ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ТА СПОСОБУ ЖИТТЯ ПТАХІВ

Птахи — високорозвинена група теплокровних хребетних, пристосованих до польоту. Багато рис їхньої будови подібні до рептилій, від яких вони і походять. У птахів, як і у рептилій, шкіра суха (відсутні залози), вкрита роговими (пір’яними) утвореннями, а на цівці і пальцях нижніх кінцівок — роговими лусками. У птахів відбувається періодичне линяння пір’яного покриву. Розмножуються вони за допомогою відкладання яєць.

Однак, попри подібність до рептилій, птахи значно відрізняються від них. У птахів висока і стала температура тіла, оскільки інтенсивніше відбуваються процеси травлення, дихання і кровообігу, та більш довершений механізм терморегуляції (пір’яний покрив).

Птахи здатні пересуватися у повітряному просторі. Однак вони не втратили можливості ходити, бігати, лазити по гілках дерев, плавати, пірнати. Форма лап птахів залежить від способу утримання на стовбурах і гілках дерев та пересування по землі.

Різноманітність лап у птахів: а — перетинки між пальцями водоплавних птахів допомагають легко плавати; б — лапа дятла тримає його на вертикальному стовбурі дерева: два пальці спрямовані вперед, два — назад; в — лапа страуса африканського дозволяє йому легко бігати: наявні лише два пальці; г — лапи горобцеподібних пристосовані до обхоплювання гілок дерев: три пальці спрямовані вперед, один — назад

Живляться птахи різноманітним кормом. Серед птахів є комахоїдні, плодо-зерноїдні, нектароїдні, рибоїдні, хижі тощо. Від характеру корму та способу його добування залежать форма і розміри пташиного дзьоба.

Різноманітність дзьобів у птахів: а — долотоподібний у дятла; б — шприц у колібрі; в — щипці у шишкаря; г — пінцет у вальдшнепа; д — цідильний апарат у качки

Більшість птахів п’ють прісну воду, а в зимову пору року їдять сніг. Деякі птахи, наприклад альбатроси, буревісники, п’ють морську воду, а надлишок солей виводять за допомогою спеціальних залоз; більшість хижих птахів, деякі горобцеподібні взагалі не п’ють воду.

У птахів порівняно з плазунами досконалішим є розмноження. У них яйця захищені від висихання кількома надійними захисними оболонками. Крім того, птахи насиджують кладку та вигодовують пташенят.

Будова яйця птаха: 1 — зародковий диск (завжди повернений до верху); 2 — жовток; 3 — повітряна камера; 4 — підшкаралупна і надшкаралупна оболонки; 5 — канатики; 6 — білок

Самки більшості птахів відкладають яйця у завчасно побудовані гнізда. Гнізда певною мірою захищені від хижаків: вони видаються наростом або потовщенням сучка; підвішуються на тонких гілках; розміщуються в дуплах і норах; яйця мають захисне забарвлення тощо.

Види гнізд: а — гніздо-платформа; б — наземне гніздо; в — дупло; г — гніздо-чаша

Зародок у яйці птахів розвивається за певної температури, тому птахи насиджують яйця аж до вилуплення пташенят. У гнізді краще зберігається необхідна температура і вологість. Насиджують яйця або один із батьків, або обидва по черзі. Залежно від розвитку пташенят птахів поділяють на виводкових і нагніздних.

У виводкових птахів (див. рисунок) пташенята вилуплюються зрячі, вкриті пухом, здатні ходити та самостійно клювати корм (а). Це птахи, які переважно тримаються землі або води: кури, гуси, качки, лебеді тощо. У нагніздних птахів пташенята голі або майже голі, часто сліпі, безпорадні (б). Вони тривалий час залишаються в гнізді та вигодовуються батьками, До нагніздних птахів належать горобцеподібні, дятли. Сови і денні хижаки також належать до нагніздних птахів, але їхні пташенята вилуплюються більш розвиненими і вкриті пухом, а в денних хижаків — уже з відкритими очима (в). У птахів добре розвинені інстинкти, пов’язані із турботою про потомство.

Суттєвий вплив на поширення та життя птахів мають тривалість світлового дня та температурний чинник. Наприклад, переважна більшість птахів веде денний спосіб життя. Скорочення тривалості світлового дня призводить до зменшення можливості добувати необхідну кількість корму. Хоча птахи і теплокровні тварини, але температурний чинник в їхньому житті має дуже важливе значення. Наприклад, північна межа поширення комахоїдних птахів визначається температурою, оскільки за низьких температур комах (корму) стає мало.

Опосередкований вплив на поширення птахів має вологість. Наприклад, замерзання ґрунту і води робить неможливим (у певну пору року) існування багатьох водних і болотних птахів тощо.

Зовнішня будова птаха: 1 — голова; 2 — дзьоб; 3 — очі; 4 — шия; 5 — тулуб; 6 — крила; 7 — хвіст; 8 — цівка

Особливості будови птахів у зв’язку з пристосуванням до польоту

1. Наявність крил. Крила — видозмінені передні кінцівки. Завдяки здатності до польоту птахи заселили різноманітні місця проживання. Вони відносно легко долають перешкоди, які інші хребетні (навіть ссавці) здолати не можуть. Птахи оселяються навіть у тих місцях, де існування можливе лише декілька місяців на рік, а потім відлітають туди (інколи на дуже великі відстані), де в цей час умови для життя сприятливіші.

2. Обтічна форма тіла. Тіло птахів поділяється на голову, шию, тулуб і хвіст. Голова невелика. Шия відносно довга, тонка, рухома. Птахи здатні повертати голову на 180°, а деякі (сови, папуги) й на 270°. Тулуб компактний, округлий.

3. Пір’яний покрив. Він виконує теплоізоляційну функцію, забезпечує обтічність тіла та утворює несучі площини (крила, хвіст) при польоті. Пера бувають контурні й пухові.

Будова контурного пера: 1 — стрижень; 2 — колодочка (очин); 3 — опахало; 4 — борідки першого порядку; 5 — борідки другого порядку; 6 — борідки третього порядку

Контурні пера крил називають маховими. Вони прикріплюються до кисті, ліктьової, плечової кісток та створюють підйомну силу птаха. Контурні пера хвоста називаються рульовими. Вони слугують для керування напрямком польоту. Пухові пера не мають борідок другого порядку. Пір’яний покрив регулярно замінюється. У багатьох птахів упродовж року буває не одне, а два або й три линяння.

4. Шкіра тонка, суха,, майже позбавлена залоз. Єдина шкірна залоза — куприкова. Її жировий секрет змащує пір’я. Це особливо важливо для водоплавних птахів. У страусів, дрохв, що живуть у посушливих умовах, куприкова залоза відсутня. На дзьобі шкіра утворює рогові чохли, на нижніх кінцівках — рогові луски, на пальцях — кігті.

5. Наявність кіля. Кіль — виріст грудної кістки (грудини) у хребетних тварин. Він слугує для додаткового прикріплення дуже розвинених грудних м’язів. У птахів до кіля прикріплюються м’язи, що піднімають і опускають крила.

6. Наявність повітряних мішків. Основна їхня функція — участь у диханні особливо під час польоту. Крім того, вони захищають внутрішні органи від перегріву та зменшують тертя між ними, коли птах летить, тощо.

7. Зменшення маси тіла. Відбувається завдяки:

• пневматичності більшості кісток (порожнини трубчастих кісток частково заповнені повітрям);

• швидкому всмоктуванню в кишечнику перетравленого корму;

• короткому задньому відділу кишечнику, Що призводить до частого його випорожнення;

• наявності повітряних мішків. Великі розгалуження бронхів пронизують легені і за їх межами розширюються у тонкостінні повітряні мішки. Вони займають простір між внутрішніми органами, проникають у порожнини кісток, проходять між м’язами під шкіру;

• неодночасному дозріванню яєць. Статева система самок, за невеликими винятками, утворена лівим яєчником і лівим яйцепроводом. Яйце рухається по яйцепроводу 1-2 доби.

Сезонні явища у житті птахів

У птахів, що живуть у помірному кліматі, спостерігаються річні цикли.

Гніздування птахів. Навесні птахи вибирають гніздові ділянки, будують або ремонтують гнізда. Самки відкладають у них яйця, які потім насиджують один або обоє батьків. Є птахи, які не будують гнізд. Наприклад, зозулі підкидають свої яйця у гнізда інших птахів.

Найчастіше птахи гніздяться окремими парами й охороняють вибрану територію. Деякі птахи (ластівки берегові, граки, мартини звичайні) гніздяться колоніями.

Післягніздовий період. Після розмноження відбувається линяння. У птахів линяють пера, а також рогові утворення на ногах і дзьобі. Зазвичай у птаха випадають не всі пера одночасно, тому він може літати. У гусей, качок, лебедів замінюється відразу все оперення, тому в цей час вони літати не можуть.

У післягніздовий період птахи збираються невеликими зграями та кочують у пошуках корму. Наприкінці літа і восени післягніздове кочування підсилюється та поступово переходить в осіннє та зимове кочування або в осінній переліт. Залежно від розвитку сезонних пересувань птахів поділяють на осілих, кочових та перелітних.

Повзик (осілий птах)

Жайворонок (перелітний птах)

Омелюх (кочовий птах)

Осілі й кочові птахи. Осілі птахи (горобці, галки, сороки, тетеруки, глухарі) не полишають своїх територій, а лише переходять з одного виду корму на інший. Влітку, наприклад, глухарі живляться комахами та їхніми личинками, зеленими частинами рослин, бруньками; зимою — хвоєю, молодими шишками. Кочові птахи (сойки, дятли, снігурі) постійних місць зимівель не мають. Вони мігрують, іноді на значні відстані, у пошуках корму. До кінця зими кочові птахи повертаються до колишніх місць гніздування.

Перелітні птахи. Це вивільги, ластівки, качки, журавлі тощо. Восени вони відлітають із холодних і помірних областей у теплі країни, де проводять зиму. Сигналом для перельотів, очевидно, є зменшення тривалості світлового дня.

Зимою птахи гинуть переважно не від холоду, а від голоду. Нагодований птах не загине навіть у лютий мороз. Не забувайте допомагати птахам у цей важкий для них період життя. Із 10 синичок, що залишаються на зимівлю, до весни доживає тільки 2.

1. Зовнішня будова птахів

Нараховують близько \(11000\) видів птахів, в Україні їх понад \(400\) видів. Ареал поширення птахів є надзвичайно великим. Їх можна зустріти від Арктики до Антарктиди в будь-яких умовах: у спекотних пустелях, у тундрі й тайзі, у степах і лісостепах, у тропіках і субтропіках, екваторіальному поясі.

• плаваючі (пінгвіни, не вміють літати);
• бігаючи (страуси, не вміють літати);
• літаючі (усі інші птахи).

Розміри, забарвлення, форма тіла цих птахів також дуже різноманітні. Так, вага птахів коливається від \(1,6\) г (колібрі-бджілка) до \(130\) кг (страус африканський). Але висока спеціалізація до польоту обмежує життя птахів в інших середовищах існування. Серед птахів немає видів, які пристосувалися до життя в ґрунтовому й водному середовищах та паразитуванню в інших живих організмах.

Птахи — високоспеціалізована група теплокровних хребетних тварин, пристосованих до життя в наземно-повітряному середовищі існування.

Відділами тіла птахів є голова, шия, тулуб, кінцівки і хвіст. На голові є очі з рухливими повіками (верхньою, нижньою та мигальними перетинками), ніздрі та слухові отвори. Очі забезпечують птахам чудовий зір, який у них десь у \(8\) разів гостріший, ніж у людини. Більшість птахів добре розпізнає різноманітні кольори. Птахи здатні вловлювати навіть слабкі звуки, а ось нюх у більшості недорозвинений.

Біологія: підручник для 7 класу загальноосвітніх навчальних закладів / Валерій Соболь. — Кам’янець-Подільський: Абетка, 2015, с. 129-130.

2. Типи розвитку Птахів. Сезонні явища у житті Птахів

Залежно від способів вирощування, охорони потомства і навчання пташенят птахи діляться на виводкових і гніздових .
Качки, лебеді, кури охороняють і навчають своїх пташенят, які народжуються з відкритими очима і покритими пухом. Такі пташенята називаються виводковими . Вони досить самостійні — можуть слідувати за батьками і знаходити корм.

У голубів, ластівок, стрижів, горобців і багатьох інших птахів пташенята народжуються голими, сліпими, безпомічними. Батьки вигодовують їх у своїх гніздах, тому такі пташенята називаються гніздовими .

У житті птахів виділяють два періоди.

Гніздовий період:

• створення пар;
• будівництво гнізда;
• відкладання яєць;
• насиджування яєць;
• вигодовування пташенят;
• навчання пташенят польоту.

• линька і накопичення жиру;
• збір у зграї і переміщення на невеликі відстані у пошуках їжі;
• збільшення тривалості переміщень (міграцій), перетворення їх на кочівлі або перельоти.

За характером міграцій птахи поділяються на осілих , кочових і перелітних .

Осілі птахи (горобці, голуби, сороки, сичі, сойки, дятли, синички, тощо) не летять далеко від місць своїх гніздівель. Їх переміщення пов’язані з пошуками корму на ближніх територіях.

Кочові птахи (снігурі, сови, граки) залишають місця своїх гніздувань і часто далеко відлітають від них.

Перелітні птахи (лелеки, журавлі, жайворонки) зазвичай летять від місць гніздування на десятки тисяч кілометрів у південні країни.

Основна причина перельотів птахів — зниження кормових запасів.
Сигналом до початку перельотів служить скорочення довжини світлового дня.