Скільки потрібно відпрацювати до першої відпустки

Зміст:

Відпустки-2021 за новими правилами

У матеріалі висвітлено питання щодо тривалості відпусток, порядку їх надання, розрахунку відпускних, їх виплати та відображення у новій звітності

Якої тривалості надавати щорічну відпустку?

За загальним правилом роботодавець повинен надавати працівникам щорічну основну відпустку тривалістю не менше 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (ч. 1 ст. 6 Закону про відпустки). Однак деякі категорії працівників користуються правом на відпустку більшої тривалості. Розглянемо окремі із них.

Так, керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам щорічна основна відпустка надається тривалістю до 56 календарних днів у порядку, затверджуваному Кабміном.

Більшої тривалості надається щорічна основна вілпустка й особам з інвалідністю. Так, особам з інвалідністю I і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а III групи — 26 календарних днів.

На триваліший відпочинок можуть розраховувати і працівники віком до 18 років. Їм надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день.

Промислово-виробничому персоналу вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також зайнятому на відкритих гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів, кар’єрів і рудників, на будівельно-монтажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні та збагаченні корисних копалин надається щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарних дні зі збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на 2 календарних дні, але не більше 28 календарних днів.

Зважайте, що законодавство встановлює й верхню межу тривалості щорічної відпустки (основної та додаткової). Так, загальні часомежі такого відпочинку працівника не можуть перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, — 69 календарних днів. (ч. 3 ст. 10 Закону про відпустки). Однак зазначене обмеження не поширюється на випадки, коли працівник бере поспіль кілька невикористаних раніше (наприклад, за 2 попередні роки роботи) щорічних відпусток.

Враховуйте і те, що святкові та неробочі дні, які прописані у ст.73 КЗпП, не беруть до уваги під час визначення тривалості щорічної основної відпустки.

  • 1 січня — Новий рік;
  • 7 січня і 25 грудня — Різдво Христове;
  • 8 березня — Міжнародний жіночий день;
  • 1 травня — День праці;
  • 9 травня — День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги) ;
  • 28 червня — День Конституції України;
  • 24 серпня — День незалежності України;
  • 14 жовтня — День захисника України;
  • один день (неділя) — Пасха (Великдень);
  • один день (неділя) — Трійця.

Коли працівнику можна надати відпустку повної тривалості?

Надання працівникам щорічної основної оплачуваної відпустки є реалізацією їх права на відпочинок, яке прописане у ст. 45 Конституції України.

Як правило, у перший рік роботи право на щорічну відпустку повної тривалості виникає після 6 місяців безперервної роботи працівника (ч. 5 ст. 10 Закону про відпустки). Якщо працівник відпрацював у роботодавця менше 6 місяців, то він може взяти лише частину щорічної відпустки. При цьому тривалість такої відпустки визначається пропорційно до відпрацьованого часу (ч. 6 ст. 10 Закону про відпустки).

Щоправда, окремим категоріям працівників за їх бажанням роботодавець зобов’язаний надати щорічну відпустку повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної праці в перший рік роботи. Таким привілеєм відповідно до (ч. 7 ст. 10 Закону про відпустки можуть скористатися, зокрема:

  • жінки — перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінки, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
  • особи з інвалідністю;
  • особи віком до вісімнадцяти років;
  • чоловіки, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;
  • особи, звільнені після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання; сумісники — одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;
  • працівники, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;
  • працівники, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації;
  • працівники, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;
  • батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу;
  • інші категорії, передбачені законодавством, колективним або трудовим договором.

Отже, зазначені категорії осіб вправі піти у щорічну відпустку повної тривалості навіть на наступний день після укладення трудового договору. Тож за бажанням таких працівників роботодавець зобов’язаний надати щорічну відпустку повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної праці в перший рік роботи.

Щорічну основну відпустку за другий і наступні роки роботи на підприємстві працівники можуть взяти у будь-який період відповідного робочого року згідно графіку відпусток на цьому підприємстві (ч.ч. 9, 10 ст. 10 Закону про відпустки). Однак і з цього правила є свої винятки. Так, у ч. 13 ст. 10 Закону про відпустки зазначено перелік категорій осіб, яким за їхнім бажанням надають щорічні відпустки в зручний для них час (тобто незалежно від графіку відпусток), а саме:

  1. особам віком до 18 років;
  2. інвалідам;
  3. жінкам перед декретною відпусткою або після неї;
  4. жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;
  5. одинокій матері (батьку), яка виховує дитину без батька (матері);
  6. опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;
  7. дружинам (чоловікам) військовослужбовців;
  8. ветеранам праці й особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;
  9. ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється Закон про статус ветеранів війни;
  10. батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу.

Як визначити робочий рік для щорічної відпустки?

За загальним правилом, відлік робочого року в цілях надання щорічної основної відпустки розпочинають із дня укладення трудового договору між працівником та роботодавцем (ч. 1 ст. 6 Закону про відпустки). Ця дата залишається незмінною до кінця строку дії трудового договору. Трапляється, що на частину робочого року припадає період, який не зараховують до стажу для надання щорічної основної відпустки. У такому разі тривалість відпустки за відповідний робочий рік розраховують пропорційно відпрацьованому часу в такому робочому році, однак дата для відліку робочого року в цілях надання щорічної основної відпустки не змінюється.

Де бухгалтеру знаходити відповіді на робочі питання? У системі LIGA360: Бухгалтер зібрано 1,4 тисячі алгоритмів дій та інструкцій. Придбайте систему прямо зараз та завжди майте роз’яснення експертів під рукою.

Як оформити надання відпустки працівнику?

Варто відзначити, що черговість надання відпусток установлюється графіками відпусток, який затверджений на підприємстві. Під час його складання слід урахувати інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їхнього відпочинку (ч. 11 ст. 10 Закону про відпустки). Із цим графіком мають бути ознайомлені усі працівники.

Рішення про надання працівнику щорічної основної відпустки приймає керівник підприємства, зафіксувавши його у наказі (зразок 1), підставою для складання якого слугує заява (зразок 1), складена таким працівником.

Заява про надання щорічної основної відпустки

Директору ТОВ “Волошкове поле”

Корзун Аліси Валентинівни

Прошу надати мені щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарних дні з 17 травня 2021 року.

Зразок наказу про надання щорічної основної відпустки

Товариство з обмеженою відповідальністю “Волошкове поле”

29.04.2021 р. м. Київ № 2021/142-к

Про надання щорічної основної відпустки

Відповідно до статті 75 КЗпП України та статті 6 Закону України “Про відпустки” від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР

Надати КОРЗУН Алісі Валентинівні, техніку-проектувальнику, щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарних дні з 17 травня 2021 року.

Підстава: 1) заява Корзун А. В. від 29.04.2021 р.

2) графік відпусток на 2021 рік

Директор Рудіч М. В. Рудіч

З наказом ознайомлена: 29.04.2021 р. Корзун А. В. Корзун

Коли та як можна поділити щорічну відпустку?

Кожен працівник має право поділити щорічну основну відпустку. Однак роботодавець має погодити такий поділ. Про те, що співробітник бажає поділити свою щорічну основну відпустку на частини, доцільно передбачити ще під час складання графіку відпусток. Однак роботодавець вправі відмовити працівнику в поділі його відпустки. А все тому, що ст. 12 Закону про відпустки передбачає лише можливість поділити щорічну основну відпустку на частини, а не обов’язок роботодавця розділити відпустку працівника на частини, як того бажає сам працівник.

Зважайте, що щорічну відпустку можна поділити на будь-які частини, головне, щоб основна безперервна її частина була не менше за 14 календарних днів (ч. 1 ст. 12 Закону про відпустки). При цьому не важливо, яка саме частина має тривати 14 календарних днів — перша, друга, остання чи будь-яка інша.

Як частину щорічної основної відпустки, так і відпустку повної тривалості можна надавати із будь-якого дня тижня. Головне, щоб була згода на це обох сторін — роботодавця і працівника.

Якщо працівник поділив відпустки на частини, то невикористану ним частину щорічної відпустки роботодавець має надати такому співробітнику до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який її надавали.

Як розрахувати відпускні?

Для того щоб обчислити відпускні, потрібно знати два показники:

  • кількість календарних днів (тривалість) відпустки;
  • середньоденну зарплату працівника за розрахунковий період.

Про кількість календарних днів відпустки можна довідатися з наказу про надання працівникові щорічної основної відпустки. А от середньоденну зарплату працівника для розрахунку відпускних потрібно розрахувати. При цьому слід опиратися на норми Порядку № 100.

За загальним правилом розрахунковим періодом для розрахунку відпускних вважають період у 12 місяців, які передують місяцю надання працівнику відпустки (п. 2 Порядку № 100). Якщо ж працівник відпрацював на підприємстві менше року, то середню зарплату обчислюють із виплат за фактичний час роботи — з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, у якому надають відпустку (виплачують компенсацію).

При цьому слід враховувати, що наприкінці 2020 р. нормотворці трішки відкоригували положення Порядку № 100. Серед нововведень слід виділити те, що якщо працівника прийнято на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць. Отже, такий місяць і зароблену працівником протягом нього зарплату слід також враховувати під час розрахунку відпускних.

На практиці бувають випадки, коли працівник не відпрацював на підприємстві жодного повного календарного місяця. У такому разі середньоденний заробіток для нарахування відпускних розраховують згідно вимог п. 4 Порядку № 100, тобто виходячи з розміру посадового окладу працівника.

Середньоденний заробіток для оплати часу перебування у відпустці обчислюють шляхом діленням сумарного заробітку за розрахунковий період на відповідну кількість календарних днів року (меншого відпрацьованого періоду), за виключенням святкових і неробочих днів, установлених ст. 73 КЗпП (п. 7 Порядку № 100).

Трапляється, що працівник розбиває відпустку на частини, між якими працівник ставатиме до роботи або буде мати вихідні дні (наприклад, суботу та неділю). У такому випадку для розрахунку відпускних за кожну частину такого відпочинку слід визначати окремо розрахункові періоди.

Далі з’ясуємо, які ж виплати слід ураховувати під час розрахунку відпускних.

Під час обчислення середнього заробітку для нарахування відпускних до розрахунку потраплять нараховані працівнику в розрахунковому періоді зарплатні виплати, допомога з тимчасової непрацездатності та допомога по вагітності та пологах (п.п. 3 та 4 Порядку № 100). Отже, до розрахунку потрапляти наступні основні чотири групи виплат працівнику:

  • основна зарплата — виплати за тарифною ставкою (посадовим окладом);
  • додаткова зарплата — доплати, надбавки, систематичні премії та винагороди, суми індексації зарплати тощо.

Зважайте, що серед складових додаткової зарплати існують виплати, які не включають до середнього заробітку, зокрема:

а) суми компенсації працівникам утрати частини зарплати через порушення строків виплати;

б) суми компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткових відпусток;

При цьому слід враховувати специфіку врахування премій. Адже наприкінці 2020 року зазнав змін п. 3 Порядку № 100 і тепер він містить особливий механізм врахування премій та інших виплат, які нараховуються за два місяці та більш тривалий період, при нарахуванні середньої заробітної плати. Так, він говорить, що премії та інші виплати, які виплачуються за два місяці або більш тривалий період, при обчисленні середньої заробітної плати включаються шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду частини, що відповідає кількості відпрацьованих робочих днів періоду (місяців), за які такі премії та інші виплати нараховані. Така частина визначається діленням суми нарахованих премій та інших виплат на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів кожного місяця, що відноситься до розрахункового періоду для обчислення середньої заробітної плати.

Як бухгалтеру встигнути за щоденним потоком інформації? Зарплата й кадри, податки, бухоблік – ексклюзивну аналітику щодо цих питань ви отримаєте у LIGA360. Замовляйте тестовий доступ уже сьогодні.

Особливої уваги заслуговує і виплата сум матдопомоги. Так, матеріальна допомога, яку роботодавець надав усім або більшості працівників відповідно до колективного договору (навіть якщо вона має систематичний характер), при розрахунку середнього заробітку не враховується (пп. “б” п. 4 Порядку № 100).

  • виплати, які включають до середнього заробітку, хоча за своєю суттю вони не не вважаються зарплатою:

а) допомога по тимчасовій непрацездатності та оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за кошт роботодавця;

б) допомога по вагітності та пологах.

Розглянемо на умовних числових прикладах порядок розрахунку відпускних.

Приклад 1. Працівник пропрацював на підприємстві більше 12 місяців

На підприємстві вже кілька років працює касир. Він бере частину щорічної відпустки з 24 травня 2021 року на 24 календарні дні.

Розрахунковим періодом для оплати відпускних буде травень 2020 р. — квітень 2021 р. Зарплата касира за цей період склала 93600 грн.

365 к.дн. — 11 c.н.дн. = 354 к.дн.

93600 грн : 354 к.дн. = 264,41 грн.

264,41 грн х 24 к.дн. = 6345,84 грн.

Приклад 2. Працівник відпрацював на підприємстві менше 12 місяців

Працівниця, яка приступила до роботи 22 лютого 2021 р., бере частину щорічної відпустки з 1 червня 2021 року тривалістю 6 календарних днів.

Розрахунковим періодом буде березень — травень 2021 р. Зарплата жінки за цей період склала 27000 грн.

(31 к.дн. +30 к. дн. +31 к. дн.) — 4 c.н.дн. = 88 к.дн.

27000 грн : 88 к.дн. = 306,82 грн.

306,82 грн х 6 к.дн. = 1840,92 грн.

Більше числових прикладів розрахунку відпускних у різних ситуаціях читайте в матеріалі “Приклади розрахунку середньої зарплати для оплати відпусток”сучасного медіа для бухгалтерів “Інтербух”. Для отримання доступу до цього та інших матеріалів видання “Інтербух” — скористайтеся тестовим 3-денним доступом або придбайте вже сьогодні.

Коли слід виплачувати відпускні?

Зарплату працівникам за час їх перебування у відпустці потрібно виплачувати не пізніше ніж за три дні до її початку. Така вимога ст. 21 Закону про відпустки. На нашу думку, в даному випадку йдеться про три календарні дні, оскільки, коли в законодавстві хочуть указати на те, що йдеться про робочі дні, роблять відповідне застереження.

Утім на практиці буває, що дотриматися цієї норми неможливо. Наприклад, працівник терміново бажає піти у відпустку з наступного дня, а роботодавець з огляду на обставини, які склалися у співробітника, погоджується. В такому разі роботодавець не може дотриматися зазначеного строку. На допомогу в такій ситуації прийдуть положення § 2 ст. 7 Конвенції про відпустки, ратифікованої Законом № 2481. Вона говорить: суми, які належать до виплати за час відпустки (її частину), виплачують особі до відпустки, якщо іншого не передбачено в угоді, що стосується цієї особи й роботодавця. Тому вважаємо, що якщо працівнику потрібно взяти щорічну відпустку (або її частину) у стислі строки, то відпускні потрібно виплатити перед початком відпустки працівника або ж попросити, щоб працівник у заяві про надання відпустки висловив бажання отримати відпускні в інший термін. При цьому в наказі про надання відпустки радимо прописати, що термін виплати відпускних перенесено відповідно до § 2 ст. 7 Конвенції про відпустки і зазначити конкретну дату виплати. Аналогічну думку з цього приводу свого часу висловлювали і спеціалісти Мінсоцполітики України в листі від 05.01.2012 р. № 7/13/133-12. Таким чином роботодавець не порушить положення ст. 21 Закону про відпустки і його не покарають за це.

Як відображати відпускні у новій звітності?

Відпускні входять до фонду додаткової заробітної плати (пп. 2.2.12 Інструкції зі статистики зарплати). Тому оподатковують їх так само, як і зарплату за відпрацьований час. Щоправда, потрібно також враховувати те, що під час нарахування ЄСВ на суми відпускних база нарахування ЄСВ на такі виплати, які припали на період понад місяць, здійснюють окремо за кожен місяць (п. 2 р. ІІІ Порядку № 4).

Окрім того у звітності відпускні теж відображаються з урахуванням відповідної специфіки.

Так, під час заповнення додатку Д1 відпускні слід відображати з урахуванням наступних нюансів:

  • відпускні за поточний і наступні місяці слід показувати за кожен місяць в окремих рядках із зазначенням відповідного місяця;
  • нараховані суми відпускних записують у графу 16 “Загальна сума нарахованої заробітної плати (доходу) (усього з початку звітного місяця)” із зазначенням відповідного місяця, за який їх нарахували, а також коду типу нарахувань “10”;
  • якщо сума відпускних за місяць (та інших зарплатних виплат) не дотягнула до мінімальної зарплати, то ЄСВ нараховують за “мінзарплатним правилом” лише щодо відпускних за поточний місяць;
  • якщо під час визначення бази нарахування ЄСВ сума нарахованих відпускних за майбутній місяць менша за розмір мінімальної зарплати, то донараховувати ЄСВ за “мінзарплатним правилом” одразу не потрібно. Лише по завершенні такого наступного місяця, коли стане відомо загальну суму нарахованого за нього доходу, потрібно приміряти “мінзарплатне правило”.

Детально про специфіку оподаткування та відображення у звітності перехідних відпускних читайте в матеріалі сучасного медіа для бухгалтерів “Інтербух”. Для отримання доступу до цього та інших матеріалів видання “Інтербух” — скористайтеся тестовим 3-денним доступом або придбайте вже сьогодні.

Маєте питання щодо бухгалтерського обліку? З ним допоможе комплекс інформаційно-аналітичних продуктів LIGA360:Бухгалтер. Тут зібрані усі щоденні ситуації для бухгалтера, а також є консультації особистого експерта. Замовляйте тестовий доступ прямо зараз.

Жураківська Вікторія Юріївна,

незалежний експерт з обліку та оподаткування

Порядок надання щорічних відпусток

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем. Правова консультація не є офіційним роз’ясненням, носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.

Зміст

  • 1 Нормативна база
  • 2 Право на щорічні відпустки
  • 3 Загальні правила надання щорічних відпусток
  • 4 Черговість надання щорічних відпусток
  • 5 Обчислення стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку
  • 6 Оформлення відпустки
  • 7 Перенесення щорічної відпустки
  • 8 Поділ щорічної відпустки на частини. Відкликання з відпустки
  • 9 Оплата щорічної відпустки
  • 10 Грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки
  • 11 Див. також

Нормативна база

15 березня 2022 року прийнято Закон України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану”, відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.

  • У період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарні дні.
  • У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.
  • Протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України “Про відпустки”.
  • У період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9Закону України “Про відпустки”. .

Право на щорічні відпустки

Згідно з статтею 6 Закону України “Про відпустки” (далі – Закон) щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Також цією статтею для окремих категорій працівників встановлено більшу тривалість щорічної основної відпустки.

Крім цього, для окремих категорій працівників тривалість щорічної основної відпустки може установлюватися спеціальними актами законодавства, проте тривалість їх відпустки не може бути меншою 24 календарних днів, а для осіб інвалідністю I і II груп – не менше 30 календарних днів, для для осіб інвалідністю III групи – не менше 26 календарних днів, для осіб віком до 18 років – не менше 31 календарного дня.

Поряд із щорічною основною відпусткою Закон передбачає також щорічні додаткові відпустки, до яких належать:

  • додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці;
  • додаткова відпустка за особливий характер праці;
  • інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, – 69 календарних днів.

Тривалість відпусток незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях.

Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних відпусток не враховуються.
Докладніше: Щорічні та додаткові відпустки

Загальні правила надання щорічних відпусток

Щорічні відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.

Право працівника на щорічні відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення 6 місяців безперервної роботи на даному підприємстві.

У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення 6-місячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком випадків, зазначених нижче.

Відповідно до статті 10 Закону щорічні відпустки повної тривалості до настання 6-місячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються:

  • жінкам – перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї;
  • жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
  • особам з інвалідністю;
  • особам віком до вісімнадцяти років;
  • чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;
  • особам, звільненим після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом 3 місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання;
  • сумісникам – одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;
  • працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;
  • працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації;
  • працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;
  • батькам – вихователям дитячих будинків сімейного типу;
  • в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, за їхнім бажанням надається щорічна відпустка або її частина (не менш як 12 календарних днів) для супроводження дитини до місця розташування навчального закладу та у зворотному напрямі. За наявності 2 або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини.

Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці, а також додаткова відпустка за особливий характер праці надаються понад щорічну основну відпустку за однією підставою, обраною працівником. Порядок надання додаткової відпустки з кількох підстав встановлює Кабінет Міністрів України.

Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї.

За бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

У разі звільнення працівника у зв’язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.

Черговість надання щорічних відпусток

Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку (частина десята статті 10 Закону).

Зважаючи на те, що форма графіка надання відпусток законодавчо не встановлена, він складається у довільній формі. У графіку надання відпусток, як правило, зазначається місяць початку використання відпустки, інколи – місяць початку відпустки і місяць її закінчення чи конкретна дата початку відпустки.

Як правило, графік надання відпусток затверджують щороку на самому початку календарного року — не пізніше 5 січня поточного року, на дотримання пункту 20 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робочих і службовців підприємств, установ, організацій, затверджених постановою Державного комітету СРСР з питань праці та соціальних питань від 20 липня 1984 року № 213.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за 2 тижні до встановленого графіком терміну.

Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам.

Згідно зі статтею 10 Закону щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються:

  • особам віком до вісімнадцяти років;
  • особам з інвалідністю;
  • жінкам перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї;
  • жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
  • одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;
  • дружинам (чоловікам) військовослужбовців;
  • ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;
  • ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України;
  • батькам – вихователям дитячих будинків сімейного типу;
  • працівникам, які є членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року;
  • в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Керівним, педагогічним, науковим, науково-педагогічним працівникам, спеціалістам навчальних закладів щорічні відпустки повної тривалості у перший та наступні робочі роки надаються у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу.

Працівникам, які навчаються в навчальних закладах без відриву від виробництва, щорічні відпустки за їх бажанням приєднуються до часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, часу підготовки і захисту дипломного проекту та інших робіт, передбачених навчальною програмою.

Працівникам, які навчаються в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, щорічні відпустки за їх бажанням надаються з таким розрахунком, щоб вони могли бути використані до початку навчання в цих закладах.

Працівникам художньо-постановочної частини і творчим працівникам театрів щорічні відпустки повної тривалості надаються в літній період у кінці театрального сезону незалежно від часу прийняття їх на роботу.

Обчислення стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку

Статтею 9 Закону передбачено, що до стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються:

  • час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка;
  • час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу), крім випадків, коли за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігалися місце роботи і посада на підприємстві на час призову ;
  • час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
  • час, коли працівник перебував у відпустці без збереження заробітної плати, за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, – до досягнення дитиною 16-річного віку, а якщо дитині встановлено категорію “дитина з інвалідністю підгрупи А” або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги – до досягнення дитиною 18-річного віку (Перелік тяжких захворювань, розладів, травм, станів тощо, що дає право працівнику на отримання відпустки без збереження заробітної плати на дитину, якій не встановлена інвалідність, затверджено постановою Кабінетом Міністрів України від 27.12.2018 № 1162);
  • час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців за денною формою навчання у закладах професійної (професійно-технічної) освіти;
  • час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв’язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;
  • час, коли працівник, стосовно якого згідно із Законом України “Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей” встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, фактично не працював у зв’язку з позбавленням особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата;
  • інші періоди роботи, передбачені законодавством.

До стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки, зараховуються:

  • час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади;
  • час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;
  • час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.

Якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, повністю або частково не використав щорічні відпустки і не одержав за неї грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.

Оформлення відпустки

Не пізніше як за два тижні до початку щорічної відпустки роботодавець зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки. Форму такого повідомлення законодавством не встановлено, тому його оформлення має довільний характер. Працівник також вважається письмово повідомленим про відпустку, якщо він поставив підпис у наказі про відпустку.

Якщо працівник йде у відпустку в обумовлений графіком термін, подання заяви про надання відпустки не є обов’язковим.

Якщо працівник має намір піти у відпустку в інший період, йому необхідно подати роботодавцю відповідну заяву про поділ відпустки або її перенесення.

У заяві працівник вказує дату початку щорічної відпустки та її тривалість. Зазначати дату закінчення відпустки не обов’язково.

Перенесення щорічної відпустки

Щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути перенесена на інший період у разі:

  • порушення власником або уповноваженим ним органом терміну письмового повідомлення працівника про час надання відпустки (роботодавець зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за 2 тижні до встановленого графіком терміну – стаття 10 Закону);
  • несвоєчасної виплати власником або уповноваженим ним органом заробітної плати працівнику за час щорічної відпустки (заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку – статті 21 Закону).

Щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі:

  • тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку;
  • виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно з законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати;
  • настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;
  • збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв’язку з навчанням.

При продовженні відпустки у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю невикористана частина щорічної відпустки по закінченні тимчасової непрацездатності не використовується працівником самостійно, вона має бути надана (лист Мінсоцполітики від 31.01.2012 № 30/13/133-12).

Щорічна відпустка за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році.

У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням правил поділу щорічної відпустки на частини.

Перенесення відпустки можливе також з ініціативи працівника. Для працівнику достатньо подати заяву на ім’я керівника з проханням перенести відпустку на інший (бажаний) період або поділити її на частини (у разі необхідності). Якщо керівник вирішить, що таке перенесення (поділ) не вплине на виробничий процес, то на підставі заяви працівника він видасть наказ (розпорядження) про перенесення відпустки і внесення змін до графіка відпусток. Таким чином, перенесення відпустки працівника, що не належить до вищезазначених категорій, яким відпустки надаються за їх бажанням у зручний для них час, можливе лише зі згоди роботодавця.

Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.

Поділ щорічної відпустки на частини. Відкликання з відпустки

Щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. При цьому основна безперервна частина відпустки тривалістю не менше 14 календарних днів не обов’язково повинна бути першою її частиною.

Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства з додержанням вимог, що застосовуються при поділі відпустки, та в інших випадках, передбачених законодавством. У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки (стаття 12 Закону).

Відповідно до статті 60 Закону України “Про державну службу” для виконання невідкладних завдань державні службовці, які займають посади категорії “А”, можуть бути відкликані із щорічної основної або додаткової відпустки за рішенням суб’єкта призначення, а державні службовці, які займають посади категорій “Б” і “В”, – за наказом (розпорядженням) керівника державної служби. Порядок відкликання державних службовців із щорічних відпусток затверджено відповідною постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 230.

Частина невикористаної відпустки за погодженням з керівником державної служби надається державному службовцю у будь-який час відповідного року чи приєднується до відпустки в наступному році з відшкодуванням непередбачуваних витрат державного службовця у зв’язку з його відкликанням з відпустки. Порядок відшкодування непередбачуваних витрат державних службовців у зв’язку з їх відкликанням із щорічної основної або додаткової відпустки затверджено відповідною постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 231.

Оплата щорічної відпустки

Заробітна плата працівникам за весь час відпустки виплачується до початку відпустки, якщо інше не передбачено законодавством, трудовим або колективним договором.

Порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.

Таке відрахування не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи у зв’язку з:

  • призовом або прийняттям (вступом) на військову службу, направленням на альтернативну (невійськову) службу;
  • переведенням працівника за його згодою на інше підприємство або переходом на виборну посаду у випадках, передбачених законами України;
  • відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмовою від продовження роботи у зв’язку з істотною зміною умов праці;
  • змінами в організації виробництва та праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;
  • виявленням невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, що перешкоджають продовженню даної роботи;
  • нез’явленням на роботу понад 4 місяці підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено більш тривалий термін збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні;
  • поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
  • направленням на навчання;
  • виходом на пенсію.

Відрахування із заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки у разі смерті працівника не провадиться.

Витрати, пов’язані з оплатою щорічних відпусток, здійснюються за рахунок коштів підприємств, призначених на оплату праці, або за рахунок коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим договором працівники.

В установах та організаціях, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, оплата відпусток провадиться із бюджетних асигнувань на їх утримання.

Грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 83 КЗпП України).

У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів закладів освіти, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Зверніть увагу! Працівникам, призваним на:

  • строкову військову службу,
  • військову службу за призовом осіб офіцерського складу,
  • військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період,
  • військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятим на військову службу за контрактомза їхнім бажанням та на підставі заяви виплачується грошова компенсація за всі не використані ними дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Відповідна заява подається не пізніше останнього дня місяця, в якому працівник був увільнений від роботи у зв’язку з призовом на військову службу (стаття 83 КЗпП України).

Слід зазначити, що накопичувати та використовувати компенсацію можна тільки відпустки, які передбачені пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про відпустки», в тому числі додаткову соціальну відпустку на дітей відповідно до статті 19 цього Закону.

До таких відпусток належать:

  • щорічна основна відпустка;
  • щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці;
  • щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці;
  • інші щорічні додаткові відпустки, передбачені законодавством;
  • додаткова соціальна відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А групи І.

Особам віком до 18 років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.

У разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток виплачується спадкоємцям.

Див. також

Related Post

Хто зустрічає у пекліХто зустрічає у пеклі

Зміст:1 “Пекло” Данте Аліг’єрі: короткий зміст1.1 Короткий виклад сюжету1.2 Аналіз1.3 Запитання та відповіді1.3.1 Чому Данте написав “Інферно”?1.3.2 Хто такий Вергілій?1.3.3 Які кола Пекла в “Інферно” Данте?1.3.4 Хто такий Мінос у

Що робити якщо Тім Вівер пише комерційне використанняЩо робити якщо Тім Вівер пише комерційне використання

Зміст:1 TeamViewer 14.4.26691.1 Основні функції TeamViewer1.2 Можливості TeamViewer2 Дозволи програм TeamViewer 14.4.2669 TeamViewer — платформна утиліта, яка дозволяє отримати віддалений доступ для управління комп’ютером через інтернет. Доступ здійснюється завдяки роботі

Скільки основних прийомів масажуСкільки основних прийомів масажу

Техніка масажу включає п'ять основних прийомів – це погладжування, витискання, розтирання, розминання, вібрації і ударні прийоми. Завдяки маслу прийоми масажу проводяться більш м'яко та приємно, що в свою чергу полегшує