Презентація: Розділ 6. Тактична підготовка. “Використання укриття на полі бою та рельєфності поверхні землі. Нанесення гриму та маскування зброї”.

Презентація до уроку містить в собі матеріал тактичної підготовки:

– використання укриття на полі бою та рельєфності поверхні землі;

Розділ 6. Тактична підготовка. Тема : Використання укриття на полі бою та рельєфності поверхні землі. Нанесення гриму та маскування зброї. Викладач «Захисту України» ДНЗ «Жашківський АТПЛ» Ірина Бойко

Щоб краще воювати з ворогом, треба стати для нього непомітним. Місцевість відчутно впливає на бойові дії. Лягати на землю після чергової перебіжки краще не за укриття, а поряд з ним на відстані 1-2 м і потім заповзати за нього. Перед здійсненням чергової перебіжки слід відповзати від укриття вправо (відхилення куль зброї ворожого стрільця за рахунок деривації).

Якщо під час перебіжок способом «від укриття до укриття» несподівано солдат потрапляє під ворожий вогонь, не слід добігати до чергового укриття. Краще відразу впасти на землю і щільно до неї притиснутися.

Нерівності рельєфу і дрібні складки — це лощини, яри, горби, канави, ями, воронки; місцеві предмети — гаї, чагарники, сади, будівлі, посіви надійно укривають від повітряного і наземного спостереження супротивника. Що більше на місцевості складок, різних предметів, різноманітної рослинності, то строкатіше її тло і тим легше сховатися від спостереження супротивника.

Ліси — найкращі місця для таємного пересування, тому що дерева обмежують діапазон спостереження із землі, а листяний покрив приховує від повітряної розвідки. І навпаки, відкрита місцевість є найбільш небезпечною.

У пошуках безпечного місця не бажано користуватися очевидними і легкодоступними укриттями. Супротивник насамперед стріляє в очевидні укриття. Більше того, він може спеціально обладнати їх, щоб заманити і знищити там атакуючих.

Щоб уберегтися від вогневого ураження, а особливо від ворожого снайпера, солдату треба навчитися основам природного маскування — уміло пристосовуватися до місцевості, використовувати її маскувальні властивості. Найнадійніший засіб — це заритися в землю і стати непомітним, маловразливим.

Маскування — у військовій справі — вид бойового забезпечення, що організовується та здійснюється у воєнний та мирний час з метою приховування від противника складу сил власних військ і введення його в оману стосовно власних намірів та розташування своїх військ, споруд, вогневих позицій тощо.

Щоб стати зовсім непомітним, потрібно використовувати природні чи технічні засоби і особливо місцеві підручні матеріали: гілки, дерева, солому, верхній шар ґрунту, дерн, сніг — усе те, що є поблизу від замаскованого об’єкта.

Маскувальні фарби (військовий грим) виробляють у трьох формах: – крем-фарба;- фарба-спрей; – паста. Фарба, яку виробляють у формі крему, має середню густину певного кольору. Її наносять на обличчя та шию зазвичай руками. Витрата фарби може бути значною через те, що за допомогою рук непросто наносити склад тонким шаром. Тримається таке маскування доволі довго. Змити грим можна за допомогою звичайного мила. Містяться маскувальні крем-фарби або в тубах, або у невеликих баночках.

Треба починати наносити достатньо гриму зі світло-коричневої фарби у заглиблення обличчя, зокрема на ділянки навколо очей, потім на скронях і вилицях, під носом та нижньою губою, а на решту ділянок – темніші. Зокрема, такі виступаючі частини голови, як чоло, вилиці, ніс, щоки, вуха і підборіддя, потрібно зафарбовувати темними кольорами. Це маскує світлі ділянки обличчя і робить розпливчатими його риси.

Далі симетрично розфарбовують ділянки в напрямку від носа на щоки, підборіддя та чоло й куточки губ, які відбивають світло, а у спеку на них рясно виступає піт. Грим на відкриті ділянки тіла потрібно наносити широкими непаралельними діагоналями темно-зеленого або чорного кольору, починаючи від чола і скронь. Завдяки цьому стають непомітними вертикальні і горизонтальні лінії очей, носа і рота.

Потім пальцями в напрямку від очей до шиї потрібно розтерти всі пофарбовані ділянки для рівномірного переходу кольорів один в одного . За можливості й кінцівки покривають гримом так, щоб уникнути однотонності та ритмічності смуг. На ці ділянки треба наносити фарбу чорного кольору, але не занадто темного, ліпше деревним вугілля, яке не розпливається від поту та води.

Особиста зброя є головним предметом, який необхідно особливо ретельно маскувати, тому що її правильні, геометричні деталі мають неприродний вигляд на тлі природи і демаскують бійця. Приклад і ствол зброї бажано забарвити під колір відповідної місцевості, наприклад пустельної або засніженої.

Але камуфлювати (маскувати) зброю треба обережно, щоб це не вплинуло на її роботу, чистоту огляду. Не можна допустити, щоб елементи камуфляжу торкалися групи затвора. Камуфляжна сітка відповідного кольору надягається на приклад і ремінь (та оптичний приціл у снайперської зброї), потім, щоб приховати її характерний обрис, надівають сітку з обробкою.

Антабки і карабінчики необхідно обов’язково обмотати тканиною, щоб вони не блищали та не цокали. Є снайперська зброя зі спеціальним покриттям проти відблисків у колірних гамах під тип місцевості.

Вимоги до вибору місця для ведення вогню і спостереження: характер (відкрита, напівзакрита, закрита, прохідна, важкопрохідна тощо); рельєф місцевості (рівнинна, гірська, степова, лісиста, болотиста тощо); стан ґрунту (легкий, середній, важкий).

Тільки переконавшись у правильності вибору місця, бажано з максимальним використанням природного укриття, солдат може починати рити окоп для стрільби . Окоп — відкрита земляна споруда для ведення вогню стрільцем.

Презентація “Індивідуальні дії солдата та взаємодії у складі двійок та груп.”

Види носіння зброї.Пересування одиночного бійця на полі бою.Використання укриття на полі бою та рельєфності поверхні землі.Нанесення гриму. Маскування зброї.

Тема 2. Індивідуальні дії солдата та взаємодії у складі двійок та груп. Види носіння зброї. Пересування одиночного бійця на полі бою. Використання укриття на полі бою та рельєфності поверхні землі. Нанесення гриму. Маскування зброї.

Види носіння зброїСпосіб № 1. На плечі – старий мисливський прийом. Щоб автомат не сповзав, потрібно правильно підігнати ремінь. Цей спосіб дозволяє швидко підготуватись до ведення вогню. Недоліком є ​​те, що при близькому контакті з противником він може легко зірвати зброю з плеча.

Спосіб № 2. На грудях – ремінь перекинутий через шию, автомат висить стволом вниз. Він дозволяє: швидко виготовити до ведення вогню; перекладати зброю з одного плеча на інше; використовувати зброю в рукопашній сутичці. Недолік полягає в тому, що при тривалому носінні автомата втомлюється шия.

Спосіб № 3. На грудях – ремінь перекинутий через спину, автомат знаходиться на грудях стволом вниз. Плюси способу: основне навантаження припадає на спину, а не на шию; швидка підготовка до стрільби; можливість швидкого переходу до способу № 2. Недоліки: не можливо перекласти зброю з одного плеча на інше; складність застосування автомату у рукопашній сутичці.

Спосіб № 4. На блок пості виникає необхідність мати вільними руки, з іншого боку, зброя повинна знаходитися в положенні, що забезпечує можливість його швидкого застосування. У той же час автомат треба подалі прибрати від особи, що перевіряється, щоб позбавити його можливості блокувати зброю. Для зручного розташування автомата слід відчепити ремінь від ствольної антабки і зачепити за антабку приклада , утворивши петлю. Петля підганяється за розміром і надівається через плече і спину. Автомат з відкинутим прикладом розташовується під правим плечем і легко скидається однією рукою. Проводячи перевірку, необхідно ставати лівим боком до перевіряється , з правого боку від нього. Потрібно злегка виставити ліву ногу вперед, розвернутися корпусом лівою стороною вперед так, щоб автомат був максимально віддалений від особи що перевіряється . Позитивні моменти :автомат максимально віддалений від оглядаємо, що ускладнює можливість заволодіння зброєю;у разі небезпеки легко розірвати дистанцію і застосувати зброю ;в такому положенні добре контролювати діставання документів;автомат можна вільно перемістити з одного плеча на інше.

5. Під час довготривалого висування на значні відстані при відсутності зіткнення з противником автомат зручніше розташувати на грудях – ремінь перекинути через шию, автомат висить стволом в сторону, руки знаходяться зверху автомату.6. Під час штурмових дій – автомат прижимається прикладом в правую частину грудини та ствол направлений вниз та вперед. Такий спосіб дозволяє швидко підняти зброю в напрямку противника та вести прицільний вогонь.7. Під час проведення атаки – автомат прижимається прикладом в правую частину грудини ближче до середини, ствол направлений вперед на противника і ведеться вогонь на ходу.8. Під час штурмових дій в місці (штурму будівлі, у вузькому провулку (вулиці)): автомат доцільно тримати стволом направленим вперед в гору під кутом 60°.

Пересування одиночного бійця на полі бою. Рух по-пластунськи. Цей спосіб використовують тоді, коли кулі противника летять на висоті коліна над поверхнею землі (40–50 см). Боєць,лежачи на животі, пересувається вперед, використовуючи руки і ноги. Ця техніка вимагає найщільнішого контакту з ґрунтом і не передбачає огляду місцевості піднімаючи голову.

Рух повзком використовують, коли кулі противника летять на рівні пояса (60–80 см). На відміну від руху по-пластунськи боєць має можливість підняти голову для огляду місцевості.

Рух “павуком“ або “крабом“. Інша назва такого способу “напівкарачки“ – тобто пересування може здійснюватися з опорою на чотири або три кінцівки з опорою на коліна, лікті або передпліччя, будь-яким боком тіла вперед.

Рух ривком. Цей метод використовують, коли вогонь противника дуже слабкий та епізодичний. Ривок можна використати, коли боєць точно знає, що по ньому не ціляться. Цей метод передбачає дотримання певного алгоритму: обрав місце(укриття), до якого треба перебігти встав побіг з максимально можливою швидкістю ліг на землю зробив перекат (швидке переповзання) праворуч або ліворуч на 1–2 м – зайняв обрану позицію. Час перебіжки дуже легко визначити за формулою: при вставанні потрібно подумки без пауз промовляти фразу: “ВСТАВ. ПОБІГ. БІЖУ. ВЖЕ ЧАС ЛЯГАТИ“. Лягати (падати) доцільно трохи праворуч або ліворуч від заздалегідь обраного бійцем місця з метою введення в оману противника, якщо він виявить бійця під час перебігання. Перекат (швидке переповзання) допоможе максимально непомітно для ворожого спостерігача зайняти обрану бійцем позицію.

“Котячий“ рух. Цей спосіб полягає у пересуванні зі зброєю напоготові, на напівзігнутих ногах, нахиливши тулуб уперед та легко вигнувши спину дугою. Положення рук при цьому – якомога нижче та з максимальним зведенням ліктів один до одного. Такий спосіб пересування доречний під час пересування в лісі, чагарниках, у приміщеннях, тобто в умовах готовності до раптового близького контакту з противником.

Використання укриття на полі бою та рельєфності поверхні землі. Поле бою містить нерівності рельєфу, кущі, рови, ями, дерева, пеньки, споруди тощо. Крім того, на території, де проходять збройні сутички, є воронки від розривів снарядів, мін та бомб. Усі ці об’єкти можуть стати у пригоді бійцю як надійні укриття від ворожого вогню та вигідні позиції для стрільби. Існують перевірені на практиці рекомендації щодо особливостей використання укриттів на полі бою та рельєфу місцевості. Лягати на землю після чергової перебіжки краще не за укриття, а поряд з ним на відстані 1-2 м і потім заповзати за нього. Перед здійсненням чергової перебіжки слід відповзти від укриття. Залишати укриття рекомендується іншим шляхом, ніж той, яким рухався солдат до укриття. Це потрібно для того, щоб ворог не зміг визначити місце появи бійця, а відповідно не мав змоги заздалегідь прицілитись у це місце.

Відповзати краще вправо. Це пояснюється відхиленням куль зброї ворожого стрільця за рахунок деривації вправо від нього. Узагалі ж напрямок деривації збігається з напрямком нарізів ствола. Оскільки в більшості сучасних зразків стрілецької зброї нарізи йдуть зліва-угору-направо, деривація кулі також відбувається у правий бік. Якщо якась ділянка місцевості не має укриттів від ворожих куль, а лише забезпечує укриття від ворожого спостереження або ж противник дуже близько, необхідно після падіння на землю після перебіжки завмерти і не рухати головою, бо це дуже помітно. Якщо під час перебіжок способом «від укриття до укриття» несподівано солдат потрапляє під ворожий вогонь, не слід будь-що добігти до чергового укриття. Краще відразу впасти на землю і щільно до неї притиснутися. Не варто користуватися надто очевидними і легкодоступними укриттями. Адже про ці місця може знати ворог і завчасно їх замінувати або ж добре прицілити на них свою зброю. Можуть бути випадки, коли противник сам обладнає такі псевдоукриття, щоб заманити і знищити атакуючих.

Нанесення гриму.1. Розпочинати потрібно з місць навколо очей, але не в безпосередній близькості до них. Потім слід переміститись до скронь, місць, де починає рости волосся на голові, пізніше нанести фарбу під носом і під нижньою губою. Оскільки це затінені місця, слід використовувати світлі фарби (мал. 1).2. Частину обличчя між носом та щоками слід розфарбовувати симетрично. Далі нанести фарбу на обидві частини підборіддя або поруч із кутиками губ. У центрі лоба слід використовувати помірні кольори, наприклад помірно зелений або зеленувато-жовтий (мал. 2).3. У безпосередній близькості біля очей, навколо щік і на підборідді слід використовувати чорний колір (мал. 3).4. За допомогою пальців потрібно розтерти всі розфарбовані місця на обличчі так, щоб один колір плавно переходив в інший (мал. 4).

Під час маскування важливо пам’ятати:• розмір – кілька предметів, близьких за розміром, краще піддаються маскуванню разом;• форма – у природі немає правильних геометричних фігур;• блиск – як правило, блищать масні або гладкі поверхні;• тінь – часто видає форми, які мозок впізнає навіть підсвідомо;• силует – об’єкт можна впізнати, якщо він виділяється на світлому фоні (або буде підсвіченим з тилу);• колір – вкрай важливими є найбільш поширені в конкретній місцевості кольори.