Перепёлка

Перепёлка — считается самой распространенной птицей (дикой), обитающей на нашей территории. Эти пернатые представляют определенный интерес для человека, поэтому на них ведется сезонная охота. Кроме этого, перепелок разводят на птицефабриках и в домашних хозяйствах. Ценится не только мясо этих пернатых, но и их яйца, которые обладают целебными свойствами. Хотя птица и не отличается внушительными размерами, она не простая и о ней необходимо кое-что знать.

Птица перепел: описание

Перепелка представляет семейство «фазановые», в которое входит восемь видов. Все виды отличаются между собой, как размерами, так и образом жизни, что зависит еще и от ареала обитания.

Несмотря на различия, это семейство объединяют такие факторы:

• Полигамия.
• У самцов несколько самок.
• У самцов присутствуют явно выраженные вторичные половые признаки.
• Окрас оперения у самок не столь яркий, как у самцов.
• На заднем краю грудной кости размещена характерная вырезка, а на заднем пальце короткая фаланга.
• Наличие шпор, а также крыльев округлой формы.

Перепела хотя и умеют летать, но делают они это достаточно редко. Тело у этих пернатых выглядит достаточно грузным, вытянутой формы. Зато перепела достаточно быстро бегают. Предпочитают держаться семьями, формируя свои гнезда на поверхности земли среди кустарников или в высокой траве. Их образ жизни создает опасность для их жизнедеятельности, поскольку они становятся добычей для многих хищников, в том числе и для охотников. Мясо этих пернатых ценится довольно высоко и используется кулинарами многих стран для приготовления весьма вкусных блюд.

Интересный момент! Некоторые представители данного семейства способны спариваться между собой.

Во время брачного периода самцы дерутся между собой за право оплодотворения самки. Самки откладывают яйца в углубления, сформированные на поверхности земли и утепленные сухой травой и ветками. Большинство семей формируют немногочисленные группы.

Внешний вид

Перепелки представляют небольших пернатых, длина тела которых составляет от 15 до 23 см, а их вес находится в пределах 90 – 131 грамм, в зависимости от половой принадлежности. Птица отличается серым окрасом оперения с наличием вкраплений белого цвета, что позволяет ей оставаться незаметной в сухой траве. Область головы, спины и хвоста характеризуется наличием полосок палевого оттенка, а над глазами можно увидеть дуги белого цвета. Форму тела можно назвать обтекаемой, при этом тело достаточно компактное, а короткий хвост и тонкие крылья позволяют птице быстро набирать скорость. Оперение птицы не приспособлено к высокой влажности, но при высоких температурах обеспечивают комфортные условия обитания.

Перепелки характеризуются наличием коротких крыльев, которые не выходят за пределы корпуса и плотно прилегают к телу. Голова сравнительно маленькая, посаженная на тонкую, но длинную шею. Лапы мощные и массивные, обеспечивающие птицам быстрый бег, а также возможность копаться в грунте, чтобы найти объекты пропитания, в том числе и для формирования гнезда. Несмотря на наличие на лапах сильных когтей, они не предназначены для защиты от хищников. Уже на третьей неделе жизни начинают проявляться половые отличия, самцы при этом растут намного быстрее и быстрее набирают вес.

Важное отличие! Несмотря на принадлежность к семейству «фазановые» у перепелов отсутствуют шпоры независимо от половой принадлежности особей.

Самцов можно отличить от самок по области груди, так как окрас этой части тела самцов рыжеватый, а у самок область груди белая, а у клюва и над глазами выделяются желтые подпалины. Несмотря на тот факт, что самцы крупнее самок, в случае опасности они предпочитают воспользоваться быстрым бегом. Когти на лапах они используют в брачный период, чтобы сразиться со своими сородичами.

Где обитают

Перепелки обитают на обширных территориях, где они представляют интерес в качестве промысловых пернатых.

Эти пернатые встречаются:

• На территории Европы.
• На просторах Северной Африки.
• На западных территориях Азии.
• На Мадагаскаре.
• Восточнее озера Байкал и далее по всей средней полосе России.

На территории нашей страны обитает два вида перепелов: перепел европейский и перепел японский. Японский вид перепелов в свое время был одомашнен в Японии, поэтому здесь их выращивают в основном в условиях неволи, а в природных условиях эти птицы практически не встречаются. Чаще всего можно встретить перепела европейского, который ведет кочевой образ жизни и может мигрировать на значительные расстояния в поисках комфортных мест обитания. Этих пернатых можно встретить на территории Ближнего Ирана и Туркменистана. В средней полосе России эти пернатые появляются в начале мая месяца со своим подросшим потомством.

Важный момент! На территории нашей страны на перепелов предпочитают охотиться в период, когда эти пернатые начинают отлетать в теплые края на зимовку. Когда в воздух поднимается много птиц, их легко убить из ружья. Чтобы дичь было легко найти, охотники берут с собой охотничьих собак.

Их излюбленная среда обитания связана с лугами и полями, а также степями, при этом лесные заросли птица избегает. Это связано с ее особенностями жизнедеятельности, тем более что гнезда она предпочитает строить на поверхности земли. Они хорошо переносят засушливые климатические условия, но плохо переносят пониженные температуры.

Чем питается

Эти пернатые считаются всеядными обитателями полей, лугов и степей, так как их рацион питания состоит из различной пищи, в том числе и животной. Проводя значительную часть своей жизни в суровых условиях средней полосы нашей страны, эти птицы питаются семенами трав, травами, а также корневой системой. Появившееся на свет потомство предпочитает питаться высокобелковой пищей, представленной личинками жуков, дождевыми червями и другими «мягкими» насекомыми.

Повзрослев птица переходит на питание компонентами растительного происхождения, так как для их роста белок уже не нужен. Птенцам очень важно всего за один месяц вырасти и встать на крыло, чтобы быть готовыми к длительному перелету в далекие страны, поэтому белка им нужно много. При недостатке в рационе питания высокобелковой пищи, птенцы своевременно не наберут необходимого количества энергии и им придется остаться. Как результат, они либо погибнут, либо достанутся естественным врагам.

Перепелов часто содержат в домашних условиях. В таком случае их рацион питания несколько отличается. Чтобы обеспечить птенцов высокобелковой пищей, им скармливают творог, который перемешивают с вареным вкрутую яйцом. Чтобы такая масса не слипалась, эту смесь перемешивают еще и с кукурузной мукой.

Куриные корма для перепелов не подходят, поэтому взрослых птиц лучше кормить готовыми заводскими кормами для перепелов. Подобные корма сбалансированы по питательным компонентам и, как следствие домашние перепела быстро растут, набирают вес и начинают нести яйца. Довольно часто такие корма заменяются самостоятельно приготовленными кормовыми составами, в которые входит кукуруза и пшено, с добавлением творога и вареных яиц.

Интересно знать! ЖКТ этих пернатых может переваривать куриное мясо, если его сварить. Поэтому это мясо можно использовать для замены их «дикого» рациона питания, представленного различными жучками и червячками.

Домашним перепелам допустимо давать различную зелень, в том числе и неострый зеленый лук для поднятия их иммунитета. В зимний период в их рацион питания можно добавлять измельченную сухую траву.

Кроме этого, домашних перепелов можно кормить:

• Рыбными костями или рыбной мукой.
• Семенами подсолнечника или семенами злаковых культур.
• Горохом и толченой яичной скорлупой.
• Давать соль.
• Измельченными ракушками в качестве кальциевой добавки.

Характер и образ жизни

Перепелки представляют мирных пернатых, которые защищаются от природных врагов исключительно своим маскировочным окрасом оперения. С наступлением осени эти птицы перебираются на сельскохозяйственные угодья, где они находят остатки сельхоз культур, а также овощей. В результате, перепела быстро набирают, в том числе и лишний вес, из-за чего они часто погибают при перелетах. Когда температура воздуха начинает опускаться ниже нуля градусов, пернатые готовятся к перелету на зимовку. К этому периоду потомство уже встало на крыло и окрепло. Птицы начинают формировать многочисленные стаи. На территориях, где преобладает плюсовая температура, перепелки могут оставаться на прежних местах гнездований годами, хотя эти птицы больше предрасположены к перелетам.

Перелеты – это серьезное испытание для пернатых, поэтому выживают самые крепкие особи. Можно только представить себе, сколько времени уходит для того, чтобы птицам перелететь из Восточной Сибири на территорию Индии. Когда начинают преобладать низкие температуры, птицам приходится сбиваться в группы, чтобы согреться в ночной период. Из территорий юга нашей страны эти птицы улетают в сентябре\октябре месяце.

Из-за особого строения своего тела, а также из-за коротких крыльев, перепелам приходится делать несколько остановок. Этот фактор негативно влияет на их численность, так как их подстерегает ряд опасностей в лице охотников, а также различных хищников. К концу перелета птицы теряют до 30 процентов численности. Благодаря цепким лапам, перепелам удается добывать для себя пропитание, разрыхляя твердую почву. При этом птицы не допускают загрязнения своих перьев. Ежедневно они подолгу чистят свое оперение, избавляясь, таким образом, не только от грязи, но и от паразитов. Они чистят не только свои перья, но и свои гнезда, что свидетельствует о чистоплотности пернатых.

У каждой самки имеется свое гнездо, а вот у самцов его нет, да оно им и не нужно. Дело в том, что самцы тем и заняты, что постоянно находятся как бы на дежурстве, оберегая свои семьи от возможной опасности. Гнездо – это небольшое углубление (ямка) в земле, которое формируется птицей с помощью своих мощных лап. После этого, дно ямки выкладывается сухой травой и ветками.

Размножение и потомство

Как правило, перепелки формируют немногочисленные группы, в которые входит до полутора или двух десятков особей. Формирование таких групп оказывает существенное влияние на выживаемость вида в столь суровых условиях. В каждую группу входит несколько самок, а также несколько самцов, причем так, что один самец может оплодотворять несколько самок. В конце мая или начале июня, когда начинает преобладать плюсовая температура, у птиц начинается период размножения. Самцы в этот период заняты поиском пар, при этом они могут участвовать в поединках за право владеть самкой. Зачастую они устраивают «концерты» и самки выбирают для себя партнеров по вокальным данным.

Важный факт! Перепелиные бои, как и петушиные, пользуются большой популярностью в некоторых странах. В отличие от петушиных боев, перепелиные бои не настолько кровавые, так как у перепелов отсутствуют шпоры.

После появления на свет, самки начинают откладывать яйца после достижения одного года жизни, что достаточно поздно для птиц, которые развиваются сравнительно быстро. Зато самка может отложить до двух десятков яиц, что в три раза больше по сравнению с курами. Самка сама формирует и обустраивает гнездо, чтобы отложить яйца. Птицы гнездятся в таких местах, где достаточно пропитания, поэтому зачастую их гнезда соседствуют с сельхозугодьями.

Чтобы в гнезде птенцам было комфортно, самка для его обустройства использует еще и свой пух. Самцы в процессе высиживания яиц самкой не принимают никакого участия, поэтому самкам приходится иногда и голодать. В этот период самка наиболее уязвимая для природных врагов, как и ее потомство.

Появившееся на свет потомство достаточно крепкое и самостоятельное. Уже через полтора месяца они обладают всеми характеристиками взрослых птиц. После появления на свет птенцы самостоятельно ищут для себя пропитание и самостоятельно ускользают от хищников. Самки могут организовать что-то вроде детского сада, когда несколько самок опекает многочисленное потомство.

Перепелки, которые сидят на гнезде, высиживая яйца, могут обмануть хищника, притворившись раненой птицей. Так, небольшими перелетами, она уводит хищника от гнезда, а затем возвращается на прежнее место, а хищник остается ни с чем.

Естественные враги перепёлок

Перепелки входят в рацион питания многих хищников, таких как:

• Лиса. Лисы охотятся на перепелов темное время суток, когда птица не может ночью уйти от атаки, спрятавшись в густой траве. Лисы считаются основными природными врагами этих птиц, так как именно они оказывают влияние на их общую численность.
• Волк. Эти достаточно крупные хищники, обитающие в лесной зоне, хотя и охотятся на перепелок, но только во времена недостатка пропитания. Несмотря на желание перекусить перепелкой, волку не так просто поймать верткую птицу.
• Хорек, ласка, горностай и куница считаются прекрасными охотниками на перепелов, так как такие же быстрые и верткие. На самом деле, эти хищники больше разоряют гнезда перепелов и интересуются птенцами.
• Сокол и ястреб. Эти хищные пернатые предпочитают следовать за стаями перепелок, обеспечивая себя пропитанием на длительное время.
• Хомяк, суслик и другие грызуны больше разоряют гнезда перепелов, лакомясь их яйцами, так как не способны справиться с взрослыми птицами.

Несмотря на наличие такого количества природных врагов, перепела не особо страдают и их численность от этого не снижается. Основным врагом перепелок является человек, охота которого наносит существенный вред численности этих птиц. Из-за активного охотничьего промысла этот вид оказался на грани исчезновения.

Популяция и статус вида

Перепела – это пернатые, которые представляют интерес, как для спортивной охоты, так и для охоты ради мяса. Наиболее существенное влияние на численность перепелов оказала охота во времена СССР, особенно в промышленных масштабах. На просторах лесостепей эти пернатые исчезли практически полностью. В этот период было уничтожено два вида представителей семейства «фазановые». Благодаря тому, что вид характеризуется высокой плодовитостью, этим птицам удалось устоять под натиском человека.

Разведение перепелов в условиях неволи сыграло очень важную роль в сохранении численности подобных пернатых. В прошлом столетии японцы одомашнили японских перепелов, разводя их на птицефабриках. В результате того, что над птицами не проводились селекционные работы, удалось сохранить этот вид буквально в былом виде. Снижение численности этих птиц связано с очень важным антропогенным фактором – возделыванием сельхоз угодий.

Снижение численности связано:

• С уничтожением их природного ареала обитания. Самки в больших количествах погибали под колесами сельхоз машин, так как они не могли покинуть гнездо, выполняя свой материнский долг.
• Применение химии на полях для получения большого урожая, а также для защиты его от вредителей, приводило к массовой гибели перепелов.
• Массовое возделывание земель приводило к тому, что птицам приходилось искать более комфортные территории для своего обитания, а их становилось все меньше и меньше.

В настоящее время трудно назвать даже приближенно численность этих птиц, но доподлинно известно, что вид не находится на грани вымирания и его охрана не требуется. Благодаря тому факту, что в последнее время перепела активно разводятся на птицефермах, а также в домашних хозяйствах, их численность восстановилась буквально за полвека и неуклонно растет.

Перепелки – это птицы, обладающие вкусным мясом и ценными яйцами, диетического характера. Обитая в условиях природы эти птицы составляют очень важную цепочку в питании многих живых существ природы, а для человека – такая же важная цепочка, причем мясо и яйца можно производить в больших количествах, не нанося никакого ущерба их численности. Содержание такой птицы в домашних условиях не связано ни с какими трудностями, но это совсем не означает, что все просто. Как и в любом деле, необходимы знания и терпение, а также возможности по созданию условий содержания.

Птах перепел: опис, спосіб життя, поширення

Перепели вважаються одними з найпопулярніших птахів для домашнього розведення. Найбільш поширеними є англійська біла і чорна породи, а також маньчжурська золотиста, австралійська жовто-коричнева, смокінгову, фараон і близько 60 гібридів на їх основі. Більшість з них вирощують для отримання яєць, і лише перепела породи фараон призначені для виробництва м’яса.

Далі ми наведемо основні характеристики і докладний опис основних порід, призначених для розведення в присадибному господарстві.

• Яка порода перепелів сама несучостіОсобливості
• Основні характеристики
• продуктивність
• М’ясо-яєчні породи перепелівОсобливості
• Основні характеристики
• продуктивність
• Перепілка Фараон: опис породиособливості змісту
• годування
• Перепілка техаський: опис породиособливості догляду
• Характеристики
• продуктивність
• Японські перепели: опис видуособливості породи
• Основні характеристики
• продуктивність
• Перепілка маньчжурський: опис породиХарактеристики
• продуктивність

Походження виду і опис

Перепілка (або звичайний перепел) — птах, яка відноситься до сімейства Фазанові. Це сімейство включає вісім нині існуючих видів. Фазанові — різноманітне сімейство, в якому знаходяться птиці різного розміру, способу життя і ареалу проживання.

Об’єднує різних птахів наступні риси:

• полігамія;
• птахи не утворюють довгострокові пари, у самця, як правило, кілька самок;
• виражені вторинні статеві ознаки самців;
• їх забарвлення відрізняється від забарвлення самок, є більш яскравим;
• вирізка на задньому краю грудної кістки, коротка фаланга заднього пальця;
• шпори, округлені крила.

Птахи сімейства рідко літають, хоча вміють це робити. Через важкого, але витягнутого будови тіла і рухомий шиї вони швидко бігають і вважають за краще гніздитися сім’ями на землі, у високій траві або чагарниках. Через такого способу життя вони часто стають здобиччю великих і дрібних хижаків, а також стали об’єктом промислу людини. М’ясо Фазанові високо цінується на ринку дичини.

Цікавий факт: Деякі види Фазанові можуть схрещуватися один з одним.

Під час гніздування самці вступають в сутичку, щоб залишити потомство. Яйця відкладаються в гніздо — поглиблення в землі, утеплене сухими листям і травою. Деякі сім’ї утворюють невеликі зграї.

Перепілка маньчжурський: опис породи

Зовні маньчжурський перепел схожий на японського з тією лише різницею, що у нього не буре, а золотисте оперення (рисунок 11). Але основною перевагою породи вважається її універсальність.

Птахи мають досить високу яйценоскостью, але при цьому добре набирають вагу і підходять для розведення на м’ясо. Крім того, самок маньчжурського перепела можна схрещувати з самцями інших порід для поліпшення характеристик.

Характеристики

Основною характеристикою маньчжурських перепелів є універсальність. Вони приносять досить багато великих яєць, а самок вже через рік після початку несучості можна відправляти на забій.

Малюнок 11. Особливості маньчжурських перепелів

Крім того, птиці невибагливі до умов утримання, добре переносять зміну клімату та невибагливі до кормів.

Зовнішній вигляд і особливості

Перепілка — маленька птах, приблизно 16-22 см. В довжину. Вага самки близько 91 грама, вага самця — 130 грам. Оперення птиці сіре, з невеликими білими вкрапленнями — такий колір дозволяє їй краще маскуватися в сухій траві. Голова, спина, хвіст мають рудуваті, палеві смужки, а над очима є довгі білі дуги. Тіло перепілки максимально компактне, щоб вона могла краще маскуватися і швидко бігати. Краплеподібна обтічна форма тіла, короткий хвіст і загострені крила дозволяють їй набирати прискорення під час бігу. Пір’я не пристосовані до вологого клімату, але забезпечують терморегуляцію, охолоджують тіло в спеку.

Відео: Перепьолка

У перепілок короткі крила, які повністю закривають їх корпус, маленька голова і довга тонка шия. Масивні лапи дозволяють їм швидко бігати, долати перешкоди і розкопувати землю в пошуках насіння або для будівництва гнізда. Незважаючи на кігті на лапах, перепілки не вміють оборонятися від хижаків. Відмінні ознаки самців і самок з’являються вже до третього тижня життя після появи пташеня. Самці ростуть швидше, укрупнюються і набирають вагу.

Цікавий факт: На відміну від інших видів сімейства Фазанові, ні самці, ні самки перепелів не мають шпор.

Самці відрізняються від самок: у них рудувата грудка (в той час як у самок вона біла), жовті підпалини над очима і у дзьоба. Самі вони крупніше в розмірах, але як і раніше вважають за краще уникнення хижака, ніж бій. Кігті самців довші і міцні, оскільки вони потрібні їм для сутичок один з одним під час шлюбного періоду.

М’ясні породи перепелів і їх характеристики

Для розведення перепелів на м’ясо використовується тільки дві породи — фараон і техаський білий (малюнок 1). Птахів вивели методом селекційної роботи. Опис перепела фараон в першу чергу стосується їх ваги. Вага дорослої особини досягає 300 грамів, що дуже багато для таких птахів.

При цьому фараони відрізняються низькою яйценоскостью: самки приносять не більше 200 яєць на рік. При цьому велику вагу тушок робить розведення перепелів даного виду досить вигідним.

Завести перепелів м’ясної породи: з чого почати

Для розведення на м’ясо слід, в першу чергу вивчити відповідні види перепелів і їх характеристики. Оскільки птахів даного напрямку існує всього два види, вибір буде нескладним.

Також необхідно подбати про приміщення для утримання. Птахи м’ясного напряму продуктивності невеликі, а для їх утримання обладнають клітини. Подібне зміст істотно полегшує догляд за поголів’ям, а птахи швидше набирають вагу.

Малюнок 1. М’ясні перепела: 1 — фараон, 2 — білий техаський

Але ключове увагу доведеться приділити годівлі. Для м’ясних перепелів передбачений спеціальний раціон, який спрямований на швидкий набір живої ваги. В першу чергу, в раціон включають вітамінні комплекси і мінеральні підгодівлі, а також свіжу зелень.

Особливості

Так як до м’ясних порід перепелів відносять фараонів і техаських білих птахів, зупинимося докладніше на їх фізичні особливості і характеристиках.

Основні відмінності м’ясних перепелів від інших видів такі :

• Порівняно велику вагу тушки. Дорослі особини фараонів можуть досягати 300 грамів, а техаських білих — 400 грамів.
• Швидкий набір ваги, який практично не залежить від умов утримання.
• Вимогливість до кормів: м’ясні перепела повинні харчуватися повноцінно і збалансовано для набору маси і стійкості до хвороб.

В іншому, м’ясні перепели не відрізняються від інших видів. Однак варто відзначити їх порівняно низьку несучість, яка тягне за собою складності у виведенні молодняка.

продуктивність

За окрасу фараони збігаються з японської породою, але відносяться до птахів м’ясної продуктивності, хоча і несучість у самок досить висока. Саме фараони використовуються для виробництва бройлерів.

Де живе перепілка?

Фото: Перепелиця в України

Це дуже поширена птах, яка стала популярна в якості промислової в багатьох країнах світу.

• Європі;
• Північній Африці;
• Західній Азії;
• Мадагаскар (там птиці часто затримуються на весь рік без перельотів через малу кількість природних ворогів);
• на сході Байкалу і по всій середній смузі України.

Звичайний перепел, який поширений в України, ділиться на два види: європейський і японський. Японські птиці одомашнені в Японії і тепер розлучаються на птахофабриках для м’яса і яєць, тому їх чисельність в дикій природі була скорочена. Європейський перепел зустрічається найчастіше. Через кочового способу життя птах перелітає великі відстані заради гніздування. Гнізда розташовуються аж до Близького Ірану і Туркменістану, куди вона прилітає на початку квітня. На північ — в середню смугу України -стаі перепілок летять на початку травня з уже підросли пташенятами.

Цікавий факт: В України вважають за краще полювати на перепелів саме під час їх відльоту в теплі краї на зимовище — безліч птахів піднімається в повітря і по ним легко потрапити. Для такого полювання використовуються навчені собаки, які приносять підстрілену птицю мисливцеві.

Птах за краще селитися в степах і полях, ніж в лісі. Це обумовлено її схильністю до наземного способу життя, до того ж, вони будують гнізда в землі. Перепели люблять посушливий клімат, не переносять занадто низькі температури.

М’ясо-яєчні породи перепелів

Віргінські перепела також досить використовуються часто для кліткового утримання. Птахи виростають середніми, у них короткий дзьоб з загнутим кінчиком, на ногах довгі кігті, але немає шпор.

Віргінські перепела досить поширені в зоопарках і присадибних господарствах, так як вони швидко розмножуються, не вимагають особливих умов утримання і дуже продуктивні.

Відмінною особливістю вважається незвичайний зовнішній вигляд (рисунок 6):

• Від шиї до чола йде біла і чорна смуга;
• У верхній частині шиї розташовані чорне пір’я, які утворюють свого роду ободок;
• Задня частина шиї покрита білим пір’ям;
• Верх тулуба червоно-коричневий, а в нижній його частині є світлі смуги.

Малюнок 6. Зовнішні особливості Віргінських перепелів
У природних умовах селяться на сільськогосподарських землях, в заростях кущів, на луках і в рідкісних лісах. Як і багато інших перепела, віргінські живуть парами.

Будівництвом гнізда займається самка, яка і підшукує відповідне місце на землі під високим пучком трави. Одна кладка містить від 8 до 14 яєць, а період насиджування триває до 24 днів.

Примітка: Пташенята віргінських перепелів, як і інших видів, дуже швидко ростуть і досягають статевої зрілості. Однак, самець, самка і пташенята залишаються разом до наступної весни.

Методом штучної селекції було отримано безліч гібридів з найрізноманітнішою забарвленням. Вони відмінно підходять для розведення в клітинах в якості декоративних птахів, а також для отримання м’яса і яєць.

Вимоги до змісту включають :

• У клітинах необхідно розміщувати ящик із сумішшю золи і піску;
• З одного боку у своєму розпорядженні невеликий ящик з підстилкою для кладки яєць (одна самка в сезон здатна знести від 40 до 60 яєць);
• Після знесення все яйця збираються і закладаються в інкубатор;
• Якщо птахи утримуються у вольєрі з умовами, наближеними до природних, самка може сама висиджувати яйця. Але в цьому випадку в період насиджування її слід ізолювати від самця, так як він буде заважати насиджування.

Після вилуплення перепелят починають годувати сумішшю з висівок і вареного яєчного жовтка. Також можна згодовувати терту моркву і свіжу зелень. Через кілька днів можна давати комбікорм і просто. Після досягнення двотижневого віку пташенят починають годувати зерновою сумішшю.

Особливості

Ще однією популярною породою вважаються каліфорнійські перепела. Ці птахи відомі своїми чубчиками. Зовнішньою особливістю також є короткий і трохи загнутий дзьоб, а також кремезне тулуб.

Забарвлення каліфорнійського перепела на лобі біло-жовтий, а до потилиці йде біла смуга. Решта оперення чорно-коричневе. Варто відзначити, що оперення самок більш непоказне, ніж у самців (малюнок 7).

Малюнок 7. Зовнішні особливості каліфорнійських перепелів

Каліфорнійських перепелів можна розводити в вольєрах і клітках, а виведений молодняк після досягнення статевої зрілості збивається в зграї. На ніч вони всідаються на жердини, які необхідно облаштувати в вольєрі або клітці.

Каліфорнійські перепела мають і деякими особливостями розведення :

• Пари потрібно утримувати окремо, а після виведення молодняка птахів знову можна об’єднувати в зграї;
• Самки мають гарну яйценоскостью, але у них слабо розвинений інстинкт насиджування, тому яйця краще поміщати в інкубатор;
• Важливо, що навіть при штучному розведенні в одній кладці може бути багато незапліднених яєць або слабких пташенят.

Вони дуже чутливі до тепла, тому приміщення для їх утримання має опалюватися. В іншому догляд і утримання цієї породи збігається з іншими.

Основні характеристики

М’ясо яєчні перепела і їх характеристики повністю відповідають вимогам птахівників до розведення цих птахів. Вони мають досить великою вагою (200-250 грамів) і підходять для забою на м’ясо. У той же час, такі перепела відрізняються інтенсивної яйцекладки, а продукцію можна відправляти на продаж або використовувати для виведення пташенят.

Як і інші види, м’ясо-яєчні перепела споживають мало корму, і їх можна утримувати в клітках без вільного вигулу.

продуктивність

Найпродуктивнішою м’ясо-яєчної породою вважаються естонські перепела (кайтаверс). Це м’ясо-яєчний гібрид, виведений на основі японської породи. Жива маса і несучість зберігається на рівні, характерному для більшості видів, але відмітною особливістю естонських перепелів є висока виводимість молодняка.

Повну інформацію про існуючі породах перепелів, особливості їх життєдіяльності, утримання та годівлі ви дізнаєтеся з відео.

Чим харчується перепілка?

Перепели — всеїдні птахи, які значну частину життя проводять в суворих умовах середньої смуги України. Тому їх раціон збалансований — це насіння, злаки, зелена трава (лобода, мокриця, люцерна, кульбаба, дикий лук), коріння і комахи. У дикій природі пташенята цих птахів їдять максимально білкову їжу: личинок жуків, дощових черв’яків і інших «м’яких» комах.

З віком птах переходить на більш рослинне харчування — це пов’язано з тим, що організм перестає рости і потребуватиме великій кількості білків. У той час як пташенятам важливо швидко вирости і почати літати, щоб за місяць приготуватися до тривалого перельоту між країнами і континентами. Пташенята, які їдять недостатньо багато білкової їжі, просто загинуть під час перельоту або дістануться хижакам.

Оскільки перепела широко використовуються в якості домашніх птахів, їх раціон трохи відрізняється від звичного «дикого». Пташенятам як білка і кальцію дають сир, змішаний з білком яйця, вареного круто. Іноді туди додають кукурудзяної муки, щоб маса не злипалися.

Дорослих птахів годують готовими кормами для перепелів — курячі корму не підходять їм. Туди входять всілякі вітаміни і висівки, щоб птахи товстіли і несли яйця. Замість кормів можна змішувати зерна кукурудзи і проса, іноді додаючи туди варені яйця і сир.

Цікавий факт: Завдяки всеїдності птиці можуть перетравлювати варене куряче м’ясо, тому їм можна замінити черв’яків і жучків з «дикого» раціону перепілок.

Птахів також годують звичними їм травами, в тому числі дають негострий домашній зелена цибуля — це зміцнює ослаблений імунітет домашніх птахів. У зимовий період, який їм незвичний, переважно давати подрібнену висушену траву, яку домішують до звичайного корму.

Також перепілки в дикій природі і в домашніх умовах, вони будуть їсти:

• рибні кістки або рибну муку;
• насіння соняшнику, цільні злакові. Їх птахи знаходять на сільськогосподарських полях;
• горох, товчену шкаралупу;
• сіль.
• подрібнені черепашки або цілі истончен раковини в якості кальцієвої добавки.

Тепер Ви знаєте чим годувати перепілку. Давайте ж подивимося, як живе птах в дикій природі.

Рекомендації по розведенню перепелів

Для того щоб птахи приносили хороший «урожай» свого господаря, необхідно строго дотримувати основні правила утримання і догляду:

1. Приміщення, в якому будуть міститися птиці, не повинно бути занадто холодним або занадто спекотним. Оптимальна температура становить 18-20 градусів для перепелят. У ньому не повинно бути протягів, але в той же час воно має добре провітрюватися.
2. У приміщенні не повинно бути занадто яскравого освітлення. Яскраве світло може викликати стрес, в результаті чого птиці почнуть клювати один одного.
3. У приміщенні з перепелами не повинні міститися інші тварини або птиці. Сусідство з іншими особинами може негативно позначитися на несучості.
4. Висота клітини не повинна бути більше 20-25 см.
5. Клітини з несучками повинні бути обладнані яйцесборніком.
6. У клітинах повинні бути поїлки і годівниці.

Для годування птахів зазвичай використовують подрібнену пшеницю . У раціон також повинні входити: крейда, шрот (з сої або соняшнику), борошно з риби, вітамінно-мінеральні добавки. Для того щоб перепела виростали здоровими, в їх клітинах завжди має перебувати велика кількість води.

Фахівці рекомендують раз в тиждень розміщувати в клітинах невеликі ємності з піском. У них птиці зможуть почистити свої пір’ячко. Крім того, такі пісочні ванни позитивно позначаться на їх настрої.

Молодих перепелів необхідно утримувати в окремих клітках. Розміри клітини для пташенят значно більше, ніж для дорослих. Це потрібно для того, щоб розмістити в них лампи для обігріву та освітлення. Для того щоб пташенята не загинули від голоду, перші 21 день їхнього життя висвітлення в клітинах потрібно залишати включеним цілодобово. Так вони завжди зможуть знайти корм.

Особливості характеру та способу життя

Фото: Самець і самка перепілки

Перепілки — миролюбні птиці, які не мають засобів захисту крім маскування. У весняний період часу вони йдуть на сільськогосподарські поля, в яких харчуються зерновими культурами і викопують овочі. На такому харчуванні птиці швидко товстіють, через що частіше гинуть в перельотах. Птахи готуються до перельоту, коли температура повітря починає опускатися нижче нуля градусів. До цього часу пташенята вже зміцніли і навчилися літати, тому перепела збиваються у великі косяки. Але в регіонах, де переважає плюсова температура, перепела можуть осідати на цілі роки, хоча інстинктивно вони схильні до перельотів.

Перельоти птахів можуть становити кілька тижнів — в ході таких «марафонів» виживають тільки найміцніші птиці. Наприклад, зі Східного Скандинавії деякі види перепелів летять до Індії на зимовище, що займає у них три з половиною тижні. До кінця теплого сезону перепела збиваються в невеликі зграї (іноді це цілі сім’ї з пташенятами і полігамними батьками) — так вони зігріваються ночами. З південних районів України вони відлітають у вересні і ближче до жовтня.

Через слабких крил і не має в своєму розпорядженні до польоту конституції тіла, вони роблять часті зупинки (на відміну від тих же ластівок або стрижів). Через це птахи стають схильні до небезпеки з боку хижаків і мисливців — до кінця перельоту гине близько 30 відсотків птахів. Чіпкі лапи птахів особливо необхідні їм при пошуку насіння і комах в твердому грунті середньої смуги України. Але вони не терплять забруднення оперення, тому в щоденні «звички» птахів входить чистка пір’я та очищення від зайвого сварка свого гнізда. Таким же чином, вичищаючи пір’я, вони позбавляються він нашкірних паразитів.

У кожної самки є своє гніздо — його немає тільки у самців, так як вони переважно зайняті чергуванням, вишукуючи можливу небезпеку. Гніздо являє собою невелику ямку в грунті, яку птиці викопують масивними кігтистими лапами. Ямка викладається сухою травою і гілками.

Перепілка техаський: опис породи

Техаського білого перепела також називають американським альбіносом. У нього біле оперення і лише на голові та спині можуть бути невеликі вкраплення чорного кольору (малюнок 9).

Основна цінність даної породи в тому, що вона використовується для отримання якісного дієтичного м’яса. При порівняно низькому споживанні кормів птиці швидко набирають вагу і не вимагають особливих умов утримання.

особливості догляду

Невибагливість техаського перепела зробила його одним з найпопулярніших серед птахівників. Для утримання використовуються стандартні клітини, а для годування можна використовувати практично будь-які корми, які є в господарстві.

Малюнок 9. М’ясна продуктивність техаських перепелів

Незважаючи на поміркованість і невибагливість до кормів, техаська порода характеризується швидким набором ваги. Дорослі самки можуть досягати маси 400 грамів, самці трохи менше.

Характеристики

Відмінною характеристикою є не тільки велику вагу і незвичайний білий окрас, але і колір шкіри. У більшості перепелів оперення темне, тому і шкіра має характерний відтінків.

Білі техаські перепела особливі тим, що у них світла шкіра, яка істотно підвищує товарний вигляд і вартість тушок.

продуктивність

Як і інша м’ясна порода, Фараони, білі техаські перепела при порівняно великій вазі відрізняються низькою яйценоскостью. Однак це не зменшує цінність породи, так як яєць, отриманих від декількох самок, досить і для вживання в їжу, і для виведення молодняка.

Соціальна структура і розмноження

Птахи гніздяться зграями по 15-20 особин. Така кількість дозволяє їм з більшою ймовірністю уникнути зіткнення з хижаками і вижити під час настання різких холодів. В основному складають зграю самки і кілька самців, які запліднюють кілька перепілок. У травні або червні, коли перепела відчувають дедалі більше тепло, починається їх сезон розмноження. Самці шукають партнерок і влаштовують сутички, які можуть виражатися як в миролюбному співі (кращий «співак» отримає право на спаровування), так і в боях, які бувають жорстокими.

Цікавий факт: Перепелині бої, поряд з півнячими, користуються популярністю у людей, але не відрізняються такою кровавістю через відсутність у перепелів шпор на лапах.

Статева зрілість самки настає у віці одного року — це досить пізно для швидкозростаючих птахів, але пізній вік компенсується кількістю пташенят, яких може призвести одна перепілка. Самка викопує гніздо і облаштовує його для майбутнього потомства. Місце гніздування зграї залежить від того, наскільки родюча земля — ​​часто вони розташовуються у сільськогосподарських полів.

Для облаштування гнізда перепілка використовує не тільки гілки і траву, а й власний пух. За один раз птах може відкласти до 20 яєць, що дуже багато в порівнянні з курми (в три рази більше). Самець не бере ніякої участі в догляді за самкою, але вона не покидає гніздо протягом двох тижнів навіть в разі сильного голоду і спраги. В період висиджування самки найбільш уразливі для хижаків.

Пташенята вилуплюються самостійними і міцними, вже у віці півтора місяців вони стають повноцінними майже дорослими птахами. Вони з першого дня самостійно шукають їжу, здатні вислизнути від хижака. Матері часто утворюють своєрідні «ясла», в яких група перепілок доглядає за численним виводком.

Розвинений материнський інстинкт дав матерям-перепілки одну цікаву особливість, яка спостерігається у багатьох осілих птахів (наприклад, фазанів і куріпок). Якщо поблизу з’являється дрібний хижак як, наприклад, ласка або лисиця, перепілка все-таки залишає гніздо, але робить вигляд, що у неї поранено крило. Короткими перельотами вона веде хижака вдалину від гнізда, потім високо злітає і повертається на кладку — звір залишається ні з чим і втрачає слід видобутку.

Життя перепелів в природі

Ці птахи є частково перелітними. У країнах з м’яким кліматом вони залишаються круглий рік, в регіонах же з суворими зимами вони мігрують в більш теплі місця. Зазвичай шлюбний сезон у перепелів починається в травні — червні. Потрапляючи на місця гніздування, птахи починають робити все можливе, щоб залучити партнера. Протягом всього року перепела ведуть потайний спосіб життя, але навесні все змінюється. Самці приступають до залицяння. Вони починають голосно кричати, висловлюючи свою готовність боротися за партнерок. Як правило, подібна демонстрація сили закінчується її застосуванням. В цьому випадку 2 самця починають битися, поки 1 з них не відступає. Переміг самець вибуває з подальших шлюбних ігрищ і злучається всього з 1 партнеркою. У вирощуванні пташенят він не бере.

У країнах з м’яким кліматом вони залишаються круглий рік, в регіонах же з суворими зимами вони мігрують в більш теплі місця

Запліднена самка відразу ж приступає до облаштування гнізда прямо на землі. Спочатку вона викопує невелике заглиблення у вигляді чаші. Далі самка ретельно вистилає його травою. Таким чином, формується акуратне маленьке гніздо. Зазвичай самки вибирають місця в густій ​​рослинності, де вони з виводком будуть менш помітними для хижаків. Зазвичай птах перепел відкладає 9-10 яєць, але іноді їх виявляється до 20 шт. Шкаралупа у них буро-крапчаста, що робить їх практично непомітними на землі.

Природні вороги перепілок

Фото: Перепьолка в природі

Перепілки є їжею для багатьох хижаків лісу і лісостепу.

• лисиці. Вони атакують перепілок ночами, коли ті не здатні йти від атаки в густу траву. Лисиці — один з найголовніших ворогів перепілок, оскільки саме вони переважно підтримують популяцію цих птахів в нормі;
• вовки. Ці великі хижаки вкрай рідко покидають лісову зону, але в голодні періоди здатні вистежувати перепілок. Хоча через своїх великих розмірів і неповороткість вовки рідко можуть зловити вертку птицю;
• тхори, ласки, горностаї, куниці. Спритні хижаки — кращі мисливці на цих птахів, оскільки вони рухаються так само швидко, як перепілки. Але найбільше їх цікавлять пташенята;
• соколи і яструби. Вони вважають за краще слідувати за зграями птахів під час сезонної міграції, таким чином забезпечуючи себе їжею на тривалий проміжок часу;
• хом’яки, ховрахи, інші гризуни. Самі перепілки на цікавлять їх, але вони не проти поласувати яйцями, тому іноді розоряють гнізда, якщо можуть дістатися до висиджує яєць.

Природні вороги не загрожують чисельності перепілок, чого не можна сказати про мисливський промисел, оскільки через нього вид звичайного перепела міг зникнути.

Дикий перепел звичайний

Перепелиця звичайна заселяє величезні простори. Вона мешкає в Європі, в Азії аж до озера Байкал, Західній Африці. Віддає перевагу селитися ця пташка на полях і відкритих просторах, де є висока трава і чагарники. Перепелиці майже не літають, ведуть наземний спосіб життя. Але з північних регіонів на зиму цей вид відлітає на південь. Коли почало розвиватися сільське господарство, перепілки переселилися ближче до людини і його посівам.

Зовнішність перепілки нічим особливим не примітна. Це маленька дика пташка з маскувальним оперенням, яка дуже швидко бігає, ховаючись від ворогів. Ось короткий опис звичайного перепела і його біологічні особливості:

• Довжина тільця — 16-20 см.
• Маса птиці — 80-145 м
• Розмах крилець — 32-35 см.
• Тельці компактне, поставлено під невеликим кутом до поверхні землі.
• Головка маленька, без гребінця.
• Дзьобик міцний, трошки подовжений.
• Пір’я перепілки відтінку охри.
• Малюнок у вигляді темних коричневих поперечних смуг і цяток покриває ззаду головку, шийку, спинку, покривні пера хвостика.
• Самець має руді щічки і підборіддя, чорне шийку.
• Самка має горло і щоки кольору світлої охри, іноді майже білі, чорно-біленькі цятки (пестрини) присутні на зобі і з боків корпусу.
• У самця красивий голос, він видає оригінальний низький звук.

Детальніше розглянути зовнішність птахів можна на фото і відео. Чисельність диких перепелів постійно скорочується. Основна причина зараз вже не ловля і полювання, так як вид знаходиться під охороною. Поля і степи, де звикли жити перепілки, інтенсивно освоюються з використанням важкої техніки, зростає площа освоюваних людиною земель. Посіви обробляються мінеральними добривами, гербіцидами і пестицидами. Птахи гинуть від отруєнь поранень, потрапляючи під машини і з багатьох інших причин.

Утримання в неволі

мимовільні особливості

Звичайні дикі перепела прекрасно уживаються в неволі. Єдино, що до 5-6 років їх ніхто не тримає. Після 1-2 років життя перепілки приносять меншу кількість яєць, а самці гірше їх запліднюють.

Нестися перепілка починає через 1,5 місяці після появи на світло. У рік від однієї несучки одержують до 300 яєць. Вони цінуються за збагачений вітамінами і мікроелементами поживний склад.

Розводити звичайних перепелів в домашніх умовах почали ще в стародавньому Китаї. Слідом тенденція перейшла в Японію, де і з’ясували користь перепелиних яєць і м’яса.

Крім їстівних властивостей яєць та м’яса птиці перепілки, її гній використовується як багате нітратами добриво. Деякі внутрішні органи і кісткові клітки звичайних перепелів знайшли використання, як компонент лікарських засобів азіатської медицини.

Харчуються звичайні перепела тим, що їдять в природі.

Оптимальні температурні умови

Як теплолюбна птах перепел любить температуру від 18 до 25 градусів. При більш низьких показниках він може загинути, високих — почне втрачати оперення.

Від комфортної температури залежить кількість видаваних яєць і вага звичайного перепела.

Обов’язково потрібно забезпечити вентиляцію приміщення, де живуть дикі перепела. Це допоможе позбуватися від аміаку, який виділяє перепелячий послід.

клітка

Щоб птах не летіла по пташника в різних напрямках, її закривають в клітинах. Житло для звичайних перепелів можна придбати в готовому вигляді або сконструювати самостійно. Останній варіант розглянуто в статті «Будуємо клітку для перепелів своїми руками».

Будь-який вид клітини повинен відповідати вимогам:

• висота — не менше 20 сантиметрів;
• верх рекомендується покрити м’якою тканиною — вона вбереже полохливих перепелів від травм, які вони здатні отримати при стрибках під час небезпеки;
• пол клітини робиться з невеликим нахилом на один кут, куди в результаті відкочуються яйця.

Розмір клітини залежить від кількості птиці. Розраховується за принципом: на кожні 10 перепелів — 0,2 квадратних метра. Для звичайних перепелів, вирощуваних на м’ясо, клітку роблять трохи більшим розміром.

освітлення

Активність звичайних перепелів пов’язана з довжиною світлового дня. Для них необхідно організувати режим світла і темряви.

В добу дикі перепела сплять близько 4 годин. Але робити нічний режим на цей термін недоцільно, так як птахи прокинуться голодними і з’їдять корму більше норми. Це може привести до зупинки роботи зоба. Нічний цикл краще розбити на частини по 2 години з таким же перервою між ними.

Висвітлювати звичайних перепелів сильними потоками світла необхідності немає. Для клітини площею 40 на 100 сантиметрів вистачить однієї лампочки в 40 Вт.

Leave a Comment Отменить ответ

Для отправки комментария вам необходимо авторизоваться.

Звичайний перепел: відмінності, чим харчується і де живе в природі, полювання на диких птахів

Дикий перепел відноситься до роду фазанових. Його вага зазвичай не перевищує 150 р. Довжина тіла птаха дорівнює 20 см. Це найменший родич курки. Пір’я у нього пофарбовані в колір охри. Верхня частина крил та голови, а також спина і область над хвостом рясніють плямами різних відтінків, темних і світлих. Але природа задумала таку особливість у перепелів неспроста. Це відмінний камуфляж, що дозволяє сховатися від хижаків.

• 1 Інші особливості птиці
• 2 Галерея: звичайний перепел (25 фото)
• 3 Вдачу і спосіб життя
• 4 Особливості харчування
• 5 Розмноження та тривалість життя
• 6 Варіанти полювання на перепелів
• 7 Куріпка та перепілка: відмінності

Інші особливості птиці

Якщо перепел зачаїтися на поверхні землі, його не вдасться запримітити. Черевна частина тіла світлого відтінку. Забарвлення шиї у самців темний, а у самок білуватий. Перепілки також іноді мають плями на грудях.

Птахів зараховують до ряду куроподібних. Вони практично нічим не відрізняються від інших представників цієї групи пернатих. Виділяються вони хіба що за рахунок розмірів і кольору оперення. В цілому налічують 9 різновидів диких перепелів.

Звичайний перепел вважається найпоширенішим представником цієї групи. Він мешкає на території Євразії, Південній та Північній частині Африки. Виявлений він і на острові Мадагаскар.

За часів існування СРСР у південній частині країни організовували спортивну та промислову полювання на цих пташок. Це призвело до зниження популяції перепелів, особливо в зоні лісостепу. Була скорочена площа луків, що також позначилося на їх чисельності. Справа в тому, що саме на цих зонах, виділених під сіножаті і пасовища, пернаті воліли розмножуватися. Велика кількість прибиральної техніки в зазначених областях теж призвело до загибелі чималої кількості представників сімейства. Справа в тому, що на луках часто сіяли пшеницю, в заростях якої любили влаштовувати свої гнізда перепілки.

Одомашнені види перепелів майже нічим не відрізняються зовні від диких різновидів. Вони хіба що більш вгодовані.

Галерея: звичайний перепел (25 фото)

Характер і спосіб життя

Мешкають в теплих країнах перепела зазвичай не залишають насиджених місць. Тільки ті різновиди, які живуть в холодних краях, відлітають щорічно на південь. У птиці немає здатності до тривалого польоту. Навіть у разі виявлення хижаками вона воліє рятуватися втечею. Кинувшись в небо, пернате не піднімається занадто високо. Під час польоту часто махає крилами. Більшу частину життя перепел проводить на Землі. Оселяється він в густому трав’яному покриві. Цей факт наклав відбиток на повадки птаха та її зовнішні особливості.

Трава виступає відмінним захистом від потенційних ворогів. Ось чому перепілки не люблять покидати своє житло навіть на короткий час. Ви ніколи не побачите цих птахів, що оселилися на деревах. Максимальний набір ваги у них зазвичай йде до осені. В цей період вони воліють збиратися до місць, звідки почнуть свій шлях у вирій. Перелітні птахи вирушають зимувати в Південну Азію і країни Африки.

Був час, коли перепела представляли собою цінних співочих птахів. Але гарний спів виходить тільки у самців. Не можна назвати приємними мелодії, що видаються самками. Колись спів перепілок користувалося великим успіхом у Курській губернії.

Спроба одомашнення перепелів вперше була зафіксована в середньовічній Японії. Тут їх цінували за смачні м’ясо і яйця. Розводили їх в декоративних цілях. В СРСР перепілки потрапили в шістдесяті роки XX століття. Птах моментально стала користуватися успіхом, а тому її часто можна було бачити на території присадибних господарств.

У порівнянні з дикими родичами, домашні птахи цього типу майже повністю втратили здатність літати. Слабо виражена в них і тяга до зимових перельотів.

Нерідко розводять перепелів у сільському господарстві з метою одержання яєць. Ці пернаті відрізняються лагідним характером і не особливо вибагливі. Для утримання перепілки не вимагається створити якихось особливих умов. Вони майже не хворіють і добре себе почувають навіть у невеликій за розміром клітці.

Перепелині яйця високо цінуються за підвищений вміст вітамінів і безліч корисних властивостей. Зберігаються вони досить довго.

У перепелів висока температура тіла. З цієї причини хворіють вони відносно рідко, порівняно з іншими птахами. Міцному здоров’ю і сприяє хороший обмін речовин. Вакцинація їм не потрібно. Купити перепелів можна через інтернет і на спеціальних птахівницьких фермах. Максимальну вигоду можна отримати при їх розведенні для отримання яєць.

М’ясо перепели дуже корисно для здоров’я. Почати розведення цієї птиці можна з купівлі спеціальних клітин і ящиків для утримання молодняка. Вартість одного примірника залежить від віку. Пташенята коштують приблизно по 50 руб. за шт, тоді як за дорослих особин доведеться викласти від 150 руб.

Один час у Середній Азії цих птахів розводили для організації видовищних боїв. Проводилися вони за стандартною схемою. Учасники робили ставки на окремих особин. Бійцівських перепелів господарі тримали зазвичай за пазухою і цінували їх за принесений дохід.

Особливості харчування

Щоб відшукати собі їжу, птах перепілка загрібає лапами землю і розкидає в сторони. Намагаючись відповісти на питання, чим харчується перепел, варто вказати, що велика частина корму складається з тваринної їжі. Пернаті воліють є гусениць і різних комах, черв’яків, дрібних безхребетних. По мірі дорослішання вони все більше переходять на рослинний корм, що складається з:

Ця особливість має бути врахована тими людьми, які мають намір розводити перепелів. У ранньому віці птахам завжди дають більше тваринної їжі. Кількість рослинних компонентів поступово збільшують.

Пташенята швидко ростуть і розвиваються. З цієї причини, крім стандартних компонентів, їх корм повинен включати протеїни, вітаміни та інші корисні сполуки. Не варто вдаватися до застосування екзотичних видів їжі. Цілком вистачить комбікорму, якщо він підібраний правильно. Заміною йому можуть послужити:

• подрібнене зерно;
• соняшник;
• м’ясна і рибна мука;
• варені овочі;
• соя.

Розмноження та тривалість життя

Птицю необхідно захищати. Це дозволить збільшити чисельність поголів’я. Молодняк розводиться в умовах спеціалізованих господарств. Любителі тримають часто не тільки домашні види перепелів, але і диких представників.

Перепел зазвичай прилітає до місць гніздування пізньої весни. У північних районах це відбувається іноді навіть на початку літа. Птахи не утворюють постійну пару. З цієї причини самець може вибирати будь-яку партнерку на період спарювання. Потенційні наречені часто влаштовують жорстокі бої за увагу вподобаної самки. Вона, в свою чергу, може віддати перевагу декільком партнерам. У період розмноження і перепілка, перепел влаштовують вражаючі сцени з виконанням пісень, що нагадують по більшій частині крики.

Птахи влаштовують гнізда безпосередньо в грунті, викопуючи для цього неглибокі ями. На дні вони викладають суху траву і пір’я. Зазвичай перепілка відкладає до 20 яєць. Вони відрізняються буруватим відтінком з темними плямами. Самці не беруть ніякої участі в турботі про майбутніх пташенят, тоді як мати не залишає гніздо на протязі 15 днів. Саме тому майбутні матері старанно набирають вагу перед виживанням. Це дозволяє їм запастися поживними речовинами на вказаний період, так як вони практично не покидають гнізда.

Пташенята пробивають шкаралупу, будучи покритими густим рудим пухом. На спині, голові, крилах і з боків присутні смужки. З перших днів вони демонструють високу рухливість. Як тільки вони обсыхают, пернаті залишають гніздо. Вони ростуть неймовірно швидко. Буквально через 5 тижнів пташенята перетворюються на дорослих особин.

Мати весь цей час їх оточує турботою. У разі небезпеки вона закриває їх крилами. Про наявність генетичної близькості з курми говорить той факт, що після штучного змішування зазначених видів можлива поява життєздатних птахів. Несучок, перепелів зазвичай тримають не більше півтора років. Після першого року вони несуть яйця недостатньо добре. Живуть перепілки недовго. Якщо вони доживають до 5 років, це вважається глибокою старістю.

Варіанти полювання на перепелів

Перший варіант передбачає полювання в тих зонах, де птахи влаштовують гнізда. У такому випадку використовуються мисливські собаки, які, орієнтуючись на запах, вишукують замаскованих птахів. Варто переляканим перепілкам злетіти в повітря, як вони тут же стають мішенню для мисливця. Якщо захід проводиться в місцях, де цих пернатих водиться багато, то є шанс виявити до декількох десятків птахів.

Наступний варіант передбачає відстріл на узбережжі перед відльотом диких перепілок у теплі краї. Робота на обмеженій ділянці значно полегшує процес, оскільки тут зосереджена велика кількість птахів. Потрапити по них з рушниці досить просто. При цьому треба мати добре навчену мисливську собаку. Для цієї мети краще всього підходить спанієль. Пес буде вишукувати дичину, а потім приносити впала птицю господареві. У ряді випадків мисливці демонструють безладний обстріл перепелів, що є неправильним. Це обумовлено наявністю великої кількості дичини.

Куріпка та перепілка: відмінності

Перепел багато в чому схожий на куріпку. Обидві ці птахи шукають корм на землі і обожнюють купатися в пилу. Гнізда вони облаштовують за аналогічним принципом. Куріпка виділяється своїми розмірами. Тіло у неї більш яскраве:

• на грудях присутній попелясто-сірий пух з коричневим відливом;
• на черевці можна запримітити тьмаве пляма.

Побачити птаха в момент, коли вона зачаїлася в гнізді, майже неможливо. Пташенята куріпки вилуплюються, будучи самостійними. За зовнішнім виглядом вони нагадують курчат. Довго вони з батьками не знаходяться, практично відразу покидають «отчий дім».

Якщо взимку перепілки відлітають на південь, то куріпки залишаються. Як тільки випадає перший сніг, ці пернаті селяться поблизу від людини. Вони збирають корм на проїжджих дорогах. Іноді їх можна помітити навіть на пташиному дворі і близько корівників.