1. Здійснюваний, зроблений, сказаний і т. ін. без наперед продуманого наміру; невмисний.

НЕНАВМИСНО. Те саме, що ненавмисне. Коли не дивиться [гість] на їх [дітей] – здається, такий, як і всі, коли ж часом ненавмисно погляне на їх тими льодовими очима, – так і пориває шугнути на піч (Вас., II, 1959, 145).

НІЯК, присудк. сл. Нема можливості, неможливо.

НЕПОКОЇТИСЯ, оюся, оїшся, недок. Відчувати хвилювання, тривогу, побоювання, занепокоєння; хвилюватися. Бабуся непокоїлася, бо вже давно не бачила внуків від доньки (Мак., Вибр., 1954, 276); В душі Оксен непокоївся: весна видалася засушливою (Тют., Вир, 1964, 73); * Образно.

Який не має великого значення, не заслуговує на особливу увагу; неважливий.

НАВМИСНО, НАУМИСНО, присл. З певною метою, з певним наміром. Генрись навмисно не хотів наперед говорити таткові нічого (Фр., IV, 1950, 367); Йому здалось, що дерева навмисно заступають дорогу (Донч., V, 1957, 74).

М. Н. О. П. Р. С. Т. У. Ф. Х. Ц. Ч. Ш. Щ. Ь. Ю. Я. ненавмисно. Тлумачення із "Словника української мови"* НЕНАВМИСНО. Те саме, що ненавм и сне. Коли не дивиться [ гість] на їх [ дітей] – здається, такий, як і всі, коли ж часом …