§ 54. Економічно активне населення та трудові ресурси світу

ЕКОНОМІЧНО АКТИВНЕ НАСЕЛЕННЯ. Усі особи чоловічої та жіночої статі, які забезпечують пропозицію робочої сили, становлять економічно активне населення. Тобто це не всі особи працездатного віку, а лише ті, хто дійсно бере участь у суспільному виробництві чи бажає бути його учасником. До економічно активного населення належать особи віком від 15 до 70 років (такі вікові межі встановлені в Європейському Союзі, проте верхній показник різниться в регіонах світу), що працюють у різних галузях економіки або своєму домашньому господарстві (мал. 188). Проте до цієї категорії не належать учні, які досягли працездатного віку, але продовжують навчатися в школі, коледжі, університеті тощо.

Мал. 188. Структура зайнятості населення в різних галузях світового господарства

ТРУДОВІ РЕСУРСИ. Трудовими ресурсами називають ту частину населення країни віком від 15 до 70 років, яка має необхідний рівень фізичного розвитку, освіти, професійних здібностей для роботи у сфері суспільно корисної діяльності. Трудові ресурси є найважливішою продуктивною силою суспільства. Фактично це потенційна маса живої праці, яку в даний період має держава. Особливо цінними є висококваліфіковані трудові ресурси та наукові працівники, які своєю діяльністю можуть оптимізувати господарство країни. Тому високорозвинені та багаті країни здійснюють «перекачування мізків» — коли заохочують до виїзду в ці країни найцінніші трудові ресурси.

Чисельність економічно активного населення зазвичай дещо менша, ніж трудових ресурсів. У світі трудові ресурси становлять близько 60-65 %, а економічно активне населення — 45-50 %. Таким чином, в окремих регіонах та країнах світу виникає брак трудових ресурсів, це є одним із чинників міграцій. У світовому масштабі можна визначити регіони з недостатнім рівнем забезпечення трудовими ресурсами (Канада, США, Австралія, країни Скандинавії) та регіони з надлишком трудових ресурсів (Південна та Південно-Східна Азія, Африка, Латинська Америка).

ПРОБЛЕМА БЕЗРОБІТТЯ. Проблема безробіття є актуальною для всього світу. Вона характерна і для промислово розвинених країн, і для країн, що розвиваються (мал. 189). Переважну більшість безробітних становлять жінки, оскільки вони здебільшого зайняті в галузях, що швидко реагують на економічні потрясіння. Останнім часом збільшується число молоді, що виходить на ринок праці, але не може знайти собі роботу. Загалом у світі налічується близько 200 млн безробітних.

Мал. 189. Поселення безробітних у Мумбаї (Індія)

Значний вплив на безробіття має характер концентрації економічно активного населення. У наш час близько 60 % його проживає в Азії, при цьому 25 % — у Китаї. Крім цього, збільшився рівень цього показника в Африці та країнах Латинської Америки. Ці та інші чинники впливають на збільшення кількості безробітних, адже змінюється цінова політика у використанні робочої сили. Наприклад, європеєць на некваліфікованих роботах не буде працювати за ту платню, яку отримує африканець.

Чи знаєте ви, що.

У сучасному глобалізованому світі, заповненому різними ґаджетами та інформаційними продуктами, як не дивно, не всі люди вміють читати й писати. Частка неписьменного населення у світі становить 15 %, більшість із них — мешканці держав, що розвиваються. За кількістю неграмотних особливо виділяються деякі країни Азії та Тропічної Африки: Буркіна-Фасо — 78 %, Чад — 75 %, Нігер — 73 %, Афганістан — 72 %, Гвінея — 70 %, Сомалі — 63 %, Бутан — 53 %. Більше половини населення не вміють читати та писати в Бангладеш, Непалі, Пакистані. За чисельністю неписьменного населення світовим лідером є Індія — близько 350 млн осіб (35 % населення), з яких дві третини — жінки. Таким чином, кожен третій неписьменний у світі — індієць.

ЩОДЕННИК ДОСЛІДНИКА

1. Економічно активне населення — це всі особи чоловічої та жіночої статі, які забезпечують пропозицію робочої сили.

2. Трудові ресурси — це частина населення країни віком від 15 до 70 років, яка має необхідний рівень фізичного розвитку, освіти, професійних здібностей для роботи у сфері суспільно корисної діяльності.

3. У світі трудові ресурси кількісно перевищують економічно активне населення, що призводить до міграційних процесів.

4. Проблема безробіття найгостріше стоїть у країнах, що розвиваються.

ЗНАЮ, РОЗУМІЮ, ВМІЮ ПОЯСНИТИ

1. Проаналізуйте характер розподілу трудових ресурсів між великими регіонами світу.

2. У чому полягає відмінність між трудовими ресурсами й економічно активним населенням?

3. Як ви вважаєте, чи можливо таке, що проблема безробіття зникне найближчим часом? Чому?

§ 52. Економічно активне населення. Зайнятість населення

Найважливішою проблемою трудових ресурсів є їхня повна зайнятість та ефективне використання, що забезпечує економічне зростання та підвищення рівня життя населення країни.

Із 7,3 млрд жителів Землі 3,2 млрд працюють на постійних робочих місцях. Решта зайняті доглядом, творчою, волонтерською працею або іншими видами трудової діяльності чи готуються в майбутньому стати працівниками.

Економічно активне населення. До економічно активного населення належать люди працездатного віку (15-70 років), які беруть участь у суспільному виробництві чи бажають бути його учасниками (мал. 171). До цієї категорії зараховують тих, хто працює у власному домашньому господарстві, та осіб, які досягли працездатного віку, але продовжують навчатися в школі, коледжі, університеті тощо.

Мал. 171. Структура населення з погляду зайнятості

У зарубіжних країнах поняття «економічно активне населення» відповідає робочій силі. Світові трудові ресурси становлять приблизно 60-65 % усього населення, а економічно активне населення — 45-50 %, серед них чоловіків — 54 %, жінок — 46 %. В Україні економічно активне населення становить 17 296,2 тис. осіб (2018 р.), або 41,3 % населення країни.

До якісних характеристик економічно активного населення, належать: рівень освіти, вид діяльності, кваліфікація робочої сили та ін. Глобалізація та інформатизація, розвиток високих технологій висунули принципово інші вимоги до професійної підготовки кадрів, рівня їхньої освіти. Знання стають найважливішим ресурсом в інформаційному суспільстві (мал. 172).

Мал. 172. Економічно активне населення

У діловому світі розвинутих країн робоча сила, яка володіє творчими здібностями, новаторським потенціалом, стала одним із вирішальних чинників сучасного конкурентного господарства. Якість робочої сили безпосередньо позначається на прибутку компаній, тому в цих країнах розроблена й упроваджується державна політика розвитку трудових ресурсів. Одним із її напрямів є масова інтелектуалізація праці. У провідних західних країнах розробляють загальнонаціональні системи підвищення кваліфікації трудових ресурсів.

До економічно неактивного населення міжнародна статистика зараховує всіх, хто, не входить до категорії економічно активного населення.

Зайнятість населення. Зайнятість населення означає не тільки роботу за наймом, а й роботу заради отримання прибутку чи сімейного доходу на власному підприємстві, включаючи виробництво в особистому селянському господарстві з метою ринкової реалізації виробленої продукції.

До складу зайнятого населення не включають тих, хто виконує неоплачувану громадську чи волонтерську роботу або домашні обов’язки.

На початку XXI ст. загальна кількість зайнятих у світовій економіці становила майже 2,5 млрд осіб. На розвинуті країни Заходу припадає 400 млн, на країни з перехідною економікою — 175 млн і на країни, що розвиваються, — 1900 млн осіб. У країнах Заходу і країнах з перехідною економікою майже половину всіх зайнятих становлять жінки. У країнах, що розвиваються, частка жінок, які працюють за наймом, значно нижча. Країнами-лідерами за абсолютною чисельністю зайнятих є Китай, Індія, Індонезія, Бразилія. Серед високорозвинутих країн цей показник найбільший у США та Японії.

Рівень зайнятості населення України становить 66,1 % (2018 р.), а країн Європейського Союзу — 55,1 %. Вищою зайнятістю характеризується чоловіче населення (62,2 %). В Україні найвищий рівень зайнятості населення спостерігається серед осіб віком 35-49 років, а найнижчий — у молоді віком 15-24 роки та осіб віком 60-70 років.

В Україні існують значні територіальні відмінності в розподілі населення, зайнятого в господарстві. Найвищий рівень зайнятості у Дніпропетровській, Харківській, Луганській, Львівській, Одеській областях та м. Києві. Найнижчий — у Волинській, Тернопільській, Чернівецькій, Чернігівській, Сумській, Кіровоградській, Херсонській і Луганській областях.

Усі зайняті трудові ресурси розподіляють за різними видами економічної діяльності (табл. 17).

Розподіл трудових ресурсів в Україні за різними видами діяльності, тис. осіб

Вид діяльності

Сільське, лісове та рибне господарство

Оптова й роздрібна торгівля; ремонт автотранспорту

Транспорт, складське господарство, поштова й кур’єрська діяльність

Інформація та телекомунікації

Фінансова й страхова діяльність

Операції з нерухомим майном

Державне управління й оборона; обов’язкове соціальне страхування

Охорона здоров’я та надання соціальної допомоги

У змінах, які відбуваються в галузевій структурі робочої сили України, спостерігається тенденція до скорочення зайнятості у сфері матеріального виробництва й зростання у сфері послуг. В умовах ринкової економіки збільшується кількість зайнятих на підприємствах колективної і приватної форм власності, а зменшується — у державному секторі господарства.

Основна частина економічно активного населення в країнах, що розвиваються, сконцентрована в сільському й лісовому господарстві. У нових індустріальних країнах кількість зайнятих у сільському господарстві значно нижча. Кваліфікована робоча сила концентрується у виробництві електронного й електричного обладнання, автомобілів, морських суден.

Безробіття та його причини. Нині майже для всіх країн світу характерне таке соціальне явище, як безробіття — перевищення кількості бажаючих отримати роботу над кількістю робочих місць. Безробітні — особи, які не працюють, зареєстровані в службах зайнятості й активно шукають роботу. Це явище має негативні економічні й соціальні наслідки для країни, територій, на яких воно набуло значного поширення. Рівень безробіття обчислюють за співвідношенням кількості офіційно зареєстрованих безробітних до загальної кількості працездатного населення.

Причинами виникнення безробіття є науково-технічний прогрес, який сприяє вивільненню робочої сили, а також зменшення попиту на товари й послуги, що спричинює згортання виробництва. Основна причина безробіття в Україні — кризовий стан економіки країни. Кількість безробітних в Україні в 2019 р. становила 1 486,9 тис. осіб, а рівень безробіття — 8,6 %.

Найвищий рівень безробіття серед європейських країн зареєстрований у Греції, Іспанії, Португалії та на Кіпрі. З пострадянських країн найкращий стан зайнятості населення в Естонії — 5,5 % безробітних, натомість у нещодавно прийнятій до ЄС Хорватії безробіття сягає 8,9 % (2018 р.). Низький рівень безробіття зафіксовано в Норвегії, Австрії, Німеччині. Найвищий цей показник у країнах Африки. Світовим лідером за рівнем безробіття є Зімбабве, де понад 90 % населення не має роботи.

Важливою проблемою європейських країн є безробіття серед молоді. Найменш відчутна ця проблема в Німеччині. Натомість в Іспанії, Греції, Італії та Хорватії ця проблема стоїть дуже гостро.

Дискусійний клуб

Як збільшення потоку мігрантів до країн Європи вплине на рівень безробіття в найближчий час?

Рівень безробіття в Україні залежить також і від пори року. Найнижчим він є восени, а найвищим — узимку. Абсолютні показники безробіття серед міського населення вищі, ніж серед сільського, а серед жінок вищі, ніж серед чоловіків. (Поясніть таку закономірність). Найвищий рівень безробіття характерний для Чернігівської, Рівненської, Тернопільської та Житомирської областей, а найнижчий спостерігається у м. Києві й Одеській області.

Рівень безробіття в Україні та у світі залежить від існування великих індустріальних центрів та економічної активності територій. Для України характерний високий рівень прихованого безробіття, яке зменшується в літній період завдяки тимчасовій зайнятості населення в різних галузях, де роботодавці не фіксують офіційного працевлаштування. За даними Міжнародної організації з міграції (МОМ), 6,5 млн громадян України, які працюють за кордоном, становлять найбільшу частку «прихованого безробіття».

До початку світової економічної кризи в Україні спостерігалася тенденція до скорочення кількості безробітних. Причому рівень безробіття серед економічно активного населення знижувався в усіх регіонах. Проте негаразди у світовій економіці та пандемія, що зачепили й Україну, знову спричинили зростання рівня безробіття. Ця тенденція поки що зберігається.

Проблеми зайнятості населення. Однією з найбільших проблем для кожної країни світу є забезпечення безробітних роботою, а відповідно — і заробітною платою, що створить необхідні умови життя.

Вирішити проблеми зайнятості та безробіття покликана активна й послідовна політика соціального захисту населення. Важливим напрямом запобігання безробіттю серед молоді є реалізація спеціальних програм, які забезпечують розширення зайнятості молоді завдяки створенню додаткових робочих місць. Мета державних і регіональних програм — сприяння зайнятості населення, задоволення потреби громадян у праці.

За допомогою карт атласу визначте кількість зайнятих і кількість безробітних у вашому обласному центрі.

• Людей працездатного віку, які беруть участь у суспільному виробництві чи бажають бути його учасниками, зараховують до економічно активного населення. В Україні це 41,3 % населення країни.
• До зайнятого населення належать особи, які займаються економічною діяльністю з метою отримання доходу. Рівень зайнятості населення України становить 66,1 %.
• Особи, які не працюють, однак зареєстровані в службах зайнятості й активно шукають роботу, належать до категорії безробітних. Безробіття залежить від співвідношення попиту й пропозиції на робочу силу. В Україні безробіття більше поширене в сільській місцевості, ніж у містах. Рівень безробіття в Україні становить 8,6 %, у країнах Євросоюзу — 10,8%.

Основні терміни й поняття

Безробітні — особи, які не працюють, але зареєстровані в державній службі зайнятості й активно шукають роботу.

Безробіття — перевищення кількості бажаючих отримати роботу над кількістю робочих місць.

Економічно активне населення — частина населення країни, яка працює в національному господарстві й зайнята суспільно корисною працею.

Зайняте населення — ті, хто займається економічною діяльністю з метою отримання доходу.

Рівень безробіття — співвідношення кількості офіційно зареєстрованих безробітних і загальної кількості працездатного населення.

Запитання та завдання

• 1. Яка відмінність між поняттями «трудові ресурси» та «економічно активне населення»?
• 2. Що таке рівень зайнятості населення? Як його визначають?
• 3. Назвіть основні причини безробіття. Які з них найбільше впливають на рівень безробіття в Україні? Що таке приховане безробіття?
• 4. Назвіть основні проблеми зайнятості населення у вашій області. Запропонуйте шляхи подолання безробіття у вашому населеному пункті.
• 5. Які, на вашу думку, ділові й особистісні якості людини можуть гарантувати конкурентноспроможність на ринку праці й професійний успіх? Які географічні знання при цьому будуть необхідні?

Розрахуйте рівень зареєстрованого безробіття на підставі таких даних: кількість трудових ресурсів в області — 400 тис. осіб., із них: населення працездатного віку — 1360 тис. осіб., безробітних, зареєстрованих у державній службі зайнятості, — 40,8 тис. осіб.

Дослідження

Користуючись статистичним щорічником вашої області й даними обласного центру зайнятості, дослідіть, як змінилася структура зайнятого населення за видами економічної діяльності в регіоні. Дані узагальніть у формі діаграми чи таблиці. Прокоментуйте отримані результати.

Сутність категорії «економічно активне населення». Схема соціального захисту економічно активного населення

Сутність категорії «економічно активне населення». Схема соціального захисту економічно активного населення

Згідно з рекомендаціями МОП до економічно активного населення відносяться всі особи, які беруть участь у виробництві товарів і послуг, включаючи виробництво товарів для ринку, за бартерними каналах і для особистого користування. Це такі категорії: особи найманої праці – робітники і службовці; самостійні працівники; неоплачувані члени сім’ї; сезонні і випадкові працівники, особи, які тимчасово не працюють з об’єктивних причин (хвороба, відпустка тощо); учні, поєднують навчання з роботою на режимі неповного робочого часу; учні та особи, які проходять профпідготовку на виробництві, що одержують або стипендію, або заробітну плату.

У різних країнах визначення економічно активного населення трохи різниться, наприклад за віком вступу в активну трудову життя. У США цей вік визначений у 15 років, як у більшості інших країн, у Швеції – 16 років.

Є відмінності і по категоріях. Так, у Великобританії до складу економічно активного населення не входять учні, які працюють неповний робочий час або такі, що шукають роботу. Вони враховуються окремо. У США в число економічно активного населення включаються неоплачувані члени сім’ї, але за умови, що в тиждень обстеження вони пропрацювали не менше 15 годин. Економічно активне населення на поточний період у країнах ринкової економіки визначається як «робоча сила».

Соціальний захист економічно активного населення – це система заходів правового, організаційного-економічного й соціально-екологічного характеру; яка гарантується та реалізується державою та суспільством, для досягнення високого рівня життя зайнятого населення (через створення економічних умов і надання кожній працездатній людині можливостей для отримання бажаного доходу і забезпечення добробуту власного і своєї родини) та безробітних у разі тимчасової втрати ними джерел доходу (шляхом створення соціальних амортизаторів і стимулів трудової активності) як основи матеріального забезпечення економічно неактивної частини населення на рівні стандартів розвитку сучасного суспільства.

Соціальний захист здійснюється у вигляді соціального забезпечення, соціальних послуг і соціальної допомоги.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування – це система заходів, обов’язків і гарантій, що передбачає надання соціального захисту населенню за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхових внесків роботодавцями і громадянами, а також із бюджетних і інших джерел, передбачених законодавством.

Чинним законодавством України передбачені такі види загальнообов’язкового державного соціального страхування:

3) страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням і похованням;

4) страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності;

5) страхування на випадок безробіття.

Соціальна допомога – це система заходів для покращання стану певних соціальних прошарків шляхом соціальних програм і забезпечення діяльності мережі відповідних соціальних закладів. При прийнятті рішення про соціальну допомогу враховується матеріальний стан людей. Соціальна допомога не є гарантованою, а надається за рішенням відповідних органів з урахуванням існуючих у суспільстві критеріїв для призначення такої допомоги. Вона надається в індивідуальному порядку найменш захищеним категоріям населення за рахунок коштів із Державного і місцевих бюджетів.

Надання соціальних послуг – це ланка, що поєднує адміністративно-правову систему соціального захисту з тими, для кого вона призначена, – населенням. Носієм цієї функції є соціальний працівник, який повинен надавати ефективні соціальні послуги індивідам, сім’ям, групам, громадам і суспільству з мстою поліпшення якості життя та функціонування соціуму.

Слід зазначити, що відповідно до прийнятих у суспільстві нормативів визначається система державних соціальних гарантій для економічно активного населення, яка включає прожитковий мінімум, мінімальну заробітну плату; допомогу за тимчасовою непрацездатністю; допомогу по безробіттю; допомогу бідним і багатодітним сім’ям. Така система обумовлена обов’язками держави щодо забезпечення своїх громадян мінімальними доходами, мінімальним набором загальнодоступних послуг у сфері охорони здоров’я, освіти, культури.