Вступила в епоху занепаду після поразки у Великій турецькій війні (1683—1699). Сильно ослабла внаслідок корупції чиновництва, яничарських бунтів, поразок у російсько-османських війнах XVIII — XIX століть та націоналістичної політики молодотурків. Розпалася після Першої світової війни 1914—1918 років.

Після Османа владу успадковував Мустафа III (1757—74), син Ахмеда III.

Осман I (1258—1324) (осм. عثمان غازي — Aŝmâân Ğaazi, тур. I. Osman або Osman Gazi) — правитель бейлика в Малій Азії, засновник Османської імперії.

Приєднавши їхні землі до своєї імперії, він проголосив себе халіфом — головою всіх мусульман. Своєму сину Сулейману I він заповідав об'єднати завойовані землі та зробити їх невід'ємною частиною імперії. Періодом найвищого розквіту Османської імперії вважають правління Сулеймана І Пишного (1520—1566 рр.).

У 1919 очолив національно-визвольний рух проти Антанти, що привів до проголошення Турецької республіки. У 1921 сформував тимчасовий уряд в Анкарі. У 1923 після проголошення республіки став її першим президентом; правив авторитарно, впроваджуючи реформи, що мали європеїзувати і модернізувати Туреччину.

Чому Ван Гог відрізав собі вухо: вчені називають дві версії Дослідники намагаються з’ясувати, чому відомий нідерландський художник Ван Гог у 1888 році …