Розчинність визначається масою речовини, яка може розчинитись у 100 г розчинника. Концентрація — кількість розчиненої речовини в одиниці маси або об'єму розчину.

залежно від природи розчинника розчини поділяють на водні та неводні (спиртові, бензольні тощо); залежно від концентрації йонів гідрогену розчини можуть бути кислими, нейтральними та лужними; залежно від агрегатного стану розчинника та розчиненої речовини розчини поділяють на газоподібні, рідкі та тверді.

Розчини поділяють на: розбавлені (мало розчиненої речовини) та концентровані (багато розчиненої речовини); насичені (стільки розчиненої речовини, що вона перестала розчинятися) та ненасичені (розчинена речовина ще розчиняється)

Позначають молярну концентрацію буквою «м» біля цифри: 0,5 м, 1 м. Моляльна ( Сm ) – число молів розчиненої речовини в 1 кг розчинника. М – молярна маса розчиненої речовини; g – маса розчинника. Позначають моляльну концентрацію буквою «m» біля цифри: 0,5 m, 1,5 m.

Розчи́нність (англ. solubility) — здатність речовини утворювати з іншими речовинами гомогенні системи — розчини. Мірою розчинності або коефіцієнтом розчинності служить кількість грамів речовини, яка при даній температурі розчиняється у 100 г води з утворенням насиченого розчину.

Рóзчини — суміші з двох (або кількох) речовин, в яких молекули (або іони) одної речовини рівномірно розподілені між молекулами іншої речовини . Розчинність речовини в розчиннику може бути обмежена, в цьому випадку утворюється насичений розчин і надлишок речовини …