Нейрорубін™ (Neurorubine™) Лікарські препарати

фармакодинаміка . Нейрорубін/Нейрорубін-Форте Лактаб поєднує високі дози трьох вітамінів: В₁, В₆, В₁₂, які відіграють важливу роль у діяльності нервової системи. Кожен із цих вітамінів необхідний для забезпечення оптимального обміну речовин у нервових клітинах. Крім того, при застосуванні цих вітамінів у високих дозах вони чинять знеболювальну дію.
Як і всі інші вітаміни, вони є незамінними поживними речовинами, які не можуть синтезуватися безпосередньо в організмі.
Терапевтичне введення в організм вітамінів В₁, В₆ і В₁₂ поповнює недостатнє надходження вітамінів з їжею, що забезпечує наявність в організмі необхідної кількості коензимів. Вітаміни групи В є компонентами ферментних систем, які регулюють метаболізм білків, жирів та вуглеводів. Проте кожен з вітамінів групи В виконує специфічну біологічну роль. Їх наявність в організмі у збалансованій кількості необхідна для нормального обміну речовин.
Терапевтичне застосування цих вітамінів при різних захворюваннях нервової системи спрямовано на те, щоб, з одного боку, компенсувати одночасно існуючу недостатність (можливо, через збільшення потреби організму, зумовленого безпосередньо захворюванням) і, з іншого, — щоб стимулювати природні механізми відновлення. Вітаміни В₁, В₆ і В₁₂ мають дуже низьку токсичність і не становлять потенційного ризику для людини. На сьогодні немає даних щодо канцерогенних, мутагенних або тератогенних властивостей цих вітамінів.
Фармакокінетика . Розчинні у воді вітаміни повністю засвоюються організмом після в/м введення. Ступінь засвоєння залежить від знаходження кровотоку відносно місця ін’єкції.
Ціанокобаламін (вітамін В₁₂) . У здорової людини поглинання ціанокобаламіну обмежене і залежить від концентрації внутрішнього фактора Кастла. Деяка кількість вітаміну В₁₂ поглинається у вільному стані, але при цьому основна маса поглинається лише після зв’язування з внутрішнім фактором Кастла. Після абсорбції вітамін В₁₂ зв’язується в сироватці крові зі специфічними В₁₂-зв’язувальним β-(транскобаламін) і В₁₂-зв’язувальним α₁-глобулінами.
Накопичення вітаміну В₁₂ відбувається в основному в печінці. Т_½ із сироватки крові становить близько 5 днів, а з печінки — близько 1 року.
Тіаміну гідрохлорид (вітамін В₁) поглинається в тонкій, дванадцятипалій та ободовій кишках з участю активної транспортної системи. Після застосування діюча речовина проникає через слизову оболонку кишечнику, а потім по портальній вені надходить в печінку. Частина засвоєного тіаміну бере участь в ентерогепатичній циркуляції. Основні продукти екскреції тіаміну — це тіамінкарбонова кислота та пірамін (2,5-диметил-4-амінопіримідин). Разом із цим виділяється невелика кількість тіаміну в незміненому вигляді.
Піридоксину гідрохлорид (вітамін В₆) швидко поглинається в кишечнику. В організмі піридоксин окиснюється до піридоксалю або амінується до піридоксаміну. Умовою його функціонування як коензиму є фосфорилювання за СН₂ОН-групою в 5-му положенні, тобто утворення піридоксаль-5-фосфату (ПАЛФ). У крові близько 80% ПАЛФ зв’язані з білками. Піридоксин переважно накопичується у м’язах у вигляді ПАЛФ. Головний продукт екскреції — 4-піридоксинова кислота.

Показання Нейрорубін™

Нейрорубін
Лікування невритів і невралгій, таких як:
– міжреберна невралгія;
– поперековий синдром (люмбаго);
– плексит (шийного та плечового сплетінь);
– корінцеві неврити внаслідок дегенеративних захворювань хребта.
Як допоміжне лікування:
– невралгія трійчастого нерва;
– ішіас.
Нейрорубін-Форте Лактаб
Поєднана терапія больових синдромів, спричинених:
– гострими або хронічними невритами, поліневритами та невралгіями;
– токсичними ураженнями нервової тканини при алкоголізмі, діабетичній полінейропатії, інтоксикації лікарськими препаратами.

Застосування Нейрорубін™

препарат призначений для в/м введення.
Дозування . У тяжких (гострих) випадках: 1 ампула на добу до зниження інтенсивності гострих симптомів.
Після зменшення вираженості симптомів: 1 ампула 1–3 рази на тиждень.
Для підтримання або продовження початкового терапевтичного курсу ін’єкцій та профілактики рецидиву рекомендується застосовувати препарат Нейрорубін-Форте Лактаб, таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Не слід перевищувати рекомендовану добову дозу.
Термін лікування, який залежить від характеру та перебігу захворювання, визначає лікар.
Техніка застосування . Щоб відкрити ампулу:
– тримати ампулу догори маркуванням у вигляді крапки;
– струсити ампулу, доки рідина не потрапить у нижню частину;
– відламати голівку ампули над маркуванням.

Протипоказання

гіперчутливість до будь-якого компонента препарату.
Вітамін В₁ протипоказано застосовувати при алергічних захворюваннях.
Вітамін В₆ протипоказано застосовувати при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки у стадії загострення (оскільки можливе підвищення кислотності шлункового соку).
Вітамін В₁₂ протипоказано застосовувати при еритремії, еритроцитозі, тромбоемболії, псоріазі.

Побічна дія

з боку імунної системи : хроматурія, реакції гіперчутливості, у тому числі ангіоневротичний набряк, анафілактоїдні реакції, анафілактичний шок переважно у пацієнтів з підвищеною чутливістю.
З боку ендокринної системи : інгібіція виділення пролактину.
З боку нервової системи : відчуття неспокою; довготривале застосування (більше 6–12 міс) піридоксину гідрохлориду (вітаміну В₆) у дозах >50 мг щоденно може призвести до периферичної сенсорної нейропатії, нервового збудження, нездужання, головного болю, запаморочення.
З боку серцево-судинної системи : тахікардія, циркуляторний колапс переважно у пацієнтів з підвищеною чутливістю.
З боку дихальної системи : ціаноз, набряк легень переважно у пацієнтів з підвищеною чутливістю.
З боку ШКТ : шлунково-кишкові розлади, у тому числі блювання, діарея, біль у животі, підвищення кислотності шлункового соку, нудота, кровотеча з органів травного тракту переважно у пацієнтів з підвищеною чутливістю.
З боку гепатобіліарної системи : високі дози препарату можуть призвести до підвищення рівня глутамінової АсАТ у сироватці крові.
З боку шкіри та підшкірної клітковини : висип, гіперемія шкіри, екзема, свербіж, кропив’янка переважно у пацієнтів з підвищеною чутливістю.
Високі дози препарату можуть спричинити появу акне. Піридоксину гідрохлорид може провокувати погіршення захворювання на звичайні вугри чи появу вугрового висипу.
Загальні реакції та ускладнення у місці введення : реакції в місці введення, підвищене потовиділення, слабкість, відчуття «клубка» в горлі.

Особливості застосування

препарат не можна вводити в/в.
Оскільки Нейрорубін містить вітамін В₆, слід з обережністю застосовувати препарат у пацієнтів з пептичною виразкою шлунка і дванадцятипалої кишки в анамнезі, вираженими порушеннями функції нирок і печінки.
Пацієнтам з новоутвореннями, за винятком випадків, що супроводжуються мегалобластною анемією та дефіцитом вітаміну В₁₂, не слід застосовувати препарат.
Препарат не застосовувати при тяжкій або гострій формі декомпенсації серцевої діяльності та стенокардії.
Рекомендується постійний контроль щодо появи ознак периферичної сенсорної нейропатії при довготривалому прийомі.
Короткострокове парентеральне застосування вітаміну В₁₂ може тимчасово ускладнити діагностування фунікулярного мієлозу або перніціозної анемії.
У разі виникнення ознак периферичної сенсорної нейропатії (парестезії) слід переглянути дозу препарату та, якщо необхідно, припинити його застосування.
Випадки нейропатій відмічали при довготривалому (більше 6–12 міс) застосуванні вітаміну В₆ у добових дозах >50 мг, а також при короткостроковому (більше 2 міс) застосуванні вітаміну В₆ у дозах >1 г/добу.
В/м ін’єкції вітаміну В₁₂ можуть спричиняти анафілактоїдні реакції у пацієнтів з підвищеною чутливістю.
У результаті гіперчутливості до вітамінів В₁, В₆ та В₁₂ протягом терапії можливе виникнення реакцій з боку шкіри та підшкірної клітковини.
Піридоксин може провокувати виникнення вугрів або вугрового шкірного висипу, або посилювати прояви вже існуючого.
Нейрорубін може містити Вживання алкоголю та чорного чаю знижує абсорбцію тіаміну.
Вживання напоїв, що містять сульфіти (наприклад вино), підвищує деградацію тіаміну.
Застосування у період вагітності або годування грудьми
Вагітність . Клінічні дослідження лікування препаратом Нейрорубін тварин чи жінок у період вагітності відсутні. Потенційний ризик для людини невідомий, тому препарат не рекомендується застосовувати в період вагітності.
Годування грудьми . Вітаміни В₁, В₆ та В₁₂ екскретуються у грудне молоко. Високі концентрації вітаміну В₆ можуть пригнічувати продукування грудного молока. Дані досліджень на тваринах щодо ступеня секреції у грудне молоко відсутні. Лікарський засіб не рекомендується застосовувати в період годування грудьми. Рішення щодо припинення годування грудьми або припинення застосування препарату необхідно приймати з урахуванням користі грудного вигодовування для дитини і користі терапії для матері.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами . Препарат не впливає на здатність керувати транспортними засобами або працювати зі складними механізмами.
Якщо під час лікування препаратом виявлено запаморочення, слід утриматися від керування транспортними засобами та роботи з іншими механізмами.
Діти . Відсутній досвід лікування дітей даним препаратом, тому препарат не призначати дітям.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

високі дози вітаміну В₆, наприклад такі, що містить Нейрорубін, можуть знижувати терапевтичний ефект леводопи щодо хвороби Паркінсона, за винятком випадків, коли одночасно застосовують інгібітор декарбоксилази.
Може підвищитися токсичність ізоніазиду.
Вітамін В₆ може знизити ефективність алтретаміну.
Одночасний прийом з антагоністами піридоксину (наприклад ізоніазид, гідралазин, пеніциламін або циклосерин), пероральними контрацептивами може підвищувати потребу у вітаміні В₆.
Дія тіаміну інактивується 5-флуороурацилом, оскільки останній конкурентно інгібує фосфорилювання тіаміну в тіамін-пірофосфат.
Антациди, алкоголь і чай уповільнюють всмоктування вітаміну В₁.
Петльові діуретики, наприклад фуросемід, що гальмують канальцеву реабсорбцію, під час довготривалої терапії можуть підвищити екскрецію тіаміну і, таким чином, знизити його рівень.

Передозування

при передозуванні посилюються побічні реакції.
Вітамін В₁ . Тіамін має широкий терапевтичний діапазон. Дуже високі дози (>10 г) чинять гангліоблокувальну дію і пригнічують провідність нервових імпульсів курареподібним чином.
Вітамін В₆ . Токсичність вітаміну В₆ можна вважати дуже низькою.
Проте довготривале (>6–12 міс) застосування вітаміну В₆ у добових дозах >50 мг може спричинити периферичну сенсорну нейропатію.
Постійне застосування вітаміну В₆ у добових дозах >1 г протягом більше 2 міс може призвести до розвитку нейротоксичних небажаних реакцій.
При застосуванні >2 г/добу були описані нейропатії з атаксією і сенсорними порушеннями, церебральні судоми зі змінами на ЕЕГ і в окремих випадках — гіпохромна анемія та себорейний дерматит.
Вітамін В₁₂ . Після парентерального введення (у рідкісних випадках — після перорального застосування) препарату в дозах, вищих за рекомендовані, відмічали алергічні реакції, екзематозні шкірні порушення і доброякісну форму акне. При тривалому застосуванні у високих дозах можливі порушення активності ферментів печінки, біль у ділянці серця, гіперкоагуляція.

Умови зберігання

Нейрорубін : при температурі 2–8 °С (у холодильнику). Нейрорубін-Форте Лактаб : при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Периферична нейропатія

Весь контент iLive перевіряється медичними експертами, щоб забезпечити максимально можливу точність і відповідність фактам.

У нас є строгі правила щодо вибору джерел інформації та ми посилаємося тільки на авторитетні сайти, академічні дослідницькі інститути і, по можливості, доведені медичні дослідження. Зверніть увагу, що цифри в дужках ([1], [2] і т. д.) є інтерактивними посиланнями на такі дослідження.

Якщо ви вважаєте, що який-небудь з наших матеріалів є неточним, застарілим або іншим чином сумнівним, виберіть його і натисніть Ctrl + Enter.

При ушкодженні периферичних нервів в переважній більшості випадків ставлять діагноз «периферична нейропатія» таке захворювання частіше буває вторинним і пов’язане з іншими хворобливими станами. При периферичноїнейропатії пошкоджуються нервові волокна, відповідальні за транспорт імпульсів від ЦНС до мускулатури, шкірних покривів і різним органам.

На початковій стадії нейропатії хворий може не підозрювати про існування у нього захворювання: наприклад, периферична нейропатія кінцівок часто починає проявлятися лоскочуть або поколює відчуттями в пальцях рук або ніг. Далі симптоми стають більш тривожними, і тільки тоді людина замислюється про відвідування лікаря.

Що ж потрібно знати про периферичноїнейропатії, щоб вчасно виявити проблему і попередити її подальший розвиток? Всі необхідні моменти можна дізнатися з цієї статті.

Епідеміологія

Периферична нейропатія діагностують приблизно у 2,5% людей. Якщо захворювання виявляється в дитячому і підлітковому віці, то найбільш частою причиною його стає спадкова схильність. У пацієнтів старшого віку периферична нейропатія виявляється в 8% випадків.

Переважна категорія пацієнтів, які страждають периферичної нейропатією, відноситься до віку від 35 до 50 років.

Причини периферичноїнейропатії

Різні форми нейропатії, по суті, починають свій розвиток з практично однакових причин:

• забій, розсічення нерва;
• ушкодження нервових волокон пухлиннимпроцесом;
• критичне зниження імунного захисту;
• критична нестача вітамінів;
• хронічна інтоксикація, в тому числі і алкогольна;
• хвороби судин, запальні зміни судинних стінок;
• хвороби системи кровообігу, тромбофлебіти;
• обмінні, ендокринні розлади;
• мікробні і вірусні інфекційні патології;
• тривалий прийом деяких медикаментів – наприклад, при хіміотерапії;
• гострий полирадикулоневрит;
• спадкове ушкодження периферичних нервів.

Периферична нейропатія після хіміотерапії

Розвиток нейропатії після хіміотерапії часто є побічним проявом конкретного хіміопрепарата. Однак так буває не завжди: у багатьох пацієнтів розвиток периферичної нейропатії після хіміотерапії пов’язане з токсичною розпадом пухлинного процесу. Вважається, що деякі кінцеві продукти здатні значно прискорити протягом системного запального процесу. У подібному випадку пацієнт скаржиться на загальну слабкість, порушення сну, втрату апетиту. Лабораторно токсичний розпад пухлини відбивається на всіх показниках крові.

Нейротоксичних реакцій зараховується до своєрідним системним наслідків всіх хіміотерапевтичних схем. Тому уникнути такого наслідки практично неможливо: якщо знизити дозування хіміопрепарата або взагалі скасувати його, то прогноз лікування значно погіршується. Для продовження хіміотерапії і полегшення стану пацієнта лікарі додатково призначають сильні анальгетики і протизапальні засоби. В якості допоміжного лікування застосовують вітамінні препарати і імунодепресанти.

Фактори ризику

Периферична нейропатія виникає в результаті інших факторів і хвороб, хоча в ряді випадків причину визначити не вдається.

На сьогоднішній день медиками озвучені майже дві сотні факторів, здатних привести до розвитку периферичної нейропатії. Серед них особливо виділяються наступні:

• ендокринні розлади, ожиріння, діабет;
• тривалі впливу токсичних речовин (фарб, розчинників, хімікатів, алкоголю);
• злоякісні захворювання, що вимагають проведення хіміотерапії;
• ВІЛ, вірусне ушкодження суглобів, герпес, вітрянка, аутоімунні захворювання;
• специфічна вакцинація (наприклад, від сказу, грипу);
• можливе травматичне пошкодження нервів (наприклад, при ДТП, ножових і вогнепальних пораненнях, відкритих переломах, тривалих компресіях);
• хронічні переохолодження, вібрації;
• тривале лікування протисудомними засобами, антибіотиками, цитостатиками;
• недостатнє харчування, недостатнє надходження вітамінів B-групи;
• спадкова схильність.

Патогенез

В основі периферичноїнейропатії лежить дистрофічний дегенеративний процес. Тобто, руйнуються нервові волокна одночасно з погіршенням трофіки, інтоксикацією.

Руйнації піддаються оболонки нейронів, аксони (нервові стрижні).

Периферична нейропатія вражає нервові волокна, розташовані поза головного і спинного мозку. Найбільш часто діагностують нейропатию нижніх кінцівок, що пов’язано з більшою протяжністю нервових волокон. Ці волокна відповідальні за загальну чутливість, за трофікутканин і роботу мускулатури.

У багатьох пацієнтів периферична нейропатія протікає, «маскуючись» під інші захворювання. Якщо хвороба не виявити вчасно, то нерв може зруйнуватися аж до центральних відділів нервової системи. Якщо таке станеться, то порушення вже стануть незворотними.

Симптоми периферичноїнейропатії

Клінічна картина периферичної нейропатії залежить від типу уражених нервових волокон. Симптоми можуть даватися взнаки далеко не відразу: захворювання проявляється по наростаючому графіком, посилюючи протягом багатьох днів, місяців і навіть років.

Основною ознакою, на які пацієнти звертають увагу, стає м’язова слабкість – людина швидко втомлюється, наприклад, при ходьбі або при фізичній роботі. Серед інших симптомів виступають болю і судоми в м’язах (на початкових стадіях судоми часто виявляються невеликими посмикуваннями поверхневих м’язових волокон).

Далі клінічні симптоми розширюються. Спостерігається м’язові атрофічні зміни, дегенеративні процеси в кісткових тканинах. Порушується структура шкірних покривів, волосся, нігтьових пластин. Такі порушення зазвичай викликані ушкодженням сенсорних або вегетативних волокон.

Ушкодження сенсорних нервів характеризується рядом типових ознак, адже такі нерви виконують строго специфічні функції. Наприклад, може погіршуватися здатність колебательной чутливості: людина перестає відчувати дотики, кінцівки і особливо пальці починають «німіти». Часто пацієнт не може відчути, надіті чи у нього рукавички або шкарпетки. Їм також складно визначити на дотик розміри і форму предметів. Згодом такі неполадки призводять до втрати рефлексів, до спотворення відчуття просторового положення тулуба.

Сильні нейропатичні болю поступово «розхитують» психоемоційний стан хворого, погіршується побутова активність і якість життя. Якщо болі проявляються переважно в нічний час, то може виникати безсоння, дратівливість, погіршується працездатність.

Якщо уражаються нервові структури, відповідальні за біль і температурну чутливість, то пацієнт стає несприйнятливим до больових і температурних подразників. Рідше буває навпаки – коли хворий навіть незначний дотик сприймає, як сильну і нестерпний біль.

При пошкодженні скупчень вегетативних нервових волокон наслідки можуть стати більш небезпечними – наприклад, якщо такі нерви иннервирована дихальні органи або серце, то може працювати нестабільно з диханням, аритмія тощо. Найчастіше порушується функція потових залоз, порушується сечовидільна функція, виходить з-під контролю кров’яний тиск, в залежності від того, які нерви виявляються ураженими.

Перші ознаки найчастіше проявляються болями в кінцівках і м’язах, проте трапляється, що периферична нейропатія виявляє себе іншими симптомами:

• втрата чутливості пальців або кінцівок (мова може йти про больовий, температурної або відчуття дотику);
• підвищення чутливості пальців або кінцівок;
• відчуття «мурашок», печіння на шкірі;
• спастичний біль;
• хиткість ходи, порушення рухової координації і рівноваги;
• наростаюча м’язова слабкість;
• проблеми з диханням, серцевою діяльністю, сечовипусканням, ерекцією.

Можливі й інші, неспецифічні прояви периферичної нейропатії, про які потрібно обов’язково повідомити лікаря.

Периферична нейропатія у дітей

Поява периферичної нейропатії в дитячому віці найчастіше має спадковий характер. Такі нейропатії у багатьох дітей виявляються розвитком симетричною, наростаючою атрофії м’язів – переважно дистального типу.

Наприклад, хвороба Шарко-Марі-Тута передається аутосомно-домінантним способом і зустрічається найчастіше. Патологія характеризується демиелинизацией пошкоджених нервових волокон, з подальшою ремієлінізації і гіпертрофією, що призводить до деформації нервів. При цьому уражаються частіше нижні кінцівки.

Гостра дитяча полірадікулонейропатія зустрічається не так часто. Цей різновид дитячої нейропатії виникає через 15-20 днів після перенесеного інфекційного захворювання. Ускладнення проявляється порушенням чутливості в нижніх кінцівках, симетричною слабкістю, втратою рефлексів. Якщо в процес втягується бульбарна мускулатура, то спостерігаються труднощі з жуванням і ковтанням. Прогноз Такого захворювання відносно сприятливий: як правило, відновлюються 95% пацієнтів, однак період реабілітації може затягнутися до 2-х років.

Форми

Периферична нейропатія включає в себе цілий ряд хворобливих станів, які, хоч і мають загальні характеристики, можуть бути досить різноманітними. Це дозволяє виділити різні види периферичних нейропатій, що залежить, як від локалізації ушкодження, так і від механізму розвитку патології.

• Периферична нейропатія нижніх кінцівок зустрічається найбільш часто серед інших видів даного захворювання. Нижні кінцівки страждають через переважного ушкодження довгих нервів, тому перші ознаки зазвичай зачіпають найдальші ділянки ніг – гомілкостопи. Згодом хвороба піднімається вище, до процесу залучаються ікри, коліна: погіршується м’язова функція і чутливість, утруднюється кровообіг.
• Діабетична периферична нейропатія – це найпоширеніше ускладнення, що виникає у хворих на цукровий діабет. Як правило, такий діагноз ставлять пацієнтам з явними симптомами ураження периферичних нервів. Діабетична нейропатія характеризується погіршенням чутливості, розладами з боку вегетативної нервової системи, порушеннями сечовиділення тощо. На практиці це проявляється онімінням ніг і / або рук, проблемами з боку серця, судин, органів травлення.
• Периферична нейропатія лицевого нерва проявляється одностороннім паралічем мімічної мускулатури, викликаних ушкодженням лицевого нерва. Особовий нерв розгалужується надвоє, проте уражається лише одне з відгалужень. Саме тому ознаки нейропатії при ушкодженні лицьового нерва виникають на одній половині лиця. Порушена хворобою область лиця набуває «маскоподібний» вид: зморшки згладжуються, міміка повністю зникає, можуть турбувати болі і відчуття оніміння, в тому числі в зоні вуха на стороні ушкодження. Часто спостерігається сльозотеча, слинотеча, зміна смакових відчуттів.
• Периферична нейропатія верхніх кінцівок може виявлятися ушкодженням одного з трьох основних нервових тяжа: променевого нерва, серединного нерва або ліктьового нерва. Відповідно, клінічна картина буде залежати від того, який нерв виявиться ураженим. Найбільш частими симптомами, які присутні при будь-якому вигляді ушкодження верхніх кінцівок, є сильні болі, оніміння пальців або всієї руки. Додатковими ознаками виступають загальні прояви нейропатий: спастичні посмикування м’язів, відчуття бігання «мурашок», погіршення чутливості і рухової координації.

Класифікація поширюється також на переважне пошкодження нервів. Як відомо, нерви бувають трьох видів, і відповідають вони за чутливість, рухову активність і вегетативну функцію. Відповідно, периферична нейропатія може бути декількох видів:

• Периферична сенсорна нейропатія діагностується при пошкодженні чутливих нервових волокон. Для патології характерні гострі болі, відчуття поколювання, зміна чутливості в бік підвищення (зниження теж трапляється, але значно рідше).
• Периферична моторна нейропатія протікає з ушкодженням рухових нервових волокон. Така патологія проявляється слабкістю мускулатури, яка розходиться від нижніх відділів до верхніх, що може викликати повну втрату рухової здатності. Порушення рухової функції супроводжується частими судомами.
• Периферична сенсомоторна нейропатія володіє змішаним характером ушкодження і проявляється всіма перерахованими клінічними ознаками.
• Периферична вегетативна нейропатія є ушкодження нервів вегетативної нервової системи. Для клінічної картини характерні підвищення потовиділення, порушення потенції, труднощі з сечовипусканням.

Є також клінічна класифікація периферичноїнейропатії, згідно з якою розрізняють такі стадії патології:

1. Субклінічна стадія початкових проявів.
2. Клінічна стадія нейропатії – це етап яскравої клінічної картини, який поділяється на такі категорії:

• хронічна больова стадія;
• гостра больова стадія;
• стадія без болю на тлі зниження або повної втрати чутливості.

1. Стадія пізніх наслідків і ускладнень.