Навіщо американцям стільки авіаносців, і чому вони будують лише великі

Коли хтось із громадян вимовляє заповітне слово «авіаносець», більшість людей одразу згадує про військово-морський флот та військово-повітряні сили Сполучених Штатів Америки. На сьогоднішній день саме США є господарями найбільшої кількості таких суден. Куди цікавіше те, що з часів холодної війни американське військове керівництво остаточно прийняло рішення про перехід до класу гігантських кораблів відповідно до атомного USS Enterprise.

1. Навіщо американцям потрібно стільки авіаносців?

Ех, були ж колись «добрі» часи: тільки-но розгромили Наполеона Бонапарта, «загниваюча Європа» ще не загнила назовсім, «клятий царизм» ще не встиг стати остаточно проклятим, а молоді Сполучені Штати Америки ще не були провідною країною світу. І це було, коли за вікном стояли 1820-ті роки. Щоправда, тривало зовсім не довго. 40 років минуло з того часу, як США домоглися незалежності від британської Корони. В Америці при владі тоді був президент Джеймс Монро, державним секретарем якого був Джон Квінсі Адамс. Так от цей розумний і хитрий мужик придумав штуку, яку згодом назвуть на ім’я президента: «Доктрина Монро», хоча куди правильніше було б назвати її «Доктриною Квінсі Адамса».

В чому суть? У 1822 році у славному місті Верона зібралися представники Священного союзу: консервативної політичної організації, яка виступала за збереження монархій у Європі та недопущення буржуазних революцій у Старому Світі. Парламент захотіли, ще чого!? Може ще й коням виборчі права роздасте?! Так ось, на Веронському конгресі росія, Австрія та Пруссія підбивали Францію на погане: виступити проти іспанської революції, почати інтервенцію і реставрувати в країні стару-добру феодальну монархію.

При цьому росія, Австрія та Пруссія обговорювали питання, що реставрацію іспанського панування варто поширити і на заморські володіння цієї старої європейської держави. Іншими словами, пропонувалося «повернути на іспанську Батьківщину» латиноамериканські колонії, які встигли вже «понавигадувати» собі якісь там незалежності, державності і суверенітети від заморської центральної влади.

Не йтимемо в нетрі й перейдемо до головного. Все це обговорення про гіпотетичне повернення «іспанського чобота» до Нового Світу дуже не сподобалося американцям. Чому? Бо гроші, шеф! Великі гроші! Тому вони відразу домовилися з англійцями, які були проти Священного союзу, оскільки плани росії, Австрії та Пруссії потенційно підривали неймовірно вигідну морську торгівлю Великобританії. Іронія в тому, що буквально в 1815 році Англія та США закінчили чергову війну… Але, коли мова заходить про економічні інтереси, все інше стає неважливим.

У результаті американці вигадали ту саму «Доктрину Монро», поділивши планету на сферу американських інтересів (Новий Світ) та сферу європейських інтересів (все інше). При цьому США офіційно заявили, що не втручатимуться в хід латиноамериканських революцій та повстань за незалежність від колоніального гніту. Водночас США попередили Австрію, Пруссію і росію, що будь-яке втручання держав Європи в латиноамериканські справи буде розцінюватися США як порушення вже їхніх інтересів.

Не далеко ми відійшли від теми авіаносців? Ні! Питання: як США можуть контролювати Новий Світ? Відповідь: тільки маючи потужний флот. Власне, у цьому американці переконалися ще за часів війни за незалежність, а також під час Англо-американської війни 1812-1815 років. Так з того часу і повелося, що американські збройні сили – це насамперед не армія, а флот та корпус морської піхоти. І чи варто говорити, що після ухвалення доктрини Монро одразу ж «понеслося»? Спочатку відвоювали шматок у Мексики, потім поставили під каблук Самоа, слідом за Кубою. Закінчилося поширення демократії у ХІХ столітті на Філіппінах. І у всіх цих кампаніях (крім Мексики) головну скрипку грав флот. Власне, з того часу мало змінилося. Хіба що вітрильники та пароплави поступилися місцем спочатку дизельним, а потім і атомним суднам. І якщо в вітрильну епоху «зброєю перемоги» були якісь лінійні кораблі, то в середині XX століття ними стали авіаносці.

2. Чому американці будують лише величезні атомні авіаносці?

Якщо і є «правильний капіталізм», то він, звичайно, в Америці. І вже щось, а гроші рахувати американці вміють. Коли була імперія зла в особі Радянського Союзу і йшла холодна війна між блоками, то оборонні бюджети текли рікою. Можна було не тільки дачу в колись мексиканському Техасі собі купити, а й будувати на верфях усе, що душі вашій мілітаристській буде завгодно. Платники податків платять за все, гуляємо, мужики! Напевно, так кричали в Пентагоні, розкидаючи «вічнозелені» в різні боки.

Але ось прийшли 1980-ті. А там і перша серйозна криза. І взагалі грошей стало якось менше… А потім ще й Радянський Союз розвалився. Слава Богу що це сталось, тепер треба, щоб і росія пошвидше розвалилась, але зараз не про це. І ось, у 1990-ті роки в Конгресі стали недвозначно натякати: ми тепер найголовніші на планеті, всі їдять у Макдональдсах і купують долари в обмінниках – навіщо нам усе це стале неподобство ціною мільярди? І на флоті серйозно налякалися, адже в XIX столітті в Америки вже був поганий прецедент, коли Конгрес просто взяв і мало не розпустив військовий флот країни повністю.

Тому з міркувань економічної рентабельності США остаточно дійшли до ідеї про те, що краще зробити один величезний авіаносець з більшою кількістю літаків, ніж багато дрібних. Звичайно, кожен з двох варіантів має свої переваги. Наприклад, у роки війни у ​​США були як великі ударні авіаносці, так і досить дрібні, що використовувалися головним чином для супроводу. Але до кінця XX століття такий підхід був надто дорогим. Адже авіаносець не тільки дорогий сам по собі. На 2 авіаносця потрібно вдвічі більше персоналу. Кадри треба вчити, кадрам потрібно платити платню. Авіаносці треба чимось заправляти.

А найголовніше, що двом авіаносцям потрібно в ДВА РАЗИ БІЛЬШЕ кораблів супроводу, які теж коштують чимало. Америка – це дуже багата країна, але все-таки не настільки. Тому у випадку з авіаносцями один крутий кращий і вигідніший, ніж два маленькі. Тим більше, що гігантський атомний авіаносець несе у 2.5-3 рази більше літаків, ніж авіаносці менших класів.

Звичайно, в США все ще залишаються кораблі менших класів. Але всі вони спадщина холодної війни, яка рано чи пізно вирушить або на металобрухт, або на роботу як музейний експонат. Замінювати малі кораблі США мають намір стільки класом суперавіаносців. Принаймні поки що.

Хочеться дізнатися ще більше цікавого? Як щодо того, щоб прочитати чому в армії США так часто їдять яйця, особливо смажені

Скільки авіаносців в США? Назви і типи американських авіаносців

Морський флот – це, безумовно, предмет особливоїгордості будь-якої сучасної морської держави. На сьогоднішній день в світі найпотужнішою флотилією беззастережно володіють Сполучені Штати Америки. Саме ця країна, активно претендує на світове панування, приділяє найпильнішу увагу технічному розвитку своїх кораблів, які виконують найрізноманітніші бойові завдання в усіх куточках планети. У даній статті будуть розглянуті нині діючі авіаносці США.

В якості вступу

У наш сучасний час в світі є всього лишедесять держав, які мають в складі своїх військово-морських сил авіаносці. Безумовними лідерами умовного рейтингу є саме американці, у яких є 11 авіаносців. Друге місце поділили між собою Італія і Іспанія. У цих країн є по два таких корабля. Далі йдуть Китай, Росія, Франція, Бразилія, Індія, Таїланд, Великобританія. У всіх цих держав є по одному авіаносця.

призначення

Сучасні авіаносці Сполучених Штатів – посуті, яскравий символ влади і сили. Адмірали США називають ці кораблі «становими хребтами» всього військово-морського флоту їхньої країни. В принципі, це легко пояснити, оскільки дані морські судна здатні протягом декількох місяців перебувати в автономному режимі у відкритому морі або океані, далеко від своїх сухопутних баз, а також з великою швидкістю переміщатися в будь-яку точку на планеті, брати участь в бойових діях проти абсолютно будь-якого супротивника і при цьому перебувати від нього на величезній відстані, забезпечуючи тим самим собі високий рівень власної безпеки.

ядро команди

Незважаючи на те, скільки авіаносців в США зараз іскільки їх буде в майбутньому, ці кораблі були, є і будуть основою авіаносної ударної групи. При цьому будь-яка така судно не має власного потужного оборонного озброєння і не адаптовано для проведення самостійних дій. Авіаносець переміщається по водній гладі під прикриттям інших кораблів. Відмінною рисою ударної групи є її здатність за добу пройти відстань майже 1500 кілометрів і паралельно з цим залишитися непоміченою для потенційного супротивника.

Завдання військового часу

Розглядаючи бойові завдання авіаносців, доцільно ознайомитися з призначенням всієї авіаносної ударної групи, яка створена для:

• Нанесення ударів по різних об’єктах, які розташувалися як на узбережжі, так і на суші.
• Авіаційного прикриття і надання підтримки десанту і сухопутним частинам, які проводять свої дії в прибережній зоні.
• Завоювання і утримання абсолютної переваги в повітряному просторі в районі проведення запланованої військової операції.
• Забезпечення протиповітряної оборони інших кораблів, десанту, конвоїв під час руху їх по морю.
• Блокади прибережної лінії противника.
• Ведення тактичної авіаційної розвідки.

Власне кажучи, в мирний час СполученіШтати шляхом використання авіаційних ударних груп показують всьому світу свою міць і силу в ключових з політичної точки зору для країни регіонах планети.

американські титани

Отже, давайте ж докладніше розглянемо, скільки авіаносців в США. Як вже було сказано вище, їх налічується одинадцять штук. Список авіаносців США має такий вигляд:

• «Німіц».
• «Дуайт Ейзенхауер».
• «Теодор Рузвельт».
• «Карл Вінсон».
• “Авраам Лінкольн”.
• «Джордж Вашингтон».
• «Джон К. Стенніс».
• «Гаррі Труман».
• «Джордж Буш».
• «Рональд Рейган».
• «Джеральд Р. Форд».

Тепер давайте познайомимося з ними ближче.

Шостий корабель типу «Німіц»

Саме таким за рахунком є ​​авіаносець «ДжорджВашингтон ». Судно було спущено на воду в липні 1990 року. Технічні можливості корабля дозволяють йому нести на собі близько 90 літаків і вертольотів, для підйому яких безпосередньо на палубу використовуються чотири вантажних ліфта. Сумарна площа палуби складає 18 000 квадратних метрів. Авіаносець здатний розмістити на своєму борту порядку 6250 чоловік. Для зупинки судно використовує два якоря, вага кожного з яких становить 30 тонн.

Корабель став першим для США судном з ядерноїенергетичною установкою, яке було надовго розміщено на військовій базі на території іноземної держави. Сталося це в 2008 році, коли авіаносець був відряджений в Японію. У тому ж році на кораблі сталася надзвичайна пригода – сильна пожежа. Екіпаж зміг повністю погасити займання лише через 12 годин, а сума збитку склала близько 70 мільйонів доларів. Постраждало при цьому 37 осіб.

корабель президентів

«Карл Вінсон» – авіаносець, який вступив в дію втравні 1982 року. Корабель названий на честь конгресмена, який протягом 29 років був головою Комітету у справах збройних сил. Основним місцем служби корабля був Індійський і Тихий океан, а також Перську затоку. Судно було задіяно в зйомках кінострічки «Кращий стрілець».

Після знищення Усами бен Ладена навесні 2011року його тіло було доставлено саме на цей авіаносець, після чого відправлено в води Аравійського моря. А через півроку Барак Обама і його дружина побували на баскетбольному матчі між студентськими командами, який проводився на палубі цього морського гіганта.

Корабель для жінок

Насправді нічого образливого в цій фразідля моряків-чоловіків немає. Просто авіаносець «Авраам Лінкольн» став першим у своєму роді судном, на якому отримали дозвіл служити і жінки. На жаль, тут не обійшлося без трагедії. У жовтні 1994 року під час заходу на посадку після виконання навчального польоту загинула офіцер Кара Халтрінг.

Під час бойової операції в Іраку 2003 року зі корабля було скоєно понад 16 500 бойових вильотів.

Авіаносець – місце, де все підкоряється дужечіткої координації та порядку. Оскільки довжина злітно-посадкової смуги – всього лише 150 метрів, то винищувачі для зльоту використовують так звану катапульту, яка, можна сказати, буквально викидає літак в повітря.

Але найважливішим елементом злітно-посадковоїсмуги є гальмівний трос. Під час посадки пілот літака повинен зуміти зачепитися гаком за один з чотирьох таких стопорних елементів. При цьому літак здійснює посадку на повному ходу. Це пов’язано з тим, що в разі невдачі він буде зобов’язаний знову піти на екстрений зліт. До речі, на кораблі є так звана червона кімната, в якій пілоти чергують в повній бойовій готовності цілодобово, будучи готовими в будь-яку хвилину злетіти для виконання завдання.

Цікавий факт: два рази на добу абсолютно кожен член палубної команди виходить на марш. Всі ці військові йдуть впритул один до одного і детально розглядають палубу з метою знайти різні сторонні предмети, які можуть завдати вкрай небажані механічні пошкодження дорогої турбіні.

Борець з ІГІЛ

Авіаносець «Гаррі Труман» був спущений на воду 25липня 1998 року за участі тодішнього президента США Білла Клінтона. Споруда корабля обійшлася бюджету країни в 4,5 мільярда доларів. Варто також відзначити, що цей американський авіаносець має засекречене бронювання і ресурс працездатності, розрахований на 20-25 років.

Першим бойовим походом для судна виявився заплив вПерську затоку в листопаді 2000 року. В кінці грудня 2015 року авіаносець взяв активну участь в операції проти терористичної організації «Ісламська держава». З палуби корабля були здійснені бойові вильоти літаків для здійснення ударів по позиціях бойовиків. Судно і його авіаційне крило взаємодіяли з французькими військово-морськими силами, які також брали участь в операції в Сирії.

корабель майбутнього

Авіаносець типу «Форд» – американське бойове судно, яке прийшло на зміну вже морально і фізично застарілим кораблям «Німіц». Введення в експлуатацію нового авіаносця планується на 2017 рік.

Відмінною рисою нового судна єнаявність на ньому електромагнітної катапульти, яка працює з використанням лінійного електричного двигуна. Катапульта дає можливість здійснювати розгін винищувачів більш плавно і акуратно, що дозволяє знизити перевантаження, що діють на сталеву конструкцію кожного такого дорогого повітряного борту.

Крім того, пара нових реакторів, створенихспеціально для цього авіаносця, мають можливість виробляти на 25% більше електричної енергії, ніж попередні аналогічні енергетичні установки. Виниклий запас потужності дозволяє судну набагато швидше виконувати перезарядку катапульти. Зменшилася й кількість обслуговуючого персоналу, яке тепер становить 4660 осіб. Це дозволяє знизити навантаження на бюджет, оскільки цей американський авіаносець обійдеться в експлуатації країні дешевше на 4 мільярди, ніж його попередник.

Сороковий президент США

Авіаносець «Рональд Рейган» став повноправнимчленом флоту в липні 2003 року. У судна є пара суттєвих відмінностей від своїх «побратимів». Перше полягає в наявності трьох (а не чотирьох) високоміцних гальмівних тросів. Друге – носова частина корабля має бульбообразную форму, що зроблено для збільшення остійності всього авіаносця.

«Рональд Рейган» здатний нести на своєму бортупорядку дев’яноста вертольотів і літаків. Основною ударною силою корабля є бойові повітряні судна широкого призначення F / A-18 Hornet, які вже були багаторазово випробувані на практиці в різних бойових операціях США.

«Брудний» авіаносець

Кораблю «Джордж Буш» таке прізвисько присвоєноневипадково, а все тому, що на судні дуже часто виходить з ладу вакуумна система зливу туалетів. Тобто, простіше кажучи, забиваються всі 423 унітазу корабля. Перші проблеми з ними виникли ще в 2011 році, коли авіаносець здійснював свій похід в Перську затоку для виконання бойового завдання.

Однак є і позитивні якості у цьогокорабля. Так, зокрема, модернізована система електроніки та комунікації. Також процес виконання заправки виведений на напівавтоматичний рівень. На палубі оновлені газоотбойнікі.

Активний учасник спецоперацій

Вивчаючи діючі авіаносці США, не можна обійтисвоєю увагою і «Теодора Рузвельта». Цей корабель був першим з нині існуючих авіаносців, який збирався з застосуванням модульної конструкції. Кожен модуль будувався окремо один від одного, а монтаж всіх цих частин проводився вже в єдиній точці шляхом зварювання. Такий принцип побудови судна дозволив значно скоротити заявлені спочатку терміни виконання будівельних робіт. В результаті 25 жовтня 1986 корабель був прийнятий на військову службу і став повноправним членом військово-морських сил США. Починаючи з 16 січня 1991 року авіаносець брав участь в бойових діях в Перській затоці. З його палуби було виконано 4200 вильотів, які дозволили скинути майже 5 мільйонів фунтів боєприпасів на територію противника.

Після терористичних актів, що відбулися 11вересня 2001 року, корабель вийшов в бойовий похід проти Аль-Каїди, що базується на той момент в Афганістані. 4 жовтня 2001 року із авіаносця були нанесені руйнівні ракетні удари з Аравійської акваторії по позиціях бойовиків. В результаті операції судно провело 159 днів в море, ніж поставило рекорд перебування кораблів у відкритому морі після Другої світової війни.

Незалежно від того, скільки авіаносців в СШАзнаходяться на бойовому посту, кожен з них в обов’язковому порядку регулярно проходить повноцінний капітальний ремонт. Не став винятком у цьому питанні і «Теодор Рузвельт». З літа 2009-го по літо 2013 року його пробув на верфі Newport News Shipbuilding (штат Вірджинія). Завдяки цій реконструкції корабель зможе пробути в рядах флоту США ще 23 роки. Підсумкова вартість робіт склала 2,6 мільярда доларів.

корабель світу

На закінчення, закінчуючи розглядати питання про те, скільки авіаносців в США, звернемо увагу на корабель даного типу під назвою «Дуайт Ейзенхауер».

Це бойове судно було здано в експлуатацію в 1977році. У період 1985-1987 років корабель перебував на першій своїй планової реконструкції, а друга припала на 2001-2005 роки. Майже двадцять років авіаносець був «мирним» і не брав участі в будь-яких військових операціях. Однак в 1991 році його залучили в зону бойових дій – Перську затоку. У 2000 році корабель забезпечував безполітні зони в Ірані під час виконання операції «Південний дозор».