Клопогін простий “Брюнетте” (Cimicifuga simplex “Brunette”)

P.S. В літературі і в розплідниках крім назви Клопогін ще використовують транскрипцію з латинських назв Циміцифуга та Актаеа (Synonym: Cimicifuga = Actaea). Цю рослину зараз відносять до роду Воронець (Actaea), а раніше відносили до роду Циміцифуга (Cimitifuga), обидва роди належать родини Жовтицевих (Ranunculaceae), але ці назви використовуються.

P.S. Клопогін – отруйна рослина! Не рекомендується висаджувати в дитячих установах.

Багаторічна трав’яниста рослина з багатоголовим товстим кореневищем. Листя великі, двічі або тричі трійчаторозсічені, темні, зібрані в прикореневу розетку: наприкінці березня з’являються перші листя і спочатку мають забарвлення зеленого кольору, але дуже швидко змінюються на зелено-коричневі з витонченою коричневою смужкою по краю листків, згодом зміняться до коричневого та максимально пурпурового забарвлення. У серпні з листя виростають пурпурно забарвлені високі квітконоси до 120 см, що граціозно підносяться над розеткою листя. Квітки дрібні, білі з легким рожевим відтінком, у компактних вузьких суцвіттях довжиною 20 см, дуже ароматні. Цвіте в VІІІ-ІХ місяцях, в холодну осінь може не встигнути зацвісти, але декоративний своїм листям. Колір листя у “Брюнетте” зберігається до глибокої осені і менше горить на сонці. З появою перших морозів листя зникає. На зиму рослина йде з сформованим бутоном захованим у грунті. Клопогін славиться довголіттям, на одному місці може рости 15-20 років.

Призначення рослини: цінний як пізньоквітучий вид рослини, для напівзатінку, для одиночних посадок або групових серед газонів, у міксбордерах, створюючи в них верхній ярус. На зріз, надаючи осінньому букету легкості та витонченості.

Клопогін простий “Брюнетте” (Cimicifuga simplex “Brunette”)

Родина: Жовтецеві (Ranunculaceae).

Рід: Воронець (Actaea). Цю рослину зараз відносять до роду Воронець (Actaea), а раніше відносили до роду Циміцифуга (Cimitifuga), обидва роди належать родини Жовтицевих (Ranunculaceae).

Ареал клопогону простого східноазіатський континентальний: Росія, західний Китай, Монголія, Корея, Японія. Росте по лісових галявинах, серед кущових заростей у горах, на різнотравних луках приморських берегів.

Цікаво знати!

Російська назва “Клопогон” походить від латинського “Cimicifuga”: “cimex” – клоп і “fago” – проганяти, через те, що цю рослину застосовували як інсектицид для виведення клопів. В українській мові використовується два слова цієї комахи, як “Клоп” і як “Блощиця”. Тому в українській літературі цю рослину можна знайти під назвою “Блощва” і “Клопогін”.

Корисно знати !

Пересадку клопогін переносить погано, зате якщо його не чіпати, то він віддячить своєю потужною красою, наростаючи з ріку в рік.

Місцезростання: надає перевагу напівзатінку. При постійному поливі добре росте і на сонячних місцях. Не терпить конкуренції з деревами і чагарниками.

Грунт: надає перевагу глибоко обробленим, родючим, помірно вологий грунтам, що містять гумус. Грунт під клопогонами мульчують для збереження вологи, а в суху погоду рясно поливають.

Розмноження: діленням куща через кожні 5-6 років, зеленими живцями і насінням. Також розмножується живцюванням бруньок і прикореневими пагонами з “п’яткою” навесні. Краще його садити з березня по червень і з середини серпня по листопад.

Клопогін простий “Вайт Перл” (Cimicifuga simplex “White Pearl”)

P.S. В літературі і в розплідниках крім назви Клопогін ще використовують транскрипцію з латинських назв Циміцифуга та Актаеа (Synonym: Cimicifuga = Actaea). Цю рослину зараз відносять до роду Воронець (Actaea), а раніше відносили до роду Циміцифуга (Cimitifuga), обидва роди належать родини Жовтицевих (Ranunculaceae), але ці назви використовуються.

P.S. Клопогін – отруйна рослина! Не рекомендується висаджувати в дитячих установах.

Багаторічна трав’яниста рослина з багатоголовим товстим кореневищем. Листя великі, двічі або тричі трійчаторозсічені, зібрані в прикореневу розетку: наприкінці березня з’являються перші листя. У серпні з листя виростають квітконоси до 120 см, що граціозно підносяться над розеткою листя. Квітки дрібні, білі, зібрані в компактні вузькі суцвіття довжиною 20 см, дуже ароматні. Цвіте в VІІІ-ІХ місяцях, в холодну осінь може не встигнути зацвісти. З появою перших морозів листя зникає. На зиму рослина йде з сформованим бутоном захованим у грунті. Клопогін славиться довголіттям, на одному місці може рости 15-20 років.

Призначення рослини: цінний як пізньоквітучий вид рослини, для напівзатінку, для одиночних посадок або групових серед газонів, у міксбордерах, створюючи в них верхній ярус. На зріз, надаючи осінньому букету легкості та витонченості.

Клопогін простий “Вайт Перл” (Cimicifuga simplex “White Pearl”)

Родина: Жовтецеві (Ranunculaceae).

Рід: Воронець (Actaea). Цю рослину зараз відносять до роду Воронець (Actaea), а раніше відносили до роду Циміцифуга (Cimitifuga), обидва роди належать родини Жовтицевих (Ranunculaceae).

Ареал клопогону простого східноазіатський континентальний: Росія, західний Китай, Монголія, Корея, Японія. Росте по лісових галявинах, серед кущових заростей у горах, на різнотравних луках приморських берегів.

Цікаво знати!

Російська назва “Клопогон” походить від латинського “Cimicifuga”: “cimex” – клоп і “fago” – проганяти, через те, що цю рослину застосовували як інсектицид для виведення клопів. В українській мові використовується два слова цієї комахи, як “Клоп” і як “Блощиця”. Тому в українській літературі цю рослину можна знайти під назвою “Блощва” і “Клопогін”.

Корисно знати !

Пересадку клопогін переносить погано, зате якщо його не чіпати, то він віддячить своєю потужною красою, наростаючи з ріку в рік.

Місцезростання: надає перевагу напівзатінку. При постійному поливі добре росте і на сонячних місцях. Не терпить конкуренції з деревами і чагарниками.

Грунт: надає перевагу глибоко обробленим, родючим, помірно вологий грунтам, що містять гумус. Грунт під клопогонами мульчують для збереження вологи, а в суху погоду рясно поливають.

Розмноження: діленням куща через кожні 5-6 років, зеленими живцями і насінням. Також розмножується живцюванням бруньок і прикореневими пагонами з “п’яткою” навесні. Краще його садити з березня по червень і з середини серпня по листопад.