частки, що надають смислових відтінків: вказівні (це, ось, оце, он, ген, осьде, то, ото); означальні (прямо, майже, саме, якраз, справді, точно, просто); видільні (лише, навіть, хоч би, тільки, хоча б, аж, уже, -таки, і, й, та (у ролі часток), бо, же);
Частки надають висловлюванню чи окремому слову певного смислового або емоційного відтінку. Наприклад, у реченні: Лише мох вкриває собою оте віковічне, ніким не займане каміння (А. Шиян) — частка лише виділяє слово мох, частка не заперечує ознаку займане, за допомогою частки ні- утворено заперечний займенник ніким.
Групи часток за будовою
Прості | Складні | Складені |
---|---|---|
й, і, а, ні, як, он, це, он, ген | нібито, мовби, авжеж, атож, аякже, ото, онде | навряд чи, ледве чи, що за, ну й, куди там, де й, хоча б |
Ча́стка (лат. particula — «частка», «частинка») — незмінна службова частина мови, яка надає реченню чи окремим його членам додаткових смислових та модальних відтінків значення або служить для утворення окремих граматичних форм і нових слів.
За структурними особливостями частки поділяються на три розряди: фразові, формотворчі і словотворчі.
В українській мові існує десять частин мови: шість самостійних або повнозначних, три службових і вигук, який стоїть окремо. Самостійні частини мови – це іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово і прислівник. Службові частини мови – це прийменник, сполучник, частка.
Частка – це службова незмінна частина мови, яка надає окремим словам чи реченням додаткових смислових відтінків і служить для утворення нових слів або окремих граматичних форм: Тільки той …