Гіперактивна дитина: причини і симптоми гіперактивності, поради батькам

Гіперактивність – явище, яке проявляється у багатьох дітей, заважаючи їх повноцінній адаптації в суспільство. Згідно з різними статистичними даними, на цю патологію страждають від 2,5 до 18 відсотків дітей. Такі діти незалежно від ситуації весь час в русі, вони бігають, метушаться, безцільно рухаються, а в деяких випадках, також нездатні надовго затримувати свою увагу на певних предметах.

Що являє собою дитяча гіперактивність, як з нею впоратися і чого робити категорично не варто?

Ще в шістдесятих роках минулого століття лікарі визначали надмірну рухову активність як патологічний стан, викликаний мінімальними розладами функцій головного мозку. У вісімдесятих роках гіперактивність почали відносити до розряду самостійних захворювань.

На даний момент поняття гіперактивність трактується як стан, в якому збудливість і активність людини значно перевищують норму. Якщо ж подібна поведінка стає проблемою для оточуючих, надмірну активність відносять до розряду психічних розладів.

У випадку, якщо це явище супроводжується порушенням уваги, захворювання називають СДУГ – «синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю».

Хто схильний до прояву гіперактивності?

Найчастіше цей стан спостерігається у дітей або підлітків, оскільки воно викликано емоціями. При цьому хлопчики страждають гіперактивністю у 4-5 разів частіше, ніж дівчатка. Це пояснюється тим, що хлопці з’являються на світ більш великими, і у них дозріває пізніше головний мозок, що створює передумови для отримання родових або внутрішньоутробних травм.

Симптоми, як правило, починають виявлятися у віці двох-трьох років. Однак середній вік дитини, коли батьки приймають рішення звернутися до лікаря, становить 8-10 років. Причина цього криється в тому, що якщо на перших роках життя від дитини не вимагають відповідальності та гіперактивність легко сплутати з дитячою активністю і неуважністю, то в віці десяти років домашня робота і навчання вже вимагають від дитини зосередженості і самостійності.

Активність і гіперактивність дітей – в чому різниця?

Надто слухняні і спокійні малюки лякають – відразу з’являються думки: «Здається, щось з ним не так». Однак і надмірна активність, коли дитина стрибає двадцять чотири години на добу, не є нормальною. То де межа між нормою і явним «перебором»?

Тест на гіперактивність – щось на зразок гри «Знайди п’ять відмінностей». Наприклад, активна дитина більшу частину дня не сидить на місці, а воліє активні заняття пасивним, однак при необхідності може почитати з мамою книгу або приділити годину-півтора складанню пазлів. Гіперактивна дитина на таке не здатна – вона знаходиться в постійному русі, навіть якщо втомилася від цього, а зовсім вибившисьі з сил, починає впадати в істерику і плакати.

Активний малюк дуже допитливий і тому задає безліч запитань, а гіперактивний це робить через те, що не може по-іншому, він багато говорить і запитує, не вислуховуючи при цьому відповідей. Активний малюк спокійно ставиться до заборон і не проявляє при цьому агресії, а гіперактивна дитина сприймає все «в штики».

Причини прояву дитячої гіперактивності

На даний момент існує безліч теорій про те, що могло б спровокувати прояв у дитини гіперактивності або синдрому ДУГ, проте не можна сказати, що картина до кінця очевидна. До цих пір проводяться дослідження і фахівці працюють над вирішенням цієї проблеми. Тим не менш, багато факторів можна назвати і на сьогоднішній день.

Причинами прояву гіперактивності у дітей можуть бути наступні фактори:

• Спадковість. За даними фахівців, близько 57% батьків, чиї діти схильні до підвищеної активності, в дитинстві скаржилися на ті ж симптоми. Правда, іноді в таких сім’ях спостерігаються й інші проблеми, наприклад, наявність асоціальних психопатій, аффектних розладів або серйозних алергічних захворювань (бронхіальна астма, екзема), вживання алкоголю, куріння.
• Внутрішньоутробна гіпоксія. Кисневе голодування плоду призводить до органічних уражень головного мозку.
• Травми під час вагітності. Причому не тільки фізичні, але і психологічні.
• Передчасні або важкі пологи.
• Родові травми.
• Серйозні інфекції або травми на перших роках життя, хронічні захворювання.
• Неправильне або погане харчування, свинцеве отруєння, дефіцит поживних елементів.

Основними симптомами гіперактивності є:

• Часті підйоми з місця.
• Різкі підйоми з місця, після чого – швидкий біг.
• Дитина веде себе, немов «заведена».
• При хвилюванні дитина совається на стільці або вчиняє інші безцільні і інтенсивні рухи руками або ногами.
• Нездатність участі в мирному і спокійному дозвіллі.
• Нездатність почекати своєї черги в грі, під час занять і т. д.
• Втручання в розмови або діяльність інших людей.
• Спроби дати відповідь на питання, перш ніж воно буде сформульоване до кінця.
• Вигуки або інші галасливі витівки на занятті, заході і т. д.
• Симптоми порушення уваги

Оскільки часто надмірна активність у дітей поєднується з дефіцитом уваги, необхідно вміти ідентифікувати і його:

• Зниження вибіркової уваги, недбалі помилки.
• Нездатність протягом тривалого часу зосереджуватися на тому чи іншому предметі, а також його деталях.
• Дитину легко відвернути навіть незначним стороннім шумом.
• Незібраність при виконанні завдання, нездатність довести справу до кінця.
• Труднощі з організацією власної діяльності.
• Відчуття, ніби дитина не слухає, коли до нього звертаються.
• Дитина намагається уникати вирішення завдань, які вимагають тривалого розумового напруження.
• Підвищена забудькуватість.
• Постійні втрати речей.

Для діагностики дефіциту уваги гіперактивності необхідний прояв шести з описаних вище дев’яти симптомів. Якщо у дитини спостерігаються ознаки з обох категорій, швидше за все, дитина зіткнулася з синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю(СДУГ). У будь-якому випадку, запідозривши у дитини якісь порушення, батькам слід якомога швидше звернутися до лікаря.

Поради батькам гіперактивної дитини

Якщо у дитини спостерігаються які-небудь з вищеописаних симптомів і лікар підтвердив побоювання батьків,то після цього, лікуванням повинен займатися фахівець. Проте є речі, які можуть і зобов’язані робити для дитинит її батьки.

Отже, кілька порад для батьків про те, як слід спілкуватися з гіперактивною дитиною:

Порада перша – «правильне формулювання заборон. Гіперактивні малюки в більшості своїй болісно реагують на заборони, тому батькам, щоб не провокувати агресію, слід уникати заперечень і слова «ні». Наприклад, замість «Не бігай по траві!» набагато краще сказати:«Вийди, будь ласка, на доріжку!».

Порада друга – спокій і ще раз спокій. При виникненні конфліктних ситуацій слід зберігати спокій, так як в іншому випадку, це лише посилить хворобливу активність і навіть спровокує агресію малюка.

Порада третя – послідовність. Поскільки головною відмінною рисою гіперактивних малюків є неуважність, не рекомендується давати їм кілька доручень підряд. Наприклад, почувши від мами: «Переодягнися, помий руки та приходь вечеряти», дитина, швидше за все, буде відволікатися на щось інше і не виконає жодного завдання.

Порада четверта – потрібно направити надлишкову енергію в правильне русло. Гіперактивній дитині корисно буде мати хобі. Вибираючи його, в першу чергу, слід орієнтуватися на інтереси дитини. Якщо у дитини проявляються симптоми СДУГ, до порад наведених вище, варто додати ще дві :

Порада п’ята – чітка постановка завдань. Оскільки діти з синдромом ДУГ відрізняються відсутністю концентрації уваги і слабким логічним мисленням, завдання їм необхідно формулювати як можна більш просто і чітко. Слід говорити короткими реченнями без зайвих смислових навантажень.

Порада шоста – дотримання розпорядку дня. Це – основа успішного виховання дитини із СДУГ. Виконання одних і тих же дій в призначений час буде дисциплінувати малюка, а здоровий сон допоможе стати спокійнішим.

Яка б схема виховання не була обрана і до яких би порад не прислухалися батьки, головне у вихованні гіперактивної дитини – це позитивна модель спілкування. Хваліть малюка, якщо він був молодцем, не ігноруйте навіть незначні успіхи і вже тим більше не лайте його з приводу і без. Тоді виховання буде не тільки ефективним, але й приємним!

Підготувала: Завідувач районною психолого-медико-педагогічною консультацією вчитель- дефектолог Дубницька Л.В.

Вчені назвали головні причини гіперактивності у дитини

Діагноз «гіперактивність» люблять ставити сусіди знизу, коли ваше маля бігає по квартирі, і незнайомі люди, які спостерігають за поведінкою малюка на вулиці. Як зрозуміти, чи дійсно ваша дитина гіперактивна, і хто може ставити такий діагноз?

Синдром дефіциту уваги та гіперактивності – так називають проблему медики. І тільки вони, а саме комісія лікарів у складі психолога, невролога та педагога, можуть поставити дитині діагноз СДВГ після того, як дитині виповниться 4 роки.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Плями мовою у дитини: це небезпечно?

Синдром гіперактивності: причини появи

Розлад психіки у дитини – синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДВГ) виникає внаслідок різних факторів. Однією з причин гіперкінетичного розладу вважається генетична схильність: близько 30% батьків дітей з СДВГ страждали на ту ж недугу.

Спровокувати гіперактивність у малюка можуть порушення внутрішньоутробного розвитку. Якщо протягом вагітності у майбутньої мами були токсикоз або підвищений тиск, а у малюка діагностували внутрішньоутробну асфіксію, ризик розвитку захворювання збільшується у кілька разів. Стрімкі або, навпаки, затяжні пологи також є причиною синдрому гіперактивності.

Все це може серйозно послабити нервову систему дитини і викликати мінімальну мозкову дисфункцію, яка є фізіологічною основою такої проблеми, як СДВГ.

Симптоми гіперактивності

СДВГ має три основні симптоми: гіперактивність, неуважність та імпульсивність. Проконсультуйтеся з лікарем, якщо у дитини підвищений м’язовий тонус, він мало і тривожно спить, раніше за належний час навчився тримати голову, перевертатися самостійно.

Основні ознаки СДВГ насправді зустрічаються у багатьох (варіюється лише кількість і концентрація порушень): дитина не здатна утримувати увагу на деталях, не слухає звернену до неї мову, уникає завдань, пов’язаних з тривалою концентрацією уваги, легко відволікається, важко слідує правилам, часто втрачає речі, веде себе неспокійно, бігає, крутиться, балакучий, відповідає на запитання, не дослухавши до кінця, часто заважає іншим.

Якщо більшість із цих ознак проявляється більше 6 місяців, є сенс здатися фахівцям. Тільки вони можуть визначити рівень порушень і сказати, чи є у дитини органічна поразка ЦНС.
Як бути, якщо невролог поставив вашому малюкові діагноз „СДВГ”? Насамперед не лякайтеся! Ви можете допомогти своїй дитині знаходити контакт з оточуючими, вчитися гасити істерики і, що найголовніше, завжди у разі невдач і конфліктів підтримувати маленького непосида і бути на його боці.

Доктор Комаровський розповість, як зрозуміти, гіперактивність – це прояв хвороби або просто характер, і як поводитися з гіперактивною дитиною.