Що потрібно робити з клематисами восени

Ломиніс, княжик або клематис, як зазвичай ми називаємо цю чарівну рослину, здатний стати родзинкою вашого саду. Ліана ефектно заплітає майже будь-які вертикальні поверхні, а коли зацвітає – радує око, серце і душу кожного садівника.

Хоча ліани вважаються досить примхливими, клематис – невибаглива і швидкоросла культура. І якщо ви читаєте цю статтю, то вона вже стала частиною вашого саду або скоро там з’явиться. Отже, саме час дізнатися якомога більше про догляд за клематисом восени.

Посадка клематису у відкритий ґрунт восени

Часто цих багаторічників висаджують навесні, але можна зробити це і восени, у вересні та жовтні. Тоді до настання серйозних заморозків культура зможе вкоренитися і підготуватися до зими. Тут головне зловити момент, тому що рання посадка сприяє зростанню не коріння, а надземної частини, а це небезпечно: взимку незміцнілий саджанець з недозрілою деревиною загине.

Особливу увагу слід приділити місцю посадки, щоб не довелося його міняти. Багаторічник упродовж 20-30 років відмінно росте на одному правильно обраному місці. Клематисам добре в ледь затіненому місці без протягів. Ділянка має бути на підвищенні, без зайвої вологи та далеко від паркану з металу, котрий в спеку може сильно нагріватися. Рослина віддає перевагу pH-нейтральному ґрунту, і не любить, коли підземні води розташовані ближче 1,2 м від поверхні.

Ідеальною підтримкою для ліани стануть конструкції з дерева. Це може бути спеціально побудована шпалера, пергола або арка. Добре підійде альтанка з дерева або навіть простий дерев’яний паркан.

Для посадки клематису викопують яму розміром 50 х 50 х 50 см. Втім, її глибина може бути збільшена на 10-20 см, якщо у рослини довге коріння. Але занадто довгі або пошкоджені корінці підрізають. Рослини не будуть заважати одна одній, якщо посадити їх на відстані 1 метр і більше.

Ґрунтосуміш повинна містити дернову землю, торф, пісок і перегній в рівних частках. Корисною буде деревна зола (300 грамів) та комплексне добриво (150 грамів).

Активне зростання і кущіння рослині забезпечить правильна посадка: під землею має опинитися не тільки коренева шийка, але й перша пара розвинених бруньок. Для кращого вкорінення саджанець рекомендується прив’язати до заздалегідь встановленого поруч кілочка. Завершує процес посадки рясний полив і мульчування ґрунту.

Саме мульчування дозволить клематису в перший рік після посадки не загинути в разі посухи від перегрівання коренів. Мульчею може виступати торф, перепрілий гній або тирса.

Пересадка клематису на інше місце

Пересаджувати ліану на нове місце бажано тільки в наступних випадках:

• вибір місця посадки виявився невдалим;
• кущ постарів і потребує оновлення;
• рослина захворіла.

В останньому випадку нове місце посадки потрібно попередньо пролити біологічним фунгіцидом Тріхофлором (5 грамів на відро води). Після переміщення рослини ґрунт навколо неї мульчують деревною золою.

Пересадка клематису восени проводиться в останні дні серпня або на самому початку вересня. Ліану обрізають, а кущ обкопують і обережно витягують разом із землею. Землю струшують, міцне коріння поділяють на частини так, щоб в кожній було від 4 до 6 стебел. Щоб коріння не підсохло, діленки краще відразу посадити та рясно полити.

Осінній догляд за клематисами

Попри всю невибагливість клематису, він також потребує своєчасного підживлення, захисту від хвороб і комах, поливів, розпушування ґрунту і видалення бур’янів.

1. Полив. Осіннє зволоження потрібне тільки при відсутності дощів. У разі посухи зрошення проводять 1 раз на півтори або навіть два тижні. Зайва волога може призвести до гниття коренів і загибелі рослини. Перед поливом перевірте стан землі.
2. Підживлення. Підживлення клематисів восени виключає використання азотовмісних комплексів. До 15 вересня потрібно підживити культуру калієм і фосфором (на відро води по половині столової ложки сірчанокислого калію і суперфосфату), якщо в серпні ці добрива ще не були внесені. До жовтня ґрунт біля коріння присипають деревним попелом.
3. Обробка. Здорова рослина не потребує додаткового захисту. Якщо ж у ліани виявлялися ознаки нездоров’я, то після листопаду можна обробити пагони рослини та землю навколо стовбура тривідсотковою бордоською рідиною для запобігання грибкових захворювань.

Обрізка клематисів восени

Клематиси обрізають в залежності від того, до якої групи обрізки вони відносяться:

1. Перша. Цвітіння відбувається раз на рік на пагонах минулого року. Верхівку вкорочують на 20 см, довжина стебел, що залишилися не повинна перевищувати 2 метрів. Щороку вирізають сухі та пошкоджені стебла, а раз на 3 роки культуру проріджують.
2. Друга. Дворазове цвітіння на сезон, відбувається як на торішніх, так і на молодих пагонах. Восени ліану вкорочують вдвічі, вирізають все хворе і засохле, а раз на 4-5 років кущ обрізають майже до коренів, щоб він не оголювався.
3. Третя. Квіти з’являються тільки на молодих пагонах нового сезону. Восени обрізають всю ліану, залишають стебла з 2-3 парами бруньок приблизно 20 см від рівня ґрунту.

У перший рік після посадки всі клематиси, незалежно від групи, обрізають так, щоб довжина стебел, що залишилися, не перевищувала 30 см.

Підготовка клематисів до зими

Для клематису зимівля в умовах високої вологості страшна загрозою зледеніння і вимерзання. Від цих факторів рослина має бути захищена укриттям. Її укривають не раніше жовтня при температурі до -3°C.

Після завершення поливу, підживлення, обробки й обрізки кожен кущ підгортають перегноєм, торфом або перепрілим компостом. Для дрібних гризунів розкладають отруєні приманки.

Укриття клематисів на зиму має бути багатошаровим. Багаторічники з 1 і 2 груп обрізки звільняють від старого листя, а пагони обережно згортають в кільце і пришпилюють скобами до землі. Робота ця нескладна, але виконувати її потрібно в кілька етапів, проявляючи терпіння, інакше ліана може тріснути.

Пагони присипають сухим листям або ялиновим гіллям. Зверху встановлюють дошки, дерев’яні ящики або піддони. Поверх дерев’яного захисту укладають водонепроникну оболонку, роль якої може зіграти руберойд або поліетиленова плівка. Захист обкладають цеглою і присипають шаром землі до 25 см заввишки.

Навесні укриття поступово знімають. Якщо все зробити правильно, рослина не згниє і не замерзне, а значить, буде радувати свого власника і в новому сезоні.

Як садити лохину восени: правила та рекомендації

Кущ лохини виглядає досить декоративно протягом усього сезону – навесні під час цвітіння, влітку під час плодоношення, і особливо восени, коли листя набуває червоного кольору. Проте головна її цінність – ягоди, які містять безліч вітамінів та мінералів. У 100 грамах ягід міститься 0,81 г калію, 0,14 г вітаміну С, 0,01 г заліза.

Лохина досить довголітня, у хороших умовах плодоносить до 30 років, і її можна вирощувати вдома. Розповідаємо, коли та як саме потрібно її садити.

Коли садити

Висаджувати на постійне місце садову лохину можна і восени під час падолисту, і навесні до набубнявілих бруньок. Більшість садівників обирають весняну висадку, аби зменшити ризик підмерзання молодих саджанців взимку. Інші садівники схиляються до осінньої висадки, оскільки навесні можна легко пропустити правильний момент.

Які саджанці обрати

Перед тим, як посадити лохину, необхідно вирішити, який саме вид або сорт ростиме на вашій ділянці найкраще. У районах із прохолодним кліматом краще вирощувати низькорослу канадську лохину, а у більш теплих районах, де літо спекотне і довге, можна культивувати сорти садової лохини.

Саджанець повинен бути здоровий і міцний. Віддавайте перевагу екземплярам із закритою і добре розвиненою кореневою системою. Найвищий відсоток приживлюваності мають рослини дворічного та трирічного віку. У однорічних саджанців одразу після посадки видаляють слабкі гілки, решту вкорочують наполовину. Дволітки та старші рослини можна не обрізати.

Лохина дуже сонцелюбна рослина і не любить холодних вітрів, тому садити її найкраще на сонячному і захищеному від вітру місці. Якщо її садити в тіні, ягоди будуть кислими і їх буде мало. Ґрунтові води повинні залягати на глибині 40-70 см від поверхні землі.

Який має бути ґрунт

Лохина дуже вимоглива до ґрунту. Головна помилка садівників – посадка лохини у звичайну землю, адже в природі вона росте під хвойними деревами на легкому кислому ґрунті. Лохину добре садити в торф’яно-піщані або торф’яно-суглинні, добре дреновані ґрунти (рН 3,5-4,5). Бажано вибрати таке місце висаджування, щоб раніше на цій ділянці не росли культурні рослини. Справа в тому, що на корінні лохини є мікориза (симбіоз коріння рослини з грибами), яка погано переносить розроблену землю.

Як підготувати ділянку до посадки

Перед висаджуванням лохини потрібно перекопати ділянку. Для підкислення можна додати торф, до нього підмішати тирсу, кору, опале листя, хвою. Щоб досягти потрібної кислотності, можна додати сірку (50-100 г/м 2 ) або можна полити підкисленою водою (10 л води на м 2 ). Для підкислювача підійдуть щавлева або лимонна кислота (3 ч. л. на 10 л.), яблучна кислота (100 мл на 10 л). Під час перекопування також вноситься мінеральне комплексне добриво (60-100 г на 1 м 2 ).

Ями для висаджування бажано підготувати заздалегідь, тижні за 2-3 до посадки саджанців, щоб ґрунт за цей час осів. Розміри посадкових ям залежать від ґрунту і розміру куща лохини. Високорослу лохину краще садити у важкі суглинки. Ширина ями має бути 100 см, глибина – 20 см.

Відстань між низькими кущами має бути 0,3-0,5 м, між кущами середнього розміру – 0,7-1м, для високорослих потрібна відстань 1,2-1,5 м. Якщо ви садите рядами, то ширина між ними залежатиме від висоти та ширини куща у дорослому віці (від 1 до 3 м).

Ні в якому разі не можна при висаджуванні просто перевалити саджанець з контейнера в яму, адже тоді ніжне коріння лохини не зможе нормально розвинутися, і рослина швидше за все через кілька років загине. Щоб цього не сталося, перед посадкою контейнер із саджанцем потрібно занурити у відро з водою на півгодини, потім вийняти рослину з контейнера і постаратися дуже акуратно розім’яти цей земляний ком, а якщо коріння щільно обплело землю – обережно розправити його руками.

На дно посадкової ями потрібно насипати кору сосни, голки, шишки товстим шаром (10 см) для дренажу. Борти ями можна зміцнити шифером, плівкою чи дошками, щоб не допустити розростання кореневої системи за межі спеціально підготовленого кислого ґрунту.

Потім потрібно заповнити яму субстратом, зробити в ньому заглиблення і помістити саджанець. Садити його потрібно глибше на 5-6 см, ніж він ріс в контейнері. Ретельно розправляємо коріння, присипаємо ґрунтом і рясно поливаємо. Наостанок потрібно замульчувати землю навколо саджанця сосновими голками для збереження вологи та боротьби з бур’янами.

Більше корисних порад – у рубриці «Сад»