Світовий ринок кукурудзи 2021 і українські реалії: від глобального до локального

Цьогорічний сезон кукурудзи має низку особливостей, які зовсім не полегшують роботу аграріям у всьому світі. До нової хвилі COVID-19, яка стримує економічну активність, додалось стрімке зростання цін на газ та нафту, яке потягнуло за собою подорожчання послуг, зокрема на сушіння та перевезення.

У деяких «кукурудзяних» регіонах також виникли труднощі зі збором врожаю через погодні умови. Однак все це не завадило аналітикам USDA у листопаді спрогнозувати збільшення світового виробництва кукурудзи у 2021/22 маркетинговому році на 6,4 млн т. Так, за даними звіту організації, у поточному сезоні світовий урожай кукурудзи складе 1 204,62 млн т. Обсяг експорту в 2021/22 МР експерти USDA оцінюють у 203,47 млн т .

Читати по темі: А у нас дорогой газ, или Как подорожание скажется на аграрной отрасли

Продовольство та екологічна політика

У Louis Dreyfus Company розповіли, що з 2011-2012 рр. світове виробництво кукурудзи збільшилося на 32%. Таке зростання має цілком конкретні підстави і, судячи з тенденцій, відбуватиметься і надалі.

Одна з таких підстав — збільшення населення планети. Здавалося б, із продовольчою метою використовують лише 12% світової кукурудзи — не так і багато. Проте у глобальній структурі використання 60% кукурудзи йде на корми для птахівництва і тваринництва. Так, більше 70% світового обсягу «цариці полів» так чи інакше пов’язані з продовольством, якого з кожним роком потрібно все більше.

Друга підстава стверджувати, що світове виробництво кукурудзи зростатиме, — зміна екологічних політик у бік використання джерел альтернативної енергії, зокрема біоетанолу. Сьогодні у світі майже третину кукурудзи використовують на так звані технічні цілі, в тому числі для виробництва біопалива.

Зважаючи на «зелену» політику Європейського Союзу та інші світові доктрини, зрозуміло, що сфера набиратиме обертів. Наприклад, вже сьогодні у США 50% кукурудзи йде на виробництво біоетанолу.

Світові кукурудзяні гіганти

Найбільшим світовим виробником кукурудзи є США. Більшу частину врожаю країна використовує для внутрішнього споживання і лише близько 17% експортує. Однак навіть з такими обсягами Сполучені Штати Америки сьогодні є найбільшим експортером кукурудзи. За прогнозом, цього року країна заготовить 377 млн т зерна кукурудзи, з них 63,3 млн т піде на експорт.

Читати по темі: Украинское Агро вам не Американское

Другим за кількістю виготовленої кукурудзи у світі є Китай. Прогнозовано, цьогоріч Піднебесна збере 273,5 млн т кукурудзи. Однак щодо зовнішніх ринків, то тут ситуація прямо протилежна американській: китайську кукурудзу не експортують взагалі, всю її споживає внутрішній ринок. До того ж Китай лідирує за обсягами імпорту. Наприклад, 35% від загального експорту кукурудзи з України припадає саме на цю країну. Загалом, за прогнозом експертів, КНР закупить близько 26 млн т зерна врожаю поточного сезону.

Третім світовим лідером з виробництва кукурудзи є Бразилія. Вона також входить у перелік найбільших експортерів культури. Цьогорічний обсяг виробництва кукурудзи тут сягне 86,6 млн т. Більше чверті з них (близько 23 млн т) підуть на експорт.

Аргентину теж можна віднести до світових кукурудзяних гігантів, не стільки за обсягами виробництва, скільки за масштабами експорту. У листопадовому звіті USDA спрогнозував збільшення виробництва аргентинської кукурудзи до 54,5 млн т і рекордний її експорт — 39 млн т, тобто більше 71% від виготовленого обсягу.

Читати по темі: Аргентина та Україна. Порівняння АПК країн

Українська кукурудза у світі

У нас із Аргентиною схожа ситуація: обсяги виробництва порівняно з гігантами — не такі великі, але Україна разом із США, Бразилією та Аргентиною входить до групи найбільших світових продавців кукурудзи, які забезпечують 85% експорту. Щорічно 75-85% української кукурудзи реалізується на зовнішніх ринках. З тієї кількості, яка залишається для внутрішнього споживання, 90% використовується у виробництві кормів.

Читати по темі: Обзор рынка зерновых культур 2021: экспорт, производство, тенденции

Мінагрополітики цьогоріч очікує рекордного врожаю «цариці полів» — 40 млн т. Аналітики USDA в останньому звіті прогнозують, що українські аграрії у цьому сезоні зберуть 38 млн т кукурудзи, з яких 31,5 млн т реалізують на експорт.

Основний покупець української кукурудзи — Євросоюз. Близьке розташування не тільки полегшує логістику до країн ЄС, а й робить українську кукурудзу для них екологічнішою. У розрізі країн найбільше імпортує української кукурудзи вже згаданий Китай. Також вона має попит у країнах Близького Сходу. За словами Олександра Карпенка , голови Чорноморського регіону компанії Louis Dreyfus Company , перспективним ринком збуту для наших аграріїв є Туреччина. Географічно це найближчий для України ринок, до того ж конкурувати на ньому доводиться тільки з Росією.

Варто зазначити, що з 1991 р. Україна збільшила виробництво кукурудзи у 8 разів, однак за врожайністю все ще відстає від країн Євросоюзу. У сезон із середніми умовами з 1 га українські фермери збирають приблизно 7 т кукурудзи, європейські — 10+ т. Аналітики Louis Dreyfus Company вважають, що у наступні 10 років Україна зможе наздогнати Німеччину та Францію за врожайністю кукурудзи.

У допомогу аграріям освітня платформа « Культиварій» розпочинає новий навчальний курс « Цариця Полів» . Це профільний широкомасштабний курс, що охоплює повний операційний цикл кукурудзи від підбору насіння до продажу в порту. 30 досвідчених українських та іноземних спікерів у більш ніж 40 лекціях розкажуть про планування сезону, технології вирощування, зберігання та продаж головної експортної агрокультури України. Старт навчання вже 10 грудня, тож не зволікайте з реєстрацією .

Тренди і перспективи

На глобальному ринку кукурудзи Україна займає близько 15%. Минулого маркетингового року у грошовому еквіваленті це вилилось у виручку $ 5,1 млрд. Українським виробникам є куди рости у цьому напрямі, адже експортні квоти щороку збільшуються. Наприклад, у 2020 р. вони становили 600 тис. т, тоді як у 2021 р. — вже 650 тис. т.

Олександр Карпенко

голова Чорноморського регіону компанії Louis Dreyfus Company

«Лише 3-5% української кукурудзи генно-модифіковані. Україна зайняла свою нішу на світовій карті кукурудзи — це ті ринки, які надають перевагу кукурудзі без ГМО, і у ній наші виробники створили свій бренд. З часом, можливо, це і зміниться. ГМО-кукурудза, звичайно, має переваги. Наприклад , з нею легше прогнозувати врожайність та планувати збільшення виробництва, але кожен робить вибір самостійно, до того ж сьогодні у світі кукурудза без ГМО має більше ліквідності».

На його переконання, для утримання і зміцнення позицій на глобальному ринку кукурудзи, окрім руки на пульсі у питаннях попиту на ГМО-кукурудзу, українські аграрії повинні зважати ще на декілька трендів:

• Сталий розвиток, до якого переходить світ. Це те, що дасть змогу отримувати премію за експортний товар, відкриє більше європейських ринків та нових напрямів.
• Сезонність, яка впливає на ціноутворення. Йдеться про те, що Аргентина і Бразилія сьогодні мають більший вплив на ринок кукурудзи, аніж Україна. У цих країнах збирати урожай починають у лютому, і їхнє виробництво може суттєво впливати на експортні українські ціни. Так, у другій половині сезону, коли Бразилія та Аргентина починають конкурувати з Україною за попит у країнах-імпортерах, варто детально аналізувати можливі пов’язані з цим ризики.
• Технології вирощування. При вирощуванні кукурудзи для України головними обмежувальними факторами є волога, оптимальне мінеральне живлення і температурні режими навесні та влітку. Якщо навчитися їх контролювати і зменшувати ризики там, де контроль неможливий, то аграрії матимуть всі шанси стабільно нарощувати виробництво за оптимальних витрат.

Днями міністр аграрної політики і продовольства України Роман Лещенко сказав, що кукурудза — це запорука енергетичної незалежності України, адже дає змогу виготовляти газ, паливо і якісні корми.

За його словами, глибока переробка кукурудзи буде наступним етапом аграрної політики держави: аграріїв звільнять від частини податків і дадуть їм пільгові умови в режимі інвестиційних нянь. Чи простимулює це національних виробників відмовитися від глобальних ринків і почати продавати на внутрішньому ринку та інвестувати у переробку — наразі сказати складно.

Аграрії вже готові продавати кукурудзу внутрішнім споживачам, але цей процес суттєво обмежений недостатнім фінансуванням останніх. Український покупець часто не має змоги зберігати кукурудзу до кінця сезону. Тому сьогодні у цьому напрямі виграють ті аграрії, які можуть зберегти її самостійно і наприкінці сезону продати українському покупцю.

Дізнавайтесь першими найсвіжіші новини агробізнесу України на нашій сторінці в Facebook, каналі у Telegram, підписуйтесь на нас у Instagram або на нашу розсилку.

За що Хрущов любив українську кукурудзу, а вона його – ні

11 вересня 1971 року помер Микита Хрущов. Про це пише Микола Сатпаєв в “Українському інтересі”.

“Якось їхали з колегою Чернігівщиною і спостерігали за вікнами кукурудзяне море. Куди сягало око, всюди зеленіло кукурудзяне листя. Я згадав Кінга – “Діти кукурудзи”. Колега був більш оптимістичний і згадав Микиту Сергійовича: “От зараз би подивився колишній перший секретар ЦК КПРС та ЦК КП(б)У Хрущов на втілення свого задуму. От порадів би!”.

Дійсно, мрія Микити Сергійовича таки втілилися у життя. Україна, принаймні до Великої війни, була серед лідерів за обсягами експорту зерна кукурудзи і впевнено тримала понад 10% обсягів світового ринку.

Вже мало хто згадує причини такого захоплення Хрущова “царицею полів”. Здебільшого пам’ятають про його пристрасть завдяки анекдотам та спогадам старожилів про кукурудзяний хліб, котрий наступного після виробництва дня треба було розбивати молотком, аби з’їсти. А даремно. Попри абсурдні результати експерименту, ідея була не така вже й погана. Біда лише в тому, що в СРСР “відмінили” закони економіки і природи: від невластивих для місцевих кліматів та умов рослин очікували чуда і врожаїв, котрих добивались американські фермери з застосуванням всіх передових на той час агротехнологій.

Загальноприйнята версія говорить, що Микита Хрущов “увльокся” кукурудзою під час свого візиту до США у 1959 році, коли побачив поля місцевого фермера Роквела Гарста в штаті Айова. “Добили” його корови цього ж фермера – величезні, ситі та з блискучою шерстю. Нібито на питання радянського очільника – “чим годуєш?” Гарст відповів – “кукурудзою”. Тому, повернувшись додому, авторитарний та швидкий на рішення Хрущов і наказав сіяти кукурудзу по всьому Союзу, від пустель Каракумів до тундри Сибіру. Результат був відомим.

Втім, історія захоплення однойменною рослиною “другого кукурудзяника Радянського Союзу” (першим, як відомо, був літак “АН-2”), була дещо іншою. Як свідчать сучасники, Микита Сергійович, будучи першим секретарем ЦК компартії України, зіткнувся з проблемою голоду у “житниці Європи”.

Якщо хто забув – Україна пережила не лише Голодомор 1932-33, а й (менш масштабніші, втім, від того не менш трагічні) голод 1921-23 та голод 1946-47. Під час останнього (він лютував не лише в Україні, а й в Молдові та в кількох областях Росії) загинуло близько мільйона людей (дані різняться, але чи легше від того, що з голоду вмерло не мільйон, а, приміром, 700 чи 800 тисяч?).

З одного боку Микиту Сергійовича підпирала “політика партії” на викачку з Української РСР якомога більше ресурсів (у тому числі й хліба) та “доламування” через голод “хребта націоналістично-куркульським елементам”. З іншого – аби ті ресурси поставити у Москву, потрібні були працездатні селяни. Ось така дилема.

На виручку прийшла кукурудза, котра в кліматичних умовах більшості території України давала прекрасні врожаї та не потребувала особливої агротехніки при вирощуванні. Вже 1948 року продовольча проблема не те, що б була вирішена, але, принаймні, перестали фіксуватись випадки голодної смерті. Ось чому захоплення Микити Сергійовича переросло у масову кукурудзяну лихоманку через кілька років, коли він став керівником всього Союзу…

Але, як відомо, в Росії (до складу якої, вірніше – до Російської імперії в реінкарнації СРСР – тоді входила і Україна) дві біди – дороги і самі знаєте, хто. От саме останні (тобто дурні) взялись втілювати в життя розпорядження першого секретаря КПРС. Кукурудзу почали сіяти навіть на Чукотці. Причому сорти, котрі можуть рости лише на півдні. В кіно почалась істерія про “царицю полів” – пам’ятаєте “Добро пожаловать или посторонним вход воспрещен”? Замість житнього чи пшеничного хліба в крамницях, відстоявши довжелезну чергу, можна було купити кукурудзяний буханець, котрий черствів буквально на очах. Та й то не завжди.

4 жовт­ня 1962 року ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР видали постанову “О наведении порядка в расходовании ресурсов хлеба”, яка обмежу­вала продаж хліба — не більш як 2,5 кг в одні руки. Подекуди впроваджувались талони на хліб.

Коротше, результат відомий. У жовтні 1964 року Микита Хрущов бу зміщений з усіх посад. Серед звинувачень лунали й закиди “за кукурудзу”. Втім, це зовсім інша історія, як казав відомий ведучий не менш відомої телепрограми…

Повертаючись до сучасної України, можна стверджувати, що мрія колишнього героя радянської загадки “На Х… называется, по свету мотается. Не сеет, не пашет, только шляпой машет” втілилась у життя. Щоправда, сам герой “кукурудзасторі” до цього втілення жодного стосунку не має. Змінилась країна, змінилась ідеологія, змінились люди. Гігантські врожаї кукурудзи в сучасній Україні – результат саме тої економічної системи, котрій Микита Сергійович намагався “показати Кузькіну мать” і обіцявся її поховати. Як виявилось, поховали спочатку Хрущова, а потім і систему, вірним адептом якої він був”.