За класифікацією GMFCS всі пацієнти з церебральними паралічами розділяються за своїми руховими можливостями на п'ять рівнів.16 лист. 2009 р.

Виділяють чотири основні форми ДЦП в залежності від порушень м'язового тонусу: 1.

Згідно зі статистикою, у 80% пацієнтів із церебральним паралічем розвиваються патології на рівні суглобів та м'язів. Можуть виникати деформація хребта, обмеження рухової активності рук та ніг. За таких незначних патологій середній термін життя може досягати 50 років.

У ранньому віці пластичність головного мозку висока, а тому реабілітацію ДЦП слід розпочинати як найраніше (у перший рік життя). Проте, через низку причин, діагноз ДЦП часто не ставлять до 3 років і батьки зволікають із реабілітацією.

Геміпаретична форма – одна з форм ДЦП, які зустрічаються найчастіше. Захворювання виникає внаслідок неправильного внутрішньоутробного розвитку, що призводить до ураження головного мозку. При цій формі порушується робота однієї з півкуль. Відтак, страждають кінцівки з одного боку.

Основною причиною розвитку ДЦП під час пологів є асфіксія – гостра нестача кисню в крові та тканинах дитини.

Дитя́чий церебра́льний пара́ліч (англ. cerebral palsy, абревіатура — ДЦП) — узагальнений термін для групи стійких непрогресуючих рухових синдромів (гіперкінези, атаксія, парези, паралічі), часто поєднаних з психічними та мовленнєвими порушеннями, рідше — епілептичними …