Гіпсофіла в саду — особливості вирощування і використання в дизайні

Я настільки звикла сприймати гіпсофілу, як частину букетних композицій, що кілька років назад була трохи здивована, зрозумівши, що цей невибагливий багаторічник можна запросто вирощувати у своєму саду. При цьому зовсім не для букетів (хоча сухоцвіти виходять з неї надзвичайні!), а, в першу чергу, для краси саду і квітників. Ніжна, невагома, мереживна гіпсофіла приносить світло в будь-який куточок саду, надає витонченості квітникам з багаторічниками, а особливо мені імпонує в партнерстві з трояндами. Про гіпсофілу в саду і буде ця стаття.

Гіпсофіла в саду — особливості вирощування і використання в дизайні

Види гіпсофіли

Лещиця, лищиця, перекотиполе — традиційні українські назви цієї рослини. Ми будемо в цій статті називати її гіпсофілою (Gypsophila), згідно з її ботанічною латинською назвою.

Як каже Вікіпедіє, є близько 150 видів роду Гіпсофіла. В цій статті згадаємо тільки найпопулярніші.

Гіпсофілу повзучу (Gypsophila repens) ще називають альпійською гіпсофілою. Приблизно 20 см висотою в ширину вона розростається до 30-50 см. Це ефектний грунтопокривний багаторічний вид, який до того ж дуже невибагливий.

Найбільш відомий серед однорічних гіпсофіл – гіпсофіла морова, або лищиця польова (Gypsophila muralis). «Гіпсі» — популярний сорт цього виду часто використовується для контейнерного озеленення, а на Заході його дуже полюбляють флористи для створення весільних букетів. Ця гіпсофіла має розгалужені стебла висотою до 15 см, які рясно цвітуть дрібненькими білими квітами все літо.

Але найбільше в пошані у флористів багаторічна гіпсофіла волотиста (Gypsophila paniculata), яка в дорослому віці може вирости до 1,2 м в ширину і висоту та утворити величезний пухнастий шар з білих дрібних квіточок. При цьому її стрижневий корінь заглиблюється в землю на кілька метрів. Про що це говорить? Правильно – доросла гіпсофіла не принесе клопотів у вигляді регулярного поливу. Вона забезпечить себе вологою сама навіть у дуже посушливі періоди.

Всі види та сорти і багаторічної, і однорічної гіпсофіли мають скромне дрібне і рідке листя, яке розташоване переважно біля основи рослини. В деяких сортів листки мають фіолетове чи пурпурове забарвлення. Та і квіти гіпсофіли насправді не дуже ефектні самі по собі – дрібні, біленькі, а в деяких сортів рожеві або світло-фіолетові, простої чи махрової форми, вони справляють враження тільки тому, що їх багато. Дуже багато! Це як лаванда – одне суцвіття дуже скромне на вигляд, але букет чи лавандове поле – це вже щось надзвичайне!

Квіточки гіпсофіли мають приємний аромат, тому їх полюбляють комахи.

Читайте також нашу статтю про вирощування вербени бонарської. Це настільки графічна і структурна рослина, що в неї неможливо не закохатися!

Гіпсофіла волотиста (Gypsophila paniculata)

Гіпсофіла в дизайні саду

Якщо ви поселите цю рослину у своєму саду, ви матимете чудового партнера для багаторічників, що цвітуть весною, або недовго влітку, бо гіпсофіла цвіте з початку літа до осені й своїм пишним святковим виглядом відтягне на себе всю увагу.

Крім того, її варто посадити поряд з ехінацеєю, півоніями, трояндами… Всі рослини з великими квітами дрібна, повітряна і мереживна гіпсофіла буде вигідно підкреслювати.

Гіпсофіла швидко розростається і здатна утворити, якщо ви їй дозволите, пишні килими чи ефектні зарості в сонячних ділянках саду.

Відомо, що в Північну Америку гіпсофіла потрапила в 1800 році, як декоративна рослина. Згодом вона перетворилася на бур’ян, бо швидко заселила дикі ландшафти. На сьогодні приблизно 80% рослинності дикої природи на північному заході штату Мічіган – це виключно перекотиполе. Але для України – це «рідна» рослина, має своїх шкідників і хвороби, і легко контролюється в саду.

Гіпсофіла – чудовий партнер для квітучих і трав’янисто-листяних багаторічників

Як вирощувати гіпсофілу?

Цій рослині сподобаються найсонячніші місця вашого саду. Гіпсофіла не любить кислі ґрунти, то ж при посадці саджанців у цьому випадку треба обов’язково додавати попіл або доломітове борошно в лунку і вносити ці речовини кілька разів за сезон в прикореневу зону рослини. На важких і багатих на органіку ґрунтах гіпсофіла теж росте погано, а часто взимку гине від вимокання.

Гіпсофіла схожа в агротехніці з лавандою – не любить надлишок добрив і води, тому підживлювати гіпсофілу краще тільки попелом (максимум, 2-3 рази за сезон), який разом буде і розкислювати ґрунт.

Якщо пагони рослини всередині літа починають рости в різні боки, і перекотиполе втрачає елегантний вигляд, квітку можна обрізати. Такий прийом ще й пришвидшить другу хвилю цвітіння, яка триватиме до осені.

Високорослі сорти гіпсофіли можуть вимагати підв’язки.

Багаторічна гіпсофіла не вимагає поділу дорослих кущів. Її коренева система легко пошкоджується, тому поділки приживаються дуже важко і часто гинуть. Розміри рослини краще контролювати обрізуванням лишніх пагонів.

Перекотиполе – невибаглива рослина, але її можуть атакувати шкідники та хвороби. Так, наприклад, їй приносить неприємності борошниста роса. Але якщо посадити рослини так, щоб повітря легко обдувало їх з усіх боків, і поливати за необхідності тільки під корінь, цього можна уникнути.

Поселити гіпсофілу у своєму саду найпростіше, придбавши готові саджанці, які зацвітуть в рік посадки, або, в крайньому разі, на наступний рік. Посіяні насінням гіпсофіли зацвітають лише через кілька років.

ЗЕЛЕНА САДИБА.

Гіпсофіла

Гіпсофіла (Gypsophila) — квітуча трав’яниста або чагарникова культура з сімейства гвоздикових, в перекладі з латинської мови означає «любляча вапно». Більшість видів цієї рослини, а їх налічується більше сотні, вважають за краще рости на вапняках в природному середовищі.

Однорічники і багаторічники поширені в багатьох країнах на північному сході Африки, а також в Новій Зеландії і в Євразії. У народі гипсофилу називають «гіпсолюбка» і «перекотиполе».

Квітуча гіпсофіла складається з потужного стрижневого і розгалуженого кореня, прямого і майже безлистного стебла висотою від 20 до 50 см, овальних за формою дрібного листя, суцвіть-волоті з маленьких білих або рожевих квіток і плодів з насінням.

Гіпсофіла по-іншому може називатися як перекоти-поле, качим, гіпсолюбка. Це дивовижне рослина відноситься до трав’янистому полукустарниковому увазі сімейства гвоздикових культур. Ц

ей рід включає в себе почвопокривні рослини з витонченими квітками різних тонів. Процес цвітіння стартує на початку літа і триває до вересня.

На пагонах, які вже відцвіли, визрівають насіння, які після збору підлягають сушінню.

Гіпсолюбка унікальна. Вона невисока, має гіллястим стеблом і неширокими листям, які рясно ростуть в нижній частині стеблинок. Відмінною особливістю рослини є наявність тисяч маленьких квіток, що створюють у сукупності ефект волоті.

Зовні простий, це рослина чудово поєднується з іншими кольорами. Навіть якщо цвіте окремо, радує око своїм привабливим обсягом і повітряною легкістю.

Гіпсофіла добре реагує на додаткові підгодівлі у вигляді мінеральних і органічних добрив. Вносити їх рекомендується по черзі два або три рази за сезон. Ні в якому разі не можна використовувати свіжий гній, а ось настій коров’яку квітучих рослин піде тільки на користь.

Розмноження здійснюється вегетативним способом і за допомогою насіння. Багаторічна рослина вирощують переважно з допомогою розсадного способу. Тобто ранньою весною беруть насіння, сіють їх так, щоб між ними було просторо, укладають в розсадні ящики на глибину до 0,5 см.

Важливо вкрити посіви склом і поставити їх в добре освітлене і досить тепле місце.

Після утворення сходів (а це зазвичай трапляється через 1-2 тижні з моменту посіву) вони повинні бути прорежены, щоб дотримувалася дистанція в 15 див.

Можна висадити їх по одному у спеціальні горщики, а потім вирощувати з використанням додаткового світла.

В момент, коли сіянці обзаведуться 1-2 справжніми листочками, варто забезпечити їх пересадку на постійне місце. У зв’язку з тим, що багаторічні культури можуть рости на одному місці протягом тривалого часу, до посадки потрібно підійти грамотно і обдумано. Краще всього вибирати сухе і по-справжньому сонячне місце; кількість гумусу має бути невеликим.

Багаторічники можуть рости без пересадки на одній ділянці близько 10 років, тому місце необхідно вибирати виважено і з урахуванням всіх вимог рослин. Це повинно бути сонячне, відкрите і сухе місце без близького залягання грунтових вод. У складі ґрунту має бути невеликий вміст гумусу і вапна. На садовій ділянці, в якому вапно не міститься або її дуже мало, необхідно внести приблизно по 25-50 г на кожен квадратний метр.

Відстань між посадками розсади гіпсофіли — 70-80 см, ширина міжрядь — 1,2-1,3 м. Дуже важливо, щоб після посадки коренева шийка виявилася трохи вище поверхні ґрунту. У міру зростання рослини доведеться проріджувати, а викопані екземпляри потрібно буде пересадити на інше місце. Між дорослими культурами необхідно залишати відстань не менше одного метра або навіть трохи більше, тому що чагарники дуже швидко розростаються. Високу декоративність багаторічників можна побачити тільки через 3 роки після посадки.

Рослини гіпсофіли в поливах не потребують, виняток становлять лише дуже довгі літні посушливі періоди. У такі дні квіти потрібно поливати рясно, але так щоб поливна вода потрапляла тільки під корінь.

Збір коробочок з насінням проводиться на початку осені, коли стебла рослин засихають. Зрізані коробочки потрібно ретельно просушити в провітрюваному приміщенні, висипати насіння в паперові пакети і зберігати в сухому місці. Схожість насіння зберігається протягом трьох років після збору.

Багаторічні види гіпсофіли потребують надійного укриття на зиму, так як не зможуть перенести дуже низькі мінусові температури, особливо в безсніжні зими. В кінці жовтня — початку листопада проводиться обрізка стебел вщент, після чого квітник покривають опалого сухим листям або ялиновим гіллям.