Дід Мороз у різних країнах світу

У час новорічних свят дітлахи, затамувавши подих, чекають подарунків, які витягне з мішка казковий дід. Але не у всіх країнах до них приходить сивочолий старий. Адже у багатьох народів існують свої традиції. Ми вирішили познайомитися з Дідами Морозами з різних куточків світу, і розповісти про тих, хто всі ці дні, не покладаючи рук, буде дарувати щастя, усмішки і святковий настрій.

Україна і пострадянські країни: Дід Мороз. Сивий дідусь із великою бородою, у довгому червоному або синьому кожусі, відвідує хлопців пострадянських країн з 30-тих років минулого століття. До цього часу в Радянському Союзі ялинки були заборонені як «пережиток минулого». Історично ж у слов’янських народів Мороз, Морозко – невисокий дідок, що викликає тріскучі морози. У білорусів його звуть Зюзя.

Польща і Україна: святий Миколай. Християнський святий Миколай Чудотворець є прообразом Санта Клауса і Діда Мороза. За легендою, він розкладає подарунки в шкарпетки, а неслухняним дітям дістаються різки. У Чехії, Словаччині, Угорщині цього персонажа звуть Мікалас, у Німеччині – Ніколас. Останніми роками українські традиції відроджуються – святой Миколай приходить до нас замість Діда Мороза.

США, Канада, Великобританія: Санта Клаус. Ім’я походить від спотвореного голландського звучання Святого Миколая. Голландці в 17 столітті заснували в Америці колонію. Тепер приходу веселуна Санти чекають у всіх англомовних країнах.

Фінляндія і скандинавські країни: Йоулупуккі. Незважаючи на те, що Лапландію вважають батьківщиною Санта Клауса і тут розташовано його резиденцію, відому всьому світові, у фінів є свій дід. Його звуть Йоулупуккі (дослівно – різдвяний козел). Зараз образ зовні майже злився з Сантою, але іноді Йоулупуккі зображають у шкурі цапа або у візку на козлах.

Франція: Пер Ноель. Аби вручити подарунки, цей казковий персонаж проникає у будинок через димар.Пер Ноель ходить у дерев’янихчеревиках і розкладає презенти у взуття.

Італія: БаббоНатале. Саме так звуть різдвяного діда, який приходить до італійських дітлахів. Але подарунки в цій країні дарує не тільки він, а й фея Бефана, котра розносить солодощі.

Монголія: УвлінУвгун. У цього діда приголомшлива шапка з рогами і одягнений він у традиційний одяг скотаря. У монголів, калмиків бурятів Новий рік – це сагаалган, свято пастухів. Він настає через два місяці після зимового сонцестояння. А УвлінУвгун – головний пастух.

Ямал Ірі – Дідусь Мороз народів Півночі. Він носить традиційний одяг північних народів – маліцу і кіси. Ямальський Дід Мороз подорожує на нартах – оленячій упряжці, та має чарівні бубон і лопату-посох.

§ 16. Упередження і толерантність

Толерантність — це мистецтво жити з іншими людьми та з іншими ідеями.

Кофі Аннан, Генеральний секретар ООН (1997—2006), лауреат Нобелівської премії миру

16.1. Поняття стереотипів і упереджень

Слово «стереотип» прийшло з грецької мови: стерео — об’ємний і типос — відбиток. Його вживали в поліграфічній справі, а в суспільних науках спершу використовували як метафору, маючи на увазі шаблонне сприймання навколишньої дійсності, а потім перетворили на науковий термін.

Стереотипи — це спрощені, схематизовані, часто спотворені або навіть помилкові уявлення про якісь соціальні об’єкти (людину чи групи людей).

З одного боку, стереотипи відіграють важливу соціальну роль, бо економлять зусилля людей, даючи їм певне уявлення про складні соціальні явища й об’єкти. З другого боку — ці уявлення шаблонні, дуже спрощені. А тому часто бувають помилковими. (Наприклад: усі одесити — дотепники, все вироблене в Китаї — низької якості, Лондон — місто туманів і т. ін.). Для того, щоб стереотип активізувався, достатньо іноді простої згадки. У кожного з нас є стереотипи чоловіка, жінки, дитини, старої людини тощо.

Виокремлюють 4 основні риси стереотипів: 1) Завжди простіші, ніж реальність. 2) Рідко бувають плодом нашого власного досвіду. Найчастіше ми набуваємо їх від тієї групи, до якої належимо, від ЗМІ. 3) Нерідко помилкові. Вони приписують конкретній людині риси, які притаманні їй лише тому, що та належить до певної групи. 4) Дуже живучі. Навіть якщо стереотип не відповідає дійсності, люди схильні стверджувати, що це виняток, який підтверджує правило.

Упередження — це негативний стереотип. Як негативна установка щодо певної соціальної групи, упередження містить негативні емоції, які породжують нетерпимість, несправедливість, грубість, аморальність та інші форми ворожої поведінки. Демонстрування або, навпаки, приховування упереджень багато в чому залежить від панівних норм у суспільстві, які своєю чергою можуть бути обумовлені політичними або ідеологічними реаліями. Так, наприклад, тоталітарні режими навіть спеціально культивують і заохочують упередження у формі класової, національної або расової ненависті. У СРСР і нацистській Німеччині кримінально переслідували і фізично знищували не тільки класові або національні групи, а й гомосексуалістів, деякі релігійні групи.

Виконайте в команді

1. Згадайте і розкажіть, що ви відчули, коли вперше побачили людину, яка відрізнялася від вас за певними ознаками (раса, нація, релігія, фізичні особливості тощо). 2. Скажіть, що саме вас вразило, здивувало, чому ви звернули на це увагу. 3. Спробуйте поглянути на ситуацію з іншого боку — опишіть, якими вас самих побачили ті люди.

16.2. Забобони

Кожному з нас відомі різні забобони: про чорного кота, про 13-те число, про те, що не можна нічого передавати через поріг та багато інших. Деякі з них знають у всьому світі, інші — в окремих колах людей, а деякі ми взагалі самі вигадуємо, наприклад про якусь деталь нашого гардеробу, у якій нам обов’язково пощастить. Забобон — це різновид марновірства, віра в якісь чарівні сили, які можуть нашкодити або допомогти. Проте цей термін уживають також і в соціологічній науці.

Забобон — це негативне або вороже ставлення до якоїсь групи людей, що ґрунтується на узагальненнях і неповній або викривленій інформації.

Забобони — це приблизно те саме, що й упередження, відмінність полягає в тому, що упередження — це вже наявні переконання, а забобони — пізнавальні установки, виходячи з яких людина розмірковує про певні об’єкти, оцінює їх. Упередження не передбачають відповідних дій людини щодо певного об’єкта, в той час як забобони не тільки передбачають, а і спрямовують ці дії. Забобони (як побутові, так і соціальні) виникають у разі браку реальних знань, унаслідок чого індивід некритично сприймає судження свого оточення. Вплинути на формування або закріплення забобону може і відповідний життєвий досвід індивіда, емоційно пережитий, але недостатньо критично осмислений.

16.3. Шляхи подолання стереотипів

Багатьом людям буває важко подолати стереотипи, позаяк вони схильні дивитися на них, як на точний опис світу. Однак навколишній світ доволі складний, різноманітний і постійно змінюється, тому його неможливо зафіксувати в якихось обмежених формулах. Для того щоб бути об’єктивним, потрібно навчитися мислити гнучко, виходити за звичні рамки, набувати нового досвіду і формувати власну думку про те, що вас оточує і що для вас є справді важливим. Формуючи свою думку про соціальні групи або явища навколишнього світу, потрібно спиратися на здоровий глузд, логіку і факти. Пропонуємо способи, як позбутися негативного впливу стереотипів мислення:

Порівняння. Порівняння передбачає аналіз ситуації, зіставлення її з іншими, знаходження відмінностей та суперечностей. Не треба поспішати мислити звичними категоріями, поміркувати над тим, що ви сприймаєте цієї миті та порівняти з тим, що вже відомо.

Відкритість сприймання. Уміти сприймати явище у всій його повноті, дивитися на нього так, ніби бачите вперше, заново відкривати нові грані відомого й уважно вивчати все нове, що дарує навколишній світ.

Критичне мислення. Треба вміти розмірковувати над деякими запитаннями: «Чи справді це правда?», «Чи не суперечить думка здоровому глуздові?», «Чи згоден я з тим, що звик чути і сприймати як істину?» та іншими подібними запитаннями, що викликають сумніви.

Розширення світогляду. Позбутися стереотипів можна, постійно працюючи над собою, розвиваючись, навчаючись нового, розширюючи свій світогляд.

16.4. Дискримінація, її основні форми та прояви

Дискримінація (англ. discrimination — розрізнення, виділення, неоднакове ставлення) — це обумовлені упередженнями (негативними стереотипами), несправедливі дії щодо членів певних соціальних груп.

Якщо, наприклад, людина відмовляється потиснути руку представникові іншої раси, то це расова дискримінація. Якщо під час призначення на керівну посаду перевагу віддають лише жінкам або лише чоловікам, то це ґендерна дискримінація. Якщо людину відмовляються брати на роботу тільки через те, що вона «занадто молода» або «занадто стара», то це вікова дискримінація. Однак дискримінація може виражатися і в жорстокіших формах, коли відбуваються вже т. зв. «злочини ненависті». У Радянському Союзі, наприклад, відбувалося вигнання й переселення цілих етнічних груп з місць їх постійного проживання, як-от: кримських татар, чеченців, інгушів, калмиків, балкарців та ін.

Дискримінація може здійснюватися в різних формах — від прихованого, замаскованого психологічного тиску до відвертого насильства й убивств.

Найпоширенішими формами дискримінації є такі:

— Расизм. Це складне соціально-психологічне явище: расові стереотипи, упередження, дискримінаця. Зазвичай під расизмом розуміють дискримінаційні дії, які ображають людей лише на тій підставі, що вони є членами певної расової групи.

— Етнічна дискримінація. Це явище подібне до расизму. Якщо у випадку з расизмом людина зазнає дискримінації через колір шкіри, то етнічна дискримінація виражається в дискримінації людей через їхню національну належність.

— Ейджизм (англ. age — вік). Вікова дискримінація ґрунтується на переконанні, що певні вікові категорії є гірші за інші. Від неї потерпають переважно старші люди, яким, наприклад, важче влаштуватися на роботу. Іноді вікова дискримінація є непомітною, але наявною в суспільстві. Спостерігаємо своєрідний парадокс: усі хочуть дожити до глибокої старості, але при цьому ніхто не хоче бути старим.

— Сексизм (англ. sexism, від лат. sexus — стать). Це упереджене ставлення та дискримінація групи людей через їхню стать або ґендерну ідентичність. Виявляється в тому, що влада, більшість прав і можливостей зосереджуються в представників однієї статі порівняно з іншою.

16.5. Толерантність та інклюзія

Однією з найважливіших цінностей сучасного суспільства є толерантність (від лат. tolerantia — терпіння).

Толерантність — це здатність взаємодіяти з людьми іншої культури, іншого способу життя; без агресії сприймати думки, які відрізняються від власних, а також поважати особливості поведінки та способу життя інших.

У біології, звідки він і «прийшов», термін «толерантність» означає здатність організму переносити несприятливий вплив того або того чинника середовища. У цьому сенсі толерантність до ліків означає, що ліки не діють на організм. Такою може бути й суспільна толерантність — коли деякі етнічні, релігійні чи будь-які інші групи, що відрізняються одні від одних своєю культурою, хоча й живуть поруч, але практично не взаємодіють одні з одними. Це толерантність байдужості, негативна толерантність. Прикладом можна вважати співжиття чужовірців (евреїв, мусульман) у середньовічних містах. Але така толерантність існувала доти, поки не починалася якась суспільна нестабільність або поки вони не перетиналися в якійсь боротьбі за ресурси. Тоді подібна толерантність миттєво закінчувалася і зіткнення різнокультурних груп могло вилитися в жахливі та криваві сутички.

На основі принципів толерантності в сучасному суспільстві всім людям без винятку має бути надана можливість розвиватися фізично, розумово, морально, духовно, в умовах свободи та гідності. На жаль, сьогодні з 46 млн громадян України понад 3 млн становлять люди з особливими потребами, які не завжди мають необхідні умови для розвитку й повноцінного життя. Для того, щоб забезпечити для них можливість рівноправної участі в суспільному житті, застосовують принцип інклюзії.

Інклюзія і толерантність

Інклюзія (англ. inclusion — включення) — процес збільшення ступеня участі всіх громадян у суспільному житті.

Основний принцип інклюзії полягає в тому, що всі діти мають навчатися разом, незважаючи на певні труднощі чи відмінності, які існують між ними. Дітей із особливостями розвитку не можна замикати від суспільства, а здорові діти не повинні ховатися від реального життя з усіма його проблемами. Їм усім потрібно навчатися разом, щоб усвідомити значну схожість між ними, цінувати здібності та таланти кожного учня з порушеннями чи без них, навчитися приймати інших такими, якими вони є. Адже всі люди різні — не кращі й не гірші, а просто різні. Важливо цінувати кожну людину як особистість, поважати її думки, почуття, ідеї, вірування.

Поміркуйте разом

1. Чи варто толерувати насильство? 2. Де межі толерантності? Чи вона безмежна? 3. Що, на вашу думку, толерувати не можна, щоб уберегти суспільство від зла?

Обґрунтуйте свої міркування.

Для завершення теми:

Що таке стереотип, упередження, дискримінація, толерантність, інклюзія?

Як ви розумієте значення вислову «Однією з найважливіших цінностей сучасного суспільства є толерантність»?

Якими способами можна позбуватися стереотипів у мисленні?

Наведіть приклади забобонів та упереджень.

Наведіть приклади проявів різних форм дискримінації.

Порівняйте поняття «негативна толерантність» і «позитивна толерантність». Наведіть приклади.

Підготуйте повідомлення про ксенофобію як один із видів дискримінації. Дослідіть суть і форми ксенофобії та нові виклики у сфері захисту прав людини, пов’язані із проявами ксенофобії.