✅Що таке промислові відходи?

По всьому світу є мільйони заводів, фабрик, промислових підприємств, гірничодобувних підприємств і т.д. ці галузі економіки використовують сировину для виробництва готової продукції для споживачів. Але в процесі виробництва є матеріали, які стають марними.

Вони являють собою промислові відходи. Деякими прикладами промислових відходів є метали, фарби, папір, шлак, зола, радіоактивні відходи і т.д. у цій статті ми обговоримо різні типи промислових відходів і способи їх утилізації.

Типи промислових відходів

Промислові відходи можна розділити на біорозкладані і не піддаються біологічному розкладанню.

Біорозкладані відходи

Ті промислові відходи, які можуть бути розкладені на неотруйні речовини під дією певних мікроорганізмів, є біологічно розкладаються відходами. Вони навіть можна порівняти з побутовими відходами.

Ці види відходів утворюються на підприємствах харчової промисловості, молочних, текстильних фабриках, бойнях і т.д. деякі приклади включають папір, шкіру, шерсть, кістки тварин, пшеницю і т. д. вони не токсичні за своєю природою і не вимагають складної переробки.

Процеси їх обробки включають спалювання, компостування, газифікацію, біометанування і т. д.

Відходи, що не піддаються біологічному розкладанню

Ті промислові відходи, які не можуть бути розкладені на неотруйні речовини, не є біорозкладаними відходами. Приклади: пластмаси, летюча зола, синтетичні волокна, гіпс, срібна фольга, скляні предмети, радіоактивні відходи і т.д. вони утворюються на металургійних підприємствах, підприємствах з виробництва добрив, хімічної промисловості, виробництві ліків і фарб.

За оцінками, від 10 до 15 відсотків від загальної кількості промислових відходів не піддаються біологічному розкладанню і є небезпечними, і темпи зростання цієї категорії відходів тільки збільшуються з кожним роком. Ці відходи важко переробити і зробити менш шкідливими.

Отже, вони забруднюють навколишнє середовище і створюють загрозу для живих організмів. Вони накопичуються в навколишньому середовищі і потрапляють в тіла тварин і рослин, викликаючи хвороби.

Однак з розвитком технологій було розроблено кілька методів утилізації та повторного використання. Відходи однієї галузі обробляються і використовуються в іншій галузі.

Наприклад, в цементній промисловості використовуються шлак і летюча зола, що утворюються в якості відходів сталеливарної промисловості. Поховання і спалювання – ще одні методи, до яких вдаються для утилізації небезпечних відходів.

Часті питання

Що таке промислові відходи? Навести приклад

Промислові відходи характеризуються як відходи, що утворюються в результаті виробництва або промислових процесів. Харчові відходи, бруд, гравій, кам’яна кладка, будівельний розчин, металобрухт, сміття, бензин, розчинники, пестициди, бур’яни, дерева, Деревина, обрізки пиломатеріалів тощо відносяться до числа промислових відходів.

Які бувають види відходів?

Відходи можна розділити на п’ять основних категорій: рідкі, тверді, промислові, радіоактивні та відходи, що підлягають переробці.

Як переробляються промислові відходи?

Методи переробки відходів включають автоматизоване очищення, окислення, дистиляцію, адсорбцію, озонування, склування, спалювання, хімічну іммобілізацію або утилізацію звалищ.

Деякі продукти, такі як деякі миючі засоби, можуть піддаватися біологічному розкладанню, і в таких ситуаціях необхідно використовувати інший метод очищення стічних вод.

Промислові відходи в Україні: як вирішити існуючі проблеми

Ефективне розділення промислових відходів є ключем для подальшого їх використання як вторинного ресурсу або проведення їх послідуючої утилізації/переробки, видалення шляхом застосування відповідних технологій.

Для організації дієвого ринку управління промисловими відходами, насамперед, необхідно:

• відокремити їх від загального поняття «відходи»
• налагодити систему обліку, для чого, шляхом проведення обласними державними адміністраціями інвентаризації накопичених промислових відходів у регіонах, встановити їх власність: державна, приватна або безхазяйна.
• скласти впорядковану базу промислових відходів з визначенням їх хімічного складу, токсичності та шкідливості тощо,як на регіональному (тобто на рівні кожної області), так і на загальнодержавному рівнях.

Окремо визначити техногенні об’єкти діяльність яких може спровокувати виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру; об’єкти дослідити, вивчити, оцінити та згідно з вимогами Кодексу України про надра включити до Державного фонду родовищ корисних копалин як техногенні родовища.

Так, відповідно до Кодексу України про надра,

Стаття 5. Державний фонд надр та державний фонд родовищ корисних копалин:
Техногенні родовища корисних копалин — це місця, де накопичилися відходи видобутку, збагачення та переробки мінеральної сировини, запаси яких оцінені і мають промислове значення.

Такі родовища можуть виникнути також внаслідок втрат при зберіганні, транспортуванні та використанні продуктів переробки мінеральної сировини. Усі родовища корисних копалин, у тому числі техногенні, з запасами, оціненими як промислові, становлять Державний фонд родовищ корисних копалин, а всі попередньо оцінені родовища корисних копалин — резерв цього фонду. Державний фонд родовищ корисних копалин є частиною державного фонду надр. Державний фонд родовищ корисних копалин та резерв цього фонду формується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Стаття 40. Передача розвіданих родовищ корисних копалин для промислового освоєння
Розвідані родовища корисних копалин, у тому числі техногенні, або їх ділянки, запаси корисних копалин яких оцінено, включаються до Державного фонду родовищ корисних копалин і передаються для промислового освоєння в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 42. Державний облік родовищ, запасів і проявів корисних копалин

Родовища, в тому числі техногенні, запаси і прояви корисних копалин підлягають обліку у державному кадастрі родовищ і проявів корисних копалин та державному балансі запасів корисних копалин. Державний облік родовищ, запасів і проявів корисних копалин здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 1995 року № 75 затверджено Порядок державного обліку родовищ, запасів і проявів кориснихкопалин.

Підприємства державної та приватної власності часто ігнорують вимогу щодо запобігання і зведення до мінімуму негативних екологічних наслідків і не впроваджують розділення промислових відходів, внаслідок чого вони змішуються зі стічними водами і твердими відходами, забруднюють повітря, землі та ґрунтові води чим завдають значної шкоди навколишньому середовищу.

Ефективне розділення промислових відходів є ключем для подальшого їх використання як вторинного ресурсу або проведення їх послідуючої утилізації/переробки, видалення шляхом застосування відповідних технологій. Часто такі можливості втрачаються, оскільки промислові відходи змішуються з іншими типами відходів. Також одним з основних завдань у питанні поводження з відходами є вирішення проблеми відходів, які не належать до «ресурсоцінних».

Право у сфері управління відходами (та їх окремими потоками) представлено в ЄС більше ніж десятьма директивами. Вирішення питань управління промисловими відходами напряму залежить від врахування рекомендації трьох директив, які підлягають імплементації згідно з підписаною Україною Угоди про асоціацію з ЄС:

• Директива 1999/31/ЄС про захоронення відходів яка базується на ключових орієнтирах таких як попередження і зменшення негативних наслідків захоронення відходів для навколишнього середовища і здоров’я людини;
• Директива 2006/21/ЄС про управління відходами видобувної промисловості змістом якої є максимально можливе попередження та мінімізація будь-якого негативного впливу на довкілля та ризиків для здоров’я людини, що можуть виникати в результаті управління відходами видобувної промисловості;
• Директива 2008/98/ЄС що впроваджує способи захисту навколишнього середовища і здоров’я людини шляхом попередження негативного впливу виробництва та поводження з відходами, а також за рахунок зменшення загальних наслідків використання ресурсів і підвищення ефективності їхнього використання.

Розпорядженням Кабінету Міністрів від 8 листопада 2017 р. № 820-р затверджена «Національна стратегія управління відходами до 2030 року», в якій зазначено, що станом на 2016 рік в Україні налічувалося 5470 одиниць полігонів та сміттєзвалищ, з них 305 (5,6 %) перевантажені, а 1646 (30 %) не відповідають нормам екологічної безпеки. За експертними оцінками більше 99 % функціонуючих полігонів не відповідають європейським вимогам (Директиві Ради № 1999/31/ЄС від 26 квітня 1999 року «Про захоронення відходів»). Як правило, внаслідок недостатнього рівня контролю тавідсутності належної системи поводження з відходами за офіційними даними щороку утворюється понад 27 тис. несанкціонованих сміттєзвалищ.

Чому на даний час визначення класу небезпеки утвореного відходу неможливе?

У зв’язку з призупиненням дії постанови Головного державного санітарного лікаря України від 1 липня 1999 року № 29, якою затверджено Державні санітарні правила та норми 2. Комунальна гігієна. 2.7. Ґрунт, очистка населених місць, побутові та промислові відходи, санітарна охорона ґрунту. «Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров’я населення» (ДСанПіН 2.2.7.029-99), на даний час визначення класу небезпеки утвореного відходу неможливо, тому з урахуванням вимог Директиви 2008/98/ЄС проектом нового Закону України «Про відходи» слід передбачити інший механізм визначення небезпечності відходів.

З урахуванням рекомендації Директив ЄС та їх імплементації у законодавство України на рівні нормативно-правового регулювання необхідно зробити перехід від традиційного надання переваги командно-контрольному підходу оцінювання екологічної ситуації на виробничих підприємствах до системи економіко-екологічних інструментів та добровільних угод поступового виконання екологічних та санітарнихвимог тощо.

З огляду на зазначене, як висновок варто наголосити, що питання управління промисловими відходами в Україні не в повному обсязі врегульовані на законодавчому рівні, існують такі недоліки, як невизначеність пріоритетних цілей та недостатній рівень інтеграції питань охорони навколишнього природного середовища у галузеві стратегії використання природних ресурсів України.

Існує необхідність, враховуючи рекомендації відповідних Директив ЄС, та напрацьований досвід, більш наполегливого та прискореного створення системи переробки, утилізації, видалення утворених промислових відходів та відходів, що утворюються, для їх послідуючого використання як вторинних ресурсів в будівельній та інших виробничих галузях як України так і виробничих галузях європейських держав.

На державному рівні необхідно врегулювання напрямів проведення екологізації виробництва як послідовного впровадження систем технологічних, управлінських та інших рішень, які дозволять підвищити ефективність використання природних ресурсів з одночасним захистом тазбереженням природного середовища України.

Спеціально для журналу «ECOBUSINESS. Екологія підприємства», Олександр Посмітний, експерт ПАЕУ, заступник начальника Департаменту охорони довкілля, екологічної та радіаційної безпеки АТ «Укргазвидобування»

Стаття публікується частково! Повна версія — в журналі «ECOBUSINESS. Екологія підприємства» №2, 2020