UI та UX-дизайн: в чому різниця і як вони пов’язані

UI/UX-дизайнер проєктує інтуїтивно зрозумілі інтерфейси, якими зручно й приємно користуватися. Саме від його роботи залежить те, сподобається нам сайт чи ні. Існує величезна кількість застосунків і сервісів. Ми вибираємо ті, що дають змогу швидко виконати завдання і не псують настрій. З нормальною навігацією, кнопками, що працюють, без дивних кольорів та незрозумілих шрифтів. Щоб можна було швидко знайти потрібний товар й оформити замовлення без танців з бубнами (у разі інтернет-магазину).

В умовах жорсткої конкуренції продуманий UI/UX-дизайн – це не просто перевага, а одна з ключових складових успіху онлайн-проєктів. Сьогодні розповімо, у чому різниця між UI та UX-дизайном і як вони між собою пов’язані.

Що таке UI-дизайн і в чому його особливості

UI та UX – це напрями дизайну, які чудово доповнюють один одного. Давай розберемося, чим вони відрізняються і як працюють разом.

UI-дизайн (User Interface design) – це візуальна складова інтерфейсів сайтів і застосунків. Він охоплює розробку гами кольорів, анімації, кнопок, меню, іконок, шрифтів та інших елементів, з якими ми взаємодіємо.

UI-дизайн враховує особливості зорового сприйняття і технічні характеристики різних пристроїв для адаптивності та щоб очі не втомлювалися. UI-дизайнер робить так, аби компоненти інтерфейсу були зрозумілими та гармонійно поєднувалися між собою, створюючи єдине візуальне враження. А ще передавали характер, ідеї та емоційний посил бренду.

Одне з головних завдань UI-дизайну – забезпечити максимально комфортну взаємодію користувача з продуктом. Коли кожен елемент сайту допомагає, а не стає перепоною чи псує нерви. Для цього інтерфейс має бути добре структурованим, лаконічним, передбачуваним, логічним і привабливим. Щоб застосунок не хотілося видалити одразу після встановлення.

UI-дизайнеру потрібно вміти працювати в графічних редакторах і програмах для прототипування, бути уважним, а також знати основи маркетингу, композиції, типографіки та теорії кольору. На сайті з гарним UI-дизайном ти швидко і без проблем заповниш необхідні форми, знайдеш кнопку «Купити» і прочитаєш текст з будь-якого гаджета. Кожна частина інтерфейсу функціонуватиме так, як було задумано.

Що таке UX-дизайн

UX-дизайн (User Experience design) – це створення користувацького досвіду. Тут більше не про візуальний стиль, а про аналіз очікувань і потреб клієнтів, щоб зрозуміти, як має функціонувати інтерфейс. Ось чим займається UX-дизайнер:

• Аналіз цільової аудиторії та конкурентів.
• Розробка user flow і оптимальних сценаріїв використання.
• Вайрфрейми та прототипи.
• Створення структури інтерфейсу та навігації.
• Опитування й опрацювання відгуків.
• Usability-тестування та внесення змін до прототипів для їхньої оптимізації.

UX-дизайнер має вміти ставити себе на місце клієнта і бачити сайт його очима. Щоб робота з продуктом викликала відчуття «легкої прогулянки», а не подорожі всіма колами пекла босоніж і без карти (деякі сервіси змушують нас почуватися саме так). Хороший UX-дизайн дає можливість зручно і швидко вирішити завдання або отримати необхідну послугу. Для цього дизайнер проводить безліч досліджень перед запуском проєкту і під час його розроблення. Також важливу роль в UX-дизайні відіграє аналіз даних. Він дає змогу ухвалювати рішення, які точно принесуть очікуваний результат.

UI/UX-дизайн – це перспективна сфера, яка продовжить розвиватися. Якщо хочеш стати UI/UX-дизайнером, записуйся на курси від GoIT.

Взаємозв’язок і різниця між UI та UX-дизайном

UX-дизайнер відповідає за те, як функціонує інтерфейс, а UI-фахівець – за його зовнішній вигляд (щоб був і розумним, і красивим). Перший досліджує ЦА, продумує оптимальну архітектуру продукту і робить прототипи. А другий створює візуальну частину: графічні елементи, стилістику, текстову ієрархію, брендинг тощо.

У компаніях обидві ролі часто виконує одна людина – UI/UX designer. Вони доповнюють одна одну, тому простіше найняти універсального спеціаліста. Крім професійних навичок, для роботи в цій сфері потрібно бути комунікабельним, уважним, організованим і допитливим командним гравцем. А ще бажано добре знати англійську (для спілкування, читання документації, навчання або фрилансу). У нас є стаття про роль і завдання UI/UX-дизайнера в IT.

Якщо узагальнити, то мета UI/UX-дизайнера полягає в тому, щоб залучити користувачів і створити для них позитивний досвід взаємодії з продуктом. Зручність використання – один із ключових чинників, що визначають комерційний успіх. Згадай, наприклад, Apple з їхньою естетикою і зрозумілою навігацією, зручний Airbnb або мінімалістичний і функціональний Google. Часто ми навіть не підозрюємо про те, що любимо компанії за UX/UI-дизайн. Несподіване відкриття.

Чи варто вчити UI/UX-дизайн у 2024 році

Це цікава, важлива та високооплачувана IT-професія. Середня зарплата UI/UX-дизайнера з досвідом роботи від 1 року в Україні становить близько $1200. На біржах фрилансу за дизайн інтерфейсів виконавці беруть від 300 до 800 грн за годину або 2000-12 000 грн за проєкт (ціна залежить від досвіду, специфіки замовлення та інших чинників).

Якщо говорити про кар’єрний розвиток UI/UX-дизайнера, то можна дорости до рівня senior, стати Head of Design, перекваліфікуватися на Project-менеджера, перейти в продуктовий дизайн, спробувати свої сили в маркетингу або аналітиці. Попит на UI/UX-дизайнерів нікуди не зникне, тому що бізнес постійно випускає нові продукти, для яких необхідно розробляти користувацькі інтерфейси. І фриланс теж ніхто не скасовував.

Щоб стати UI/UX-дизайнером: тобі потрібно вивчити теорію, попрактикуватися, підготувати портфоліо, розвинути софт скіли і підтягнути англійську. Усе це можна зробити за 6 місяців на курсах UI/UX-дизайну від GoIT. А познайомитися з цією професією детальніше пропонуємо на нашому безплатному онлайн-марафоні. Швидше записуйся! Світу потрібно більше класних сайтів і застосунків.

Освітні втрати та освітні розриви: у чому різниця та як долати?

Нещодавно міністр освіти і науки Оксен Лісовий анонсував дослідження освітніх втрат в Україні. Та підкреслив: йдеться саме про втрати, а не розриви. Чому в першу чергу говоримо про освітні втрати? Та у чому різниця між двома поняттями? Розібратися у цьому нам допомогла експертка УІРО. Ми також зібрали корисну інформацію для педагогів про подолання освітніх втрат.

Що таке освітні втрати?

Про освітні втрати (educational loss, learning losses) почали активно говорити у світі під час карантинних обмежень COVID-19.

Під втратами зазвичай розуміють недосягнення окремих результатів через відсутність або обмеження доступу до навчання. Мільйони дітей по всьому світу під час карантину не мали доступу до шкіл. Потреба по-іншому організувати навчання спричинила кризи в багатьох освітніх системах світу.

В Україні освітні втрати зумовлені як пандемією, так і війною. Вимушена перерва у навчанні, знищені школи, відсутність очного навчання, значні обмеження для дистанційного. Варто також враховувати перебої з електроенергією та інтернетом — головні виклики, з якими стикнулася українська освіта, особливо з початку минулого року. Звісно, це призвело до освітніх втрат. Відмінність між очікуваними результатами навчання й реальними і становить освітні втрати. Саме тому освітні втрати потребують оперативного реагування.

Подолання освітніх втрат

Оцінюємо потреби: яким навчальним предметам, темам, умінням приділити додаткову увагу?

Інструментами можуть стати система тестування результатів навчання. А також порівняння навчальної програми країни, в якій тимчасово учень навчається, з українською. Визначивши прогалини в знаннях і вміннях, можна працювати з їх надолуженням.

Вчителі-предметники можуть самостійно оцінити прогалини у знаннях учнів. Які теми потрібно надолужити з усім класом, а які з окремими дітьми.

Одним з інструментів для виявлення навчальних прогалин є діагностичні тести на платформі ВШО. Там можна знайти роботи з української мови та математики для учнів 5 класів для виявлення прогалин за початкову школу, для 7 класів для виявлення прогалин за курс 5-6 класу, та 9-х класів для виявлення прогалин за 7-8 клас.

Також учителі можуть на початку навчального року або впродовж року запропонувати дітям підсумкові контрольні за попередній рік.

Змінюємо формат уроків. Використовуємо інструменти, що допоможуть учителю оптимізувати матеріал, а дітям легше його засвоїти.

Учні можуть вести короткі та зрозумілі їм конспекти з важливою інформацією. У них краще максимально все візуалізувати. Малювати схеми, таблиці, виділяти важливе кольором, використовувати наліпки.

Для цікавої подачі інформації вчителі можуть вмикати на уроках навчальні відео. Їх також можна знайти на платформі ВШО, каналі EdEra. Для підготовки до НМТ можна переглянути відео на каналі iLearn.

Ми вже зібрали для вас цікаві навчальні формати для уроків української мови та літератури та історії.

Розробляємо програму надолуження. Плануємо додаткові заняття для того, щоб наздогнати навчальну програму.

Такі заняття можуть бути для всього класу, невеликих груп чи окремих учнів. Тут важливо орієнтуватись на кожного учня. Адже навіть якщо діти пропустили однаковий час навчання, прогалини у них можуть бути різні.

Перш за все при створенні такої програми варто зважати на психоемоційний стан дітей. Чи здатні вони засвоювати матеріал та як полегшити їхнє навчання. Адже дитині буде складно навчатися, якщо вона перебуває у важкому емоційному чи фізичному стані.

Далі варто розставити пріоритети. Які знання та навички потрібні дитині, щоб успішно навчатися у наступному класі. Та як їй вийти на один рівень з однолітками вже зараз.

Також додаткові заняття можна проводити онлайн. А деякі завдання діти можуть виконувати дистанційно.

Збільшуємо час навчання. Важливо не просто запровадити додаткові уроки чи скоротити канікули, а ефективно використати цей час.

Багато країн для надолуження освітніх втрат після пандемії скоротили канікули, запровадили подвійні уроки чи забезпечили безкоштовні послуги онлайн-репетиторів.

Одним із варіантів надолуження також є літні школи. Їх влаштовують у таборах чи центрах дозвілля, а учні записуються туди за бажанням. Навчання там відбувається в ігровій формі. А діти мають багато фізичної активності та розваг.

Також у деяких країнах учні опановують важливі навички на позашкільних заняттях. Наприклад, на гуртках з моделювання чи малювання, діти можуть застосовувати читання та математику.

Про закордонний досвід надолуження освітніх втрат ми також писали.

Освітні розриви: чим відрізняються від втрат?

Освітніми розривами (educational gap, achievement gap) можна назвати різницю в рівні результатів навчання між різними групами школярів, зумовлену сталими факторами. Наприклад, соціально-економічним статусом, гендером, регіоном проживання.

Розриви в досягненнях констатують, коли одна група учнів (об’єднаних, наприклад, за расовою, етнічною приналежністю, статтю) перевершує іншу групу в середніх результатах навчання. Більшість розвинених країн досліджують освітні розриви та пропонують шляхи їхнього усунення через цілеспрямовану політику.

Для України, зокрема, є цінними результати Програми міжнародного оцінювання учнів PISA, проведеного в 2018 році. Вони дають можливість простежити освітні розриви. Бачимо залежність між середнім рівнем успішності учнів і їхнім соціально-економічним індексом.

Так в Україні успішність учнів, які мають низькі показники соціально-економічного статусу, гірша, ніж таких самих учнів у країнах Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Спостерігається залежність середніх результатів навчання від території проживання. Наприклад, із математики українські учні сільської місцевості продемонстрували відставання від учнів із великих міст майже на 3 роки навчання.

Є і гендерні відмінності. Дівчата демонструють помітно вищий рівень читацької грамотності, порівняно з хлопцями. Ця тенденція спостерігається у середньому по країнах ОЕСР. А з математичної та природничо-наукової грамотності дівчата демонструють дещо нижчий рівень, порівняно з хлопцями.

Отже, розриви — це відмінність у рівні середніх результатів навчання між групами, які спостерігаються і тоді, коли учні мають звичний доступ до освіти. А втрати зумовлені обмеженим доступом до освіти.

Що робити з освітніми розривами?

Для зменшення освітніх розривів першим кроком має стати проведення освітніх вимірювань. До речі, Україна минулого року взяла участь у PISA. І результати цього дослідження допоможуть визначити динаміку освітніх розривів і визначити способи їхнього подолання.

Також держава має провести «ревізію» доступу до освіти, під час якої визначити, чи всі можливі шляхи і способи використані, та як ще держава може допомогти учням, учителям, батькам, школам.