При́судок (від чеськ. přísudek) — головний член речення, пов'язаний координацією з підметом, що виражає дію предмета, названого підметом. Найтиповіша форма присудка — дієслово в особовій формі, що означає дію чи стан суб'єкта, названого підметом.

Дієслівний складений присудок виражається поєднанням дієслова- зв'язки, яке стоїть в особовій формі і інфінітива (Він бажав піти разом з нею). Іменний складений присудок утворюється поєднанням дієслова- зв'язки з іменником, прикметником, дієприкметником (Городецький прикрасив Київ унікальними спорудами).

Присудок — це головний член речення, що означає дію, стан або ознаку підмета і граматично пов'язаний з ним. Відповідає на питання: що робить предмет? що з ним робиться? який він є?

Складений дієслівний присудок – це тип присудка, де лексичне і граматичне значення виражені в різних словах. Граматичне значення висловлює допоміжний елемент (приінфінітивна частина), а лексичне виражено восновному дієслові, якепредставлене у формі інфінітива.

Присудок — це головний член речення, що означає дію, стан або ознаку підмета і граматично пов'язаний з ним.

Простий дієслівний присудок виражається дієсловом дійсного, умовного, наказового способів, а також інколи інфінітивом: Чи не пішли б ми додому? Я їй розказувати, а вона сміятись та ридати. Зверни увагу!