НОВГОРОДСЬКА БОЯРСЬКА РЕСПУБЛІКА – олігархічне держ. утворення 12–15 ст., правляча верхівка якого – велике боярство, використовуючи демократ. гасла і принципи управління, зосередила владу у власних руках.

На чолі виконавчої влади стояв архієпископ, найбільший новгородський феодал, до якого перейшла значна частина земель та доходів київського князя. У його веденні перебували скарбниця, зовнішні відносини Новгородської феодальної республіки, право суду та деякі інші питання.

Такий шлюб надавав символічне право претендувати на спадок Візантії, герб (двоголовий орел) якої став візитним знаком Московського князівства, а потім — Росії. Далі Іван III захопив Новгородську боярську республіку.

Період політичної історії Новгородської землі починаючи з перевороту 1136 і різкого обмеження ролі князя, до перемоги московського князя Івана III над новгородцями в 1478 більшістю радянських і російських істориків прийнято називати — "Новгородська феодальна республіка".

8 січня 1570 року московський цар Іван Грозний почав одну із найстрашніших своїх каральних операцій – розгром Новгорода. Це вже було друге нищення міста московитами. Перше розпочав цар Іван ІІІ – дід Грозного в 1471 році.

Новгоро́дська респу́бліка — держава на північному сході Європи що існувала з 1136 по 1478 рік із центром у Великому Новгороді, правлячу верхівку якого складало велике боярство . У період найбільшого розквіту крім власне Новгородської землі включала також території від …