Сибір — цікаві факти

Далеко на схід від Уралу розкинула свої простори безкрайня Сибір, земля повна таємниць і загадок. У нього входять великі промислові міста і різні народності, дбайливо зберігають свою культуру і звичаї, дика первісна тайга, багато великих і малих річок, багатих рибою, своєрідна флора і фауна, корисні копалини. Представляємо цікаві факти про Сибір.

Історія

Слово «Сибір» має три версії походження:

1. Перша версія передбачає, що назва йде від Чингісхана. Завойовуючи Південний Сибір, він вийшов з Лісостепу до масивів глухої тайги, яку назвав «Шибір», що в перекладі з монгольського означає «лісова ХАЩА».
2. Прихильники другої версії вважають, що назва походить від місцевих племен, що жили на берегах Іртиша. Вони називалися «сабіри» або «сіпири».
3. Третя, найбільш популярна версія говорить про те, що «Сибір» має пряму похідну від слова «північ».

Освоєння Сибіру, за деякими даними, почалося в VIII столітті до н. е. тюркськими і монгольськими племенами.

Сибір була підкорена за часів правління Івана Грозного козачим отаманом Єрмаком. Він розбив війська сибірського хана Кучума і захопив їх столицю, проте сам склав голову на цій землі.

Сибір був місцем заслання каторжників і ув’язнених аж до середини ХХ століття.

Географія

Площа Сибіру становить 9,8 кв. км. Це 57% від усієї території Росії.

Сибірський Федеральний округ включає в себе:

1. Республіки Саха, Тива, Хакасія і Алтай.
2. Красноярський, Алтайський і Забайкальський край.
3. Автономні округи: Бурятський АТ, Евенкійський АТ, Агінський АТ, Усть-Ординський АТ і Таймирський АТ.
4. Новосибірську, Кемеровську, Омську, Томську, Іркутську і Читинську області.

Сибір є одним з найбагатших суб’єктів РФ. Тут зосереджена велика кількість промислових підприємств, ведеться основний видобуток корисних копалин.

Столицею Сибіру значиться місто Новосибірськ, розташоване на берегах річки Об. Це великий промисловий і науковий центр з цікавою архітектурою і знаменитим на всю країну Академмістечком. Червоний проспект Новосибірська вважається найдовшою прямою вулицею в світі, що не має вигинів і поворотів. Його протяжність становить 7 км. місто засноване в 1893году при будівництві Транссибірської магістралі. На сьогоднішній день його населення становить понад 1,6 млн. осіб.

Річки Сибіру Об, Єнісей, Лена і Амур входять в десятку найбільш протяжних річок світу.

В Сибіру живуть близько 30 видів малих народностей, але більшість складають буряти і якути.

Природа

Краса природи Сибіру невимовна і гідна особливої уваги. У північних широтах переважає тундра з її вічною мерзлотою і розсипом блакитних озер. Непрохідні Васюганские болота займають площу в 53 тис. кв. км і є однією з найбільших болотних систем світу. Середні широти багаті первозданною тайгою, гірськими масивами і незліченною кількістю річок і озер.

Багато представників сибірської флори і фауни занесені в Червону Книгу. В якості найяскравішого прикладу можна навести амурського тигра.

Води численних річок і озер Сибіру рясніють безліччю цінних порід риби. Серед них зустрічаються такі, як таймень, омуль, нельма та ін.

Безперечною перлиною Сибіру вважається озеро Байкал. Його глибина досягає 1642 м і йому по праву належить титул найглибшого озера в світі. Байкал є найбільшою в природі водоймою з прісною водою. Площа його поверхні приблизно дорівнює площі Голландії і становить 31 722 кв. км. Вода в озері настільки чиста, що можна з легкістю розглянути дно на глибині 50 м. Ще одна особливість Байкалу полягає в тому, що в нього впадає багато річок і струмків, а випливає єдина річка Ангара.

Кліматичні умови Сибіру не відповідають тій суворості, яку помилково уявляють собі жителі помірних широт. Звичайно ж, якась частка істини в цьому є, однак клімат Ямалу відрізняється від клімату Алтаю, але це все Сибір і в цілому клімат тут цілком придатний для комфортного життя.

Економіка

Більшість корисних копалин Росії видобуваються на території Сибіру. Її надра зберігають в собі запаси кам’яного вугілля, свинцю, платини, золота, а так само нафти, газу і безліч інших цінних ресурсів.

Енергоресурс Росії включає в себе 5 найпотужніших гідроелектростанцій країни, 4 з яких знаходяться в Сибіру. Річка Єнісей виробляє електрику на Красноярської і Саяно-Шушенській ГЕС, а річка Ангара на Усть-Илимской і Братською.

У XIX і ХХ столітті в Сибіру була зроблена спроба будівництва двох грандіозних об’єктів. Це об-Єнісейський водний шлях і Північна залізниця Салехард-Ігарка.

Об-Єнісейський водний шлях був побудований в середині XIX століття з метою з’єднання двох великих річок штучним каналом. Якийсь час він діяв, і по ньому ходили пароплави і баржі. Але так як його укріплення були виконані дерев’яними опорами, він вимагав постійного ремонту. Проте царський уряд не поспішав виділяти необхідні кошти у повному обсязі, а після революції 1917 року до каналу взагалі нікому не було діла. У підсумку об’єкт був покинутий.

Масштабне будівництво Північної залізниці, яку ще називали «мертвою дорогою» припало на період з 1948 по 1953 рік. В основному її будували жертви Сталінських репресій, тому впродовж усього шляху через 12 кілометрів стояли табори з ув’язненими. В умовах вічної мерзлоти і Північного холоду були прокладені 200 км шляхів, по яких вже ходили паровози. Однак після смерті Сталіна радянський уряд порахував проект не рентабельним і будівництво було закрито. А посеред глухої тайги так і залишилися сумно стояти два іржавих паровоза.

Сполучені штати Сибіру

З 25 по 28 квітня в США відбудеться VІ Форум вільних народів пост-Росії. Темою заходу буде «Нове майбутнє Північної Євразії. Архітектура постросійського простору». Серед спікерів Форуму будуть представники організацій та народностей, назви яких можуть здивувати пересічного українця.

ZAXID. NET спробував розібратись, чим Інгрія відрізняється від Біармії, хто такі «вільні народи Росії» та чим вони відрізняються від так званих російських опозиціонерів і «хороших росіян».

41 «князівство» замість федерації

Своїм завданням представники Форуму вільних народів пост-Росії бачать керований демонтаж Російської Федерації. Розвал Росії у разі поразки у війні з Україною вони вважають неминучим, питання лише, чи пройде він за «кривавим югославським сценарієм чи за більш-менш безкровним – радянським». Щоб Європа була готова до такого сценарію, представники корінних народів Росії, національних та колонізованих Москвою республік ведуть активну інформаційну роботу.

У лютому, під час попереднього Форуму, представники корінних народів Росії припустили, що на території РФ можна проголосити незалежність 41 держави. Частина спікерів погодилась з ідеєю, частина – наполягала на інших форматах державності територій сучасної РФ, на кшталт конфедерації чи «союзу незалежних держав».

Проте п’ять регіонів РФ провели символічні референдуми в онлайн-форматі за незалежність і вихід зі складу Росії. Голосували за незалежність Кенігсберга [Калінінград і область], Інгрії [Санкт-Петербург і Ленінградська область], Кубані [Краснодарський край], Сибіру і Уралу. Незалежність регіонів підтримали від 55,7% до 72,1% місцевих мешканців. На думку організаторів, успішно проведені «референдуми» – це тільки перша ластівка на шляху самовизначення республік.

Лідер Чеченської Республіки Ічкерія Ахмед Закаєв у січні закликав до відродження Гірської республіки, яка в 1918-1919 роках була проголошена на території сучасних Чечні, Дагестану, Інгушетії, Осетії, Карачаєво-Черкесії та Кабардино-Балкарії. На переконання Закаєва, на Росію чекає неминучий розпад після остаточної поразки у війні проти України. Він жартома зазначив, що колись Путіну поставлять пам’ятник за те, що він зробив все можливе, щоб російська імперія нарешті розвалилася – сам президент РФ чудово цьому посприяв, адже Росія вже в певному сенсі є розділеною.

Представник Башкортостану Руслан Габбасов також виступив за незалежність регіону, закликав Зеленського визнати Башкортостан окупованою територією і запропонував сформувати Раду національних та регіональних рухів при Євросоюзі, що дозволить координувати зусилля з європейськими партнерами.

Юлія Файзрахманова з Татарстану висунула ідею створення національного татарського батальйону, який бився б на боці України у війні з Росією. Вона також зачитала промову голови Всетатарського громадського центру Фаріта Закієва, який не зміг бути присутнім на Форумі. Головна пропозиція Закієва – визнати незалежність Татарстану на підставі результатів референдуму 21 березня 1992 року.

Також, пропонується проголосити незалежність так званої Інгрії – етнокультурного та історичного регіону, розташований по берегах Неви, з центром у Санкт-Петербурзі. На опублікованій представниками Форуму мапі можна помітити незалежну Біармію – історичну область на півночі Східної Європи, що розташовувалася на території сучасних Мурманської і Архангельської областей РФ.

Найбільшу територію на мапі займають так звані Сполучені Штати Сибіру і Республіка Саха. Також державність пропонується надати більшості корінним народам, які проживають на території РФ – удмуртам, комі, марійцям та мокшанам. Москві планується залишити невелику територію, приблизно в кордонах сучасної Московської області.

Представник Калмикії Батир Боромангнаєв впевнений, що лише після розпаду Росії в теперішньому її форматі можна буде почати вибудовувати нормальні відносини нових державних утворень з Україною. За його словами, відносини представників національно-визвольних рухів, органів та організацій «неросійських народів» нинішньої РФ з Україною вибудовуються вже сьогодні.

«Усіх поєднує переконання, що розпад Росії неминучий. Як Україна, і неросійські народи Росії зацікавлені у прискореному наближенні остаточної перемоги над спільним історичним противником – Імперією. Причому під остаточною перемогою України ми розуміємо не лише повернення окупованих Росією територій України, включаючи Крим, а й ліквідацію РФ у її нинішньому державному, територіальному та інших форматах», – зазначив Батир Боромангнаєв у коментарі ZAXID.NET.

Він переконаний, що відразу після початку процесу державотворення нових незалежних держав, керівництва яких займатимуть з одного боку – антимосковську чи антиросійську, з іншого боку – проєвропейську позицію, мають розпочати політику міжнародного визнання. Однією з перших держав, які можуть визнати нові утворення, буде Україна, яка стане одним із мостів між Європою та територіями, які нині займає РФ.

В опозиції до опозиції

Найбільший резонанс викликав п’ятий Форум вільних народів пост-Росії у стінах Європарламенту в Брюсселі, який запам’ятався низкою радикальних пропозицій в контексті розпаду РФ. При цьому якщо російська влада його фактично проігнорувала [на початку лютого 2023 року генпрокуратура РФ визнала Форум вільних народів пост-Росії «небажаною організацією»], то обурення цього разу він викликав у так званої російської опозиції. Один із послідовників Навального Владімір Мілов присвятив йому ціле відео з критикою, де висміював учасників Форуму через нібито утопічні ідеї.

На думку «російської опозиції», розпад РФ – неможливий, а його ймовірність лише «схилить росіян, що вагаються, згуртуватися навколо путінського режиму і битися до кінця замість того, щоб виступити проти». Журналісти «Радіо Свобода» повідомляли, що деякі ліберальні російські ЗМІ намагались репрезентувати Форум, як «зборище фріків та маргіналів, які не здатні становити загрози ні нинішній Росії, ні її “прекрасному” майбутньому».

Натомість, деякі представники Форуму, зокрема, канал «Вільна Кумикія», закликав «нарешті, заткнути російську опозицію» у питанні корінних народів, звинувативши так званих опозиціонерів у імперськості. Під час Форуму неодноразово акцентувалась увага на тому, що Росія, в теперішньому форматі імперії завжди буде небезпечною для світу. Саме Форум вільних народів пост-Росії відрізняється від Форуму вільної Росії на чолі з «опозиціонером» Гаррі Каспаровим. Російські ліберали досить скептично ставляться до розпаду РФ, в той час як Форум вільних народів пост-Росії вважає такий сценарій дуже ймовірним.

Екс-міністр закордонних справ України Павло Клімкін, який був присутній на з’їзді, наголошував, що в контексті Форуму вільних народів пост-Росії «йдеться не про якусь ліберальну опозицію, але про людей, яким нема чого втрачати, адже у них забирають і їхню сучасність, і їхнє майбутнє».

Що думає Україна про розпад РФ

Ще в лютому 2020 року президент України Володимир Зеленський, під час інтерв’ю Інтерфакс-Україна [того самого, у якому він заявив, що «побачив в очах Путіна бажання закінчити війну»], наголосив, що, на його думку, найстрашніше, що може бути для Росії – це її розпад у тому вигляді, в якому вона зараз існує. Через кілька років, після повномасштабного вторгнення, Зеленський, коментуючи питання щодо ймовірного розвалу РФ, заявив, що в українців більше немає часу думати над майбутнім Росії, адже вони намагаються вижити.

Радник глави Офісу президента Михайло Подоляк вважає, що після того, як Росія програє війну проти України, на неї не чекає повний розпад, про який говорять окремі експерти та політики. Водночас, процес відокремлення певних етнічних територій, що мають іншу історію буде запущений.

Секретар Ради національної безпеки і оборони України Олексій Данілов заявив, що Захід повинен починати готуватися до розпаду Російської Федерації, чого не було зроблено перед розвалом Радянського Союзу. Він додав, що розпад РФ буде «ефектним» і відбудеться протягом найближчих трьох, п’яти або семи років.

На думку начальника Головного управління розвідки Міноборони Кирила Буданова [раніше в його кабінеті помітили карту з «розчленованою» Росією], РФ опинилася на порозі «сейсмічних змін», які призведуть не тільки до завершення війни проти України, але також до розпаду самої РФ. При цьому Буданов висловив упевненість, що Україна поверне контроль над Кримом, а також висміяв ядерні погрози Кремля і провальний зимовий наступ росіян, що обернувся величезними втратами без істотних успіхів.

Про ймовірний розпад Росії заговорили і в США, які, ще рік тому, не надто вірили в пермогу України на полі бою. Колишній командувач армії США у Європі, генерал Бен Годжес закликав починати готуватися до розпаду Росії з низки причин та зменшити геополітичні наслідки цього процесу. Він зазначив, що керівництво Росії переживає кризу довіри, а виявлені під час війни з Україною слабкості РФ, скоріше за все, призведуть до початку кінця. Крах країни, яка охоплює понад 120 етнічних груп, спочатку може бути поступовим, але швидко може перетворитися на дещо неконтрольоване.

Годжес додав, що є щонайменше три фактори, які можуть призвести до розпаду РФ: падіння внутрішньої довіри до російської армії, яка традиційно була основою легітимності Кремля, економічна криза і малонаселеність Росії відносно територій, якими володіє країна.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter

• Головні новини
• російсько-українська війна
• російська агресія
• Росія
• Кавказ
• Чечня
• корінні народи