Етапи росту й розвитку рослин

Відомі вчені – овочівники Д.Д. Брежнєв (1955), О.В. Алпатьєв (1981), фізіолог Ф.М. Куперман (1971) виділяли 12 етапів розвитку культури помідора (цитується за В. А. Кравченком, 2007):

І – накльовування насінини, формування проростка аж до появи його на поверхні грунту. Проходить швидко, залежно від температури і вологості субстрату, за 4-7 діб;

ІІ – поява сходів визначається як початок етапу, кінець його – утворення зачаткової осі китиці. Триває 13-33 доби. В цей період формуються листки. Кінець його – фаза 2-3 справжніх листків. Ростові процеси при цьому загальмовані, активно формується лише коренева система, в пазухах листків головного стебла закладаються бруньки другого порядку;

ІІІ – початок наростання першої китиці. Він короткий (1-3 доби), але чітко виражений. У цей період рослина найчутливіша до нестачі вологи;

IV – період формування квіткових горбків і самої квітки (2-4 доби);

V – закладання пиляків, зав’язі та інших органів квітки – фаза 4-9 справжніх листків, триває 13-23 доби. У цей період рослина потребує посиленого живлення макро- та мікроелементами покращання умов плодоутворення;

VI – формування першої китиці – мікро- та макроспорогенез (7-10 діб);

VII – формування чоловічої й жіночої гаметофіти (3-8 діб);

VIII – бутонізація (15-21 доба);

VI-VIII етапи – це фактично період формування насіння-бруньок, зав’язі, пилкових зерен, бутонів. Вимагає оптимальної температури, вологи, світла. У цей період розсада готова до висаджування і будь-яке відхилення від норми негативно позначається на процесах цвітіння та плодоутворення;

IX – цвітіння рослини, запліднення першої китиці (5-8 діб), а потім китиць наступних порядків;

X – зав’язування і формування плодів першої китиці, розвиток у них насіння (15-25 діб). У цей період плоди набувають типової форми. В насінині утворюються ендосперм і зародок. Прискорений ріст зародка насінини починається через 13-15 діб після закінчення цвітіння;

XI – продовження росту насіння. Тривалість 10-15 діб. Плоди досягають бурої стиглості і зняті через 1-2 доби достигають;

XII – плодовіддача, повна біологічна стиглість плодів першої китиці. Маса насінини збільшується, досягає потрібного розміру. Тривалість 15-25 діб.

У насіння помідора, що проростає, спочатку з’являється корінець, потім починає рости у вигляді петлі підсім’ядольне коліно, яке пробиває субстрат і виносить сім’ядолі на поверхню. Штамбові сорти і гібриди мають коротше підсім’ядольне коліно.

У перший період росту і розвитку інтенсивніше росте коренева система, після її формування починає рости надземна вегетативна маса. Тому в перший період рослинам необхідні оптимальні умови для розвитку кореневої системи, зокрема температура грунту, фізичний стан його, родючість, виключена дія пригнічувальних факторів – надлишок вологи, гербіцидів.

Вегетативна маса помідора в основному формується до початку плодоношення. У період формування плодів у скоростиглих сортів на головному стеблі починають відмирати перші листки, за інтенсивного росту – бокові пагони й листки на них.

На родючих грунтах помідор розвивається інтенсивніше. Прискорення всіх процесів відмічено і на південних схилах та грунтах, захищених від постійних вітрів.

Дози, строки, способи поливу впливають на формування кореневої системи. Полив потрібно застосовувати такий, щоб коренева система росла інтенсивно і розміщувалась у шарі ґрунту 10-40 см, що підвищує стійкість рослин до несприятливих умов середовища.

У скоростиглих сортів помідора строки цвітіння настають раніше, ніж у пізніх, процеси теж інтенсивніші. Скоростиглі сорти можуть майже одночасно формувати 2-3 китиці і нарощувати значну вегетативну масу. В період достигання плодів утворення китиць, квіток, зав’язі припиняється. В пізньостиглих сортів цвітіння за сприятливих умов може тривати і в період плодоношення. Цвітіння на різних китицях відбувається послідовно – починаючи з першого основного пагона і вгору по китицях стебел другого порядку. Період цвітіння китиці не має прямого зв’язку з кількістю квіток. Розпускання чергових квіток прискорюється лише при підвищеній температурі. У сортів пізніх, не холодостійких відмічається пряма залежність між кількістю квіток і тривалого періоду цвітіння китиці, у скоростиглих, холодостійких сортів цей взаємозв’язок помітний менше.

Зразу ж після цвітіння починають зав’язуватися плоди. Від розкривання квітки до осипання віночка минає 5-8 діб. У скоростиглих сортів помідора цей період прискорений: ще віночок не відпав, а плоди вже прощупуються. Зав’язування плодів відбувається за такою самою схемою, як цвітіння, – від китиць основного порядку до китиць на пагонах першого, другого і т.д. порядків.

За температури повітря вдень 20-23°C, вночі 12-15°C зав’язування плодів відбувається майже одночасно на всіх квітках. Зниження вологості повітря до 50% призводить до значного осипання зав’язі. Підвищення або зниження температури повітря від оптимального рівня також спричинює осипання зав’язі, яке залежно від сорту може досягати 60%.

Негативно позначається на зав’язуванні плодів підвищена вологість повітря, а також у пізньостиглих сортів маса плодів зменшується від основи китиці до її вершини і від нижніх китиць до верхніх. І все ж ріст кожного плоду зумовлюється строками зав’язування, співвідношенням квіток і плодів, що зав’язалися раніше, погодними умовами в період їхнього формування. На перших китицях формуються найбільші плоди, на китицях додаткових пагонів – дрібніші. Біля основи китиці маса плоду більша, ніж на її вершині.

Вчасне збирання плодів на перших китицях за достатньої родючості ґрунту забезпечує наростання маси плодів на наступних китицях. Розмір плодів і дружність їхнього достигання значною мірою визначаються сортовими особливостями. Розміщення репродуктивних органів у скоростиглих сортів Світанок, Іскорка, Ранній 83 компактне на перших 2-3 китицях основного стебла і перших китицях додаткових пагонів. Тому дружність достигання і формування плодів у них високі – 75-85% за 10-15 діб плодоношення. У пізньостиглих сортів Новинка Придністров`я, Єрмак, Леб’яжинський китиці розміщені рідко, через 2-3 листки, формуються повільно і розтягнуто, тому перші плоди можуть достигати рано, а наступні – пізніше. Період збирання врожаю розтягнутий, дружність достигання 15-45%.

Аналіз строків надходження плодів залежно від умов вирощування підтверджує, що найраніше цвітіння і плодоношення настає на ранніх насадженнях при застосуванні плівкових укрить, потім у ранній культурі без накриття, слідом – у звичайних насадженнях і нарешті – у безрозсадного помідора. Практично плодоношення у безрозсадного помідора починається залежно від сорту на 25-35 діб пізніше, ніж у розсадного.

Швидкість цвітіння і плодоношення залежить не лише від сорту, а й від погодних умов у перед вегетації. Спостерігається пряма кореляційна залежність між підвищеною температурою і врожайністю. Найвищу врожайність можна отримати за температури повітря 21-26°C, з невисокою вологістю повітря (не вище 60%), та оптимальною – грунту.

Під час похолодання частіше випадають опади, через що уповільнюється цвітіння, погіршується зав’язування, плоди осипаються, не формуються і різко знижується врожайність. У такі сезони помідори вдаються на площах з високою культурою землеробства (Кравченко В.А., 2007).

Дополнительные материалы по теме:

Помідори, посадка і догляд у відкритому грунті

Сеньйор помідор – позитивний герой кулінарних творінь, на відміну від персонажа відомого мультика. Щоб насолоджуватися смаком домашніх овочей, досить знати особливості різновиди культури і кілька правил вирощування томатів.

1. Опис томатів
2. Види і сорти помідорів: характеристика і класифікація
   • Детермінантні сорти
   • Напівдетермінантні сорти
   • Індетермінантні
3. Сорти помідорів для відкритого грунту
4. Етапи вирощування помідорів у відкритому грунті
   • Осіння підготовка грунту
   • Вибір насіння помідорів для відкритого грунту
   • Вирощування розсади для посадки помідор в відкритий грунт
   • Вибір покупної розсади помідорів для вирощування у відкритому грунті
   • Весняна підготовка грунту
   • Висадка розсади помідорів у відкритий грунт
   • Догляд за помідорами
   • Полив помідорів у відкритому грунті
   • Формування томатів
   • Внесення добрив
   • Прибирання і зберігання врожаю
   • Основні хвороби помідор у відкритому грунті

Опис томатів

Помідор, або томат – однорічна або багаторічна рослина сімейства Пасльонових. До 18 століття в їжу не вживали, вважаючи плоди томата отруйними.

Помідори багаті клітковиною, глюкозою, фруктозою і іншими елементами. Помідори покращують настрій, завдяки наявності в них речовини тираміну, який в організмі перетворюється в серотонін. Вживання томатів в їжу підвищує імунітет, поліпшує травлення, знижує рівень холестерину в крові.

Види і сорти помідорів: характеристика і класифікація

Залежно від висоти рослини, періоду дозрівання плодів виділяють три основні сорти помідорів:

• детермінантні,
• полудетермінантине,
• індетермінантні.

Детермінантні сорти

• Низькорослі. Висота куща від 25 до 150 см.
• Кущ помідора формує від 3 до 5 кистей з суцвіттями, ріст припиняється останньої пензлем.
• Перша кисть формується після 4-5 листа. Решта ростуть через 1-2 листи.
• Скороспілі – від 85 до 110 днів від сходів до першого врожаю. Висаджують у відкритий грунт.
• висаджують на відстані: 40-60 см між кущами, 60-70 см між грядками. Залежно від сорту і габаритів кущів можлива більш щільна посадка.
• Найбільш популярні сорти: Дубок, Ямал, Аляска, Султан, Ракета, Агата і т.д.

Напівдетермінантні сорти

• Високорослі. Висота куща від 150 до 160 см.
• Чи можуть обмежити зростання після формування від 3 до 4 кистей.
• Середньостиглі – від 85 до 110 днів від сходів до першого врожаю.
• Висаджують в плівкових, зимових теплицях. У відкритому грунті вирощують в південних районах.
• Популярні сорти: Чирчик, Партнер Семко, Магнус, Чигаєв.

Індетермінантні

• Ростуть у вигляді ліани, поки є можливість.
• Урожай від 40 до 50 кистей. Формують рослина в одне стебло.
• Пізні – дозрівання понад 115 днів від сходів до першого врожаю.
• Вирощують в теплицях.
• Висаджують на відстані: 50-60 см між кущами, 80-90 см між рядами. Така велика відстань обумовлюється необхідністю підв’язувати до опор високі кущі.
• Популярні сорти: Нада, Ноемі, Стар Голд, Христина Плюм, Черокі.

У зв’язку з тим, що індетермінантні сорти дають урожай тільки в теплому кліматі і дозрівають пізніше, ніж детермінантні, висадку у відкритий грунт робити недоцільно.

Детермінантні діляться на:

• Штамбові сорти. Мають низький ростом, міцним стеблом. Не потребують формуванні. Необхідна підв’язка рослин.
• Детермінантні. Потребують формуванні та пасинкуванні, тобто видаленні зайвих пагонів. Формують в два стебла.
• Супердетермінантні. Низькорослі сорти. Не вимагають пасинкування, тому що урожай зав’язується на пасинках. Висота не більше 0,8 м.

Сорти помідорів для відкритого грунту

Ранніми сортами помідорів для відкритого грунту є всі представники детерминантной групи. Перевага цієї групи томатів в повній віддачі врожаю і зручність догляду.

Найбільш відомими низькорослими помідорами для відкритого грунту є:

• Загадка . Сверхранний сорт. Дозрівання плодів на 85 день після посіву насіння. Плоди круглі, щільні, масою до 150 г. Ріст рослин доходить до 40 см. Кущ необхідно пасинкувати, інакше помідори будуть дрібні.
• Анастасія . Дозрівання плодів на 100-105 день після посіву. Форма плодів витягнута, маса від 100 до 150 г. Кущ може досягати до 130 см у висоту.
• Альфа . Супердетермінантние сорт. Термін дозрівання від 85 до 95 днів. Плоди округлої форми, червоні, вага до 120 г. Застосовують в салатах.
• Афродіта F1 . Ультраранній сорт. Плодоношення настає на 75 день після посіву. Висота куща до 50 см. Плоди м’ясисті, витягнутої форми, вага до 140 г.
• Валентина . Дозрівання до 98 днів після посіву. Висота куща до 70 см. Цей вид стійкий до розтріскування.

Штамбові сорти є самим невибагливим виглядом детермінантних низькорослих сортів для відкритого грунту. Багато сортів зарекомендували себе як холодостійких.

Виділяють кращі сорти штамбових помідорів для вирощування у відкритому грунті:

• Роза вітрів . Термін дозрівання до 3 місяців. Холодостійкий. Висота куща не більше 50 см. Плоди масою до 130 г.
• Сорт Полярний . Термін дозрівання від 94 до 108 днів. Висота до 30 см. Вага плода до 150 г.
• Бетта . Дозріває в протягом 2,5 місяців. Кущі висотою до 50 см. Вага плода до 50 г.
• Дубок . Термін дозрівання від 100 до 110 днів. Висота куща до 60 см. Вага плода від 90 до 130 г.
• Ямал . Термін дозрівання до 83 днів після сходів. Висота куща від 25 до 30 см. Вага плода від 90 до 110 г.

Етапи вирощування помідорів у відкритому грунті

Існує цілий ряд нехитрих правил, які допоможуть уникнути втрати врожайності і захворювання рослин. Дотримуватися цих правил необхідно ще на стадії осінньої підготовки грунту до висадки.

Осіння підготовка грунту

Особливості складання хорошого грунту для вирощування помідорів:

• Підготовку грунту почати восени, до морозів.
• Оцінка попередників на городі.
• Рекомендовані культури, які могли зростати в грунті, передбаченому для висадки помідор: капуста, гарбузове та бобові культури, огірки, цибуля, петрушка, морква. За час свого зростання ці рослини вносять в грунт речовини, сприятливо впливають на зростання томата.
• Чи не вирощують помідори там, де раніше росла картопля, баклажан, перець, щоб уникнути зараження загальними хворобами для цих культур. Висаджують томати після збирання картоплі через 2-3 роки.
• Перевірка кислотності грунту. Хорошим грунтом для помідор вважається грунт з нейтральною кислотністю 6,5-7,0 рН. Також томати готові мірятися із слабокислою грунтом. Чи не переносять кислу і лужну грунт.
• Підвищена кислотність призводить до розвитку хвороботворних бактерій і зупинення дії корисних мікроорганізмів, внесених з добривами. Для нейтралізації кислотності грунту варто вносити в грунт вапно з розрахунку 0,5-0,9 кг вапна на 1 м2.
• Вирощування помідорів в грунті, в якому вже росли помідори, призводить до поступового окислення грунту, тому висаджувати томати можна через 3 роки.
• Щоб уникнути надлишку кальцію, який підвищує лужність грунту, вносити вапно краще під попередні культури. Для підкислення лужної грунту можна використовувати добрива, що містять аміак, крім нітрату кальцію і нітрату калію.
• Пріоритетною буде той грунт, куди раніше вносилися добрива (компост, зола, вапно).
• Після вибору місця для посадки помідорів перекопують грунт на глибину від 22 до 25 см. Грунт не розрівнюють , для накопичення вологи.
• Вносять органічні добрива, якщо грунт не була удобрена раніше. Для добрива можна використовувати перегній або компост. Закладають добрива на глибину до 25 см. Це буде служити основним запасом поживних речовин для кореневої системи помідорів.
• Під час внесення добрив, не можна змішувати золу з гноєм, сульфатом амонію, щоб уникнути втрати азоту. Змішування золи з суперфосфатом і вапном призводить до зменшення доступності фосфору.

Вибір насіння помідорів для відкритого грунту

Для вибору сорту помідорів визначають важливі фактори:

• Спосіб вирощування: безрассадний або рассадний. Безрассадним способом можливо виростити помідори тільки в південних областях, в зв’язку з великою тривалістю вегетаційного періоду. Висівають у відкритий прогрітий до 20 ° С грунт.
• Зона вирощування. При виборі насіння слід звернути увагу на те, що помідори повинні бути призначені для посадки у відкритий грунт. Це зазначено на упаковці.
• Час дозрівання помідорів. Визначають кількість врожаю, яке хотіли б отримати. Незважаючи на ранній термін зрілості, у деяких скоростиглих сортів помідорів низька врожайність.
• Мета вирощування врожаю. Це можуть бути заготовки на зиму, консервація, вживання в салатах в свіжому вигляді, тривале зберігання свіжих овочів і т.д. Виробники насіння часто вказують на призначення сорти томата.
• Кількість часу на догляд за помідорами. Коло вибору сорту звузиться, якщо на пасинкування, підв’язування і формировка куща не буде часу.
• Попередження захворювань. Знання основних параметрів ґрунту, клімату, поширених проблем в регіоні допоможуть вибрати стійкий вид томата.
• Форма, колір, крупність плодів. Існують багато красивих і привабливих сортів, побачивши які захочеться спробувати виростити у себе на ділянці.

Вирощування розсади для посадки помідор в відкритий грунт

• Якщо планується розсаду вирощувати в домашніх умовах, визначають тривалість вегетаційного періоду . До цієї цифри додають період на сходи насіння і на адаптацію рослини. Знаючи бажану дату збору врожаю, обчислюють дату початку підготовки насіння.
• Підготовка насіння. Існує безліч порад з підготовки насіння, це і прогрів і обробка насіння в розчині марганцівки, епін, циркону і т.д. Важливим моментом в цій справі є обережність. Є думка, що якщо насіння саме не змогло зійти в домашніх умовах, то життєздатність такого рослини під питанням.
• Підготовка ємностей для розсади. Це можуть бути стаканчики, касети, які необхідно продезінфікувати. Тара для розсади повинні бути з дренажними отворами для циркуляції повітря, щоб уникнути утворення гнилі. Глибину ємностей вибирають не менше 10 см.
• Підготовка субстрату. До якості субстрату розсада помідорів не вибагливі, можна просто купити торфяної грунт, або зробити своїми руками.
• Субстрат ретельно пропарюють і зволожують.
• Заглиблюють насіння в грунт на 1 см. Після посіву накривають ємності плівкою.
• Підготовка місця для установки касет з розсадою. Це повинно бути світле, тепле місце. Температуру в приміщенні або теплиці підтримують на позначці 23 ° С, до появи перших росточков.
• Полив ведуть тільки розпилювачем. Вологість грунту перевіряють рукою.
• Після проростання всіх сіянців плівку знімають. Роблять це після обіду, щоб уникнути випаровування вологи.
• Забезпечують додаткове освітлення. Освітлювальні прилади не повинні бути розташовані дуже близько до розсади. Мінімум на відстані 50 см.
• Загартування розсади. Після зняття плівки температуру регулюють: до + 10 ° С вночі, до + 15 ° С вдень. Роблять це протягом всього часу до посадки розсади у відкритий грунт.

Вибір покупної розсади помідорів для вирощування у відкритому грунті

Основні правила вибору розсади для вирощування у відкритому грунті:

• Висота рослини повинна бути не більше 20 см.
• Хороша розсада для вирощування низькорослих сортів має від 6 до 8 листів, для вирощування високорослих – від 11 до 12 листків.
• Перевага віддається пікірувати розсаду. У такий розсади добре розвинена коренева система. Коріння розташовані по периферії, а не стрижнем вниз.
• У відкритий грунт розсада висаджується загартованої. Листя такої розсади яскраво зеленого кольору.
• Вік розсади для ранніх сортів помідорів становить не більше 60 днів, для пізніх – не більше 80 днів.
• Товщина стебла розсади зазвичай трохи менше олівця. Більш товсті стебла свідчить про «перекормке» рослини азотними добривами.
• Покупку розсади роблять якомога ближче до часу висадки, рекомендується за дві години до посадки у відкритий грунт, не більше. Розсада пов’янет і може не прийнятися.

Весняна підготовка грунту

• Навесні, за тиждень до планованої висадки розсади готують грунт .
• Розбивають все грудки землі і розрівнюють грунт, щоб виключити випаровування вологи, яка накопичилася за зиму і весну. За цей час грунт прогріється, почнуть з’являтися буряни, які з легкістю можна видалити граблями.
• Вносять добрива. Під перекопування вносять мінеральні добрива. Це може бути 20 г хлористого калію і 80 г суперфосфат на 1 м2.
• Азотні добрива під перекопування не вносять, тому що вони необхідні рослинам після адаптації і початку зростання.
• Перед посадкою роблять лунки необхідною глибиною до 15 см. Відстані між лунками і рядами залежать від сорту помідорів.

Висадка розсади помідорів у відкритий грунт

• Посадку розсади проводять, коли минуть заморозки, і плюсова температура буде зберігатися протягом тижня. Для багатьох районів це перша третина червня, для деяких – початок травня.
• Територія для посадки помідор в відкритий грунт повинна бути сонячної і провітрюваній. Це можуть бути південні, південно-західні, південно-східні райони.
• Висадку розсади помідорів у грунт проводять після появи першої квіткової кисті. На розсаді в цей час має утворитися від 6 до 8 листків. Зазвичай вік розсади становить від 50 до 60 днів, в залежності від типу томатів.
• У розсади, яка сильно витягнулася до моменту посадки, обрізають пару нижніх листя. Після такої обрізки розсаду висаджують із заглибленням у грунт, а додаткове коріння на нижній частині розсади забезпечують рослині додаткове харчування.
• Підготовлені лунки заливають водою, з розрахунку до 1 літра на одну лунку. Дають воді вбратися в грунт.
• Розсаду з розвиненою кореневою системою ставлять в лунки строго вертикально, заглиблюють до сім’ядольних листків.
• витягнувшись розсаду ставлять похило і заглиблюють до половини стебла.
• Лунки з розсадою ще раз поливають і присипають сухою землею.
• Чи не висаджують розсаду там, де ростуть рослини, сусідство з якими може нашкодити помідорів: картопля, кабачки, фенхель.
• На зростання помідорів сприятливо вплине сусідство з базиліком, селерою, цибулею, черемхою .

Догляд за помідорами

• Періодично видаляють нижнє листя помідорів, які можуть призвести до застою повітря в нижній частині лунки. Видаляють не більше трьох листя за один раз. Після закінчення доби, рослина потрібно полити. Частота видалення – не рідше одного разу в тиждень.
• Спушують, прополюють грунт, підв’язують томати не менше трьох разів на сезон.
• Підгортають грунт на 12 день після висадки розсади.
• Вдала температура для нормального розвитку томатів: в сонячну погоду – до 25 ° С, в похмуру – від 18 до 22 ° С, вночі – не нижче 15 ° С.
• Відповідна вологість повітря 65% .
• Під час запилення важливий сухе повітря.

Полив помідорів у відкритому грунті

• надмірний полив помідорів шкідливий.
• Поливають помідори водою кімнатної температури.
• Здійснюють полив помідор в грунті обережно, намагаючись не потрапити на листя і стовбур рослини. Це викликає опіки.
• Поливають помідори у вечірній час доби, за винятком сонячних жарких днів.
• Полив ведуть у міру просихання земляного кома, намагаючись змочувати на всю глибину шару з перегноєм, добривом.
• Перед підгортанням, в період цвітіння першої та другої кистей обов’язково рослину поливають.

Формування томатів

• Пасинкування томатів проводять під час вегетації.
• індетермінантні рослини формують в одне стебло, детермінантні – в два стебла.
• Пасинки видаляють при довжині від 5 до 7 см.
• Для прискорення зростання і прискорення дозрівання помідор видаляють верхівки у пагонів, які плодоносять. Роблять це в середині серпня.
• У цей же час видаляють все кисті з пустоцвіт.

Внесення добрив

Щоб не нашкодити рослинам і власним врожаю помідорів слідують простим правилам.

Органічні добрива

• Органічні азотні добрива використовують в обмежених кількостях. Надмірне внесення гною, компосту, біогумусу загрожує «жирування» помідора, при цьому стебла стають товстими, а листя широкими.
• Якщо органічні добрива вносилися під попередників томатів (капусту, огірок), то під ранні томати ці добрива не вносять.
• Під пізні сорти томатів вносять органічні добрива тільки при осінній підготовці ґрунту.

Мінеральні добрива

• Підживлення мінеральними добривами позитивно впливають на зростання помідорів і ведуть до тривалої вегетації.
• Якщо до висадки розсади мінеральні добрива не вносилися, то роблять першу підгодівлю азотом і фосфором вже через 2-3 тижні після висадки.
• Другу підгодівлю аміачною селітрою роблять на початку освіти плоду.

Мінеральна речовина значення в зростанні помідор Ознаки нестачі речовини Азот Прискорене дозрівання плодів при використанні цього елемента спільно з калієм і магнієм Може виникнути при затягуванні з часом пересадки розсади у відкритий грунт. При цьому опадають тільки нижнє листя. Рослина стає світло-зеленим, відстає в рості Калій Збільшення стійкості до перепадів температур, хвороб. Відповідає за формування великих плодів і високу врожайність Брак калію супроводжується фарбуванням країв листя в жовто-зелений і оранжевий колір. Надалі відбувається здерев’яніння стебла Магній Збільшує можливість зав’язування плодів. Впливає на їх розвиток і зростання Листя згортаються вгору і жовтіють Фосфор Поліпшення кореневої системи. Робить позитивний вплив на смакові якості плодів, на їх кількість і швидкість дозрівання Дощ і холод перешкоджають всмоктуванню фосфору. Гостро рослина реагує на нестачу фосфору в період вегетації і після пересадки. Під час цього листя рослини темніють, стають фіолетового відтінку, згодом згортаються. Помідори при цьому червоніють.

Передозування добрив

• Надлишок азоту призводить до зниженого імунітету рослини, період дозрівання плоду збільшується.
• Надлишок хлору шкідливий. Щоб уникнути цього, добрива потрібно вносити у вигляді сульфату калію. Відмовитися від калійних добрив не можна, помідори можуть захворіти хлорозом.
• У цілому при надлишку азоту і фосфору може зменшується кількість калію, що тягне за собою недолік магнію і кальцію в томатах.

Прибирання і зберігання врожаю

• з початком вересня наступає той момент, коли знімають помідори з відкритого грунту. У цей період велика кількість плодів перестають дозрівати.
• Через нерівномірного дозрівання збирають помідори щодня.
• Збір бурих помідорів дає можливість кущу кинути всі сили на дозрівання зелених помідорів. Бурі зможуть дійти будинку в теплі і темряві.
• Плоди збирають без плодоніжок.
• Зберігають в темному місці при кімнатній температурі. У холодильнику процес дозрівання сповільнюється.

Основні хвороби помідор у відкритому грунті

• Фитофтороз . Одне з найпоширеніших захворювань томатів. Збудником є ​​гриб «фітофтора». Для розвитку фітофтори в помідорах у відкритому грунті найсприятливіші умови. Розвивається при високій вологості 75%, помірно теплій погоді від 15 до 20 ° С, коливаннях нічних і денних температур і при рясних росах. Все це спостерігається до середини літа. Уражаються в основному плоди, гниють. Патоген осідає на грунті, на картоплі, на залишках рослин. Для профілактики можливе використання біологічних і хімічних препаратів.
• альтернаріоз . Листя і плоди покриваються плямами чорного кольору, потім повністю чорніють. Розвивається при високих температурах і вологості повітря. Зміни погоди прискорюють процес розвитку хвороби. У відкритому грунті використовують і Метакса.
• Септоріоз (біла плямистість). Нижні, старе листя хворіють першими, покриваються темними плямами, скручуються і відпадають. Розвивається при температурі від +15 до + 17 ° С, вологості повітря 76% і вище. Гриб зберігається в залишках рослин. Хімічних затверджених заходів немає. Багато сортів томатів мають ген стійкості до септоріозу.

Вирощування помідор в відкритому грунті справа копітка, але не складна. Головне дотримуватися нехитрих правил і знати закономірності природи. І тоді вона обдарує вас щедрим урожаєм цього смачного плоду.

Схожі статті:

Помідор – технологія вирощування

Серед овочевих культур у структурі посівних площ в Україні помідор займає перше місце (23,8%). Його вирощують на площі понад 100 тисяч гектар. Це – однорічна, трав’яниста, тепло- і світлолюбна культура. На батьківщині (в умовах тропіків) – багаторічна. При вирощуванні в теплицях помідор може культивуватися також як багаторічна культура. Його вирощують у відкритому та закритому ґрунті.

Помідор – технологія вирощування
• Ботанічні та біологічні особливості помідору
• Вимоги рослин помідора до умов навколишнього середовища
• Особливості вирощування помідора у відкритому ґрунті
• Особливості вирощування помідора у закритому ґрунті

Ботанічні та біологічні особливості помідору

Коренева система при розсадній культурі мичкувата внаслідок обриву головного корінця. Вона проникає в ґрунт на глибину до 30—50 см і в діаметрі до 2,5 м. При безрозсадній культурі корінь стрижневий, який проникає в ґрунт на глибину до 1,5—2,0 м. На головному корені розвиваються корінці першого порядку, на них — другого порядку і т.д. Основна маса кореневої системи розміщається в орному шарі, багатому на поживні речовини з добрим газоповітряним обміном. При підгортанні рослин вологим ґрунтом на стеблах утворюються додаткові корінці.

Стебло округле або ребристе, соковите зі специфічним запахом і вкрите волосинками. Згодом стебло при основі дерев’яніє. За будовою воно симподіальне та складається з пагонів кількох порядків. За типом росту і галуження розрізняють три види куща: звичайний (індетермінант-ний), штамбовий і детермінантний. Звичайний кущ – високорослий, розгалужений, з великою кількістю пагонів, заввишки від 2 до 8 м і більше. Після утворення плодів стебло вилягає. В умовах достатнього зволоження у відкритому ґрунті ведуть колову культуру цих сортів і гібридів, а в спорудах закритого ґрунту -шпалерну. Переважно індетермінантні гібриди вирощують у зимових теплицях у подовженій культурі. Ріст куща починається з центральної бруньки і завершується восени при настанні несприятливих умов. Міжвузля у них довгі – до 15—20 см і більше. Китиці формуються через 2—3 листки. Штамбовий кущ компактний із стійким низькорослим стеблом, добре облистнений, стебло дерев’янисте і менш розгалужене. Висота куща досягає 40—100 см, залежно від сорту чи гібриду. Міжвузля короткі -до 5—10 см. Китиці формуються через 1—2 листки.

У детермінантних сортів і гібридів стебло низькоросле, закінчується суцвіттям. Ріст його продовжується завдяки розвитку бокового пагона з пазушної бруньки і так далі. Висота куща — від 80 до 200 см. Галуження добре. Міжвузля у них середньої довжини (7—15 см). Суцвіття формуються переважно через два листки.

У закритому ґрунті вирощують також гібриди супердетермінантні і напівдетермінантні. Супердетермінантні рослини закінчують ріст відразу після утворення першого суцвіття. При цьому замість одного суцвіття утворюються одночасно 2—3. Тому пагін продовження формують за рахунок пасинка, який формується під цими суцвіттями. На кожен завиток припадає 0,8 листка. Рослини напівдетермінантного типу закінчують ріст на сьомому суцвітті. Всі суцвіття формуються через 2 листки.

Листки. У рослин помідора листки лопатеві роздільнорозсічені, які поділяються на три типи:
1) звичайний розсічений — між великими долями розміщаються малі;
2) проміжний – із широкими долями, типовий для штамбових форм;
3) картопляний – із загостреними стрілоподібними долями (подібні до картопляних).

Листки черешкові, звичайні, розсічені, гофровані або гладенькі.

Забарвлення листків помідора від світло- до темно-зеленого. При недостатньому фосфорному живленні та тривалих похолоданнях набувають ледь помітного антоціанового забарвлення вподовж жилок.

Мал. 1. Типи листків:
1 – звичайний розсічений; 2 – проміжний; 3 – картопляний

Суцвіття у помідора — завиток. Розміщається він не в пазухах листків, а на стеблі між листками ближче до середини. Вони утворюються як на основному стеблі, так і на бокових пагонах усіх порядків. Залежно від будови розрізняють такі суцвіття: просте, проміжне, складне та дуже складне (мал. 2). Після утворення 4—6 справжнього листка у скоростиглих сортів (гібридів) формується перший завиток, у середньостиглих -після 7—9 і пізньостиглих — після утворення 10—12 справжнього листка. Недостатнє освітлення, що часто буває в зимовий період у теплицях і в парниках під час вирощування розсади, призводить до закладання першого завитка на 2—3 листки пізніше.

Мал. 2. Тип суцвіття:
1 – просте; 2 – проміжне; 3 – складне; 4 – дуже складне

Квітка правильної форми. Складається зі зрослих 5—7 чашолистиків і такої ж кількості пелюсток. Одночасно зацвітає в завитку 2—5 квіток. Запилюються квітки перехресно переважно за високої температури (26—32°С) і сухої погоди. В умовах сухої погоди квітка цвіте 2—3 доби, за низької температури та хмарної погоди — до 5—7 діб. Пиляки утворюють колонку, яка щільно облягає стовпчик. Вони великі, важкі та липкі. Приймочка маточки знаходиться близько пиляків, що сприяє самозапиленню. Життєздатність пилку і приймочки настає за 2—3 доби до розкривання квітки і стільки ж триває після її розкриття. При сухій погоді і високій тем пературі пилок переноситься також комахами (попелицею, мухами) та вітром на сусідні рослини до 20 м, у результаті чого спостерігається й часткове перезапилення. Тому в насінництві необхідно дотримуватися просторової ізоляції на відкритій місцевості до 100 м, на закритій — 50 м. Найкраще процес запилення квіток відбувається в ранкові години (з 6 до 10).

Плід помідора — соковита, м’ясиста, двох- або багатокамерна ягода, різна за формою, масою та забарвленням (мал. 3). За формою плоди бувають округлі, округло-плескаті, округло-видовжені, овальні, цилін дричні, злегка приплюснуті, грушоподібні, сливоподібні, вишнеподібні т смородиноподібні. Забарвлення плодів, яке залежить від стиглості сорту, може бути зелене, білясто-зелене, рожеве, червоне, червоне з фіолетовим відтінком, жовте. Поверхня плодів буває гладенька, злегка або сильно ребриста.

Мал. 3. Форма плодів помідора:
1 – округла; 2 – округлоребриста; 3 – овальновидовжена; 4 – еліпсоподібна;
5 – плескатоокругла; 6 – малоребриста; 7 – сильноребриста;
8 – перцеподібна; 9 – грушоподібна;
10 – сливоподібна; 11 – вишнеподібна; 12 – смородиноподібна

Камерність плодів є ознакою господарської придатності. Плоди розрізняють багатокамерні (8—12 і більше камер), середньокамерні (4—7 камер) та малокамерні (2—3 камери). Для споживання у свіжому вигляді більше ціняться багатокамерні сорти і гібриди. В них менше насіння і соку, а більше м’якушу і цукрів. Для консервування більш придатні малокамерні сорти і гібриди переважно з сливоподібними та циліндричними плодами. Найбільша камерність характерна для плодів, сформованих на першій китиці. Для одержання високоякісного насіння плоди збирають у біологічній стиглості.

Біологічною особливістю помідора є й те, що він розмножується як насінням, так і вегетативним способом — частками стебел та пагонами. Вони добре вкорінюються у вологому ґрунті. В них розвивається мичкувата коренева система.

Насіння з плодів легко видаляється і відмивається (після бродіння). Його підсушують до вологості 11% для відкритого і 9% для закритого ґрунту і доводять до посівних кондицій. З 1 кг плодів одержують у середньому 2—3 г насіння. Період зберігання насіння при зазначеній вологості становить 4—6 років.

За тривалістю вегетаційного періоду сорти і гібриди помідора поділяють на ультраранні (до 100 діб), ранні (101—105), середньоранні (106—110), середньостиглі (111—115), середньопізні (116—120) та пізньостиглі (понад 120 діб). Вегетаційний період у помідора визначається часом від з’явлення масових сходів до початку достигання першого плоду (біологічна стиглість). Він залежить від сорту, гібриду, температури повітря і ґрунту, освітлення, вологості, живлення та зони вирощування. Недотримання або порушення агротехніки вирощування рослин уповільнюють ріст і розвиток, що призводить до збільшення вегетаційного періоду, особливо раннього врожаю. В умовах західних областей України і Полісся, де випадає багато опадів протягом літньо-осіннього періоду, створюються сприятливі умови для розвитку грибкових захворювань, що призводить до сильного ураження рослин та зниження їх продуктивності. Період плодоношення рослин помідора триває у відкритому ґрунті 2—3 місяці, залежно від ґрунтово-кліматичної зони. У відкритому — до 390 діб (у подовженій культурі).

Вимоги рослин помідора до умов навколишнього середовища

Вимоги рослин помідора до умов зовнішнього середовища тісно пов’язані з їх походженням. Батьківщиною помідора є Південна Америка (Бразилія, Колумбія, Перу, Чилі). Тут рослини формувалися в умовах теплого клімату, з підвищеною вологістю ґрунту та пониженою відносною вологістю повітря. Після завезення в Європу помідор швидко пристосувався до ґрунтово-кліматичних умов. В Україну він завезений в кінці XVII століття болгарськими переселенцями, які розпочали його вирощування на околицях Одеси. Однак, і тут він з біологічної точки зору мало в чому змінився в своїх вимогах до умов зовнішнього середовища.

Вимоги до тепла. Помідор — теплолюбна культура. Насіння його за температури 25—30°С проростає протягом 3—5 діб. При зниженні температури ґрунту до 13°С на глибині загортання насіння сходи з’являються лише через 17—22 дні. Після з’явлення повних сходів на ріст і розвиток рослин позитивно впливає зниження температури на 3—4 доби (вдень-до 12—15°С, а вночі — до 8—10°С). Це сприяє більш швидкому росту і розвитку кореневої системи і формуванню компактних (невитягнутих) добре облистнених рослин.

На початку цвітіння та плодоутворення вимогливість рослин помідора до температури зростає. Найсприятливішою для зав’язування плодів є температура вдень 25°С, а вночі — 17—19°С. Під час їх дозрівання зазначені параметри знижуються. Найкраще плоди достигають за температури 20—25°С, але слід відзначити, що й за температури 16—18°С цей процес проходить досить активно.

Оптимальною температурою для рослин помідора є 22—27°С, залежно від фази їх розвитку й росту, інтенсивності освітлення, сортових особливостей та інших чинників. Підвищення температури повітря до 35°С викликає затримання і навіть припинення росту рослин. Так, за температури 30—31°С та низької відносної вологості повітря процес фотосинтезу сповільнюється, а понад 33—35°С — пилок стає стерильним, запліднення не відбувається, і квітки опадають.

Низькі температури також негативно впливають на рослини. Так, за температури повітря нижчої 15°С рослини не квітують, а при 8°С припиняється ріст. Разом з тим рослини помідора можуть тривалий час (50—60 днів) витримувати температуру 8—10°С. Проте це призводить до затримання росту і формування генеративних органів рослин. За температури повітря 5—8°С у помідора гинуть квітки та плоди, а за мінус 1°С відмирає вся рослина. Рослини помідора також вимогливі й до температури ґрунту. Оптимальна його температура залежить від освітленості і становить 16—24°С. Зниження її до 11—12°С різко гальмує можливості коренів засвоювати фосфор. Тому в розсадний період сім’ядолі та листки рослин набувають фіолетового відтінку і припиняють ріст. При цьому гальмується синтез білків.

Вимоги до світла. Помідор — культура дуже вимоглива до світла, особливо в розсадний період та у фазі цвітіння. При недостатньому освітленні сіянці витягуються, листки ростуть дрібними, світло-зеленого забарвлення. Зниження інтенсивності освітлення на 25 і 50% від природного денного при вирощуванні розсади помідора зменшує кількість квіток, чашолистиків у суцвіттях і камер у плоді. Нестача ж освітлення у фазі цвітіння призводить до значного опадання квітів.

Мінімальна інтенсивність світла, при якій можливий вегетативний Ріст рослин, становить 2—3 тис. лк. Для формування бутонів і переходу до цвітіння вона повинна бути не нижче 4—5 тис. лк, а для безперервного розвитку та плодоношення — не нижче 10 тис. лк. Оптимальною інтенсивністю освітлення для рослин помідора є 20—35 тис. лк залежно від фази росту й розвитку, тривалості освітлення і сортових особливостей. Висока освітленість також негативно впливає на рослини. Так, при збільшенні інтенсивності освітлення (більше 40 тис. лк) листки помідора жовтіють і опадають.

Для нормального росту і розвитку рослин тривалість світлового дня повинна бути не менша 12 год. Разом з тим протягом вегетації рослини помідора неоднаково вимогливі до тривалості дня. Так, позитивно помідор реагує на 12-годинний день на початку розвитку рослин (до фази бутонізації). Після бутонізації рослина помідора найбільш інтенсивно накопичує сухі речовини при 14—18-годинному дні. Проте дальше збільшення тривалості дня призводить до руйнування хлорофілу, а часом і до загибелі рослин. Поряд із тим реакція помідора на тривалість світлового дня значною мірою залежить від сортових особливостей та їх походження. Наприклад, сорти південного походження належать до корот-коденних, а північного — до довгоденних або нейтральних.

На ріст і розвиток рослин та їх хімічний склад істотно впливає світло (його спектральний склад). Встановлено, що під дією синього світла рослини помідора розвиваються так само швидко, як і при достатньому денному освітленні, а під червоним – їх розвиток дещо затримується. Під зеленим світлом рослини значно відстають у розвитку, а деякі сорти навіть не цвітуть. При збільшенні у фотосинтетичній активній радіації (ФАР) долі червоних променів у рослинах утворюється більше вуглеводів, а синіх і фіолетових — більше білків.

Вимоги до вологи. В житті рослин помідора важливу роль відіграє волога ґрунту. Це пов’язано з тим, що фізіологічні процеси проходять нормально лише при оптимальному (80—90%) вмісті води в клітинах і тканинах. Проте протягом вегетації потреба рослин у воді неоднакова. Найбільша вимога в них до вологості ґрунту проявляється під час проростання насіння (особливо від „накільчення“ до з’явлення сходів) та після висаджування розсади на постійне місце вирощування і в період від початку плодоутворення до дозрівання плодів. Велика потреба у воді при проростанні насіння пов’язана з його високою всмоктуючою здатністю. Для набубнявіння насіння необхідно 325—364% води від повітряно-сухої маси самого насіння.

Дослідженнями також встановлено, що навіть короткочасне (на 1—2 доби) зменшення вологості ґрунту порівняно з оптимальною в цей час призводить до зниження польової схожості насіння в 1,5—2 рази.

У зв’язку з цим дружні сходи бувають лише при вологості ґрунту 70—80% НВ. При недостатній вологості ґрунту після висаджування розсади на постійне місце вирощування рослини погано приживаються, затримується відновлення кореневої системи, а відповідно і продуктивність їх знижується. Нестача вологи в ґрунті з часу від початку зав’язування до дозрівання плодів призводить до затримання росту рослин, опадання квітів, зниження середньої маси й урожайності плодів, тому вологість ґрунту в період плодоношення підвищують до 80% НВ. Оптимальна вологість ґрунту при вирощуванні помідора — 70—80% НВ. Надлишок вологи, як і нестача її, шкідливий для рослин — спричиняє припинення росту, зміни кольору (до світло-фіолетового) стебла і листків та опадання бутонів. Коливання вмісту вологи в ґрунті призводить до розтріскування плодів.

Поряд із великою вимогливістю до ґрунтової вологи помідор добре росте при помірній вологості повітря — 50—60%. Якщо вона перевищує 70%, тоді погано запилюються квітки. Крім того, рослини пошкоджуються грибковими хворобами. Надмірно низька відносна вологість повітря і різкі коливання її також негативно впливають на ріст і розвиток рослин. Наприклад, коли відносна вологість повітря менша 30—35%, пиляки в’януть і не розвиваються, а квітки опадають. При різких коливаннях вологості повітря плоди помідора пошкоджуються верхівковою гниллю.

Вимоги до мінерального живлення. Для нормального росту, розвитку та одержання максимальної врожайності плодів помідора велике значення має оптимальне мінеральне живлення рослин. Разом з тим рослини помідора реагують на умови ґрунтового живлення протягом вегетаційного періоду по-різному. Так, молоді рослини на одиницю сухої речовини потребують у 3—5 разів більше мінеральних речовин, ніж дорослі. Тому для вирощування розсади готують збагачену поживну суміш.

Поряд з повним забезпеченням рослин поживними речовинами належну увагу необхідно приділяти і їх співвідношенню. Адже в розсадний період рослини помідора інтенсивно споживають фосфор і калій, а після висаджування на постійне місце вирощування — азот. Тому для одержання високоякісної розсади рослини посилено підживлюють фосфорно-калійними добривами на фоні помірних доз азоту.

Після висаджування розсади у відкритий ґрунт дози азоту збільшують до рівня фосфорно-калійного живлення. У подальшому (до утворення плодів на першій китиці) рослини помідора потребують помірного азотного живлення і посиленого фосфорного. У період формування плодів на перших трьох китицях для помідора необхідне посилене азотне живлення, а при їх дозріванні – калійне.

Формуючи врожай, рослини виносять із ґрунту поживні елементи. Середній винос їх на 10 тонн продукції становить: азоту — 33 кг, фосфору — 13,0, калію — 45,3, кальцію — 44, магнію — 8 кг. Незважаючи на те, що помідор виносить з ґрунту фосфору в 2,9 рази менше, ніж азоту, і в 4 рази менше, ніж калію, він швидко реагує на його нестачу, особливо в розсадний період і під час формування репродуктивних органів. При нестачі фосфору ріст рослин уповільнюється і навіть припиняється, листки стають вузькими, сіруватого кольору, а стебло і черешки набувають лілово-коричневого забарвлення. При цьому утворення зав’язі і дозрівання плодів затримується. Нестача калію в ґрунті спричиняє припинення росту стебел, рослини підсихають, на краях листків з’являються жовто-коричневі плями, після чого вони закручуються всередину і засихають.

На врожайності рослин помідора негативно позначається як нестача, так і надлишок азоту. При нестачі його ріст стебел і листків припиняється, рослини набувають світло-зеленого забарвлення, листки жовтіють і завчасно опадають. Це затримує розвиток рослин, знижує врожай та погіршує його якість. Надлишок азоту в ґрунті затримує дозрівання плодів, знижує стійкість рослин помідора проти хвороб.

Особливості вирощування помідора у відкритому ґрунті

Ріст і розвиток рослин тісно пов’язаний із біологічними особливостями. Протягом усього періоду вегетації він проходить від набубнявіння насіння до кінця вегетації. У відкритому ґрунті він складає до 165—180 діб, залежно від ґрунтово-кліматичних умов зони, а в спорудах закритого ґрунту — від 210 до 390 діб, залежно від конструкції теплиць і способів вирощування (найдовше в продовженій культурі). Вегетативний ріст і формування репродуктивних органів у житті однорічних культур є нерозривним протягом усього періоду вегетації. Тому виділення окремих фаз розвитку рослин є умовним.

Ріст рослин розпочинається з набубнявіння насіння та з’явлення зародкового корінчика. Потім розпочинається збільшення підсім’я-дольного коліна і винос сім’ядолей на поверхню ґрунту. У штамбових сортів підсім’ядольне коліно коротше, ніж у детермінантних та індетермінантних. При з’явленні сходів у розсадній культурі протягом 4—7 діб уночі знижують температуру повітря до 14—16°С, а вдень її підвищують до 18—20°С та покращують освітлення. Це запобігає витягуванню під-сім’ядольного коліна та сприяє розвитку кореневої системи рослин. У подальшому температуру повітря підвищують до 22—25°С вдень і 18—20°С вночі. У фазі першого справжнього листка (20—25-денного віку) сіянці пікірують до сім’ядолей у торфоперегнійні та насипні горщечки розміром 6×6, 8×8 та 10×10 см або в касети. Відразу після пікірування сіянці поливають водою з температурою не нижче 18—20°С. При вирощуванні розсади в парниках і плівкових теплицях сіянці можна пікірувати у ґрунт споруди з шириною міжрядь 6—7 см і в рядку 5—6 см. У сонячні дні протягом 2—3 днів сіянці захищають від надмірного сонячного опромінювання, щоб вони не прив’яли.

При безпікіровочному способі вирощування розсади насіння висівають у парники і теплиці на грядки з міжряддям 6—7 см, а у фазі 1—2 справжніх листків рослини проривають на відстані 5—6 см. Вирвані рослини пікірують на вільну площу.

За 10—15 днів до висаджування розсаду загартовують. Спочатку піднімають парникові рами на стояки, а за 7—8 днів до висаджування їх знімають з парників і на ніч. У плівкових теплицях піднімають фартухи та знімають плівкове покриття. Добре загартована розсада витримує зниження температури до 3—5°С.

При безрозсадному вирощуванні помідора насіння висівають при прогріванні ґрунту на глибину 5 см до 10—15°С. За такої температури сходи з’являються через 10—12 днів. Рослини більш холодостійкі і легко переносять зниження температури повітря в нічний період до 2—3°С.

У відкритий ґрунт розсаду висаджують, коли ґрунт прогріється до 14—15°С і мине загроза весняних приморозків. Горщечкову розсаду можна висаджувати й з квітконосною китицею. Кращою площею живлення рослин помідора для формування високого врожаю є для низькорослих 2100—2400 см², а для високорослих — до 4200 см². Розсаду висаджують до першого листка. Перерослу розсаду висаджують похило в ґрунт, залишаючи на ній 7—8 листків. Через 3—4 дні рослини випрямляються, а на стеблі, яке заглиблене в ґрунт, утворюється додаткова коренева система.

У зв’язку з тим, що насіння помідора дрібне, для його безрозсадного вирощування ґрунт повинен бути старанно підготовленим, чистим від бур’янів, удобреним, вологим, а верхній шар — добре вирівняним. Насіння висівають рядковим або стрічковим способами з шириною міжрядь 70 см або за схемою 90+50 см. Щоб наблизити мінеральне добриво до рослин, його вносять локально в рядки (N_15—20P_30—40K_10—15) 3 мінеральних Добрив краще вносити комплексні форми типу нітрофоски. Глибина сівби залежить від вологості ґрунту і в середньому становить 2—3 см. Для покращання підтягання вологи до насіння посіви після сівби коткують середніми водоналивними або кільчастими котками. Із з’явленням сходів або через 5—7 днів після висаджування розсади розпочинають розпушування ґрунту в міжряддях. Розпушують міжряддя 5—6 разів аж до змикання рядків на глибину 4—12 см. Спочатку глибина менша, а з розвитком рослин вона поступово збільшується. Найкраще розпушувати міжряддя після випадання дощу або поливу. Оскільки при розпушуванні частково коренева система обривається, у вологому ґрунті вона швидко відновлюється, внаслідок чого врожайність плодів підвищується.

Залежно від сорту та гібриду в завитку формується від 2 до 10 плодів і більше. Як правило, перші плоди більш крупні, ніж пізні. Це пов’язано з тим, що в процесі росту рослини постійно формують суцвіття, внаслідок чого на них відтягується значна частина поживних речовин. З розвитком куща і великого облистнення всередині рослини затримується волога, що призводить до створення сприятливих умов для розвитку грибкових хвороб. Тому, щоб не створювати підвищеної вологості, поливи потрібно проводити в ранкові години сонячної погоди і до вечора закрити вологу розпушуванням міжрядь. Пасинкування рослин та обривання відмираючих листків також проводять у ранкові години сонячної погоди, щоб поранення до вечора зарубцювалися. Такий агробіологічний захід запобігає ураженню рослин грибковими хворобами.

З метою одержання екологічно допустимої овочевої продукції потрібно використовувати як агротехнічні, так і біологічні методи боротьби з шкідниками і хворобами. З агротехнічних заходів ефективними є очищення верхнього шару ґрунту від насіння бур’янів за допомогою парового або напівпарового обробітку, а також проведення обробки рослин протягом усього періоду вегетації біологічними препаратами. Обробляти такими препаратами рослини потрібно при виявленні на плантаціях перших вогнищ шкідників і хвороб. При масовому з’явленні хвороб і шкідників обробляти площі менш ефективно.

Кращою вологістю ґрунту для помідора є 70—80% НВ. Тому для одержання високого врожаю плодів у посушливі роки (періоди) і в південних районах рослини потрібно поливати водою в першій половині дня в нормі 350—500 м 3 /га. Відразу за поливом, як тільки підсохне ґрунт, розпушують міжряддя. Це запобігає ураженню рослин грибковими хворобами. Кращою відносною вологістю повітря для помідора є 60—70%.

Урожай плодів збирають вибірково через кожні 3—5 днів, залежно від їх достигання, в технічній (знімальній) або біологічній стиглості. У знімальній — коли плоди повністю сформовані, але ще зелені; блан-жевій — плоди білувато-зелені; бурій (рожевій) – плоди починають червоніти; біологічній — плоди червоні, малинові або жовті. Плоди зелені або бланжевої стиглості збирають для дозарювання і транспортування на великі відстані. Для реалізації та переробки збирають плоди в рожевій або біологічній стиглості.

Середня врожайність помідора у відкритому ґрунті при належній технології вирощування становить від 30 до 50 т/га, залежно від агро-кліматичної зони та агрозаходів вирощування.

Особливості вирощування помідора у закритому ґрунті

У спорудах закритого ґрунту помідор вирощують у зимових ґрунтових і гідропонних теплицях у зимово-весняний період та в продовженій культурі на ґрунтових та мінеральних субстратах, у весняних плівкових теплицях і парниках — на ґрунтових субстратах або добре удобрених і підготовлених природних ґрунтах. Для зимових теплиць розсаду вирощують у горщечках (касетах) або нарізують квадрати з такого ж самого субстрату, який використовують у спорудах. При використанні щебеню або керамзиту горщечки заповнюють дрібною (не більше 3—5 мм) фракцією їх. Для зимових теплиць розсаду вирощують з електродосвічуванням. Для весняних теплиць і парників (після 15 січня) електродосвічування не потрібне.

В зимові теплиці розсаду висаджують у фазі 7—8 справжніх листків у кінці грудня — на початку січня. У весняних парниках — залежно від забезпечення в спорудах оптимальної температури для росту і розвитку рослин. Способи висаджування: широкорядний — 160×20—25 см (2,5—3,0 шт. рослин на 1 м²); 160×15—20 см (3,0—4,0 шт./м²) або стрічковий-100+60×40—50 см (3,0—5,0 шт./м²); 90+50×40—50 см (3,5—5,1 шт./м²); 70+30—40×25—30 см (6,0—8,0 шт./м²). У зимових і весняних теплицях з обігрівом споруд рослини розміщують рідше, а без обігріву (сонячний обігрів) – густіше. Над кожним рядком протягують дріт, який з обох кінців кріплять до каркасу.

Після приживання рослини підв’язують до шпалери. При формуванні рослин на пересувній шпалері, коли стебло досягне її висоти, нижні листки до суцвіття, на якому сформувалися товарні плоди або вони вже зібрані, обривають. Оголене від листків стебло вкладають на підставку (сітку) або на субстрат, попускають шпагат і переміщають верхівку рослин на шпалері. Завдяки цьому загальна довжина стебла може Досягати 7 м і більше. При вирощуванні помідора у весняних теплицях при досягненні рослиною шпалери стебло перекидають через дріт і на ньому формується ще 4—5 плодоносних китиць.

Протягом усього періоду вегетації систематично видаляють пасинки завдовжки 3—5 см та відмираючі листки. Видалені пасинки та листки негайно вивозять за межі споруд. У ґрунтових теплицях систематично розпушують міжряддя. Поливи, обривання пасинків і листків краще проводити в ранкові години, щоб протягом дня зажили ранки на рослинах. Зразу після поливу споруди провітрюють, щоб знизити відносну вологість повітря.

Температуру повітря і вологість його регулюють за допомогою обігріву, поливу та вентиляції. Оптимальний температурний режим, вологість ґрунту і повітря наведені в таблиці 1.

Оптимальні температура, вологість ґрунту та повітря в теплицях

Фактори росту	Фаза розвитку рослин
	до цвітіння	цвітіння	плодоношення
Температура повітря, °С:
вдень у ясну погоду	20—22	20—25	20—26
вдень у хмарну погоду	18—20	20—22	20—22
вночі	15—16	15—16	17—18
Температура ґрунту,°С	20—22	20—22	22—24
Вологість ґрунту,% НВ	70—80	70—75	75—80
Відносна вологість повітря%	65—70	65	60—65

У сучасних зимових теплицях застосовують краплинний полив. У гідропонних теплицях підживлення рослин проводять живильним розчином за допомогою поливної системи, широко використовують моніторинг регулювання мікроклімату в спорудах за допомогою комп’ютерного управління.

Урожай плодів збирають через кожних 2—3 дні. Урожайність їх залежить від виду теплиць і способів вирощування: в зимових теплицях у продовженій культурі в передових господарствах вона досягає 50—55 кг/м², у тому числі раннього — 30—35 кг/м², у весняних із калориферним обігрівом — 20—25 кг/м², з сонячним — 12—18 кг/м², у парниках — 16—20 кг з рами.