Коли в дитини істерика: які 4 популярні фрази лише погіршать ситуацію

З досвідом батьки розуміють, що коли в дитини істерика, правильно її заспокоїти – це справжнє мистецтво. У кожного тут є свої прийоми та секрети, але є 4 універсальні фрази, які точно не допоможуть впоратися з вибухом дитячих емоцій.

Чому діти вередують

Найчастіше істерики починаються у дітей у віці 18 місяців. Періодичність істеричного стану дитини здебільшого залежить від того, як батьки на нього реагують. Батьки повинні навчити дітей справлятися з емоціями дитини, але робити це потрібно точно не в момент істерики.

Зазвичай малюки “бунтують”, коли їм потрібна увага та любов. Звісно, нам було б простіше, якби вони просто прямо про це заявляли, але батьківство не такий простий процес.

Чого не можна казати під час дитячих істерик

Загалом є 4 типи батьківських фраз, які точно не спрацюють, коли дитину переповнюють емоції. Тут всі батьки можуть впізнати себе:

• читання моралі;
• намагання звертатися до логіки;
• погроза покаранням;
• висміювання почуттів.

На думку психологів, найкращий варіант – “ніжна присутність”. Не потрібно створювати опір дитячим емоціям, це лише продовжить час істерики.

Річ у тому, що під емоційного вибуху у дітей “вимикаються” міркування та логіка. Вам доведеться трішки зачекати, поки малюк зможе розмірковувати.

Поки дитина вередує, розуміння, спокій та співчуття – ось і все, що потрібно від батьків. Навіть якщо дитина не права, про це потрібно говорити згодом.

Істеричка — це… Поняття, визначення, причини, симптоми та лікування

Якщо ваша дружина істеричка – це сумно, але з цим треба якось впоратися. Істерика – це нервовий припадок, що виявляється в несподіваних переходах від сміху до сліз. Начебто жіноча хвороба, але на неї страждають і чоловіки.

Ще в Стародавньому Єгипті вважалося, що будь-які хвороби у жінок відбуваються тому, що матка (грецькою «гістер») блукає по всьому тілу, незадоволена, і закупорює життєво важливі канали. З розвитком медицини робилися висновки, що матка в жіночому організмі знаходиться на одному місці, але всякі неправильні процеси, що відбуваються в ній, отруюють душу жінки. Істерію почали пов’язувати із сексуальними порушеннями, виходила така чисто жіноча недуга.

Україна

Про біснуватих ходили чутки ще з 11 століття. У 17-19 століттях в Україні жінок-істеричок називали клікушами. Традиційно прийнято було вважати, що у своїх нападах вони вигукували ім’я псу, що наслав на них. Тому тих, кого називали клікуші, у 17 столітті залучалися до суду, їх звинувачували у чаклунстві, катували, а клікуш карали, звітуючи. На початку 18 століття Петру Першому стало зрозуміло, що клікуші часто мають на меті обговорити невинних, тому їх почали притягувати до відповідальності. Удаване біснування було частим явищем у ті часи.

Істерика сьогодні

Сьогодні істеричка — це неофіційна хвороба, яка стосується акцентуацій характеру та психопатій. В даний час діагноз офіційно не використовується ні в МКБ-10 (Міжнародної класифікації хвороб десятого перегляду), ні в американському посібнику з психічних розладів DSM-5. У МКБ є більш конкретні діагнози, які можна поставити дівчині-істеричці:

• істеричний розлад особистості;
• соматоформні розлади;
• дисоціативні (конверсійні) розлади – конверсійна істерія, конверсійна реакція, істеричний психоз;
• дисоціативні рухові розлади, зокрема випадки часткового або повного паралічу;
• втрата чуттєвого сприйняття та інші.

Прогноз

Як правило, при професійному підході істерія добре піддається корекції. Якщо людина проживає у сприятливих умовах, у неї все нормально в особистому житті та трудовій діяльності, то впоратися із хворобою не складно.

Хоча у деяких випадках певні елементи демонстративного поведінки можуть зберігатися. У міру дорослішання людина стає серйознішою і мудрішою. Завдяки допомозі психотерапевта він вчиться застосовувати особливості свого характеру собі на благо.

Менш оптимістичний прогноз для тих хворих, які страждають на вегетативні розлади, спровоковані істерією. Декомпенсація у таких пацієнтів настає у літньому віці.

Якщо хворий схильний до патологічного фантазування, лікування ускладнюється. Всі ці люди є хронічними брехунами. Причому обманюють вони без якоїсь певної мети, їхня брехня не має сенсу. Прогресування хвороби здатне призводити до того, що людина починає очорнювати саму себе. Наприклад, він може зізнатися у злочині, якого не скоїв. Якщо не призначити такому пацієнтові лікування, то є ймовірність того, що особа деградує.

Що сприяє

Істерія — це хвороблива гіпертрофія людських особливостей характеру, основу якої лежить певний спосіб нервового реагування, закладений від народження. Захворювання прогресує та розквітає в ході виховання і якщо стримуючі фактори відсутні.

Хто така істеричка-дружина? Це істота, якій ви, чоловік, швидше за все, дозволили так розпуститися. Навіть якщо від батьків вона прийшла такою, то ви, чоловік, не змогли урізати свою даму, чия ненормальність та лють небезпечні для суспільства.

До якого лікаря поводитися з істерією?

Діагностикою та терапією істерії займаються такі фахівці, як неврологи та психіатри.

Відео: докладний опис істеричного неврозу. Розглядаються причини та способи лікування. Істерія як спосіб привернути увагу, щоб отримати бажане:

Істерія небезпечна тим, що її часто плутають із особливостями характеру. Протягом тривалого часу хворі вважають, що причиною їхньої неадекватної поведінки є банальна перевтома. Насправді ігнорувати зміни психіки не слід. Тим більше, що істерія здатна призводити до глухоти та сліпоті. Хвороба вимагає виявлення та лікування.

Під час прийому лікар огляне пацієнта, проведе з ним низку неврологічних тестів. Психіатр оцінює психологічний статус людини. Для оцінки стану здоров’я людини потрібно провести електронейроміографію, ЕЕГ, МРТ, КТ. Яке саме діагностичне дослідження потрібне конкретному пацієнтові, має вирішити лікар.

Що домагаються істерички?

Істеричка кричить на своїх дітей, чоловіка, батьків. Її метою є отримати бажане шляхом крику, погроз, нервування людей навколо.

З істеричками ми стикаємося в житті, розуміючи потім, що ці дами були виховані в сім’ях, де їм надавали повну свободу, не було обмежень з боку батьків, будь-яка примха виконувалася часто від відсутності кохання: «аби не заважала».

Істеричка кричить і звертає на себе увагу, цей метод для неї єдиний доступний. Вона не вміє переконувати, аргументувати. Коли жінка кричить на чоловіка, влаштовує йому сцени з приводу і без, то вона, по суті, демонструє свою самотність і занедбаність, її вимоги в принципі не є настільки важливими, головна її мета — звернути на себе увагу. Вона хоче, щоб її помітили та пошкодували. Діти поводяться так само у вітрини з некупленою іграшкою. Зрілі та свідомі жінки на подібні методи навряд чи підуть.

Лікування істерії

Істерія характеризується тривалим розвитком. Багато хворих пристосовуються до її проявів. Вони вказують на те, що вони просто епатажні особи та соціум приймає їх. Інші люди не можуть миритися зі змінами психіки, оскільки істеричні напади призводять до проблем у взаєминах як з близькими людьми, так і з колегами по роботі. Таким особам потрібна допомога.

Перша допомога при істеричному нападі

Щоб у людини трапився напад істерії, на її психіку має бути травмуючий вплив. Найчастіше воно є досить тривалим.

Так як напад часто проходить на кшталт епілепсії, потрібно вміти надавати хворим першу допомогу:

• Люди, які оточують людину зі нападом, самі мають залишатися максимально спокійними. Чим емоційніше вони будуть реагувати на істерику хворого, тим довше триватиме напад. Потрібно поводитися таким чином, ніби нічого дивного не відбувається. Якщо хворий відчує увагу, він прагне до того, щоб залучити його ще більше.
• Якщо є така можливість, то людину потрібно віднести до окремої кімнати і укласти в ліжко.
• Речі, які можуть стати причиною травми, повинні бути прибрані.
• Чим менше поряд буде сторонніх людей, тим краще. Якщо вони почнуть вголос висловлювати співчуття, то напад буде все сильнішим.
• Можна піднести до носа хворого на вату, змочену нашатирним спиртом.
• Не слід підходити до людини із нападом надто близько. Напад пройде, якщо хворий зрозуміє, що з його допомогою йому не вдається досягти бажаного ефекту.

Людина не повинна залишатися на самоті, тому що під час нападу вона може зробити спробу демонстрації суїциду. Це може бути небезпечно.

Психотерапія

Психотерапія дозволяє зникати від істерії. Лікування не дає результатів тільки в тому випадку, коли хворі використовують свою хворобу для отримання певної вигоди. Наприклад, щоб йому звертали увагу з приводу і без нього.

• Психоаналіз. Це метод надання комплексного впливу на хворого. З його допомогою можна не лише позбутися істерії, а й виявити причини розвитку цього розладу. Якщо зрозуміти, чому в людини з’явилася істерія, можна підібрати оптимальні способи на нього. Для цього потрібно «покопатися» у дитячих спогадах та інших вікових періодах життя хворого. Грамотний психоаналітик зможе пов’язати події минулого життя з тим, що відбувається з людиною на сьогоднішній день.
• Групова та сімейна психотерапія. Ці методи дозволяють хворому оцінити себе з боку. Якщо він навчиться співпереживати іншим людям і отримає від цього позитивні емоції, його проблема вирішиться. Психодрама – це один із методів психотерапії. Хворому пропонують взяти він роль і переживання іншу людину. При цьому відбувається конфліктна ситуація. Сімейна психотерапія дозволяє позбутися міжособистісних конфліктів усередині сім’ї. Проробляються стосунки дорослих із дорослими, дорослих із дітьми.
• Когнітивно-поведінкова психотерапія. Це один із найбільш ефективних методів лікування істерії. Лікар підказує хворому, як правильно вийти із проблемних ситуацій, щоб отримати максимально позитивний результат. Усі прийоми опрацьовуються практично. Людині ставлять певні рамки, з урахуванням яких вона має реалізувати свої потреби.

Медикаментозна терапія

Якщо у хворого симптоми депресії виражені значною мірою, йому призначають лікарські засоби. При поєднанні істерії та депресії показаний прийом інгібіторів МАО, тетрациклічних та трициклічних антидепресантів. За умови, що терапія має бажаний ефект, препарати поступово скасовують. У період виходу з депресії за хворим необхідно спостерігати, оскільки в цей час думки про суїцид все ще можуть його переслідувати.

Препарати, які можуть бути використані у лікувальній схемі:

• Седативні фітопрепарати.
• Снодійні препарати. Їх призначають у тому випадку, коли хворого переслідує безсоння.
• Загальнозміцнюючі засоби.

Психологи

Істеричні особини – чудові психологи, які знають, куди і коли натиснути, де у співрозмовника його болючі точки і слабкості. Вони здатні зобразити нахабство та беззахисність, неймовірну впертість та бездоганне підпорядкування.

• Пасивна: дама замикається в собі і робить все з-під палиці, даючи зрозуміти, що якщо й робить щось, то для того, щоб стало ще гірше.
• Активна — дружина-істеричка, яка руйнує все, що побачить, б’є посуд, що викидає дорогі вам речі, піднімає руку на себе чи оточуючих.

І незрозуміло, яка з них гірша. З такими жінками можна налагодити контакт, пообіцявши піти на поступки. Але давши один раз слабину, ви, дотримуючись такого стилю, можете стати його заручником. Дама-істеричка грає на публіку, і доки є кому «насолоджуватися» цією виставою, її п’єса йде на ура. Сенс втрачається лише тоді, коли нема кому реагувати на її спектаклі.

Істеричка – це вроджений тип особистості, але ви можете зіграти на слабкостях таких жінок – в ліжку це буде навіть цікаво. Такі жінки і в інтимі мають свій негатив. Звинувачують чоловіка у своїй уявній фригідності чи неможливості досягнення оргазму.

Сильна підлога

Істеричка-чоловік — це навіть звучить не по-людськи. Є типові жіночі недуги, наприклад анорексія. Так і істерії в основному схильні до жінок.

Лікарі та психологи вважають, що істерія у чоловіків може виявлятися болями у животі, які символізують бажання вагітності. За даними словника психоаналізу, чоловік істерикою заявляє про себе як про суб’єкта, що належить жіночому клану і робить спроби реалізувати свою вірильність шляхом спокуси, а світ має прийняти його як унікального. Цей чоловік змушує своєю поведінкою жінку благати про побачення з ним як про Божий Дар, а ніч із ним — це найвища нагорода планетарного масштабу. Чоловік-істеричка – це нестерпна людина.

Приборкання норовливої: повертаємо трьох китів до себе обличчям

Принцип урезонування дівчат такого типу дуже простий: істеричку треба підвести до того, щоб вона сама захотіла зробити те, чого ви від неї чекаєте.

У них є три основні риси характеру, які можуть бути повернені на користь того, хто живе поряд з такою дамою. Їх наполегливість, театральність та навіюваність ви можете використовувати у своїх цілях. Якщо вони вважають за можливе маніпулювати вами, виявите і ви хитрість. Переконайте дівчині те, що ви від неї хотіли б отримати, нехай їй здається, що це її ідея, а ви охоче, подивившись її винахідливості, підете у неї на поводі. Нехай з вашого боку будуть невеликі коливання — у істеричок буде задоволено їхнє лідерське самолюбство. Заохоченням і стримуванням ви зіграєте на її наполегливості. Чи не переборщите. Розвинувши фантазію, ви перетворите своє життя, у тому числі сексуальне, на непоганий театр із примою-істеричкою, де насправді головний ляльковод — це ви. А секс із такою емоційною дамою просто незабутній. Головне — вселити їй ніжно те, що ви хочете самі, і ви зліпите в ліжку те, що вам потрібно, отримавши слухняну, чудову коханку.

Але натиску не повинно бути, вона повинна думати, що вирішила так само, і в жодному разі не повинна розгадати вашу гру.

Клінічні форми істерії

Залежно від того, який саме вид порушення превалює, форми істерії можуть бути такими:

• Істеричний параліч. М’язи людини стають слабкими, насамперед страждають руки та ноги. Як наслідок, він не може ними нормально рухати.
• Істеричні порушення чутливості. Сюди можна віднести біль та оніміння шкірних покривів на різних ділянках тіла.
• Істерична астазія-абазія, тобто порушення ходи. Хворий не може ходити, а при спробі піднятися на ноги сильно розгойдується в різні боки.
• Істерична сліпота. Хворий втрачає здатність бачити одним чи двома очима.
• Істерична глухота. Слух відсутній на обох вухах, але іноді він знижується лише на одному вусі.
• Істеричні судомні напади. Ця форма істерії характеризується появою неконтрольованих рухів кінцівками. У цей час людина може знепритомніти.
• Істеричний мутізм. Хворий не може розмовляти, але при цьому вказує на губи, позначаючи, що неможливе.
• Істерична амнезія. Людина може на нетривалий час втратити пам’ять.
• Істерична кома. Хворий втрачає свідомість. Він не дає реакцію все те, що відбувається навколо, не розмовляє, не розплющує очі, не відгукується на ім’я, не відчуває болю. Кома може тривати від кількох хвилин до кількох днів.

На окрему увагу заслуговує такий унікальний медичний феномен, як масова істерія. Вона протікає на кшталт психічної епідемії. Вчені пояснюють цей феномен підвищеною навіюваністю багатьох людей. Трапляється масовий психоз рідко. У цьому порушення сприйняття світу розвивається відразу в кількох людей. Масову істерію використовують як доказ того, що люди схильні до стадного інстинкту.

Симптоми

Не кажучи про випадки з хворими людьми, які страждають від «істеричних розладів» та «дисоціативних психічних розладів», а говорячи про нормальних жінок, ми розуміємо, що багато хто з них у певних ситуаціях має схильність поводитися як істерички. І таких, найімовірніше, більшість. Зазвичай вони:

• влаштовують скандал фактично на порожньому місці, щодо і без нього видають негатив;
• заспокоюються насилу, а розпалюючись, майже повністю втрачають контроль над собою;
• визнають втрату контролю над емоціями та власну неадекватність, щойно відходять від нападу.

Чоловік, живучи з такою жінкою, весь час у неї винен — вона під впливом свого поганого настрою, який періодично на неї накочує, постійно нервує його своїми звинуваченнями.

Небезпека істерик у тому, що жінки готові скласти всі повноваження за своєю поведінкою і психічним станом і передати їх партнеру, оскільки самі перестають вірити в те, що здатні себе контролювати. Вони відчувають пекуче почуття провини перед своїми коханими. Деякі чоловіки-хижаки з радістю користуються довіреною владою у своїх цілях.

Визнаючи свою недієздатність, людина автоматично цурається своїх прав. І стає рабом.

Причини істеричного неврозу

Спровокувати розвиток істерії здатні зовнішні та внутрішні чинники. Також значення мають особливості емоційної сфери конкретної людини, характеристики її особистості та навіюваність, яка позначається на ході роздумів пацієнтів та на його емоційному стані.

Внутрішній конфлікт особистості може спричинити істерію. Нерідко поштовхом до розвитку хвороби є стрес, перебуваючи в якому людина змушена стримувати власні емоції. Він пригнічує їх, не вказує на негативні переживання.

Соціум, сам собою, розвиває істерію всередині кожної людини. Люди, що відрізняються емоційною слабкістю, не в змозі довгий час пригнічувати негативні емоції. Якось вони вийдуть назовні, що виражатиметься у неадекватній поведінці.

Чинники ризику, які можуть призвести до розвитку істерії:

• Захворювання соматичного плану.
• Фізичні та психологічні травми.
• Прийом снодійних препаратів та транквілізаторів без лікарського контролю.
• Алкоголізм та наркоманія.

Істеричний невроз є частим супутником людей, які росли у неблагополучних сім’ях. Також захворювання може розвиватися у людей, які перебувають у невластивих їм обставинах. Не можна забувати про такі індивідуальні характеристики особистості, як характер та психотип людини.

Психологи виділили причини, які можуть призводити до розвитку істерії:

• Незрілість психіки. Сучасний індивід молодіє не тільки тілом (прагнення якомога довше залишатися молодим), а й душею (інфантильність зберігається довше, ніж у минулі роки або навіть сторіччя). Багато дітей виростають навіюваними, вразливими. У них знижено самостійність, при цьому багато з них є егоїстами. Подібні порушення психіки є наслідком особливостей виховання, а ще тих цілей, що ставляться перед людиною. Із самого дитинства їх налаштовують бути успішними, що не завжди можливо у реальному житті.
• Емоційні потрясіння. Негативним чином здоров’я психіки відбиваються конфліктні ситуації, труднощі, побутові проблеми. З ними людина стикається щодня. Люди з міцною психікою спокійно долають усі стреси, а слабка в емоційному плані людина зривається. Як наслідок, у нього розвивається істерія.

Механіка виникнення істерики

Садизм це придушення своїх емоцій. Якщо у вас стався бурхливий емоційний вибух, виплеснуті гнів, образа і біль, ви відчуваєте величезне почуття провини. Якщо зуміли стриматися, пишайтесь собою. Таких передистеричних ситуацій може бути кілька, а може бути і багато, все індивідуально і залежить від того, який запас терпіння є в людині. Якщо постійно придушувати емоції, вони накопичуються, напруга сягає межі, виникає істерика.

Найчастіше ні жінка, ні її партнер не винні. Зусилля треба спрямовувати не на звинувачення себе і не на сором — спробуйте змінити ситуацію. Втрата контролю не спеціальна і зовсім не свідома, лаяти себе марно, це тільки шкодить.

Партнер-чоловік найчастіше теж не винен, але що робити? Дружина істеричка виявляється у такій диспозиції з чоловіком, що вибухає буйним гнівом. Щось варто змінити з огляду на інтереси партнера.

Потенціал для виникнення істерики накопичується, коли жінка відчуває, що її коханий чоловік, якому вона довіряє, її чоловік, партнер, той, кому вона вручила своє життя, своєю поведінкою чи словами гальмує її, заважає їй довіритися, вселяє їй почуття страху, не дає їй відкритися, зуміти повністю розчинитись у ньому, полюбити його, отримувати з ним повноцінне задоволення від життя.

У жінки постійно виникають фрустрації, її любов до партнера не зростає, вона постійно пригнічена. І одного разу в жінці, подібно до цунамі, піднімається буря агресії, адже придушення — як пружина, чим більше стискаєш, тим більша віддача. А приводом для істерики зазвичай є будь-яка дрібниця. Якщо привід серйозний і великий, жінка збирається, відкидає емоції та починає думати, що робити, щоб уникнути серйозної катастрофи. А незначна, неприємна і прикра привід підсвідомо ще й лякає її тим, що знову пройде непоміченим, а таких дрібниць набралася вже ціла кишеня, і останній незначний привід уже туди не помістився.

І ось жінка влаштовує грандіозну потворну істерику, незначна причина якої дозволяє думати оточуючим, що перед ними душевнохвора.

Що таке істерика?

Істерика — це особливий емоційний стан, пов’язаний з негативною енергією, що накопичилася, сильним стресом або нервовим перенапругою, яке виражається риданнями, сміхом, надмірною жестикуляцією або нападом буйства. Під час істерики людина дає вихід емоціям, що накопичилися, себе не контролює, погано розуміє, знаходиться, що говориться, «не в собі». Але всіма діями намагається привернути до себе увагу. Подібний вибух емоцій відбувається не у всіх. Як правило, він властивий людям емоційним, творчим, легковозбудимим. Найчастіше трапляються у жінок та дітей, рідше – у чоловіків.

Істеричність як якість особистості – схильність періодично перебувати у вкрай збудженому, болісно-пристрасному, неспокійному стані, що заводить оточуючих подібними емоціями. У сучасній психопатології розрізняють два види людей з істеричними рисами характеру: людей із психосоматичним захворюванням або формою неврозу (істерія) та тих, для кого істерика – спосіб маніпуляції та отримання вигоди (істерична психопатія). Обидва види демонструють істеричний тип особистості:

• Навмисно драматизують будь-які події чи вчинки.
• Награно-театрально поводяться у побутових чи робочих ситуаціях.
• Прагнуть привернути увагу оточуючих та страждають, якщо це не виходить.
• Розповідають про себе в афективній манері.
• Ідеалізують чи необґрунтовано критикують інших людей.
• Демонструють мінливий настрій та екзальтовану поведінку.
• Створюють додатковий образ: яскраво фарбуються, зухвало одягаються.

Пройти тест на тип особистості

Одноразові «істинні» істерики схожі на зовнішні прояви. Це можуть бути напади судомного плачу іноді переходить у сміх, що супроводжуються прискореним диханням, почервонінням обличчя, безладною мовою. Але непідробний напад не обіцяє жодної вигоди і є наслідком накопичених до критичної маси негативних емоцій. Справжня істерика – рідкісне явище, причиною якого може стати будь-що і будь-хто.

Термін “істерика” – похідне від грецького “hystera”-“матка”, оскільки подібні стани пояснювали захворюваннями цього органу. Сучасне розуміння слова не має нічого спільного з його первісним значенням, але істеричність все ж таки вважається прерогативою жінок. Адже не дарма слово «істеричка» використовується тільки в жіночому роді.

Причини істерик.

Бажаєте приймати найкращі рішення, знайти ідеальну кар’єру, реалізувати потенціал по максимуму та отримати інструкцію індивідуального розвитку

? Дізнайтеся, якою людиною вам судилося стати при народженні за допомогою системи «Дизайн Людини». Тільки 2 дні для читачів wikiGrowth участь безкоштовно.Отримати зараз

Більшість жіночих істерик відносять до своєрідної «жіночої логіки», особливостей виховання дівчаток чи впливу гормонів. Насправді на дві жіночі істерики припадає одна чоловіча, а істеричність однаково виглядає у жінок та чоловіків. Раптово захисні механізми перестають діяти, людина стикається з непривабливою реальністю, почувається приниженою, ошуканою. Все невдоволення життям обрушується на того, хто опиняється поряд. У такому стані б’ються посуд та телефони, ламаються меблі, викидаються речі з вікна.

Але оскільки істеричність – визнана жіноча якість, у чоловічому виконанні істерика виглядає неприємно. Хоча вона може в рази більш жахливою та руйнівною. Натомість жіночі істерики різноманітні та винахідливі. Це цілий світ, де все відбувається красиво і у фарбах, але з певною метою.

Наслідки

Минає час, і вона кається. Страх втрати свого партнера посилений тим, що вона втратила контроль, але останнього вона не розуміє, і вважає, що причина страху, який її охопив, — страх втратити чоловіка. Їй стане легше від того, що чоловік і сам вважає її дурницею та істеричкою і дивиться на неї поблажливо. Вона підносить його на п’єдестал, вдячна йому за те, що він пробачив, і що… не вимагає розбиратися глибоко в ситуації. Головне – «вибач, я більше так не буду!». Кохання жінки розквітає, закупореність фрустраціями йде.

На жаль, якщо залишити все як є, жінка повторюватиме свою поведінку, і з кожним разом її істерика тільки міцнітиме. Жінка-істеричка цього, на жаль, не розуміє, вона не розібралася в причинах, зім’явши ситуацію і залишивши розбір на потім. Але наступного разу вона не зможе стриматися, оскільки не виявила «кнопки управління своєю істерикою» і не шукала причини виникнення цього стану.

Симптоми істерії

Найбільшу інтенсивність симптоми істерії набирають тоді, коли людину оточують інші люди. Його поведінка стає демонстративною. Розвивається істерія зненацька і також раптово завершується.

Її основні симптоми:

1. Двигуни:
   Координацію хворого буде порушено.
2. Руки тремтять.
3. Голос може зникати.
4. Часто спостерігаються м’язові тики та судоми.
5. Є певні особливості істеричного неврозу, які відрізняють його від соматичних захворювань. Так, афонія характеризується відсутністю голосу, але кашляє людина зі звуком. Це тим, що з істеричному паралічі м’язові тканини не атрофуються. Намагаючись привернути увагу, хворі часто симулюють непритомності, розлади дихання, можуть заламувати руки, метатися. Однак коли вдається відволікти їх, ступінь виразності зазначених симптомів стає менш інтенсивним.
6. Сенсорні порушення. Сенсорні порушення виражаються посиленням, зниженням, або повною відсутністю чутливості. Сам хворий може вказати, яка саме ділянка тіла в нього оніміла. Також у пацієнтів з істерією часто виникають болі у різних місцях. Багато хворих вказують на те, що під час істерики вони сліпнуть чи глухнуть. З боку очей можуть бути такі порушення, як зменшення полів зору, спотворення сприйняття кольору. При цьому у просторі людина нормально орієнтується. Глухота часто супроводжується порушенням чутливості шкіри вушних раковин.
7. Вегетативні симптоми. Симптоми, що виявляються при істерії з боку вегетативної системи, різноманітні. До них відносяться:
   Нудота та блювання.
8. Погіршення дихання.
9. Біль у серці та інших органах.
10. Хибний спазм стравоходу, через що людина відмовляється від їжі.
11. Головний біль.
12. Запаморочення.
13. Сверблячка.

Театралізовані судомні напади це ще один симптом істерії. Вони спрямовані на залучення до себе уваги і на досягнення вимог, що висуваються. Хворий може згинатися та падати на підлогу, при цьому падіння досить «правильні» та максимально безпечні. Нерідко люди починають битися головою об тверді предмети, розмахувати руками та ногами, ридати чи голосно сміятися. Всім виглядом людина вказує на те, що вона неймовірно страждає. Якщо перевірити реакцію зіниць, вона буде збереженою, сам хворий перебуває у свідомості. Обличчя може бути червоним чи блідим.

Зупинити напад можна міцним ляпасом. Як варіант, людину допускається облити холодною водою. Всі ці ознаки дозволяють відрізнити істерію від епілептичного нападу.

Лікування: вчіться керувати собою. Потрібен самоаналіз

Необхідно зрозуміти, звідки виникає істерична поведінка. Важливо кожну свою емоцію відстежити, не дати їй просто бути, а зрозуміти суть виникнення гніву та образ, болю. Зрозумівши причину та суть, ви зможете контролювати появу цієї емоції. Якщо ви живете в сім’ї, неприпустимо отруювати життя близьким та коханим людям, так само як і не можна віддавати їм повний контроль над собою.

Будьте із собою чесні, вчіться себе любити, поважати та цінувати. Працюйте, підвищуйте свою самооцінку, знищуйте хворобливе самолюбство. І тоді ви станете собі найкращим другом і навчитеся собі довіряти. Це перший крок на щастя.