вагітності може призвести до:

• прееклампсії — небезпечне підвищення артеріального тиску на пізніх термінах вагітності;
• анемії;
• викидня;
• низької ваги при народженні;
• мертвонародження;
• зрідка до застійної серцевої недостатності.

Якщо ви плануєте вагітність і у вас є підозри на порушення функції щитоподібної залози, рекомендуємо обов’язково проконсультуватись з лікарем-ендокринологом.

Захворювання щитовидної залози: симптоми

Ознаками хвороб щитовидки є:

• Різка зміна ваги. Якщо гормони виробляються підвищено, людина худне. Знижено — набирає зайві кілограм. Під час проблем зі щитовидною залозою отримати бажану фігуру не допоможуть ні дієти, ні тренажерний зал: необхідне лікування в ендокринолога.
• Нестабільність психічного стану, настрою. Людина може мати безпричинні напади апатії, тривожності, агресії. Бути надмірно збудливою або плаксивою. Такі симптоми часто залишаються без реакції, оскільки списуються на звичайний повсякденний стрес.
• Зміна температури тіла — підвищення або зниження відносно норми. Важливо розуміти, що температура тіла може незначно змінюватися і у здорових людей, тому непокоїти повинне тривале зниження/підвищення від особистої норми.
• Дискомфорт в області шиї. Важко дихати, ковтати, набрякає горло, хрипне голос, з’явилися невеликі кулясті ущільнення у запалених лімфовузлах. Інші ознаки — сліди зубів на язику, набряклість кінцівок та обличчя.
• Суха, подразнена шкіра. В людей, які мають проблеми зі щитовидною залозою, шкіра на ліктях та колінах надмірно суха, лущиться. Присутні подразнення та висипи, підвищена чутливість.
• Розлади ШКТ, які супроводжуються зниженням ваги. Оскільки щитовидка контролює обмін речовин та роботу шлунково-кишкового тракту. Проблеми з її роботою провокують дискомфорт у шлунку, діарею, тривалі закрепи.
• Зміна серцевого ритму. Прискорене серцебиття та задишка під час фізичної активності — одна з ознак ендокринних захворювань.
• Підвищена сонливість. Важко прокидатися зранку, сонливість та втома турбують навіть після повноцінного нічного сну.
• Зниження лібідо. Щитовидна залоза впливає на сексуальний потяг. Тому якщо без видимої причини виникають проблеми з лібідо, варто звернутися до ендокринолога.
• Погіршення пам’яті. Багато людей сприймають забудькуватість як свою рису характеру. Але часто погіршення пам’яті, проблема з концентрацією уваги та розумовою працездатність можуть свідчити про хворобу ЩЗ.
• Ламкі нігті та волосся. Їх стан напряму залежить від гормонів, які виробляє щитоподібна залоза.
• Біль у м’язах, судоми та оніміння кінцево часто спровоковані низьким рівнем гормонів щитовидної залози.

Помітили хоча б одну з перелічених ознак? Не відкладайте візит до лікаря-ендокринолога на потім. Зокрема, це дуже важливо для жінок більше 40 років, оскільки симптоми захворювань щитоподібної залози є дуже схожими з симптомами менопаузи. Американська тиреоїдна асоціація (АТА) рекомендує провести скринінг у 35 років та перевіряти щитовидку кожні 5 років в подальшому.

Профілактика захворювань щитоподібної залози

• Мінімізуйте стреси. Так, життя без емоційних потрясінь неможливе. Але постарайтеся скоротити кількість стресових факторів та знайдіть комфортний спосіб боротьби з негативними емоціями. Самостійно або звернувшись до психолога.
• Регулярно гуляйте на свіжому повітрі, додайте фізичну активність у своє життя. Ви не можете вплинути на екологічну обстановку у вашому регіоні, але регулярно гуляти на вулиці, займатись спортом, відвідувати парки та бувати за містом, де повітря більш чисте — корисно для щитовидної залози й організму в цілому.
• Харчуйтеся здорово. Додайте до раціону йодовмісні продукти. Найбільше йоду міститься в морських водоростях, морепродуктах, тунці, білій рибі, зокрема в трісці, у яловичій печінці, яйцях, деяких овочах (редиска, картопля, спаржа, та фруктах (банан, яблука, ананаси, лимони, дині, хурма), і, звичайно ж, в йодованій солі.

• Лікуйте інфекції та вірусні хвороби до кінця. Адже вони ослаблюють імунітет і знижують захисні сили організму.

Так, це дуже прості рекомендації, які часто пропускають повз вуха. Проте основна передумова гарного самопочуття та якісного довголіття банальна: це здоровий спосіб життя. Почніть з чогось одного і поступово (проте наполегливо:) впроваджуйте якусь корисну звичку у своє життя.

Коли варто обстежувати щитовидку?

Безперечно, функцію щитоподібної залози необхідно перевіряти при наявності вищевказаних симптомів чи факторів ризику.

Регулярний чекап потрібен усім людям після 35 років не рідше, ніж 1 раз на 5 років. Якщо ж ви перебуваєте у групі ризику захворювань ЦЗ або ж вам встановлений відповідний діагноз, перевіряти щитовидку варто щороку або з періодичністю, яку рекомендує ваш лікар.

Ми знаємо, як буває важко виділити час на обстеження свого здоров’я. Тому запрошуємо пройти комплексну перевірку щитовидної залози у Medialt. Чекап “Тиреоїдний” включає в себе найважливіші обстеження для оцінки функції щитоподібної залози:

• УЗД щитоподібної залози;
• Тиреоїдний гормон, ТТГ, Т3, Т4 вільний, АТТГ;
• Рецептори ТТГ, антитіла IgG (АТрТТГ),

Після отримання результатів лікар-ендокринолог проаналізує дані обстежень, проведе консультацію та надасть свої рекомендації. Консультацію надає спеціаліст міжнародного рівня, професор ендокринології Аліна Мечиславівна Урбанович.

Запис на консультацію — телефоном або через форму зворотного зв’язку. Подбайте про вчасне обстеження щитовидної залози в клініці Medialt!

Онкологічний пакет № 9 (чоловіча онкологічна панель: ПСА загальний, РЕА, СА 19-9, АФП)

Загальний ПСА помірно підвищується при гіпертрофії (аденомі) простати, гострих і хронічних запальних захворюваннях передміхурової залози (простатитах), інфекціях сечовивідних шляхів, проте головна діагностична цінність цього аналізу полягає в своєчасному виявленні раку передміхурової залози.

Рак передміхурової залози є одним з найбільш поширених онкологічних захворювань у чоловіків. Особливо часто це захворювання зустрічається у чоловіків старше 50 років, у 70 % хворих він виявляється вже тільки на 3-4-й стадії. У зв’язку з цим при первинному зверненні до онколога у 70 % хворих вже спостерігається поширення пухлини в навколишні тканини або віддалені органи. Ось чому чоловікам так важливо періодично здавати аналіз на ПСА. Класичні методи виявлення раку простати – пальпація передміхурової залози через стінку прямої кишки в поєднанні з УЗД – мають обмежену чутливість і часто не дозволяють вчасно виявити пухлину, тоді як тест на ПСА уможливлює діагностику навіть ранніх, безсимптомних форм захворювання.

Альфа-фетопротеїн (АФП) – в організмі дорослої людини відсутній або виявляється в мінімальних кількостях. Помірне підвищення його рівня може бути викликано патологією печінки, а значне – низькодиференційованою пухлиною – це пов’язано з тим, що деякі ракові новоутворення набувають властивостей ембріональних тканин і, відповідно, здатність до синтезу білків, які характерні для ранніх етапів розвитку організму. Різке підвищення АФП переважно виявляється при раку печінки і статевих залоз.

При первинній гепатоцелюлярній карциномі підвищення АФП у половини хворих можна виявити на 1-3 місяць раніше клінічних проявів захворювання. Хоча розміри пухлини, інтенсивність росту, стадія процесу і ступінь злоякісності не пропорційні кількості альфа-фетопротеїну в крові. При прогресуючої герміногенній несеміномі (пухлини статевих залоз) визначення рівня АФП і хоріонічного гонадотропіну є важливим для оцінки шансів виживання хворих.

Раковий ембріональний антиген (РЕА) – це речовина білкової природи, яка використовується в лабораторній практиці як тканинний маркер онкологічних захворювань. У період внутрішньоутробного розвитку він інтенсивно синтезується в органах шлунково-кишкового тракту і виконує важливі функції, пов’язані зі стимуляцією розмноження клітин. РЕА також виявляється в тканинах органів травлення і у дорослих людей, але в значно меншій кількості.

Визначення рівня РЕА використовується для діагностики ряду злоякісних пухлин, в першу чергу раку товстої і прямої кишки. Якщо в нормі зміст РЕА дуже низький, то при онкологічному процесі він різко зростає і може досягати дуже великих значень. У зв’язку з цим його відносять до тканинних маркерів онкологічних захворювань, або онкомаркерів.

CA 19-9 – специфічний антиген, що продукується клітинами епітелію шлунково-кишкового тракту. Його рівень підвищується практично у всіх пацієнтів з пухлинами шлунково-кишкового тракту, особливо підшлункової залози. Синтезуючись пухлинними клітинами, СА 19-9 надходить в кровотік, що робить його ефективним маркером пухлини, що дозволяє стежити за перебігом захворювання.

Рівень онкомаркера CA 19-9 підвищений у 70 % пацієнтів з раком підшлункової залози.

Може збільшуватися його концентрація і при пухлинах інших локалізацій (колоректальний рак, рак печінки, шлунка, жовчного міхура або жовчних шляхів, яєчників), захворюваннях печінки (гепатиті, цирозі), жовчнокам’яної хвороби, панкреатиті, муковісцидозі.

Тест на СА 19-9 не використовується для первинної діагностики раку, так як не володіє достатньою чутливістю і специфічністю.