Біографія Папи Римського: від “Гитлерюгенда” до понтифіка

Віртуальний меморіал загиблих борців за українську незалежність: вшануйте Героїв хвилиною вашої уваги!

Папа Римський Бенедикт XVI (до вступу на папський трон – Йозеф Ратцінгер) народився 16 квітня 1927 р в селищі Маркель ам-Інн в Баварії, в сім’ї поліцейського. У дворічному віці його родина переїхала на австрійський кордон, а в 1932 г – в альпійське містечко Аушау. Батько Ратцінгера, що негативно відносився до націонал-соціалізму, віддав сина в класичну гімназію в Траунштайні в 1937 р.

Є відомості про те, що Йозеф і його брат в дитинстві проти своєї волі вступили в молодіжну фашистську організацію – “Гітлерюгенд”, пише в середу німецька газета “Зюддойче цайтунг” з посиланням на автобіографію нового Папи Римського “З мого життя” і на його книгу “Сіль землі”.

У 1941 році в цю організацію вступив його брат, а Йозеф, який навчався в семінарії, був змушений вчинити аналогічно. Сам він раніше розповів газеті, що незабаром перестав відвідувати збори цієї організації, хоча це рішення далося йому непросто: він був позбавлений значних пільг при оплаті свого навчання, цитує видання “Інтерфакс”.

Досягнувши призовного віку в 1944 році, він був покликаний в Австрійський легіон, однак через проблеми зі здоров’ям новобранець майже не брав участь у заняттях з військової підготовки.

На початку 1945 року Й.Ратцінгер дезертирував. Пізніше війська союзників зайняли його село, причому штаб розташувався якраз в будинку родини Ратцінгерів. Незабаром з’ясувалося, що майбутній понтифік служив у німецькій армії, і тому його відправили в табір для військовополонених. Він вийшов звідти 19 червня 1945.

У 1947 році Ратцінгер поступає в Георгіанум, Богословський інститут при Мюнхенському університеті. 29 червня, в день свята Петра і Павла, 1951 рік Йозеф Ратцингер і його брат Георг були висвячені на священиків кардиналом Фаульхабером у Фрайзінгу, пише Інтернет-видання NEWSru.com.

У 1953 р. Ратцінгер захищає дисертацію з богослов’я в Мюнхенському університеті.

24 березня 1977 г Ратцингер був поставлений архієпископом Мюнхенським ським і Фрайзінгським, незважаючи на своє небажання. 27 червня Папа Павло VI звів його в кардинальську гідність.

У 1980 р. Папа Іван Павло II призначає кардинала Ратцінгера главою спеціальної Ради у справах мирян, а потім пропонує йому посаду глави Конгрегації за католицьким освіти. Це призначення вимагало залишення Мюнхенської кафедри і переїзду до Ватикану.

У 1993 р. приймає титул єпископа римського передмістя Веллетрі-Сеньї.

У 2000 р. Ратцінгер став деканом Колегії кардиналів, а титул його став звучати як “єпископ Остії і Веллетри-Сеньі”.

19 квітня конклав обрав його новим Папою. При цьому, як стверджують спостерігачі, 78-річний Бенедикт XVI – це Папа “перехідного періоду”. Такі понтифікату, як правило, недовгі і на великі звершення і зміни не претендують.

Гвардія Папи Римського: чим вирізняється та скільки заробляє армія Ватикану

Приватні армії – унікальне явище у світі Збройних сил. За допомогою найманців можна вести бій у будь-якій точці планети, не втягуючи при цьому цілу країну. Саме з цього зародилися приватні охоронці. Послугами схожих професіоналів користується і голова Католицької Церкви Папа Римський.

Щоправда, бодігарди Папи Римського не іменують себе спецагентами та не використовують для роботи спеціальні ґаджети. Принаймні, не завжди. Більшість часу вони розгулюють Ватиканом в обладунках, з мечем та алебардою. У минулому випуску Найгламурніша шпигунка Другої світової: як Крістін Скарбек потрапила у спецслужби

Станом на сьогодні – це найменша і найстаріша армія світу, що виконує роль оборони. А називають її по-різному – Папська армія, охоронці Ватикану, Швейцарська гвардія. Та їхня повна офіційна назва: “Піхотна когорта швейцарців священної охорони Римського Папи”.

Заснування Швейцарської гвардії

Перші згадки про швейцарську гвардію з’явилися у 1506 році. Тодішній папа Юлій II, побоюючись можливих нападів, попросив у швейцарців надати йому охорону. Немало-небагато – 200 людей. Щоправда, прислали йому лише 150. І так, 22 січня 1506 року вважається днем заснування Швейцарської гвардії. До речі, тодішніх охоронців набирали саме із найманців. В ті часи – це було звичним явищем для країни. Швейцарія хоч і була бідною країною, але славилася своїми воїнами, які працювали найманцями по всьому світу. Відслуживши певний час у Ватикані, вони вирішували самостійно: залишатися при Папі й надалі або ж покинути Ватикан і рухатися далі. Зверніть увагу Потужні секретні операції та повалення режимів: чим займається Управління спеціальних акцій ЦРУ За послуги охорони вони отримували гідну платню. Скільки саме – сьогодні точно не відомо. Однак, враховуючи всі небезпеки та відповідальність, що лягали на їхні плечі, сума точно була не маленька. Та й до того ж сама робота непроста. Гвардійці охороняли людину, яку в XVI столітті вважали мало не всесильною. “Історія Швейцарської гвардії Папи чітко показує якості цих людей. Вони служать люто і віддано. І саме з такими принципами ми служимо Святому Отцю і Католицькій Церкві вже більше ніж 500 років”, – розповів комендант швейцарських гвардійців Крістоф Граф.

“Римська різанина”

За всю історію існування Швейцарської гвардії вступати в бій їм доводилося лише один раз – у 1527 році. Тодішні події у Римі отримали назву “Римська різанина”. Над святим престолом нависла хмара небезпеки. На місто насувалася армія Іспанії та Німеччини. Імператор Карл V дав добро на грабунки і винищення людей. У 1527 році престол очолював Папа Климент VII і хто знає, як би закінчилося його життя, якби поруч не було швейцарських гвардійців. Загалом у підпорядкуванні Папи їх було 189, а от армія Карла V була більш ніж утричі більша. При цьому гвардійцям вдалося не просто відбити атаку, а й навіть евакуювати Папу таємними шляхами у безпечне місце. В тій різанині загинули понад 140 охоронців. Бути відповідальним за безпеку понтифіка – це для нас великий привілей. Ми пишаємося цим. Для того, щоб сповна нести на собі відповідальність всієї цієї місії та виклику, потрібно багато тренуватися,
– зазначив Крістоф Граф.

Хто може долучитись до охоронців Святого Престолу

• бути громадянином Швейцарії;
• католиком у віці від 19 до 30 років;
• за плечима обов’язково повинна бути військова підготовка.

Яка зарплата у швейцарських гвардійців

Щодо зарплат, то якщо порівнювати із середньостатистичними, станом на 2015 – 2016 роки, вона становить 1 300 євро на місяць. При цьому кожен гвардієць отримує повний пакет послуг:

Але варто розуміти, що в ряди охоронців Папи Римського йдуть далеко не за зарплатнею чи навіть кар’єрою. Ті, хто ступають на цю стежку, відчувають святий обов’язок. Вони готові віддати життя за Папу і виконувати будь-які його накази. Хоча, як показує практика, Папа зазвичай ніколи нічого не просить. Все що від них вимагається: забезпечувати охорону, поки Папа у Ватикані, і супроводжувати його під час закордонних подорожей та візитів.

У вільний час кожен займається своїми справами. Щоправда, лише в межах Ватикану.

Швейцарські гвардійці готові віддати життя за Папу / Фото AP

“Більшість швейцарців вільний час використовують для занять спортом. Хтось грає у футбол, а когось приваблює плавання у басейні чи на пляжі. А ще: пробіжки, просто посиденьки чи відвідування спортзалу”, – сказав швейцарський гвардієць.

Особлива форма гвардійців

До речі, неофіційно гвардійців Папи називають “найкольоровішою армією світу”. Це й справді так, їхня форма – найяскравіша зі всіх і сьогодні немає жодного практичного призначення. Адже повністю весь комплект складається із 154 елементів, придуманих ще в 1914 році. Туди входить:

Загалом, все вбрання, наприклад, парадне, важить близько 8 кілограмів. Кожен комплект форми шиють на замовлення, щоб він ідеально сів на папського гвардійця.

Кожен комплект форми шиють на замовлення / Фото AP, Alessandra Tarantino

Загалом, існує 4 види вбрання: 2 парадних, один щоденний і форма для тренування. Остання мало чим відрізняється від вбрання спецназу. Різняться хіба шеврони.

Гвардійців Папи називають “найкольоровішою армією світу” / Фото WikiCommons

Крім форми, військових Папи Римського вирізняє і металевий шолом із різнобарвним пір’ям. Колір теж залежить і від дня, від свята, і навіть від статусу військовослужбовця. Більшість із шоломів були не надто зручними, враховуючи, що проходити в ньому потрібно мало не щодня. Тому нещодавно їх замінили на аналоги виготовлені на 3D-принтері. Вони легші, зручніші і не такі важкі.

Церемонія складання присяги

Одна із найбільших і найцікавіших подій в житті гвардійців – церемонія складання присяги на вірність Папі Римському. Вона доступна на 4 мовах, кожен кандидат виголошує на тій, на якій йому зручно і при цьому тримає у повітрі 3 пальці – символізуючи трійцю. Подивитися на цей процес щороку у травні з’їжджалось десятки тисяч людей.

Церемонія складання присяги гвардійців: дивіться відео

Напад на Папу Павла Івана II

Травень 1981 року ледь не став чорним днем для католиків з усього світу. 13-го числа член турецького терористичного угруповування “Сірі вовки”, на площі Святого Петра в Римі стріляв і серйозно поранив Папу Павла Івана II, який саме їхав у відкритому автомобілі. Гвардійці навіть не встигли зреагувати. Ніхто навіть не помітив, як чоловік дістав зброю і відкрив вогонь.

Замах на Папу Римського Павла Івана II / Фото ANSA

Затримали його вже постфактум і кинули за ґрати з терміном – довічне. Папу вдалося врятувати, понтифік навіть навідався до зловмисника у в’язниці, де провів із ним бесіду. На прохання Папи, президент Італії помилував нападника і його депортували до Туреччини. А от сама історія нападу на Павла Івана II так і залишається дещо розмитою.

Існує версія, що його вбивство замовили в КГБ, а організацією займалися болгарські спецагенти. Звучить правдиво, враховуючи, що Папа мав великий вплив на тодішню комуністичну Польщу. Це саме він допоміг полякам скинути комуністичні кайдани з країни.

Вже в нульових італійці проведуть розслідування і дізнаються, що убивство Папи замовили КГБшники. А до того, ніхто й подумати не міг, що таке може статися. Та й самі гвардійці до таких розкладів були не готові. Точніше, їх ніхто не готував. Їх вчили скоріше для церемоніальних цілей та задля охорони під час поїздок Папи. Тобто головне завдання – не підпускати нікого до автомобіля понтифіка.

“Раніше нікому й в голову не могла прийти така думка, що хтось вирішить застрелити Папу. Саме тому сьогодні в нас є підрозділи і органи, які раніше ніколи не існували. Зараз, фактично кожен на варті. Якщо порівнювати з тим, що було 20 років тому, то сьогодні ми готові абсолютно до всього, що навіть в теорії може статися”, – розповів швейцарський гвардієць Давід Джулієтті.

Про чинного Папу Франциска, охорону Ватикану та погрози з боку бійців ІДІЛ – дивіться у програмі.

Папа Римський — історія титулу, вибори і список глав Ватикану

Носій верховної влади міста-держави Ватикан – важлива фігура не тільки для релігійного світу, а й для міжнародного права.

Будучи незалежною суверенною країною, Папа Римський може приймати важливі рішення, що впливають на життя громадян і на світову політику в цілому.

Титул Папи Римського

Титул Папи спочатку використовувався деякими християнськими церквами для визначення вищих духовних осіб.

Зараз Папа – це глава Римської та Східної католицької церкви. Офіційно посада стала так називатися з Понтифіка Сіриція (384).

Цікаво те, що кандидатом може бути будь-який неодружений католик чоловічої статі у віці до 80 років, на практиці ж кандидатом останні кілька століть стає кардинал або єпископ.

Повноваження та обов’язки з управління поширюється на всю Католицьку церкву, а також на її адміністрацію. Папа є самостійним суб’єктом права, його владі підпорядковуються всі гілки державного управління у Ватикані.

Повноваження правителя

Наділений Верховною духовною і юридичною владою, понтифік виконує наступні обов’язки перед народом і церквою:

• Повинен бути християнином і сприяти поширенню віри.
• Здійснює адміністративне управління церквою.
• Видає канони.
• Призначає священиків на посади.
• Присвоює церковні сани.
• Скликає Всесвітній Собор і затверджує його рішення.
• Управляє судовою владою з питань шлюбу, чернечих обітниць і навчання теології в школах.

Як духовний лідер папа повинен бути прикладом для всіх католиків світу, а також вносити свій внесок в історію розвитку папства і церкви.

Як проходить обрання понтифіка

Папа обирається довічно. Покинути свій пост він може тільки через смерть, а також при зреченні.

Для обрання нового понтифіка в Сикстинській капелі скликається конклав — рада, що складається з кардиналів. Учасники ради не можуть обговорювати вибори за межами капели.

Кожен учасник голосування отримує свій бюлетень, де повинен друкованими літерами написати, за кого він віддає голос. Все влаштовано так, щоб неможливо було визначити, за кого проголосував той чи інший кардинал. Бюлетень кладеться в спеціальну урну.

Якщо після голосування кількість листків в урні не збігається з числом виборців, то всі бюлетені спалюються без прочитання. Бюлетені спалюють і після підрахунку голосів.

За виборами Папи Римського спостерігають всі католики світу. Своєрідним знаком закінчення процедури є дим над Сикстинською капелою — наслідок спалювання бюлетенів. Якщо він чорного кольору, то понтифік не обраний і конклав продовжиться, а білий дим — знак успішного закінчення виборів.

Проголошений папа за традицією вибирає собі ім’я, яким буде зватися як верховний правитель. Воно фіксується в спеціальному документі. Після реєстрації понтифік відправляється в «кімнату плачу», де приміряє новий одяг: білу сутану з білим пілеолусом і накидку з капюшоном на голову (моццетту), а також одягається в червону розшиту столу і виходить до кардиналів в капелу. Там він приймає від них знаки поваги.

Після привітання кардинал-протодиякон виходить на центральну лоджію базиліки Св. Петра і оголошує громадянам про обрання нового суверена столиці.

З дня обрання постійною резиденцією Папи Римського стає Апостольський палац у Ватикані.

Історія папства

Історія папства – це період завдовжки в 1700 років. За цей час інститут пережив становлення, занепад і гоніння, а також періоди зміцнення віри і статусу католицької церкви.

Всю історію становлення можна розділити на наступні періоди:

• Доникейський період I-III ст. – поява папства. В архівах Ватикану збереглися рукописи тих часів, де йдеться про перших персон, що носили титул первосвященика. Це був складний час для християнських громад, так як християнська релігія тоді була поза законом. Послідовники віри піддавалися гонінням з боку держави і простого народу, багато прихильників християнства були страчені і вмирали мученицькою смертю.
• Формування інституту папства – з 313 по 493 роки. У межах римської провінції був створений єпископат. Християнство стало державною релігією Римської імперії при імператорі Костянтині (306-337), були заборонені жертвопринесення. У 313 році був виданий закон Про свободу віросповідань.
• Остготський період. Тривав по 537 рік. Римську імперію розоряють варварські племена східних германців і піддають християн гонінням. Саме тому цей період охарактеризований занепадом культури і церкви.
• Візантійський період. Тривав з 537 по 752 рік. Значення папства зростає. Після тривалих воєн Італія була розорена, особливо постраждав Рим. Церква залишалася єдиною економічною підтримкою держави, а папа і єпископи були найбільш компетентні в питаннях управління країною.
• Франкський період. Тривав до 857 року. Християнство – панівна Релігія в Римській імперії. Римські понтифіки привласнювали все більше політичних і адміністративних функцій і стали фактично суверенними.
• Епоха папського приниження – 1044-1048 рр. Вікінги, які захопили і розграбували багато європейських земель, зневажали християнську релігію.
• Посилення могутності католицької церкви з 1048 по 1257 р. Цей період охарактеризований конфліктом між папою і імператором про обрання єпископів. Правила і процедури виборів розвивалися в цей період і увійшли в основу сучасного конклаву. Найбільш значущою фігурою епохи став папа Урбан II. Він організував Хрестові походи і сприяв створенню чернечих лицарських орденів. Хрестові походи посилили владу папи і дали йому можливість диктувати свої умови європейським монархам.
• Період нестабільності, реформ і великого розколу. Тривав з 1257 по 1585 рік. Папа Римський перестав бути єдиним главою церкви, впала церковна дисципліна, зростає невдоволення священнослужителями серед громадян. У цей нестабільний час відбулася одна з важливих для історії подій — був введений Григоріанський календар папою Григорієм XIII.
• Епоха Просвітництва з 1585 по 1689 р. Розквіт в галузі культури і освіти приймає загрозливий характер для релігії. Протестанти відмовляються визнавати авторитет церкви, що призводить до байдужості народу до релігії. Цю епоху можна охарактеризувати як послаблення теологічної концепції влади.
• Епоха нового часу в історії папства. На досить тривалий час церква втратила свою самостійність. Посприяли цьому Климент XIV, який ліквідував орден єзуїтів і виступав за примирення світської і церковної влади, а також Пій VII, який підписав договір з Наполеоном про втручання держави в справи церкви. Тільки в 1929 році Пій XI зміг повернути собі статус суверена країни.

Зараз за Верховним понтифіком впевнено закріпилася роль глави держави.

Список Римських Пап

У Ватикані щорічно видається “понтифікальний щорічник” італійською мовою. Він містить інформацію про всіх офіційних осіб і установи Римсько-Католицької Церкви. У щорічнику можна подивитися повний список пап римських і роки їх правління, врахованих в хронологічному порядку під своїм порядковим номером, починаючи зі святого Петра.

Так як церква не визнає антипап, їх імена включені в офіційний список, але не під порядковим номером, а в дужках.

Список і хронологію пап можна побачити в соборі Святого Петра у Ватикані – одній з найбільших католицьких церков. Мармурова плита з іменами понтифіків, похованих в соборі, знаходиться при вході в сакристію церкви.

Чи була жінка папою

Папесса Іоанна – одна із загадок в історії папства. Вчені досі сперечаються про правдивість подій, що відбувалися в той час.

Стародавні літописи оповідають про період правління церквою молодою жінкою-папою, що носила ім’я Іоанн VIII, в IX столітті. Згідно з джерелами, правління її тривало 2 роки 5 місяців і 4 дні, і воно могло продовжитися, якби Іоанна не завагітніла. Обман розкрився, коли на святі Святої Пасхи під час хресного ходу у неї почалися пологи.

Після смерті Іоанни в 857 році у Ватикані з’явилася традиція оглядати нового папу, щоб переконатися, що він чоловік.

Нинішній Верховний понтифік

Чинного Папу Римського звуть Франциск. Мирське ім’я – Хорхе Маріо Бергольо. За національністю він аргентинець і раніше був архієпископом Буенос-Айреса.

Коротка біографія

Майбутній глава Ватикану народився 17 грудня 1936 року. Був найстаршим з п’ятьох дітей в сім’ї. Його батько працював на залізниці, а мати була домогосподаркою і займалася вихованням дітей.

Вже в дитинстві хлопчик відрізнявся добротою і чемністю. Закінчивши школу, вступив до технічного технікуму на хіміка, де успішно захистив диплом. Потім влаштувався на роботу за фахом у хімічній лабораторії.

У віці 21 року переніс важке запалення легенів, яке мало не закінчилося його смертю. Після хвороби вирішив присвятити життя служінню Богу.

У 1958 році входив до Товариства Ісуса.

Навчався в коледжі святого Йосипа рідного міста і отримав ступінь з філософії, а також ліцензію на ведення викладацької діяльності в 1967 році. Після викладав у католицьких навчальних закладах столиці та Санта-Фе.

Став священиком у віці 33 років, продовжив духовне навчання в університеті Алькала-де-Енарес і закінчив його в 1971 році.

У 1973 році прийняв обітницю підпорядкування Папі і отримав звання провінційного настоятеля Аргентини.

Був визнаний допоміжним єпископом столиці в 1992 році, а через деякий час його посвятили в єпископи.

До 1998 року став кардиналом-священиком собору Сан-Роберто Белларміно. На цій посаді він отримав посаду в адміністрації Святого Престолу і Ватикану – в Римській Курії.

У 2013 католицький світ потрясла новина про зречення чинного на той момент понтифіка Бенедикта XVI. З цієї нагоди був проведений конклав, де Хорхе Маріо Бергольо був обраний новим правителем Ватикану. В якості нового імені вибрав понтифік вибрав Франциска – покровителя жебраків.

Значущі події

Папа Франциск близький до народу, про що говорять його вчинки:

• Ще не будучи Верховним понтифіком, в 2001 році особисто відвідав госпіталь, де знаходилися вмираючі від СНІДу бідняки.
• У 2016 році відбулася значуща зустріч з Патріархом Кирилом. Вперше з часів великого розколу був підписаний документ, що закликає до всехристиянської єдності.
• У 2018 році Франциск виступив з доповіддю проти смертної кари. Його ініціативу підтримав губернатор Нью-Йорка.
• Нинішній папу любить народ. Будучи різнобічним і мудрим правителем, він виступає проти соціальної нерівності і вважає, що всі люди гідні поваги.

Католики сподіваються, що його правління принесе процвітання країні і зміцнення віри людей в Бога.