Вирощування фенхелю звичайного
Фенхель звичайний – багаторічна рослина, народна назва якої “аптечний кріп”. У перший же рік він утворює потовщений веретеноподібний корінь і стебло заввишки до одного метра з розімкнутим листям. За зовнішнім виглядом рослина нагадує кріп, а за смаком і ароматом – аніс.
Фенхель звичайний – цінний дієтичний продукт, що містить вітамін С, каротин, рутин, збуджує апетит, покращує травлення. У їжу вживають всі частини рослини: молоді листки, потовщені черешки (качани).
Фенхель під час вирощування вимагає досить родючих ґрунтів. Грядку готують наступним чином. На один квадратний метр додають одне відро гнойового перегною, компосту або торфу, дві літрові банки підготовленої тирси (на одне відро тирси додають одну столову ложку сечовини і одну склянку деревної золи), дві столові ложки нітрофоски та пів-літрову банку гашеного вапна або деревної золи. Потрібно знати, що фенхель звичайний дуже чуйний на добрива і прекрасно росте на ґрунтах з лужною реакцією.
Грядку роблять високу (20-25 сантиметрів), перекопують, вирівнюють. Насіння висівають у середині квітня з обов’язковим тимчасовим прикриттям плівкою до середини травня. Насіння сіють на глибину два сантиметри, з відстанню між рядами до двадцяти сантиметрів. Після сходів рослини проріджують на відстань до дванадцяти-п’яти сантиметрів.
При правильному вирощуванні, звичайний фенхель ні в якому разі не можна загущувати, оскільки при цьому настає передчасне стеблування і цвітіння рослини, а ваша мета виростити потовщені черешки у підстави прикореневої розетки (так звані качанчики, що досягають товщини до десяти сантиметрів), стане марною. Їх зрізують біля самої землі, а зверху обрізають тонке стебло з листям.
Після проріджування рослину відразу підгортають, за літо підгортання повторюють два-три рази з висотою чотири-сім сантиметрів, щоб нижні потовщення біля основи черешків ґрунту були м’ясистими і вибіленими.
При весняному посіві насінням у ґрунт цвітіння настає в те ж літо, але насіння не визрівають. Тому фенхель овочевий застосовують протягом одного вегетаційного періоду.
Оскільки рослини вимогливі до вологості ґрунту, їх поливають кожні шість днів із розрахунку десять-п’ятнадцять літрів на один квадратний метр, в залежності від температури повітря.
М’ясисті качанчики, які достигають у вересні, вживають відразу (у супах, салатах, в сирому вигляді до м’ясних страв), або зберігають не більше шести днів. Щоб мати молоду зелень на більш довгостроковий термін, проводять повторні посіви у травні, на початку та у середині місяця. Зелень фенхеля звичайного вживають в свіжому вигляді, але і сушать у тіні, розкладаючи тонким шаром, періодично перевертаючи. Зберігають зелень в щільно закритій посудині. Насіння застосовують, як кмин, для засолювання огірків, помідорів, капусти, а також в хлібопеченні.
Дуже добрий салат з вирощеного фенхелю, для приготування якого качанчики нарізують кільцями, солять, додають трохи ріпчастої цибулі, оливкової або кукурудзяної олії, майонезу і лимонного соку.
Опис та характеристика рослини Фенхель звичайний
Фенхель звичайний або кріп волоський (Foeniculum vulgare Mill.) з родини селерових (Aрiaceae) порядку аралієцвітих (Apiales) — одно-, дво- або багаторічна трав’яниста рослина із стеблом заввишки 1,5 -2,5 м, яке щороку відмирає. Фенхель – ефіро-олійна (в насінні до 6,5% ефірного масла, яке містить 40-60% анетола), пряно-ароматична рослина. По запаху нагадує естрагон і м’яту.
Це потужна рослина з розгалуженим стеблом і перисто-розсіченим листям з вузькими довгими частками. Основи листя в нижній частині стебла розташовані не по спіралі, як у багатьох його родичів, а віялом – в одній площині. Деякі сорти фенхелю здатні формувати соковиті качанчики, що мають пряно-освіжаючий смак і солодкувато-анісовий запах, до того ж насичені аскорбіновою кислотою (50-90 мг%), каротином (6-10 мг%), вітамінами К, Е, В, PP та мінеральними солями. Концентрація ефірних олій у качанчиках і листі (0,6-1,5%) нижче, ніж у плодах. Розмір качанчика та відсутність квітконоса визначаються термінами посадки та умовами вирощування.
Фенхель цінується за всі свої частини: цибулину, листя, черешки і насіння.
Фенхель звочайний походить із Середземномор’я, Південної Європи та Малої Азії.
Цибулина, перисті листки, стебла, квіти і насіння в якості пряності та ліків були популярні ще у римлян і в Стародавній Греції. Використовували фенхель і кухарі Стародавнього Китаю, Індії та Єгипту. Стародавні вважали, що насіння фенхелю особливо допомагають при поганому зорі. Також вважалося, що вони додають сил. У стародавній Греції вони вважалися символом успіху. У більш недавньої історії пуритани називали фенхель “насіння зустрічей”, так як любили жувати насіння фенхелю під час своїх зустрічей. В індійських ресторанах часто подають прості або обвалені в цукрі насіння після обіду як десерт або освіжувач дихання.
Всі частини рослини фенхель володіють інтенсивним ароматом і пряним солодкуватим смаком, мають корисні властивості, застосовуються в медицині та кулінарії.
Соковиті качанчики фенхелю – корисний та поживний делікатес, що цінується у багатьох країнах.
Ароматні плоди фенхелю використовують для маринадів, сиропів, лікерів та лікарських чаїв, додають при засолюванні овочів, у кондитерські вироби – пироги, пудинги, печиво. Запашна олія фенхелю знайшла застосування в парфумерії. Корисні не лише плоди та листя фенхелю. Цінним поживним продуктом є м’ясисте потовщення черешків в основі прикореневого листя, так званий «качанчик».
Культивується з найдавніших часів, як харчова і лікарська рослина. Ефірне масло фенхеля застосовують в медицині, парфюмерно-косметичної, миловарній промисловості, ветеринарії, плоди та ефірне масло використовують для приготування препаратів застосовуваних при метеоризмі, у тому числі такого традиційного лікарського засобу, як кропова вода, різних трав’яних чаїв і зборів. Макуха (містить до 20% білка) згодовують худобі. Насіння фенхелю припиняють коліки, що виникають при вживанні проносних, можуть викликати менструації, а також збільшують лактацію у годуючих матерів.
У зрілому стані (у вересні) плоди фенхелю містять 2-6% ефірної олії, у складі якої до 60% анетолу та 12% фенхону. Плоди також насичені біологічно активними речовинами, вітамінами, є жирні олії (12–18%), білки (20%) та цукри — за це фенхель офіційно визнано лікарською рослиною у 20 країнах світу.
Добре відома «укропна вода», що допомагає грудним дітям позбутися болю в животі, готується саме з фенхелю. Крім того, плоди цієї рослини покращують лактацію у матерів-годувальниць, а також вони ефективні при бронхіті, збуджують апетит, діють як заспокійливий, жовчогінний, дезінфікуючий і проносний засіб. Фенхель сприяє засвоєнню жирів і цукрів, що захищає організм від зайвих кілограмів і може використовуватися в дієтах для схуднення.
Галенові препарати з плодів фенхеля підвищують секрецію травних залоз, виявляють жовчогінну, спазмолітичну і діуретичну дію, а також регулюють моторну діяльність кишечника, надають деякий антибактеріальний ефект. Також плоди фенхелю діють заспокійливо на центральну нервову систему. Фенхель звичайний збуджує апетит, нормалізує травлення, звільняє шлунок і кишечник від скупчення газів, зменшує і припиняє судоми та шлунково-кишкові кольки, підсилює менструацію, а також лактацію у годуючих жінок і має відхаркувальну і слабку сечогінну дію.
Фенхель цвіте у червні – липні.
Фенхель — світлолюбна культура. Затінення, а також хмарна і холодна погода подовжують період вегетації. Вибагливий до ґрунтової вологи. Високі вимоги до вологості ґрунту виявляє під час проростання насіння і цвітіння. Суховії в період цвітіння знижують урожай. Кращі ґрунти для фенхелю — окультурені чорноземи, темно-сірі лісові незмиті. Непридатні — важкі глинисті і заболочені ґрунти.
Насіння фенхелю починає проростати при температурі 6 — 8°С, а дружне проростання відбувається при 20°С. Сходи витримують заморозки до мінус 8°С.
Фенхель культивують у багатьох країнах Європи та Америки, в Індії та Китаї. Серед найбільших імпортерів знаходиться Аргентина, Італія, Японія.