Поради експерта: як правильно вибрати сошник для сівалки?

З початком весняно-польових робіт досить актуальним є питання вибору сошника для сівалки. Навіть одне господарство може мати різні умови для сівби. Деякі культури сіють по підготовленому ґрунту, а інші – по нулю. Але як вибрати сошник, який би впорався з завданнями в обох випадках? І взагалі, чи є таке універсальне рішення? Журнал «МеханікPro» зробив аналіз основних типів сошників, що сьогодні використовуються на сівалках.

Спочатку згадаймо, які ж завдання взагалі ставляться перед сошником. По-перше, він має формувати й очищати посівне ложе та укладати на нього насіння. Важливе при цьому ще й дотримання заданої глибини. Також сошники повинні гарно самоочищатись, довго служити при низьких затратах на обслуговування та забезпечувати гарну якість роботи на швидкості до 20 км/год. І це не кажучи про такі вимоги сьогодення, як захист від каміння, швидке регулювання тиску на ґрунт при зміні умов роботи та вдавлювання насінин у дно борозни і прикриття їх достатньою кількістю розпушеного ґрунту. Так, ви не помилились – це все вимоги до сошників, і з кожним днем вони зростають.

Сошники поділяються на дві групи – наральникові та дискові. Останні, в свою чергу, бувають однодискові та дводискові, а наральникові діляться на анкерні, долотоподібні та лапові.

Тенденції розвитку сільськогосподарської техніки вказують на те, що сьогодні анкерні сошники стають усе менш популярними, а долотоподібні використовуються лише у певних умовах. Майже 85% усіх сівалок виробники оснащують сьогодні дисковими сошниками, оскільки вони легше пристосовуються до різних умов роботи.

Але давайте не будемо списувати анкерні сошники на звалище історії. Ми забуваємо, що виробники сівалок проектують свої машини для тих кліматичних умов, де працюватиме основний споживач. Так, анкерні сошники не підходять для технологій No-till, бо вони все ж трохи розпушують і перемішують ґрунт, а це призводить до окислення органічних речовин у ньому, виділення СО2, потрапляння в рядок насіння бур’янів. Проте є й переваги: можливість вносити стартові добрива окремо від насіння, здійснювати смуговий висів, збільшуючи площу живлення культурних рослин. Анкерним сошникам потрібен менший тиск для того, щоб працювати на полях з великою кількістю пожнивних решток. При цьому вони краще витримують задану глибину висіву без зменшення робочої швидкості, а це вже збільшення продуктивності висівних агрегатів та, відповідно, зменшення їх потреби. І ще один плюс. Анкерні сошники, на відміну від інших, невибагливі до ступеня подрібненості соломи, її можна залишити навіть цілою, аби лиш стійки сошників не нагортали перед собою масу.

Тепер повернімося до кліматичних умов. Наприклад, виробники сівалок канадського регіону використовують в основному анкерні сошники. У США на сівалках можна зустріти і анкерні і дискові, а в країнах Південної Америки, таких як Бразилія, Аргентина, – тільки дискові сошники. Висновок напрошується сам. У регіонах із прохолодним кліматом анкерні сошники дадуть ґрунту можливість швидше прогріватися, але в посушливих краях – це надмірне випаровування вологи, якої й так не вистачає. Тому важливим при купівлі сівалки є питання, під яку кліматичну зону створювалась машина і де їй прийдеться працювати.

Розгляньмо і особливості експлуатації анкерних сошників. Вони непогано очищають посівне ложе, не вдавлюючи в нього пожнивні рештки, і їх легко переобладнати на стрічкову сівбу. Завдяки гострому куту входження в ґрунт такі сошники добре витримують задану глибину ходу, і їм не потрібен великий тиск для заглиблення. Хоча все ж таки бажано тиск централізовано регулювати, щоб швидко пристосовувати анкера до зміни умов роботи, особливо щільності ґрунту. Не менш важливим є й механізм захисту від пошкоджень камінням, бо анкерні сошники дуже погано це сприймають. Плюс – використання швидкозмінних чавунних наконечників, строк служби яких і так великий, значно скорочує затрати на технічне обслуговування.

І декілька слів про робочу швидкість. Хтось каже, що анкерні сошники працюють на швидкості до 10 км/год., ще хтось скаже – більше. Давайте не забувати, що ці сошники все ж краще працюють у помірному кліматі, на важких, попередньо підготовлених ґрунтах з достатньою кількістю вологи, і саме на таких ґрунтах вони зможуть реалізувати всі свої переваги. Так, звісно, і технологія прямого висіву для них не проблема, але якщо ґрунт і, особливо, клімат це дозволяє.

У посушливих місцях, де основною метою є збереження вологи, краще себе зарекомендували дискові сошники. Вони добре копіюють рельєф поля, мінімально пошкоджують поверхню ґрунту і при достатньому тиску висівають у велику кількість пожнивних решток. При цьому, на відміну від анкерних сошників, мають менший тяговий опір. Дискові сошники дають змогу встановлювати спеціальні притискні пристрої для покращення контакту між насінням і ґрунтом. Ще однією перевагою є можливість працювати на швидкості до 20 км/год.

Дводискові сошники формують V-подібну борозну. Диски встановлюють під кутом 3° до напрямку руху. Деякі виробники зміщують назад один диск відносно другого приблизно на 2,5 см. Це зменшує їх знос та покращує прохідність і очищення.

Однодискові ж сошники працюють за принципом дискової борони. Їх установлюють під кутом 3-7°, завдяки чому вони під час руху відсовують пожнивні рештки і верхній шар ґрунту трохи вбік. За диском розміщується борозенок, який формує посівне ложе. Такі сошники дозволять працювати з більш вузькими міжряддями, але дуже вимогливі до очистки. При налипанні ґрунту на диск відбувається витягування насіння з борозни. В ролі чистиків таких сошників добре зарекомендували себе пластикові диски зі зміщеним центром обертання.

Дотримання дисковими сошниками заданої глибини укладання насіння багато в чому залежить від способу кріплення їх до рами сівалки. При застосуванні балансирної підвіски точка повороту повідка, на якому закріплено сошник, міститься попереду, а опорний ролик — позаду. З такою схемою неможливо точно витримувати задану глибину. Кращою в цьому сенсі є паралелограмна підвіска сошника. Хоч така система і складніша, але завдяки розміщенню опорних роликів поруч із дисками досягається краще дотримання заданої глибини висіву.

Великий вплив на рівномірність ходу дискових сошників справляє і система регулювання тиску. При наявності великої кількості пожнивних решток та на твердих ґрунтах тиск на сошники потрібно збільшувати для кращого заглиблення. При цьому опорні котки обмежують надмірне опускання сошників. В однодискових сошниках частину тиску може брати на себе очисний диск або ролик. І тут знову краще себе проявляє паралелограмна підвіска. Поводок балансирної підвіски при великому навантаженні може прогинатися. Щоб вирішити проблему, виробники йдуть найпростішим шляхом – просто збільшують переріз повідків, але ж це збільшує вагу машини. Цікавий також варіант розміщення двох однодискових сошників на одній паралелограмній підвісці.

За укладання насіння в дискових сошниках найчастіше відповідає притискний ролик, якщо він міститься за сошником. Маючи достатній тиск, він вдавлює насіння в дно борозни, чим сприяє підняттю вологи з нижніх шарів ґрунту. В деяких випадках можливе використання пружинних штригелів, які вирівнюють поверхню і запобігають запливанню посівного ложа. А ще кращий варіант – поєднання роликів і штригелів.

Розглядаючи дискові сошники, часто звертаємо увагу на таке поняття, як тиск сошників на ґрунт. Тут, здавалося б, усе просто, та й сказано вже немало, але ще трохи нюансів. Правильно відрегульований тиск – це стала глибина укладання насіння, а відхилення цього параметру на ±10 мм призводить до втрати майже чверті врожаю. Як правило, в сівалках, де опорний ролик розміщено за сошником, тиск на останній постійно великий. Зверніть увагу також на те, що при роботі таких машин на легких, розпушених ґрунтах опорні ролики повинні бути широкі для запобігання надмірному заглибленню. Регулювати тиск на сошники можна за допомогою пружин, гумових амортизаторів у точках повороту механізмів підвіски, але, особливо якщо у вас різні умови роботи, краще віддати перевагу гідравлічним централізованим системам.

Захист дискових сошників від наїзду на камені теж потрібен. При непостійному тискові на сошник цю функцію виконують пружини, а при сталому – гумові втулки. Сучасні системи захисту дозволяють сошникам відхилятися до 15 см вгору при наїзді на перешкоду та допускають бокові коливання. І знов одне «але». При великому куті встановлення дисків, що характерно для однодискових сошників, бокові коливання повинні бути мінімальними, бо це призведе до неоднакових міжрядь.

У питаннях технічного обслуговування дискові сошники також невибагливі. Сучасні конструкції служать достатньо довго, а їх підшипникові вузли, як правило, проживають весь цей строк без заміни та обслуговувань. Дводискові сошники може заклинювати через потрапляння в них камінців, рішення – використання зміщених один відносно одного дисків. Однодискові сошники працюють несиметрично й через постійний односторонній тиск із часом можуть зближуватися один з одним, утворюючи ефект подвійного рядка. Їх позиції потрібно контролювати і в разі потреби регулювати. А тепер запитання. Який, на вашу думку, відсоток сівалок приходить із заводу з правильно розміщеними сошниками? Відповідь: приблизно 15 %. Тому, придбавши нову сівалку, не полінуйтеся звернути увагу на розміщення сошників і, при необхідності, переставте їх на рамі, щоб отримати рівномірні міжряддя.

Ще одна особливість експлуатації дискових сошників. Для кращої роботи дводискових перед ними потрібно встановлювати турбодиск (катер). При роботі на нормальних ґрунтах краще використати хвилясті турбодиски, а на глинистих, перезволожених – плоскі.

Розглядаючи як варіант можливість працювати долотоподібними (лаповими) сошниками, можна відзначити, що вони добре впоруються з твердими ґрунтами і великими шарами мульчі. Такі сошники працюють за принципом лапи культиватора і самостійно заглиблюються в ґрунт завдяки гострому куту входження, а це дає змогу працювати на підвищених швидкостях. Такий сошник легко переобладнати для висіву одночасно у два рядки та встановити на ньому індивідуальну систему захисту від перенавантажень.

Існує два способи утримання заданої глибини висіву при використанні долотоподібних сошників. Перший – сошники заглиблюються й утримуються в заданому положенні рамою. Такий спосіб конструктивно легший, але потребує кращої підготовки поля – воно має бути рівне. Другий варіант передбачає встановлення за кожною лапою копіювальних роликів, які обмежують заглиблення та дозволяють повторити всі нерівності рельєфу. Перевага цього варіанту – не потрібні прикочувальні котки. Цю функцію виконують копіювальні ролики.

Останнім часом виробники сівалок ведуть активні роботи з упровадження дисково-анкерних сошників. Така конструкція поєднує універсальність дискового сошника з якісним формуванням посівного ложа анкером. У комбінації з диском анкер може добре копіювати рельєф поля, витримуючи рівномірність глибини, і в той же час має можливість стрічкового висіву. При роботі такого сошника утворюється хрестоподібна борозна, в яку з одного боку можна класти насіння, а з другого – добрива. А це краще, ніж сипати їх разом, як у дискових сошниках.

Тож сказати точно, який сошник кращий, неможливо. Всі вони знаходять своє застосування. При виборі сошника спочатку потрібно точно оцінити умови вашого виробництва – клімат, типи ґрунтів, рельєф. Наступний крок – поставити правильні завдання: технологія виробництва культури, який спосіб утримання ґрунту планується, як вноситимуться добрива, чи потрібна нам висока продуктивність за рахунок швидкості або за рахунок кількості агрегатів тощо. Тільки зваживши на всі ці фактори, ми зможемо вірно вибрати саме той сошник.

Стежте за головними новинами агробізнесу в Україні та світі на Agravery.com , на сторінці Facebook , у Telegram або підпишіться на нашу розсилку, відправивши лист з темою “Розсилка” на [email protected] .

Основні типи сошників для прямої сівби зернових культур

До функції сошників належать: утворення відкритої борозенки розрізанням та розсуванням на необхідну глибину верхнього шару ґрунту з утворенням необхідного профілю та щільності дна; утримання борозни деякий час відкритою для забезпечення необхідних умов укладання насіння на її дно; загортання (закривання) насіння на дні борозни ґрунтом.

Як свідчить практика, найбільш важливим показником роботи сошника є форма борозни, завдяки якій створюється необхідна мікроструктура в ґрунті, що впливає на проростання зерна. Форма і розміри борозни, яку утворює сошник, залежать переважно від кута входження сошника у ґрунт і від параметрів клина, утвореного формою робочої частини сошника. Сошники з тупим кутом входження при прокладанні борозни переміщують ґрунт зверху вниз, ущільнюють дно борозни; з гострим кутом — знизу вверх; з прямим — розсовують його у сторони.

Найбільш розповсюдженими формами борозен, які створюються сошниками різних типів, є: V-подібна, W-подібна, U-подібна та перевернута Т-подібна (рис. 1). Також застосовуються варіанти сівби без створення борозни з розкидання по поверхні (поверхневий чи підґрунтовий висів).

Сошник (сошникова група) є одним із ключових елементів конструкції сівалки. Він визначає технологічне призначення її та дозволяє максимально ефективно використовувати для сівби в заданих конкретних умовах. Враховуючи всі можливі умови сівби, виробники сільськогосподарських машин пропонують сьогодні цілий ряд сошників різних типів, адже саме сівалка, обладнана необхідним типом сошникової групи, може забезпечити розміщення насіння на необхідній глибині та гарантувати цим отримання високих урожаїв.

• формувати очищену від рослинних решток посівну борозну і вкладати насіння у вологий ґрунт та прикривати його достатньою кількістю ґрунту, забезпечуючи надійний контакт;
• забезпечувати самоочищення і мати захисні пристрої від перешкод (грудки, каміння тощо) для забезпечення безперебійної роботи;
• утримувати постійну оптимальну глибину сівби;
• мати можливість швидко змінювати тиск сошника під різні ґрунтові умови;
• забезпечувати оптимальну якість сівби навіть при швидкостях до 20 км/год.;
• мати довгий термін служби і низькі витрати на обслуговування.

Проаналізуємо переваги і недоліки всіх видів сошників, які використовуються на сівалках і які можуть бути використані для забезпечення прямої сівби.

Дискові сошники підрозділяються на дво- і однодискові. Порівняно з іншими вони складніші за конструкцією і мають велику масу, проте їх найбільше використовують на сівалках. На дискові сошники менше налипає вологий ґрунт, вони забезпечують надійне протікання процесу сівби у відповідності з агротехнічними вимогами на грудкуватому і глибистому ґрунті, на полях засмічених рослинними та кореневими залишками бур’янів на перелогових і цілинних землях, але якісні показники технологічного процесу забезпечуються не завжди.

Дисковий сошник містить закріплений на рамі з можливістю обертання на підшипнику стояк-насіннєпровід із каналом для проходу насіння та туків. На стоякові закріплений ріжучий диск з отвором у центрі, поєднаним із каналом стояка.

На нижній поверхні диска закріплений конусоподібний розсіювач насіння. Розсіювач із каналом утворюють кільцевий зазор для проходу насіння між конусоподібною поверхнею розсіювача і торцевою поверхнею стояка. Дисковий сошник додатково забезпечений розподільними елементами. Розподільні елементи закріплені на нижній поверхні диска навколо розсіювача насіння. Таке конструктивне виконання дозволяє забезпечити рівномірне внесення добрив чи насіння і добрив по всій ширині оброблюваної смуги.

Однодискові сошники з вертикальним розташуванням диска (рис. 2) працюють за принципом дискової борони, значно краще заглиблюються у ґрунт, оскільки один диск має меншу опорну поверхню, краще розрізає рослинні рештки, якісніше формує борозну, в якій розміщується насіння. Однодисковий сошник обертається у ґрунті під кутом від 3 до 7 градусів до напрямку руху. Це дозволяє під час руху частково перерізати, а частково зміщувати пожнивні рештки і верхній шар ґрунту в сторону. Щоб поліпшити якість розрізання верхнього шару, деякі виробники сівалок використовують зубчасті та опуклі диски. Переваги опуклих дисків полягають у тому, що вони вимагають менше місця, відкидають менше ґрунту, а також дозволяють висівати насіння з більш вузькими міжряддями.

Як і попередній тип цей сошник не забезпечує чіткого дотримання заданої глибини загортання насіння, тому деякі виробники оснащують такі конструкції індивідуальними опорно-прикочувальними колесами (рис. 3). В такому випадку кожний сошник може бути відрегульований на задану глибину сівби, а опорне колесо забезпечить високу стабільність його ходу по глибині та відповідно високоякісний посів.

Тенденція розвитку таких типів сошників йде до збільшення розміру дисків. Вони характеризуються більшою зносостійкістю і плавною роботою. Дозволяють розвивати швидкість сівби сівалками до 20 км/год.

Однодискові сошники працюють несиметрично, вони постійно сприймають односторонній тиск. З часом це може призвести до зношування навіски, хоч самі сошники майже не зношуються і не вимагають технічного обслуговування. У такому випадку ряди наближаються один до одного, і це призводить до ефекту подвійного ряду.

Перевагами однодискових сошників є: хороша придатність для сівби по мульчі; мінімум технічного обслуговування; порівняно проста конструкція. До недоліків відносять низьку надійність навісних систем та нерівномірність розподілу насіння по глибині загортання.

Посівні секції з такими типами сошників можна рекомендувати для широкого діапазону варіантів сівби зернових культур, а при забезпеченні достатнього притискного зусилля на сошник можна використовувати для прямої сівби.

Найбільш універсальними і поширеними сошником для сівби зернових вважаються дводискові сошники. Їх встановлюють на зернових, зернотрав’яних та овочевих сівалках. Такі сошники можуть забезпечити середню якість посіву як після проведення передпосівного, так і за наявності рослинних решток при нульовому та мінімальному обробітках. Більш краще працюють в умовах грубого обробітку ґрунту важкого механічного складу і підвищеної вологості, при наявності рослинних решток у поверхневому шарі та загортання насіння на глибину до 9 см.

Сошники представляють собою литий корпус із двома плоскими загостреними дисками, які сходяться у передній частині і утворюють в плані двогранний клин. Диски, що обертаються як бокові поверхні двогранного клина, за рахунок зчеплення їх з ґрунтом розсувають ґрунт у боки та утворюють борозну. Дводискові сошники можуть кріпитися як за допомого радіальної, так і паралелограмної підвіски. Остання забезпечує краще копіювання поверхні поля, однак збільшує вагу та ускладнює конструкцію сівалки.

Як правило, регулювання глибини загортання насіння здійснюється груповим способом, а за необхідності — індивідуально, шляхом зміни зусилля пружини на кожному сошнику. Рельєф поверхні поля така сошникова група копіює, але глибина загортання насіння в основному залежить від стану ґрунту, поверхні поля та тиску на диски сошника.

Профіль дна борозни після часткового зношування дисків, за рахунок незалежної їх дії на ґрунт, утворюється W-подібним з неущільненим горбиком ґрунту посередині борозни. Такий профіль борозни та рух насіння у порожнині між рухомими дисками створює умови контакту насінин з поверхнями дисків і під дією сил тертя викидає частину насіння на поверхню. За рахунок такого руху насіння розподіляється у борозні на різних горизонтах. Такі сошники дуже нерівномірно розподіляють насіння по глибині у борозні, крім того, воно загортається пухким шаром ґрунту, а при швидкості сівалки більше за 8 км/год., значна кількість насіння виноситься дисками навіть на поверхню поля, яке загортається шлейфом сівалки у поверхневому шарі ґрунту на невеликій глибині (1–2 см). На заданій же глибині загортання залишається усього 38–56% насіння. При роботі сошників у вологому ґрунті він налипає на їх поверхню, що суттєво погіршує якість сівби (рис. 4).

Для покращення якості загортання насіння дводисковим сошником у свій час було проведено велику кількість досліджень та запропоновано багато конструкцій.

Для зменшення нерівномірного загортання насіння по глибині рядка, причинами якого є попадання частини насіння на внутрішні поверхні дисків, після чого воно ними відкидається відцентровими силами в різні боки, в тому числі і на денну поверхню ґрунту, в нижній частині сошника між дисками було запропоновано встановити нерухому п’ятку різних конструкцій, до бічних сторін якої прикріплюються щоки, що утворюють горловину для проходження насіння до дна борозни. Щоки в задній частині зрізані під деяким кутом. Насіння з напрямника сошника попадає безпосередньо в міжщоковий простір і далі на дно борозни, не торкаючись рухомих дисків.

Під час руху сівалки диски сошника обертаються, розпушуючи ґрунт в зоні між рядками й утворюючи при цьому дві борозни в місці проходу дисків і горбик посередині рядка. Встановлена в нижній частині сошника п’ятка, рухаючись всередині рядка, усуває горбок, переміщуючи його частки в борозенки, утворені від проходу дисків і створюючи одну борозну з ущільненим дном. В цю боріздку попадає насіння, яке випадає з лійки, проходить через напрямник та щоки. Завдяки зробленому в задній частині щік сошника вирізу насіння в борозні засипається нижніми, більш вологими шарами ґрунту.

У науково-дослідному інституті ВІСГОМ було запропоновано конструкцію вдосконаленого дводискового сошника.

Однак використання у сівалках таких вдосконалених сошників призводить до ускладнення конструкції та неможливість їх використання для прямої сівби, оскільки встановлення додаткових подібних пристроїв вимагає більшого навантаження на сошник для його заглиблення. Вони також забиваються рослинними рештками, що унеможливлює їх роботу на попередньо непідготовлених полях.

Дводискові сошники з обмежувальними ребордами (рис. 5) застосовують для сівби дрібного насіння овочевих та олійних культур на глибину від 2 до 6 см. На зовнішній поверхні їх дисків за допомогою косинців і скоб закріплені реборди. Зміною їх діаметра регулюють глибину загортання насіння. Дводискові сошники з обмежувальними ребордами не виключають можливість забивання рослинними рештками в місці стикування реборди з диском.

Позитивною стороною дводискових сошників є: придатність для прямої сівби при відносно простій конструкції посівної секції, робота на швидкостях до 20 км/год. Недоліками є нерівномірний розподіл насіння у борозні на різних горизонтах, налипання ґрунту.

Трубчасті сошники (рис. 6) встановлюють на зернових сівалках для сівби по стерні і ґрунтах, які піддаються вітровій ерозії. Складається із трубки і наральника.

Під час роботи сошник вібрує, що сприяє його самоочищенню. Глибина загортання насіння не завжди відповідає вимогам.

Лапові сошники застосовують для висіву насіння зернових культур по необробленій стерні на легких ґрунтах, схильних до вітрової ерозії. Ними одночасно можна розпушувати ґрунт та знищувати бур’яни як культиваторами, виконувати сівбу і вносити мінеральні добрива. Розрізняють сошники для рядкового, стрічкового і суцільного посівів.

Лаповий сошник (рис. 7) для стрічкової сівби зернових по стерні при переміщенні в ґрунті підрізає скибу і спрямовує на поверхню лап. У цей час з бункерів по насіннєтукопроводах надходить посівний матеріал, який потрапляє на розподільник насіння, котрий розміщує його у вигляді смуги. Після цього розпушений лапою шар ґрунту прикриває борозну з насінням.

Розсіювач рівномірно розподіляє насіння по лівому і правому боках смуги, але при цьому незасіяною лишається центральна смужка борозни, що погіршує якісні показники смугової сівби.

Також недоліком лапового сошника є погіршення висіву насіння, яке має високий коефіцієнт пружності при падінні з насіннєпроводу на розсіювач, в результаті чого таке насіння хаотично перерозподіляється у борозні, зменшуючи рівномірність висіву.

Лапові сошники для безрядкового посіву містять кронштейн у передній частині якого встановлений насіннєтукопровід, що має нахил вперед і виконаний у формі еліпса. До нижньої частини насіннєтукопровода прикріплена пластина, до якої, своєю чергою, кріпиться стрілчаста лапа і вставка, на котрій по дузі кола закріплений пруток. У нижній частині стрілчастої лапи встановлено розподільник насіння.

Одним із недоліків у роботі лапових сошників є утворення незакритої ґрунтом борозни з насінням після його проходу. Причому з підвищенням швидкості ці борозни збільшуються, а в певних випадках доходять до глибини ходу сошника, що неприпустимо за агротехнічними вимогами. Як варіант вирішення цієї проблеми є спроба встановлення на крилах лапи підкрилків, які призвані розсовувати від центральної частини до країв крил шар ґрунту. На практиці ж між підкрилком і крилом лапи налипає ґрунт і бажаного ефекту не досягається.

З моменту переходу на мінімальну технологію і по сьогодні на полях працюють сошником анкерного типу — так званим «сошником Андерсена» (рис. 8).

Посівний комплекс AIRSEEDER CO — анкерна сівалка нового покоління, яка виконує підготовку ґрунту, сівбу та внесення добрив за один прохід, обладнується модернізованими анкерними сошниками, передня частина яких дообладнується спеціальним наральником з гострим кутом входження у ґрунт та додатковим крильцями (рис. 9.).

Сівалки, оснащені анкерними сошниками такого типу, можуть бути рекомендовані до використання у технологіях мінімального обробітку ґрунту, оскільки нечутливі до наявності рослинних решток на поверхні поля, краще підтримують рівномірну глибину загортання насіння в щільних ґрунтах та додатково обробляють ґрунт в зоні рядка.

Відомі конструкції сошників зі здвоєними долотоподібними сошниками типу Seed Hawk (рис. 11) для сівби зернових культур з одночасним внесенням мінеральних добрив, які змонтовані на радіальній підвісці з заднім опорно-прикочувальним колесом та гідравлічною системою регулювання притискного зусилля сошника.

Такий тип сошникової групи за якістю роботи дуже близький до попереднього, оскільки регулювання та стабільність глибини загортання насіння легко і якісно забезпечується спеціальною гідравлічною системою.

Найбільш досконалим типом сошникової групи є долотоподібний сошник, встановлений на паралелограмній підвісці з опорним колесом (рис. 12). Завдяки невеликим розмірам долотоподібний сошник легко проникає у ґрунт, не реагує на наявність рослинних решток на поверхні поля, а паралелограмна підвіска з копіювальними колесами за будь-яких умов (розрихлена чи тверда поверхня поля) може бути відрегульована на оптимальну глибину загортання насіння та забезпечити її стабільність протягом усього часу роботи сівалки в конкретних умовах.

Оригінальну і досить просту конструкцію мають сошники для прямого посіву сівалками СТС. Він обладнаний оборотним долотоподібним наральником (рис. 13).

Як свідчить аналіз конструкцій сошникових груп зернових сівалок, кожний тип сошників призначений для сівби: або після якісного передпосівного обробітку, або по мінімальному обробітку, або для безпосередньої сівби в непідготовлений ґрунт. Проте є один узагальнюючий параметр, по якому можна досить легко та ефективно оцінити сівалку і встановити, за якої системи обробітку її використання буде ефективним — це конструктивно задане зусилля, з яким сошник притискається до поверхні ґрунту. Для посіву зернових за традиційними технологіями, які передбачають оранку та якісний передпосівний обробіток, можна рекомендувати сівалки, обладнані сошниковими групами анкерного типу та дводискові або однодискові з прижимним зусиллям до 50 кг.

Для мінімальних технологій, які допускають наявність рослинних решток на поверхні поля, слід застосовувати дискові та анкерні сошникові групи з притискним зусиллям 50–100 кг, а при безпосередній сівбі в необроблений ґрунт найвищу якість можуть забезпечити сошникові групи з притискним зусиллям більше 100 кг, особливо це стосується дискових сошників.

Аналіз сучасних тенденцій свідчить про те, що анкерні сошники втрачають актуальність, а долотовидні використовуються тільки за певних умов. Все більше аграріїв віддають перевагу одно- або дводисковим сошниками. На сьогодні близько 85% усіх посівних агрегатів виробники сільгоспмашин постачають з вищевказаними робочими органами. Їх використання дозволяє надійно виконувати технологічний процес, створювати борозну, однак їх застосування призводить до суттєвого збільшення маси сівалки, що є необхідною умовою забезпечення роботи сошників такого типу. Зменшення питомого тиску на сошник, а як наслідок, і зменшення маси сівалки можна досягти в результаті використання сошників із гострим кутом входження у ґрунт. Їх поширення в технологіях прямої сівби обмежується забиванням рослинними рештками. Конструктивне вирішення цієї проблеми відкриє шлях до суттєвого зниження металоємкості посівних машин, а отже, і негативного їх впливу на основний засіб сільськогосподарського виробництва — ґрунт.

5 переваг дифазного сошника для технології ноу-тілл.

Р азом з технологією Ноу-тілл в господарства «Компанії Агромир» 10 років тому прийшло багато нововведень, до яких ми вже звикли сьогодні. Але ще й досі, коли ми говоримо про робочі органи наших сівалок, то часто співрозмовники перепитують – «А що таке дифазний сошник?» Побачивши його на сівалці, деякі фермери дивуються в свою чергу “А де ж колтер? Що це за сівалка для ноу-тілл без колтера?” Ми вже звикли до переваг та плюсів, які дає дифазний сошник в технології Ноу-тілл і тепер даємо відповідь на ці питання в даній публікації.

Д ифазний сошник – особливість сівалок прямого посіву SEMEATO, він стоїть на сівалках для посіву вузькорядних та широкорядних культур. Це не сошник сівалки для традиційної технології, яку пристосували для Ноу-тілл. Інженери розробили його саме під технологію Ноу-тілл.

Д ифазний сошник – це дводисковий сошник, в якому диски мають різну величину – наприклад, один 16 або 17 дюймів, другий 15 дюймів. Вони стоять на одній вісі під кутом 7 градусів один до одного. Що дає така конструкція?

1. Дводисковий сошник не вимагає великого тягового зусилля . Сошник «котиться» під час посіву по полю і не створює сильного опору для трактора. Для такого типу сошника потрібно менше кінських сил.

2. Мінімально порушує структуру ґрунту . Завдяки конструкції дифазний сошник мало розрихлює грунт. Це одна з вимог Ноу-тілл, тому прихильники даної технології обирають такий тип сошника. Даний сошник виконує той самий «невидимий посів», який є візитною карткою сівалок суцільного посіву від компанії Семеато.

3. Важливим є кут, під яким стоять диски сошника один до одного. Чим менше кут, тим менше розрихлення. На більшості сівалок кут між дисками складає 11-16 градусів. Найменший показник якого досягли саме виробники Semeato – 7 градусів . Цей показник важливий, тому що при такому куті найменша цементація стінок рядка посіву , адже диск найменше тисне на стінку рядка. Це важливо для розвитку рослини – чим менше зашліфований рядок, тим краще розвивається коренева система.

4. В технології ноу-тілл важливо розрізати рослинні рештки , які є на поверхні поля . Якщо сошник не справляється з цим завданням – то рослинні рештки заминаються у насіннєве ложе. Рослинні рештки розкладаються, при цьому виділяються кислоти, токсичні для проростків культури. Саме дифазний сошник справляється з цим завданням найкраще. Виступаюча частина більшого диску виконує функції гострого ножа – розрізає грунт та рослинні рештки, менший диск відкриває грунт на 1 см і формує насіннєве ложе, куди кладеться насіння. Рослинні решки розрізані, насіння покладене, куди треба. З цього виходить наступна перевага:

5. Конструкція сошника не потребує додаткових робочих органів при суцільному посіві – колтерів, турбоножів та ін . Вам не потрібно підбирати колтери під різні умови посіву та комплектувати ними сівалку.

Дифазний сошник – не розрихлює, не «цементує» грунт, розрізає рештки, не потребує колтерів, «легкий» для трактора робочий орган.

Що потрібно брати до уваги, якщо у Вас на сівалці цей тип сошника?

Ось Вам декілька порад-лайфкахів.

П ерш за все, диски сошника мають бути правильно відрегульовані. Тоді вони будуть розрізати і не забиватися. Показник, який потрібно регулювати – це зазор між дисками в точці їх сходження. Диски стираються і між ними збільшується зазор, в цей зазор потрапляють рослинні рештки та грунт. Сошник забивається і внаслідок цього виміляється . Слідкуйте за цим і дотримуйтесь зазору не більше 1 мм. В сівалках SEMEATO цей зазор регулюється шайбами.

С лідкуйте власне за дифазністю сошника. В наших сівалках різниця між дисками на початку експлуатації складає 12 мм або 24 мм, в ході роботи більший диск стирається швидше і різниця зменшується. Мінімальна допустима різниця – 5 мм. Це показник, при якому механізатору потрібно змінити диски на сошнику.

К оли приходить час заміни дисків, пропонуємо скористатися лайфхаком в цій сфері. Ми впевнені, що більшість заощадливих господарів вже ним користуються, але вважаємо, що замовчати його не можна. Коли приходить час змінювати диски, то ми змінюємо більший диск сошника, а замість меншого використовуємо стертий диск, що був більшим. Більший диск виконує функцію ножа, тому повинен бути гострим. Менший диск «відкриває» грунт, тому для цієї функції цілком можна використати підтертий негострий диск і зекономити кошти для інших деталей сівалки.

В ажливим елементом дводискового дифазного сошника є чистик . Він очищає від грунту, який налипає на сошник. Важливо його правильно відрегулювати. Прокрутіть диск і подивіться – чи прилягає чистик рівномірно до поверхні диска і з яким зусиллям? Оптимальна сила прилягання – коли чистик щільно прилягає до диска, але його можна зусиллям руки відідвинути від диска. Тоді він виконує свою функцію, не заважає роботі дисків та не зношується завчасно.

10 років тому, коли ми підбирали сівалки прямого посіву для своїх господарств, ця конструкція сошника була вагомим аргументом на користь сівалок SEMEATO. Ми не помилились в своєму виборі, дифазний сошник виконує покладені на нього завдання.

З важуйте і Ви свій вибір та приймайте правильні рішення, підбирайте техніку під технологію, а не технологію під техніку.

Б ажаємо Вам надійної техніки та високих врожаїв!

Сподобався матеріал?
Не забудьте поділитися з друзями, натиснувши на кнопку вашої соціальної мережі
[easy-social-share] та підписатися на нові публікації, внизу сторінки..