Ніжин: 10 місць, які повідають про історію і дух міста

Ніжин, який знаходиться на «відстані електрички» від Києва – місто з дуже насиченою історією та актуальним, молодим сьогоденням. Батьківщина кількох десятків відомих особистостей, він став домівкою для сотень інших визначних постатей – адже в місті знаходився відомий учбовий заклад, суперник столичних університетів. А через тутешню поштову станцію хто тільки не мандрував дорогами колишніх імперій! А ще Ніжин – грецька столиця України, один з найбагатших центрів культури, починаючи з XVII сторіччя.

Панорама центру міста. Миколаївський собор та комплекс грецьких храмів. Джерело фото: risu.org.ua

Відоме це місто й своєю історичною спадщиною. 17 церков та соборів, що збереглися – безумовний рекорд для населених пунктів України, понівечених радянських атеїзмом. А було тих церков, звісно, ще більше…

Детальна туристична мапа біля Миколаївського собору. Джерело фото: trip-impressions.com

Квартали невеликої, але колоритної старої забудови буквально занурюють вас в період слави Ніжина – а той продовжувався, фактично, три століття. В будинках мешкають власні привиди, пам’ятник Гоголю відкриває втаємниченим обличчя скульптора, над далекою церквою кружляє дух гоголівської панночки.

Отже, вирушаймо до цього «найніжнішого», затишного та водночас сучасного та молодіжного, міста України!

Цікаві факти про Ніжин

В місті – 117 пам’ятників архітектури, 72 історичні пам’ятки, близько 300 пам’яток архітектури та цінних будівель.

Ніжин знаходився на перехресті найважливіших шляхів сполучень XVII-XVIIІ та початку XIX століть. Його торговий майдан був найбільшим серед подібних на Лівобережній Україні, охоплюючи близько 4 га. Торговий оборот Ніжина протягом двох століть становив 1,5-2 млн рублів, тобто, місто було одним з найбагатших в тогочасній Україні та одним з найбільш заможних на приєднаних територіях Московського царства, а потім усієї Російської імперії.

Панорама центру Ніжина першої половини ХІХ ст. Джерело фото: gorod.cn.ua

У 1780-х роках Ніжин був найбільшим містом Лівобережної України, де проживало 12 тис. осіб. Для порівняння, на той час у Києві мешкало біля 20 тисяч, у Чернігові – близько 4 тис. Але саме Чернігів став центром губернії. Це сталося через своєрідну помсту царського уряду волелюбним ніжинцям, які свого часу двічі виганяли посольство та урядників Петра І.

Торгові лавки вздовж центральної міської вулиці на старій світлині. Джерело фото: retroua.com

З другої половини XVII ст. Ніжин стає одним з головних центрів ремісничого виробництва та торгівлі в Україні. У місті було 8 ремісничих цехів, де працювали 657 майстрів, 2 купецькі мануфактури, а також 8 окремих цехів, що виробляли цеглу для міського будівництва.

Локація 1. Ніжинський університет та його музеї

В Російській імперії це був єдиний виш, утворений в повітовому місті. Але ж Ніжин був неабияким повітовим містом! Якщо йому не пощастило стати губернським центром, він став центром освіти – та залишається ним по наш час.

Ніжинську гімназію вищих наук було відкрито у 1820 році за заповітом віце-канцлера Російської Імперії Олександра Безбородька (1747-1799) його братом Іллею (1756-1815). Місцем для побудови учбового закладу стала територія садиби Безбородьків на правому березі Остра. Парк, який і досі оточує виш, розбитий спеціально на теренах колишнього садибного парку.

Меморіальна дошка нагадує нам про засновника гімназії. Джерело фото: wikimapia.org

Найбільш відомим випускником вишу вважається Микола Гоголь. Але тут також навчались поет Євген Гребінка (1812-1848; автор романсу «Очі чорні»), композитор Віктор Забіла (1808-1869), письменник Леонід Глібов (1827-1893), історик Олександр Лазаревський (1834-1902), етнограф О. Афанасьєв-Чужбинський (1816-1875), меценат Василь Тарновський-старший (1810-1866), та сотні інших.

Центральний вхід. Джерело фото: toyota-club.net

При університеті діє музейний комплекс, який включає в себе три музеї: власне музей історії Ніжинської вищої школи, музей імені Миколи Гоголя та картинну галерею. Також у виші є власні музеї природничої тематики: зоологічний, ботанічний та геологічний.

Бюст Іллі Безбородька перед університетом. Джерело фото: tolkovo.wordpress.com

В Музеї рідкісної книги демонструються друковані шедеври, багато з яких були в первісному зібранні Безбородьків. Наприклад, можна побачити видання трудів Платона, надруковане в Венеції ще 1513 року – єдину такого роду книгу в Україні. Серед інших раритетів – «Іліада» та «Одіссея» Гомера (1544 та 1743 рр.), «Енеїда» Вергілія (1567 р.), класичні видання ХVI-XVIII ст. творів європейських мислителів Ніколо Макіавеллі, Еразма Роттердамського, Томаса Гоббса, Френсіса Бекона, Рене Декарта, Готфрида Лейбниця тощо, перше видання «Слово о полку Ігоревім» (з першого тиражу цієї пам’ятки літератури, виданого 1800 року, збереглося усього близько 60 примірників). Взагалі бібліотека університету нараховує понад 1 млн книг і періодичних видань, більше 250 тис. з яких – рідкісні видання XVI-XIX ст.

Шедеври музею книги. Джерело фото: navkoloua.com

Художня галерея первісно складалась з картин, подарованих музеєві у 1845 році почесним попечителем – Олександром Кушельовим-Безбородьком. У часи Другої Світової війни їх евакуювали, і вважається, що деякі картини після цього не повернулись з Москви та Ленінграду. Тільки нещодавно вийшов путівник-каталог галереєю, який дозволяє зрозуміти, які саме полотна залишились з часів засновника. Зараз в музеї можна побачити оригінали італійських майстрів Каррачі, Тьєполо та авторську копію Тіциана. Безумовно, цей музей заслуговує на уваги хоча б через свій унікальний статус: він єдиний такого роду при учбовому закладі в Україні.

Картинна галерея. Джерело фото: ndu.edu.ua

У музеї-кімнаті Гоголя, відкритій ще 1909 року, знаходяться речі, безпосередньо пов’язані з письменником, та раритети його часів – книги, фізичні прилади, меблі, які свідчать про особливості інтер’єру того часу.

На екскурсії в музеї при Ніжинському університеті слід записуватись заздалегідь, а самі екскурсії проводяться тільки для груп. Але вони того варті, бо університет, безумовно, є серцем інтелектуального життя міста та феноменом української історії.

Гоголівський музей. Джерело фото: ndu.edu.ua

Адреса дирекції музейного комплексу: вул. Графська, 2, ауд. 213 (корпус № 2), або ауд. 201 (корпус № 1).

Телефон: 04631-719-81.

Локація 2. Комплекс грецьких церков

Ніжин – грецьке місто. Саме потужна грецька культурна традиція вирізняла його серед інших міст спочатку Гетьманщини, а потім і Російської держави. Греків запросив до України Богдан Хмельницький у 1657-му – відроджувати та підтримувати міжнародну торгівлю, яка занепала за часи війни. Спритні елліни налагодили не тільки торгівлю, а й ремесла та сферу обслуговування – наприклад, вони відкрили в місті першу аптеку (зберіглась до нашого часу; на фото нижче) та першу кав’ярню.

Аптека-музей Михайла Лігди (вул. Московська, 2). Джерело фото: vsviti.com.ua

Греки розглядали переселення у Ніжин майже як продовження славетної античної колонізації. Місто швидко стало головним осередком еллінської культури у землях північніше Криму. З 1696 року грецька колонія в Ніжині стає найбільшою в Україні, к 1750-м рокам її представники складали 7% населення міста. Привілеї громади підтверджували усі наступні гетьмани та царі. Пізніше греки навіть домоглися міської автономії: утворений ними магістрат (з будинком якого ми з вами ще познайомимось) існував до 1870-х років, коли грецька колонія, асимілювавшись, фактично зникла природнім шляхом.

Типовий будинок грецької частини міста. Джерело фото: trip-impressions.com

Греки залишили у Ніжині дуже багато пам’яток часів розквіту своєї громади, та головними серед них є комплекс церков у самому центрі міста, до якого увійшли Михайлівська (1719 р.), Троїцька (1733 р.) та Всехсвятська (1782 р.) церкви.

Зліва направо: Троїцька, Михайлівська та Всехсвятська церкви. Джерело фото: trip-impressions.com

Михайлівська – ззовні приземкувата, дуже стриманої архітектури, навіть архаїчна за обрисами, нагадує храми, які греки будували на Балканах. В її стіни вмуровані брили з епітафіями грецькою мовою.

Всехсвятська церква, що стоїть навпроти, – найбільша з трьох грецьких церков – побудована в стилі високого класицизму. Вона грає дуже помітну роль в архітектурі й без того багатого церквами міста. Нині цей храм належить Київському Патріархату.

Локація 3. Миколаївський собор

Головний храм міста. Це була перша кам’яна церква у Ніжині – її почали будувати у 1653 році. Собор пов’язаний з сумнозвісною історичною подією – тут у 1663 році присягнув московському цареві одіозний гетьман Іван Брюховецький. Адже саме у Ніжині тоді відбулась т.зв. «Чорна рада», від часів якої Москва вже не полишала спроб нав’язати Україні лояльних собі правителів.

Головний собор Ніжина. Джерело фото: trip-impressions.com

Собор вважається прототипом п’ятибанних храмів в українському бароко та взірцем для схожих церков по всій Україні. Згодом, наслідуючи та розвиваючи риси саме цього собору, подібні споруди з’явились в інших містах, серед яких найбільш відомі Троїцький собор Густинського монастиря під Прилуками, Єкатерининська церква у Чернігові, Успенський собор у Новгороді-Сіверському, Георгіївський собор Видубицького монастиря у Києві тощо.

Частина церкви Іоанна Предтечи, переробленої на будинок культури. Джерело фото: trip-impressions.com

Храм дуже постраждав в радянські часи. Його інтер’єр було понищено, огорожу знесено, теплу церкву Іоанна Предтечі, що входила до комплексу собору, перероблено на міський будинок культури (на фото вище). Але собор відновили, та «дідусь» цілого напрямку в українській церковній архітектурі знову радує прихожан та туристів.

Локація 4. Перший пам’ятник Гоголю

Перший в світі пам’ятник великому письменникові знаходиться у міському саду, неподалік від Миколаївського собору. Його відкрили у 1881 році. Автором був скульптор Пармен Забіла – представник відомого роду, який грав велику роль в культурно-мистецькому житті Лівобережжя (поет Віктор Забіла був його дядьком, племінниця Олена стала дружиною художника Миколи Врубеля, а сестра вийшла за іншого живописця – Михайла Ге).

Монумент цікавий й прихованим портретом самого скульптора. Якщо підійти з лівого боку до цього пам’ятника, то контури плечей Гоголя окреслять профіль Пармена Забіли.

Силует скульптора, «схований» на пам’ятнику. Джерело фото: boris–mavlyutov.livejournal.com

Гоголь навчався у першому наборі студентів Гімназії вищих наук, у 1821-1828 роках. Тут він сформувався як письменник, тут вперше виступив як актор та режисер-постановник вистав «Едіп в Афінах», «Урок дочкам» та багатьох інших. (До слова, він майстерно зіграв і жіночу роль генеральші Простакової у виставі «Недоросль» за письменником Фонвізіним).

Бюст Гоголя з кімнати-музею при університеті. Джерело фото: tolkovo.wordpress.com

Життя в Ніжині дало Гоголю мотиви для подальшого написання «Вечорів на хуторі поблизу Диканьки». Він ходив по місцевому базару, заходив до передмістя Магерки, де місцева церква, за легендою, була тією самою, де зненацька ожила нібито покійна панночка. Анекдоти, прислів’я, вирази, почуті в багатонаціональному та напрочуд колоритному Ніжині, він записував у своєрідний щоденник – «Книгу всякої всячини», аби пізніше використати у творах.

Локація 5. Ніжинський музей «Поштова станція»

Слава та багатство Ніжина виходили саме з його стратегічного розташування: через місто проходили дороги на Петербург, Москву, Одесу, до прибалтійських земель, на Закавказзя і до Царства Польського. Тому місцева поштова станція була дійсно центром цивілізації. Комплекс її будов 1780-х років (поштову станцію в них облаштували 1802-го) зберігся до наших днів. В будинку станційного доглядача влаштовано єдиний в Україні музей пошти, про який ми розповідали в одному з попередніх нарисів.

Будинок станційного наглядача. Джерело фото: tolkovo.wordpress.com

Тут зупинялись чиновники усіх рангів, іноземці, студенти та гімназисти, священники та авантюристи, мандрівні театральні трупи та поліцейські команди, іноді разом з арештантами. Через станцію отримували листи, книги, товари. Вона була вікном Ніжина у світ, та відкривала Ніжин світові.

Інтер’єр кімнати для приїжджих. Джерело фото: val.ua

Гоголь, Шевченко, Пушкін, Міцкевич, Котляревський, Гулак-Артемовський, Толстой, Марко Вовчок, Куліш, Рєпін, актори «театру корифеїв» (Садовський, Саксаганський, Заньковецька) – хто тільки не залишав подорожні тутешньому доглядачеві, аби отримати нічліг та коней для подальшого проїзду! Інтер’єр кімнати, яка була в готелі для приїжджих, як і меблі збереженої кімнати самого доглядача дозволяють нам поринути у світ поштово-подорожніх історій тих часів.

Місце роботи станційного наглядача. Джерело фото: val.ua

Обов’язково радимо відвідати цей музей, аби скласти уяву про буремну та цікаву історію Ніжина в часи, коли він був дійсним «центром лівобережного всесвіту».

Адреса музею: Ніжин, вул. Поштова, 5. Телефон: 04631-2-54-95.

Часи роботи: 09:00-16:00, без вихідних.

Локація 6. Будинок з привидами

Як будь-яке старовинне місто з багатим минулим, Ніжин має і свою містику. Будинків з таємничими історіями тут декілька, але найбільш відомим вважається будинок колишнього грецького магістрату на вул. Гребінки, 21.

З фасадів будинок виглядає привабливо. Джерело фото: gorod.cn.ua

У цьому будинку мешкає відразу кілька привидів. Причиною тому – особливості його історії. Будівля складається з двох частин: одну половину будував заможний грек, іншу – настоятель сусіднього Благовіщенського монастиря Віктор Черняєв, і на кожній з них лежить власне прокляття. В одній живе привид «жіночий», у другій – «чоловічий».

«Грецьку» частину будинку, за переказами, прокляв ще підрядник на етапі побудови, аби помститися жадібному власнику. Він заявив, що всі чоловіки з роду замовника ніколи не матимуть нащадків. Прокляття одразу ж справдилось: дружина власника, яка в той час була вагітна, померла при родах разом з немовлям. Тому ще одна версія походження «білої дами» – це нещасне породілля.

Згідно з іншою версією, привидом стала дівчина, дочка одного з міських голів, яка покінчила з собою через нещасливе кохання.

Вхід до підвалів будівлі. Джерело фото: trip-impressions.com

Щодо другої частини будинку, власником якої деякий час був монастирський ігумен, то він прокляв свою оселю через те, що був звідси виселений новим настоятелем монастиря. Невдовзі після цього у мешканців почалися не дуже спокійні часи, коли кімнатами явно хтось блукав та буркотів щось недоброзичливе. Мабуть, мстивий ігумен і після смерті не пробачив образи.

Давні сходи «грецької» частини будинку. Джерело фото: trip-impressions.com

Не дивно, що така кількість потойбічних жахів на квадратний метр навіть в радянські часи, коли привидів ганяли, мов ворогів народу, зробила свою справу: будинок продовжував користуватись поганою репутацією. В наш час у ньому побувала знімальна група «Битви екстрасенсів». Браві контактери з духами після цього заявили, що усі давні прокляття вони зняли. Повіримо чи перевіримо?

Локація 7. Пам’ятник та будинок капітана Лисянського

Якщо пройти центральною ніжинською вулицею – Гоголя – від міського скверу у бік площі, де колись височів бовван вождеві світового пролетаріату – ми побачимо пам’ятник мореплавцеві Юрію Лисянському (1773-1837), який скоїв на початку ХІХ сторіччя експедицію навколо світу. Так, цілком сухопутний Ніжин, як виявляється, є і батьківщиною славетного капітана.

Пам’ятник адміралу-ніжинцю. Джерело фото: boris-mavlyutov.livejournal.com

Рідний будинок мореплавця зберігся. Він знаходиться «за лівим плечем» пам’ятника, та виходить фасадом на паралельну вулицю Лесі Українки. Це був будинок священників сусідньої Іоанно-Богословської церкви, а майбутній адмірал був сином протоієрея цього храму та нащадком козацького роду.

Родовий будинок Лисянських. Джерело фото: wikipedia.org

Біографія Лисянського дуже цікава. В 10-річному віці, завдяки протекції канцлера Безбородька – того самого, який заповідав заснувати Гімназію вищих наук – Юрій поступив до морського кадетського корпусу в Кронштадті. Приймав участь в війні Росії зі шведами у 1788 році, згодом проходив морську практику в Великій Британії, де залишився добровольцем на 5 років. За цей час він побував, у складі британських ескадр, на усіх океанах світу. У 1795-96 роках жив в США, де його приймав перший американський президент Джордж Вашингтон.

Мапа навколосвітньої подорожі. Джерело фото: shkola.ua

Не дивно, що такого знавця англійської мови та передового досвіду найкращого світового флоту помітила «Російсько-Американська компанія», яка опікувалася колоніями імперії на Алясці та шукала чергових нових володінь по світу. Лисянський став одним з командувачів ініційованої нею експедиції: в якості капітана вітрильника «Нева» він обійшов навколо Земної кулі у 1803-1806 роках, зробивши багато географічних відкриттів.

Шлюпи «Надія» та «Нева». Джерело фото: otdatshvartovy.ru

У 1824 році Юрій Лисянський відвідав Ніжин, та привіз два комплекти видання своєї книги, присвяченої навколосвітній експедиції. Книги він подарував Гімназії вищих наук, де вони зберігаються й досі.

Локація 8. Пам’ятник огіркові

Якщо спитати перехожих, з яким продуктом, та взагалі з чим, вони асоціюють Ніжин, то більшість згадає саме огірки. Це не дивно, адже вони є на полиці будь-якого супермаркету. Це давній та стабільний бренд Ніжина, який тримає марку вже понад 300 років.

Той самий огірок. На постаменті. Джерело фото: studway.com.ua

Ніжинський огірок як своєрідну форму посолу створили греки. Колись цей продукт відправлявся прямо на столи російських імператорів й вельмож, та експортувались за кордон (у 56 країн світу), через що, наприклад, у Європі про Ніжин знали здебільшого саме як про «місто огірків».

Тривалий час рецепт огірків був таємницею, а ніжинські греки насолоджувались монопольними статусом постачальників імператора. До огірків згодом додались томати та інші овочі й фрукти. Усе йшло під відомим вже брендом. На промислову основу соління огірків у третій чверті XIX ст. поставили вже не греки, а євреї на прізвище Гольденберги. 1897 року ними поставлено своєрідний рекорд – тоді засолили 100 вагонів огірків.

Кожного року в вересні у Ніжині проходить свято огірка. Джерело фото: nizhyn.in.ua

Консервний комбінат, заснований у 1927 році, став гідним продовжувачем традиції. У радянські часи ніжинський завод був найвідомішим у СРСР виробником консервованої плодово-овочевої продукції, експортуючи її вже у 70 держав світу. Але в самій країні щасливих трудящих тутешні огірки вважались постійним дефіцитом – адже все йшло чи до столів партійних вождів, чи за кордон.

Локація 9. Хрестовоздвиженська церква

Вище вже згадувалось, що Микола Гоголь полюбляв ходити до передмістя Магерки. Хрестовоздвиженська церква (1775 р.) стоїть саме у цьому районі.

Легендарна церква на Магерках. Джерело фото: wikimedia.org

Вона має дві неофіційні назви – «Вієва» та «Хохловська». Спочатку розповімо про першу. За переказами, події, які надихнули Гоголя написати «Вія», сталися за декілька десятиліть перед тим, як письменник про них довідався. Вважається, що молодий Микола почув легенду про бурсака та панночку на одній з веселих вечірок, на які гімназисти потай від керівництва бігали саме на Магерки.

Ілюстрація до ключового епізоду «Вія». Джерело фото: labirint.ru

В оригіналі, щоправда, жодних відьом та потойбічних істот не було. А був собі молодий семінарист, який читав молитву над труною померлої доньки місцевого сотника. І ось у мить, коли він для чогось наблизився до труни – можливо, навіть, щоб зняти коштовний перстень з руки покійної – та раптом підвелася. Нещасний помер від розриву серця. А ось що стало з дівчиною – чи знайшли її зранку в труні так само, чи ні – історія достеменно не уточнювала. Гоголь додав до розповіді стававшого тоді модним містичного забарвлення – і створив свій відомий твір.

Одне з нещодавніх видань знаменитого твору. Джерело фото: liveinternet.ru

Щодо назви «Хохловська», то її церква має через те, що саме в ній хрестили Ольгу Хохлову (1891-1955) – першу дружину великого художника Пабло Пікассо. Вона була уродженкою Магерок. Коли її батько-полковник переїхав до Петербургу, дівчина вирішила там почати кар’єру балерини. Скоро здобула славу. 1917-го року, під час гастролей за кордоном у складі трупи Сергія Дягілєва, її й помітив Пікассо, якому Дягілєв доручив оформлення декорацій до однієї з вистав. Відомого майстра та улюбленця жінок заділо, що Ольга не звертала на нього жодної уваги, тому він почав активно вчащати до неї. Вже в наступному, 1918-му, Ольга стала його дружиною.

Портрет Ольги, написаний Пікассо в рік їхнього знайомства. Джерело фото: pablo–ruiz–picasso.ru

Пікассо присвятив українській красуні багато своїх картин. З часом, однак, його кохання почало вщухати: вже наприкінці 1920-х він почав зустрічатись з іншою жінкою. Ольга довідалась про це тільки у 1935-му, та подала на розлучення. Але Пікассо відмовився ділити майно порівну, як передбачав шлюбний контракт, тому Ольга залишалась його законною дружиною до смерті.

Локація 10. Будівля електростанції

Чудовий зразок українського модерну. Побудована електростанція була у 1914-1916 роках одним з головних маестро цього стилю – Опанасом Сластіоном (1855-1933). Дизельний двигун для станції виготовив київський завод «Гретер» (потім він став відомим як «Більшовик»).

Перший струм Ніжинська електростанція дала восени 1916 року. Спочатку у місті було встановлено 69 ліхтарів, згодом їх стало вже 300. Було електрифіковано усі головні об’єкти міської інфраструктури. Але революційна розруха вже через декілька років примусила починати справу освітлення міста фактично з нуля.

Зараз у приміщенні електростанції розташована Ніжинська дитячо-юнацька спортивна школа.

Що ще подивитись в Ніжині

Окрім вказаних вище, Ніжин багатий і на інші пам’ятки церковної та цивільної архітектури. Так, на центральній вулиці міста, біля будинку Лисянського, стоїть вже згадана в розділі про нього церква Іоанна Богослова (1752 р.) Її стан, на жаль, дуже занедбаний, але примхливі форми високого українського бароко навіть у такому стані здатні вразити кожного. Зберіглася й ажурна кована огорожа цього храму.

Церква Іоанна Богослова. Джерело фото: risu.org.ua

Також на центральній вулиці знаходиться славетний Благовіщенський монастир з величним п’ятибанним собором (1702 р.), побудованим на кошти відомого митрополита Стефана Яворського. Незважаючи на руйнування воєнних та радянських часів, у ньому збереглися деякі старовинні розписи. Зараз монастир відроджено.

Головний собор Благовіщенського монастиря. Джерело фото: trip-impressions.com

По дорозі на Магерки, на вул. Овдіївській, знаходиться ще один монастир – Введенський жіночий. За припущеннями істориків, саме в ньому у 1730-х роках померла, побувши декілька останніх років життя настоятелькою, Мотря Кочубіївна – остання любов Івана Мазепи та одна з найромантичніших постатей української історії.

Введенський монастир. Джерело фото: uezd.com.ua

На території колишньої торгової площі, в наш час так само зайнятої ринком, стоять дві церкви – Покровська (1765 р.; на фото нижче) та Богоявленська (1721 р.)

Покровська церква на ринковій площі. Джерело фото: trip-impressions.com

Слід згадати й Пантелеймоно-Василівську церкву (1788 рік) – єдину в місті, яка ніколи не зачинялась. Через це в ній збереглись автентичний розпис та багато ікон. При церкві знаходиться невеличкий цвинтар з похованнями відомих громадян міста.

Чудово збережена Пантелеймоно-Василівська церква. Джерело фото: trip-impressions.com

А по той бік річки Остер, на колишньому Московському тракті, знаходиться Спаська церква (1757 р.), в якій у 1861 році зупинялася похоронна процесія під час перевезення тіла Тараса Шевченка з Петербурга до Канева. Храм постраждав у Другу Світову. Радянське господарювання «добило» будівлю. Зараз триває повільна реставрація церкви.

З цікавих пам’яток цивільної архітектури можна назвати будинок Дяченків (вул. Батюка, 14), у якому знаходиться міський краєзнавчий музей (на фото нижче), та музей-аптеку полковника Михайла Лігди (вул. Московська, 4), названу за ім’ям першого власника – найстарішу в Лівобережній Україні (заснована у 1777 р.)

Колишній особняк Дяченків, зараз – музей. Джерело фото: wikipedia.org

Дуже рекомендуємо також пройтись вуличками Гребінки, Глібова, Братів Зосім, Лесі Українки, які складають т.зв. «грецькі квартали» міста, прогулятися вулицею Овдіївською, вздовж якої можна знайти багато старовинних особняків, а також зайти до міського парку, який знаходиться між вулицями Шевченка та Лащенка.

Практично в кожному кварталі старого Ніжина можна знайти історичні будинки. Джерело фото: trip-impressions.com

Сподіваємося, що Ніжин приємно вразить вас своєю атмосферою, адже мало яке місто на Лівобережжі має таку насичену історію та такий культурно-освітній «бекграунд».

Город Ногинск на карте России

Россия, известная своей обширной территорией и разнообразными ландшафтами, имеет множество городов, демонстрирующих богатую историю и культурное наследие страны. Одним из таких городов Московской области является Ногинск. Расположенный в живописном месте, он предлагает уникальное сочетание городской жизни, исторической значимости и природной красоты. В этой статье мы углубимся в географическое положение Ногинска и откроем сокровища, которые он хранит в своих границах.

Взгляд на Московскую область

Прежде чем углубляться в особенности местонахождения Ногинска, давайте рассмотрим более широкий контекст. Московская область, окружает город федерального значения Москву и является важной частью Московской агломерации. Он охватывает разнообразные ландшафты, от шумных городских центров до безмятежных сельских районов, что делает его микрокосмосом самой России.

Точные координаты Ногинска

Ногинск находится в пределах Московской области. Географически город расположен приблизительно на 55,8700° северной широты и 38,4417° восточной долготы. Это место помещает Ногинск к востоку от российской столицы.

Близость к Москве

Одной из определяющих особенностей географии Ногинска является его непосредственная близость к Москве. Город расположен примерно в 50 км к востоку от центра Москвы, что делает его легко доступным как для жителей, так и для туристов, желающих исследовать этот район. Это выгодное расположение способствовало росту Ногинска как крупного городского центра Московской области.

Пейзаж и окрестности

Ландшафт, окружающий Ногинск, характеризуется сочетанием открытых пространств, лесов и водоемов. Природная красота региона усиливается наличием реки Клязьмы, которая протекает через Ногинск и придает городу живописное очарование. Река служит не только живописным фоном, но и историческим и культурным связующим звеном, поскольку реки часто играли решающую роль в развитии поселений.

Историческая значимость

Ногинск может похвастаться многовековой историей. Основанный в 1821 году, город пережил различные этапы роста, преобразования и развития. Его историческое значение отражено в архитектурном наследии, которое усеивает город, со зданиями и сооружениями, свидетельствующими о разных эпохах. От классических конструкций 19 века до современных построек архитектура рассказывает историю прогресса и эволюции.

Ворота в Московскую область

Ногинск, стратегически расположенный к востоку от Москвы, служит воротами в Московскую область. Это место способствовало его роли центра транспорта и торговли, облегчая передвижение людей и товаров между столицей и прилегающими регионами. Доступность города также сделала его центром различных отраслей промышленности, что способствовало его экономическому развитию.

Ногинск с его захватывающим географическим положением в Московской области заключает в себе сущность многообразия и исторического наследия России. Его близость к столице в сочетании с природной красотой и историческим значением делает его достойным посещения как для жителей, так и для гостей. Поскольку город продолжает развиваться в современную эпоху, его география остается постоянным напоминанием о роли города в соединении прошлого, настоящего и будущего Московской области.

27 достопримечательностей, которые можно посмотреть, прогуливаясь по Ногинску

Ногинск хоть и небольшой городок, но здесь есть на что посмотреть. Особого внимания в этом населенном пункте Московской области заслуживают старинные религиозные постройки и памятники, интересные достопримечательности. Для тех, кто желает культурного просвещения, работает арт-галерея “Дирижабль”, а также Московский областной театр драмы и комедии. В Ногинске также есть музеи, которые входят в список основных мест, куда можно сходить даже с ребенком.

Что посмотреть в Ногинске за один день

По городу можно путешествовать часами. Даже если у вас один день, вы найдете что посмотреть. Здесь находится огромное количество архитектурных памятников старины. Большинство из них религиозные. Поэтому начинать свою экскурсию лучше с Тихвинской церкви.

Храм Тихвинской иконы Божией Матери

Нельзя обделить вниманием памятники матросу Железняку и Патриарху Пимену. Обязательно посетите площадь фонтанов – красивейшее место. В любом случае, куда бы вы ни пошли, обязательно уткнетесь в какую-то достопримечательность.

Это небольшое местечко, открытое для туристов. Здесь можно интересно и познавательно провести отпуск или уикенд. Чего только стоят старинные церкви и храмы, соборы и особняки купцов. Большая их часть сохранилась в первозданном виде. Благодаря им вы ненадолго окунетесь в атмосферу России XIX века.

Памятник Юрию Стоскову

Юрий Викторович Стосков (1931–2013) – коренной москвич в шестом поколении стал истинным патриотом Ногинска и хранителем истории театра

Монумент установлен около Московского областного театра драмы и комедии. Актер прослужил здесь более пятидесяти лет. Он активно участвовал не только в творческой, но и в общественной деятельности коллектива. Был членом художественного совета театра и регулярно выступал инициатором творческих культурных вечеров. Отдельное внимание стоит уделить плодотворной шефской работе Стоскова. Актер снимался также в кинофильмах. Популярные из них: «Возмездие», «Зима в раю», «Привал странников», сериал «Провинциалы» и другие картины.

Колонна со скульптурой Екатерины II

Колонну установили в 2006 году в честь Екатерины II, которая в свое время была в здешних местах проездом. Тогда здесь располагалось село Рогожи. Императрица насколько была поражена красивыми пейзажами и гостеприимным приемом, что распорядилась переименовать село в город Богородск.
Высота самой скульптуры составляет аж 2 метра, а постамент-колонна возвышается над окрестностями на 11 метров. Примечательно, что прежде на этом месте стоял монумент большевику И. В. Бугрову.

Ногинский центр культуры и творчества Глухово

Сегодня центр носит статус муниципального учреждения и современное название но работой с детьми здесь занимаются уже больше века

Основная деятельность НЦКТ «Глухово» заключается в проведении различных по форме и тематике культурно – массовых мероприятий, создании и организации работы творческих коллективов

В современных условиях Глуховский клуб сохранил свое предназначение и традиции – это возможность содержательно и интересно проводить свой досуг, развивая таланты и способности

Это центр, созданный в начале 20 столетия, основной задачей которого является развитие талантов и привитие культурного времяпрепровождения обществу. Здесь часто устраивают торжественные мероприятия, творческие вечера, проводят кружки и клубы по интересам. Их насчитается более 20. Самые популярные: «Хор русской песни», вокальная группа «Бабье лето», студия эстрадного вокала «Мелодия», шоу-балет «Данс – версия» и другие.

Свято-Троицкий храм

Лишь небольшой церковный купол с крестом, установленный над крыльцом, дает понять, что тут – православный храм

Храм ничем не примечателен с одной стороны. С другой, в 2016 году здесь разыгрался скандал, достигнувший государственных масштабов. Все потому, что здесь поминают Филарета — представителя Киевского патриархата. А Русская православная церковь их не признает. Чтобы решить вопрос были даже судовые разбирательства. После постановления было принято решение снести конструкцию. И в течение 4 месяцев приказ должен вступить в силу.

Дом купцов Куприяновых

Даже утратив часть резных украшений, особняк остаётся одним из самых красивых исторических домов в городе

Это одноэтажная деревянная конструкция, которой ранее владела семья Куприяновых. В свое время они сильно преуспели в шёлкоткацком деле. Резной карниз и красивые наличники с птицами по углах привлекают внимание до сих пор. Даже не смотря на то, что определенные фрагменты были уничтожены временем. Архитектор Васильев сильно постарался, чтобы особняк получился уникальным. Сегодня это историческая архитектурная памятка, которой нет равных.

Женская гимназия

Женская гимназия стала подлинной жемчужиной Ногинска, а также одним из лучших проектов архитектора Кузнецова

Одно из красивейших зданий Ногинска, возведенное в стиле модерн — бывшая Богородская женская гимназия

По внешнему облику здание гимназии напоминает особняк Западной Европы. Начиная с момента его возведения, датируемого 1908 годом, и до нашего времени, здесь обучают деток. Автором проекта стал московский архитектор А. В. Кузнецов. Именно здесь происходили важные исторические и культурные события начала 20 века в городе Ногинск. Особенностью гимназии было то, что здесь Закон Божий преподавал не просто священник, а старообрядческий законоучитель.

Храм Константина Священномученика Богородского

Церковь Константина Богородского была возведена в 2000 году в древнерусском стиле на пожертвования прихожан

Построение храма произошло на фундаменте старинного здания. Об этом свидетельствуют металлические балки, расположенные над входной дверью. Именно на них производилось крепление механизма для поднятия мешков с зерном. Храм основали и посвятили в честь святого Константина Богородского. Хотя его судьба была достаточно печальной. В 1918 году его приговорили к расстрелу, и он принял мученическую смерть. Мощи святого ныне находятся в Богоявленском соборе.

Озеро Коверши

Информации о нем очень мало, по предположениям ученых, это озеро было образовано вследствие таяния ледников

Одна из самых загадочных достопримечательностей Ногинска. Бытует информация, что озеро образовалось в результате таяния ледника. Если посмотреть на него с высоты птичьего полета, то по форме оно напоминает крылья бабочки. Со всех сторон водоем окружают леса, а на северной части побережья возвели Дом отдыха. Здесь можно остаться наедине со своими мыслями и послушать тишину вдали от городской суеты.

Памятник матросу Железняку

Анатолий Григорьевич Железняков, более известный как Матрос Железняк (1895–1919) — балтийский матрос, командир

Бюст матроса Железняка выполнен в позолоте и возвышается на постаменте. Перед монументом расположен якорь корабля. Вокруг небольшой заборчик. Это уроженец Ногинского района, который участвовал в революции 1917 года и командовал конным взводом. Был балтийским матросом и анархистом. Автор проекта В.П. Кузнецов.

Церковь Вознесения Господня

Деревянная церквушка, которую построили в 2002 году на месте старинного храма, датируемого 1706 годом. Архитектором конструкции стал И. Гаврилов. Тогда как автором проекта нашего времени — Е. В. Северина. Это красивый одноэтажный дом с высокими потолками и небольшими окошками. По сей день здесь проводятся богослужения на старорусской церковном языке. Миряне любят свою церковь и почитают ее.

Фабричное училище

Основание училища в поселке Глухово датируется 1908 годом. Автором проекта был архитектор А. Марков. Учебное заведение работало при местной мануфактуре. Здесь обучали на бесплатной основе исключительно парней, которые в дальнейшем могли работать на производстве. Здание в три этажа хорошо сохранилось до наших дней. Даже рифленые водосточные трубы, сделанные при возведении, до сих пор остались нетронутыми. Интерьер архитектурной памятки сегодня обновили. На стенах появились майоликовые расписные фризы.

Мост влюбленных

Это народное название пешеходного поста, проложенного через реку Клязьму. Здесь существует небольшая милая традиция, по которой влюбленные вешают на мост свои замочки. Как символ безграничной вечной любви. Часто проводятся свадебные фотосессиии. Царит атмосфера вечного торжества и согласия. Красивый пейзаж и счастливые люди, такого окружения можно искать всегда

Это народное название пешеходного поста, проложенного через реку Клязьму. Здесь существует небольшая милая традиция, по которой влюбленные вешают на мост свои замочки. Как символ безграничной вечной любви. Часто проводятся свадебные фотосессиии. Царит атмосфера вечного торжества и согласия. Красивый пейзаж и счастливые люди, такого окружения можно искать всегда.

Скульптурная композиция “Добрый ангел мира”

Добрый Ангел Мира является общим проектом, проводимым благотворительным фондом “Меценаты Столетия” для многих городов

Композицию создали в старинном парке в 2008 году. Это детище общественного проекта, который проводил благотворительный фонд «Меценаты столетия». Поэтому подобные композиции можно увидеть и в других городах страны. Это скульптура ангела на высочайшем постаменте посередине восьмиколонной ротонды. У основания композиции предусмотрен фонтан-водопад, который дополнен подсветкой. Сооружение впечатляет. Ведь оно не просто декорировано гранитом, а выполнено с каменных монолитов, виртуозно собранных между собой.

Центральная фонтанная площадь

Это излюбленное место для прогулок и фотосессий. Фонтаны удивительны в дневное время, тогда как ночью они еще лучше. Особенно, когда срабатывает подсветка всех оттенков радуги, и парк начинает играть новыми красками. Здесь часто фотографируются новобрачные. Вокруг фонтанов обустроены аккуратные клумбы и цветники.

Ногинский Дом художника

Ногинское районное отделение Союза художников России является общественной организацией, проводящей активную выставочную деятельность

Это общественная организация, которая проводит активную выставочную работу. В доме художников действует экспозиция мастеров в различных направлениях. Их холсты могут отличаться техникой и жанром. Многие из художников были удостоены чести «Заслуженного художника Российской Федерации», а именно: В.А. Орлов, Ю.В. Мошкин , М.А. Полетаев, Ф.Е Махонин и другие. В галерее выставляется не только живопись. Можно увидеть скульптуру, а также предметы декоративно-прикладного искусства, к примеру, авторскую одежду и аксессуары, гобелен и прочее.

Дендрологический парк Волхонка

Дендрологический парк Волхонка в пригороде Ногинска – на месте бывшего села Торбеево, является памятником природы регионального значения

Парк основали на месте одноименной усадьбы, принадлежавшей роду Волконских. Благодаря их кропотливому труду и стараниям был высажен удивительны сад с разнообразными заморскими растениями, около 120 видов которых считаются редкими. Профессор Бродский выступил с инициативой сделать территорию заповедной и поместить ее под охрану. Здесь насчитывается более 30 тыс. растений и 1500 видов. И хоть на сегодняшний день парк переживает не лучшие времена. Он не ухожен как надо и запущен, все же это прекрасное место для отдыха.

Памятник Патриарху Московскому и всея Руси Пимену

Открытие памятника состоялось в 2010 году. Бытует мнение, что Ногинск является родиной Патриарха. Пимен оставил весомый вклад в истории региона и страны в целом. Более 20-ти лет он был Патриархом Московским и всея Руси. В период Великой Отечественной войны Пимена призвали к службе. Он был командиром стрелкового полка.
Монумент создали из цельных гранитных плит и бронзы. Его высота 7 м. Автором проекта был Иннокентий Комочкин. Патриарх находится в торжественном церковном одеянии.

Московский областной театр драмы и комедии

В г. Ногинске Московской области уже почти 90 лет существует единственный в Подмосковье русский репертуарный театр

Истоки театра берут свое начало с любительской труппы, собранной приказчиком Богородско-Глуховской мануфактуры в первое десятилетие двадцатого века

Театр основали в 1930 году. Он начинался с одной любительской труппы актеров под руководством приказчика Богородско-Глуховской мануфактуры. Даже в период Великой Отечественной войны работа заведения не прекращалась, разве что репертуар несколько изменился. Все больше показывали спектакли военного плана. Сегодня можно посмотреть спектакли мирового уровня, как произведения русских и зарубежных классиков, так и композиции современности.

Глуховский парк культуры и отдыха

Парк был создан в конце XIX века, а с 1979 года ему был присвоен статус памятника природы местного значения

Это экологически чистая зона на краю города, созданная в конце 19 столетия. Со временем парку присвоили статус памятника природы местного значения, где часто проводятся культурно-массовые мероприятия. Территория парка — не просто ухоженные выстриженные газоны и красивые клумбы. Здесь можно увидеть редкие виды растений, нехарактерные для данной местности. Тут же находится Летний дом А. И. Морозова, выступающий как достопримечательность местного значения.

Николаевская Берлюковская пустынь

Монастырь на окраине деревни Авдотьино, на реке Воре, в 42 километрах к северо-востоку от Москвы, на территории Ногинского района

В 1606 году на месте будущей Николо-Берлюковской пустыни поселился иеромонах Варлаам, пришедший сюда из разорённого поляками соседнего Стромынского Успенского монастыря

Пустынь появилась в середине 19 века и упоминалась как одноглавая церковь. С течением времени к ней достроили трапезную и колокольню, возвели кирпичные ограды. После революции монастырь закрыли. В его помещении разместили военный госпиталь. Сегодня половина церкви так и осталась в распоряжении министерства здравоохранения. В помещении расположился психоневрологический диспансер. А вторую часть отдали православной церкви. Здесь проводятся богослужения. Хотя этим никого уже не удивишь и медучреждение в монастырских стенах не редкость.

Аллея сказок

Создание в парке места, где поселились скульптуры героев сказочных персонажей, способствовало привлечению большего числа отдыхающих

Аллея простирается городским парком. Здесь можно повстречать любимых героев из мультфильмов и кинофильмов, в том числе сказок. Представлены персонажи советских времен и современности. Автором идеи стал мэр города Владимир Хватов. Таким образом власти пытались привлечь внимание к парку. И у них это получилось. Сегодня аллеей сказок гуляют даже москвичи. В парке есть батут, надувные горки, колесо обозрения, автодром, аттракцион «ракета» и другие атрибуты детского отдыха.

Храм Тихвинской иконы Божией Матери

Начало строительства церкви датируется 40-ми годами 19 столетия. На протяжение 10-ти лет ее реконструировали и достраивали. Так, со временем, появилась колокольня и трапезная. В период революции церковь переживала не лучшие времена. Землю, школу и церковный дом при ней отняли. Один из настоятелей был расстрелян, другой — погиб в лагерях. И только в 2000 году храм полностью отреставрировали, привели в порядок колокольню и трапезную. А саму церковь освятили и вернули прихожанам.

Арт-галерея Дирижабль

Одно из любимых культурных площадей города, на базе которого проводится огромное количество торжеств и мероприятий. Заведение работает в различных направлениях, но в обязательном порядке связанных с искусством. Можно побывать на экспозиции скульптур, картин, подарков и сувениров. Более того, некоторые изделия ручной работы можно здесь же и приобрести. Популярностью пользуются также регулярные мастер-классы от современных мастеров. Каждый такой урок уникален и проводится в необычной форме. В арт-галерее всегда царит праздничная и теплая атмосфера.

Часовня Смоленской иконы Божией Матери

Часовню возвели в начале 20, столетия по инициативе главбуха местной мануфактуры Т. М. Власова. Ее установили над могилой его жены. И по факту это усыпальница, а не часовня. Об этом свидетельствует сохранившаяся до нашего времени закладная доска с соответствующей надписью. Архитектор сооружения неизвестен. Это двухярусное здание, выполненное из красного кирпича, увенчанное шатром с шестигранным куполом. В часовню можно войти с четырех сторон, каждая дверь выполненная в виде арки. Храм считается типичным образцовым объектом эклектики.

Церковь Успения Пресвятой Богородицы

Храм возвели в середине 18 столетия на пожертвования купца Гавриила Клюева. Автор архитектурного проекта неизвестен. Это кирпичное сооружение, фасад которого скромный и сдержанный, но одновременно изящный и притягательный. В 19 столетии к церкви пристроили колокольню и трапезную. Сегодня здесь постоянно проводят богослужения. При церкви открыта воскресная детская школа. Хотя проводятся занятия и беседы также и со взрослыми. Есть библиотека. Пользуются популярностью кружки для развития детей.

Ногинский краеведческий музей

Он размещается в здании бывших купеческих складов, построенном в начале XX века: оно уже само по себе является исторической ценностью

Основан в старом здании бывших купеческих складов в 1927 году. Сооружение само по себе является исторической архитектурной памяткой, выполненной в стиле модерн. В период Второй мировой войны музей был закрыт. А когда снова приступил к работе насчитывал всего три сотрудника. Но они трудились на славу и помимо сбора экспонатов вели активную научно-исследовательскую деятельность. В наше время музей состоит из 8 залов, каждый из которых имеет свою тематику. Здесь можно увидеть следующие тематические коллекции:

археологическую;
естественно-научную;
коллекцию экспонатов народных промыслов и предметов изобразительного искусства;
фотоматериалы и различные документы из истории региона.

Богоявленский собор

Храм возвели в 60-тых годах. Тогда как в 70-х Екатерина ІІ дала селу Рогожи статус города. По окончанию Отечественной войны здание было реконструировано и к нему пристроили колокольню. Колокол, который водрузили туда, был на то время одним из самых больших. Его отлили на средства прихожан. Сегодня собору приписывают еще пару храмов и часовен: первая возведена в церковной ограде, вторая величаво стоит на Площади победы, а третья находится на городском кладбище.