Прийменник — службова незмінна частина мови, що виражає відношення між предметами, відношення дії та ознаки до предмета, залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у реченні і разом з ними вказує на об'єкт дії, напрям, місце, час, причину, мету.

Прийменники — це службові слова, які служать для зв'язку слів у словосполученнях або реченнях. Багато префіксів співзвучні з відповідними прийменниками.

Прийме́нник — незмінна частина мови, що виражає залежність іменника, прикметника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні та реченні. Прийменник з іншими частинами мови може вказувати на: об'єкт дії: подарунок (для кого?) для сестри, писати (про кого?)

Прийме́нник — незмінна службова частина мови, яка разом з відмінковими закінченнями іменників, займенників і числівників виражає відношення між словами в реченні. Прийменники не мають самостійного лексичного значення, тому членами речення не виступають.

Прийменники пишуться окремо від інших частин мови: уві сні, ,наді мною, піді мною, на жаль. Їх треба відрізняти від префіксів, які пишуться разом: при березі і прибережний, над Дніпром і наддніпрянський, з-під шапки і спідлоба, перед осінню і передосінній, ліг на бік і відійшов набік.

В українській мові існує десять частин мови: шість самостійних або повнозначних, три службових і вигук, який стоїть окремо. Самостійні частини мови – це іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово і прислівник. Службові частини мови – це прийменник, сполучник, частка.

(Від)ходить (від)школи, (від)їжджає (від)зупинки, (від)літає (від)гнізда, (від)пливає (від)острова, (по)стрибав (по)східцях, (на)лити (на)підлогу, (на)брати (на)зиму, (до)їхати (до)майдана, (до)читати …