Суцвіття. їх різноманіття та біологічне значення

Суцвіття – сукупність квіток, розташованих на загальній осі. Суцвіття – це пагін або система пагонів, які несуть квітки і позбавлені вегетативних листків. У суцвіттях різних рослин є різна кількість квіток – від декількох (наприклад, у вишні) до кількох тисяч (у пальм). За розмірами суцвіття бувають від декількох сантиметрів (береза) до 12-14 м (у деяких пальм). Найбільше суцвіття у світі розвивається у таліпотової пальми, яка росте в північній частині Індії. Ця пальма цвіте всього один раз у житті, після чого гине. При цьому на її вершині утворюється величезне суцвіття із кількох тисяч квіток. Його довжина дорівнює 14 м. А в Україні найбільші за розмірами суцвіття мають кукурудза (Zea mays) та соняшник (Helianthus annuus). Утворення суцвіть, їхня будова, порядок розпускання квіток мають пристосувальний характер до різноманітних чинників запилення. У комахозапильних рослин квітки зібрані у суцвіття, добре помітні на відстані (кошик соняшника). У вітрозапильних наявність суцвіть підвищує можливість потрапляння пилку на маточку (у пшениці). Крім того, у суцвіттях утворюється більша кількість плодів, ніж в окремих квітках, що сприяє зростанню чисельності виду та його поширенню.

За характером галуження головної осі та розташування квіток розрізняють різні типи суцвіть.

Прості суцвіття – суцвіття з однією віссю, яка може бути видовженою і вкороченою.

• • Китиця – на видовженій головній осі сидять на квітконіжках окремі квітки (черемха, капуста, смородина, конвалія).
• • Колос – на видовженій головній осі сидять квітки без квітконіжок (подороник, осока, вербена).
• • Щиток – суцвіття, уздовж головної осі якого розміщені квітки на квітконіжка різної довжини (яблуня, груша, глід).
• • Зонтик – суцвіття, у якому квітки сидять на верхівці головної осі на квітконіжках однакової довжини (вишня, цибуля).
• • Качан – суцвіття, подібне до колоса, але має потовщену вісь (кукурудза, рогіз, аїр).
• • Головка – суцвіття із вкороченою і потовщеною головною віссю, на якій сидять квітки на вкорочених квітконіжках (конюшина).
• • Кошик – суцвіття із сидячих квіток, які розміщені на розширеній тарілкоподібній головній осі (соняшник, ромашка).

Складні суцвіття – суцвіття, які утворюються із простих унаслідок розгалуження головної осі.

• • Складний колос – вісь галузиться на прості колоски (пшениця, жито, пирій).
• • Волоть – суцвіття складається з простих китиць або колосків, розташованих на бічних відгалуженнях головної осі (овес, бузок, виноград).
• • Складний зонтик – суцвіття, бічні осі якого закінчуються простими зонтиками (морква, кріп, петрушка).
• • Складний щиток – суцвіття, яке складається з простих щитків (горобина) або кошиків (пижмо, деревій, горобина).

Знання будови суцвіть дає можливість краще розібратися в різноманітності квіткових рослин і допомагає правильніше їх систематизувати.

Типи суцвіть: 1 – китиця; 2 – колос; 3 – щиток; 4 – зонтик; 5 – качан; 6 – головка; 7 – кошик; 8 – складний колос; 9 – волоть; 10 – складний зонтик; 11 – складний щиток

Горобина звичайна

Ареал роду дуже широкий і охоплює практично всі помірні області Північної півкулі: Північну Америку, Європу, Малу Азію, Кавказ, Північну Африку.

Опис

Флора налічує до 100 різновидів горобини. Зазвичай це невелике дерево (до 10 м висотою) або великий кущ (до 15 м) з ажурною кроною. Гілки опушені або голі, кора сірого кольору. Бруньки повстяні, чорнувато-фіолетового кольору, конусоподібної форми.

Квітка

Квітки білі (рідше блідо-жовті), дрібні – до 1,0 см в діаметрі; пелюсток у квітці 5, тичинок багато, маточка — 1. Квітки численні, з сильним запахом, зібрані в густі складні щиткоподібні суцвіття діаметром 10–15 см.

Квітка

Квітки білі (рідше блідо-жовті), дрібні – до 1,0 см в діаметрі; пелюсток у квітці 5, тичинок багато, маточка — 1. Квітки численні, з сильним запахом, зібрані в густі складні щиткоподібні суцвіття діаметром 10–15 см.

Горобина звичайна

Плід

Плід – ягода, кулястої форми, яскраво-червона або світло-жовта, дрібна – 0,8–1,0 см в діаметром, соковита, гірка або терпка на смак; на гілках зберігатись може до зими і після заморожування ягоди стають приємного гіркувато-кислого смаку. Насіння серпоподібної форми з червонуватим відтінком.

Горобина звичайна

Листок

Листки чергові, опушені, непарноперисті, які складаються з 9–15 ланцетних або видовжених, зубчастих по краю листочків, завдовжки до 5 см.

Горобина звичайна

Основні дані фенологічного розвитку:

Цвітіння в травні-червні. Плодоношення розпочинається наприкінці серпня і триває впродовж вересня. Плодоношення починається досить-таки пізно – через 5–7 років від посадки. Найбільш рясні врожаї у 30-річних дерев і старших, при цьому в сприятливі роки можна зібрати до 100 кг ягід з одного дорослого дерева. Рясний урожай буває не щороку, а повторюється через 1–2 роки.

Фото рослини в різні пори року і в різні фази розвитку:

Використання в озелененні, народній медицині та ін.:

У молодому віці горобина росте досить швидко – річний приріст становить до 40 см у висоту і 30 см в ширину. У порівнянні з іншими листяними деревами ця рослина не вважається довгожителем – середній вік 80–100 років, у сприятливих умовах до 150, а інколи й до 200 років. Розмножується насінням, саджанцями, живцями або кореневими відростками.

Досить морозостійка, світлолюбна, витримує напівтінь, але в дуже затінених місцях не цвіте і має пригнічений вигляд. До ґрунту мало вимоглива, але краще росте на вологому нещільному ґрунті за винятком дуже заболочених ділянок.

Горобина має ядрову дрібнопористу червонувату деревину, з якої виготовляють токарні вироби і меблі. Кора через високий вміст танінів застосується для обробки (дублення) шкіри. Плоди є чудовим кормом для диких птахів і звірів. З лікувальною метою використовують плоди і листки горобини. Вона є чудовим медоносом, бджоли збирають з неї багато нектару і пилку. Гектар угідь з досить щільними заростями горобини дає 30–40 кг червонуватого духмяного меду.

Високодекоративна рослина через ефектний вигляд ажурної крони, стабільне рясне цвітіння у весняний період та яскраве осіннє забарвлення листків і плодів з довготривалим зберіганням останніх на рослинах в осінньо-зимовий період. Рекомендується для групових і поодиноких насаджень, алей у парках, для озеленення вулиць.