Культура ячмінь (особливості вирощування та зберігання)

Ячмінь – найбільш скоростигла зернова культура. Вегетаційній період – 90-110 днів. Після сівби сходи з’являються за 6-9 днів. Через 12-15 днів після сходив починається кущіння, а через 30-40 днів – стеблування. Енергія кущіння вища, ніж у пшениці та вівса. В посівах продуктивна кущистість звичайно становить 2-3. Висока кущистість не бажана для пивоварного ячменя. У ячменю кущіння необмежене стадійно і пагоноутворення за інтенсивного зволоження може продовжуватися тоді, коли перші пагони досягли повної стиглості. Внаслідок цього в дощову погоду достиглий стеблостій зростає пагонами пізнього кущіння. Колосіння настає на 45-65 день після сходів. Від виколошування до воскової стиглості 30-45 днів, налив та достигання зерна займає 20-25 днів. Типово самозапильна рослина довгого світлового дня. В умовах гострої посухи запліднення відбувається до виколошування або останнє може і не відбутися. Не вибагливий до тепла. Насіння починає проростати при температурі 1-3 0 С, сходи в польових умовах можуть з’являтися при 4-5 0 С. Сходи витримують заморозки до -3-(-4) 0 С, при температурі -6-(-8) 0 С спостерігається пожовтіння листків. Ячмінь досить посухостійкий. Транспіраційний коефіцієнт – 350-450. Дефіцит вологи під час кущіння знижує проективну кущистість, викликає значну асинхронність розвитку пагонів. Посуха від колосіння до достигання знижує виповненість зерна. Відзначається високою пластичністю і добре росте на різних ґрунтах. Але кращими є структурні родючі ґрунти з глибоким гумусовим шаром та рН 6.0-7.5. Деякі сорти добре ростуть при більшій кислотності. Чутливий до надмірного зволоження і дуже знижує врожайність на періодично заболочуваних ґрунтах з високим стоянням ґрунтових вод. На піщаних ґрунтах росте гірше, ніж жито і овес, бо має гірше розвинену кореневу систему і нижчу її засвоювальну здатність та короткий період інтенсивного росту.

Ячмінь малоконкурентний до бур’янів, тому його потрібно сіяти після чистих удобрених попередників. Вирощуючи для продовольчих і кормових цілей, краще розміщувати після зернобобових культур, для пивоварних – після удобрених просапних культур: кукурудзи, картоплі, баштанних, цукрових буряків (у зоні достатньо зволожених). Не слід розміщувати після колосових культур, щоб уникнути сильного ураження кореневими гнилями і іншими хворобами, та після соняшника, суданки, які висушують і засмічують ґрунт падалицею.

Оскільки ячмінь рано звільняє поле – у другій, а в південних регіонах, у першій декаді липня, він є гарним попередником для більшості культур: кукурудзи, картоплі, буряків, ріпаку, соняшнику, сої, гороху. Проте для колосових культур слід його застососувати з обережністю через ризик поширення спільнизх хвороб та шкідників.

Ячмінь дуже чутливий до удобрення, швидко реагує наростанням біомаси та збільшенням кущистості. Проте високий рівень живлення призводить до раннього вилягання посівів, тому для сортів, не стійких до вилягання, норми добрив зменшують. Добрива виливають на біохімічний склад зерна. Це потрібно враховувати при вирощуванні пивоварного ячменю, оскільки вміт білка у ньому має бути невисоким.

Безпосередньо під ячмінь не рекомендується вносити гній. Нерівномірність його внесення, засміченість бур’янами спричиняє строкатість стеблостою, вилягання, нерівномірне достигання, а отже, погіршення якості зерна. Ячмінь добре використовує післядію органічних добрив. Тому їх слід вносити під попередник, а безпосередньо під ячмінь вносити лише мінеральні добрива. Норми мінеральних добрив під ярий ячмінь потрібно розраховувати, як і під інші культури. На підзолистих, сірих опідзолених ґрунтах, чорноземах опідзолених ефективніше повне удобрення, на чорноземах звичайних, типових – фосфорне та фосфорне-калійне, на каштанових ґрунтах – азотно-фосфорне. Середня норма добрив N45-60 P45-60 К45-60. На бідних дерново-підзолистих ґрунтах збільшують кількість азотних добрив. При вирощуванні пивоварного ячменю слід збільшувати кількість фосфорно-калійних добрив і зменшувати кількість азотних .Фосфорно-калійні добрива краще вносити під зяблевий обробіток, азотні – під передпосівну культивацію. В рядки під час сівби доцільно внести по 50-75 кг гранульованого суперфосфату. Таке внесення рівнозначне в 2-3 рази більшому внесенню їх врозкид.

При вирощуванні ячменю після культур, які рано звільняють поле, краще застосовувати напівпаровий та поліпшений зяблевий обробіток ґрунту. При напівпаровому обробітку поле після збирання попередника негайно лущать дисковими знаряддями ЛДГ-15А, ЛДГ-10А, БДТ-7, БДТ-3 у два сліди.

Через 12-14 днів, коли з’являться сходи бур’янів, орють плугами з передплужниками на глибину 20-22 см. Надалі, по мірі появи сходів бур’янів, поле боронують, а при потребі культивують, підтримуючи його чистим від бур’янів до зими.

Якщо попередник був забур’янений багаторічними бур’янами, то після збирання попередника поле дискують у двох напрямках, після проростання бур’янів проводять обробіток лемішними лущильниками ПЛ-5-25, ППЛ-10-25 або плоскорізним знаряддями ОПГ-3.5, КПЭ-3.8, КТС-10, КПШ-9. Коли проростуть бур’яни, поле орють на зяб.

При вирощуванні ячменю після картоплі, кормових і цукрових буряків, під які роблять глибоку оранку, після їх збирання можна провести безплужний обробіток лемішними лущильниками, плоскорізами або чизелькультиваторами.

Після кукурудзи поле дискують у двох напрямках дисковими боронами і потім орють на зяб на глибину 23-25 см. В зоні недостатнього зволоження проводять обробіток плоскорізами-глибокорозпушувачами. На важких запливаючих ґрунтах, в умовах зрошення добрі результати дає обробіток фрезерними культиваторами глибокорозпушувачами КФГ-3.6.

На важких ґрунтах, на схилах, на ділянках, де можливе застоювання води весною, в передзимовий період слід провести щілювання (ЩП-3-70 або ін.).

Передпосівний обробіток починають з боронування ріллі в 1-2 сліди важкими боронами, як тільки верхній шар ґрунту досягне фізичної стиглості. Через 3-4 дні, коли глибший шар досягне фізичної стиглості, проводять передпосівну культивацію з боронуванням.

Якщо однієї культивації виявиться недостатньо для вирівнювання поверхні ґрунту і доведення посівного шару до дрібногрудочкуватого стану, проводять другу культивацію з боронуванням.

Для передпосівного обробітку краще використовувати комбіновані агрегати, які готують ґрунт за один прохід: РВК-3.6; РВК-7.2; РВК-5.4; АКП-5 або інші.

Сортовий склад слід формувати залежно від цілей вирощування. Для пивоварних цілей краще вирощувати дворядні сорти ячменю.

Для товарних посівів потрібно використовувати насіння категорії СН-1-3, яке має чистоту не менше 98% і схожість не нижче 92%. Насіння протруюють від сажок, кореневих гнилей, пліснявіння насіння способом інкрустування. Перед сівбою насіння слід прогріти проти сонця протягом 3-4 днів.

Особливості сівби озимого і ярого яменів – у відповідних підрозділах.

Середніми нормами висіву насіння в Поліссі – 4.5-5 млн., Лісостепу 4-5 млн., центральному Степу – 4-5, південному Степу – 3.5-4 млн. схожих насінин на 1 га. Ці норми зменшують на 10-15% , якщо підсівають у ячмінь багаторічні трави.

Глибина загортання насіння за достатньої вологості ґрунту на структурних ґрунтах – 4-5 см, на легких – 5-6, в посушливих умовах – 6-8, на важких запливаючих ґрунтах -3-см.

При недостатньому зволоженні посівного шару грунту поле коткують зразу після сівби кільчасто-шпоровими котками. У фазі сходів для захисту від пошкодження злаковими мухами проводять крайові, а при потребі – суцільну обробку посівів інсектицидом.

У фазі кущіння при сильному засміченні бур’янами посіви обробляють гербіцидами.

Ячменю завдають великої шкоди такі хвороби, як порошиста сажка, тверда сажка, чорна сажка, жовта іржа, стеблова іржа, карликова іржа, гельмінтоспоріоз, смугаста плямистість, сітчаста плямистість, ринкоспоріоз, кореневі гнилі. Розвиток сажкових хвороб попереджують протруюванням насіння. Хвороби листків, стебел та колоса (борошниста роса, види іржі, гельмінтоспоріоз, плямистості) можна контролювати під час вегетації. Для цього при перших ознаках їх появи на рослинах посіви слід обробляти фунгіцидами.

Збирання ячменю проводять у фазі воскової стиглості роздільним способом. Сорти із слабо поникаючим колосом краще збирати прямим комбайнуванням в перші дні повної стиглості. При запізненні із збиранням колос ячменю нахиляється до грунту (поникає) і обрізається під час скошування. Це веде до великих втрат врожаю.

Відразу після збирання необхідно очистити зерно, а за потреби, підсушити. Зберігають у чистих, добре вентильованих приміщеннях, у яких знешкоджено збудники хвороб та шкідники. Вологість зерна, яке закладається на зберігання не має перевищувати 14%. Проте для запобігання зволоження зерна унаслідок конденсації вологи у приміщенні, бажано знизити вологість зерна до 11-12%. Протягом зберігання періодично перевіряють температуру повітря, температуру і вологість зерна. наявність хвороб та шкідників

Молоді рослини ячменю мають неординарний землистий та трав’янистий присмак, тому не користуються особливою популярністю. А дарма, адже у них високий вміст білка, харчових волокон, вітаміну Е, бета-каротину та мінералів. Вживання мікрогрину покращує травлення, контролює рівень цукру в крові (при цукровому діабеті) та запобігає серцевим захворюванням і раку.

Проростки ячменю можна смажити зі спеціями та іншими овочами, а також додавати у фреші або корисні смузі.

Також пророслий ячмінь, часто використовують як корм для домашніх тварини. Собаки, кішки, кролики, морські свинки та ін. люблять свіжу зелень ячменю.

Насіння ячменю досить крупне та важке, маса 1000 зерен — 45-52 г. Норми висіву в середньому становлять 4 млн/га, тобто 206 кг/га на глибину 4-5 см, а в посушливих умовах — 6-8 см, на важких ґрунтах західних областей 3-4 см.

Особливості вирощування ячменю озимого

Озимий ячмінь вважається однією з найпопулярніших зернових культур в Україні. Ця рослина високо цінується завдяки стійкості до несприятливих погодних умов та відмінним поживним характеристикам. Щоб отримати хороший урожай, потрібно розібратися з технологією вирощування. Знадобляться не лише знання, а і якісна сучасна техніка. Знадобиться ефективне зерноочисне обладнання.

Озимий ячмінь належить до однорічних злакових культур, що проростають у вигляді колосків на 4–6 граней до 90 см у висоту. Попри стійкість, при висадженні дуже важливо суворо розраховувати й дотримуватися оптимальних термінів. Найкращий час – від початку до середини жовтня. Можна приступити до посіву пізніше за умови теплої та посушливої ​​осені – у листопаді або навіть у перших числах грудня. У різних регіонах оптимальний час відрізняється – все залежить від особливостей клімату.

Основні характеристики

Озимий ячмінь цінується вище та використовується частіше, ніж ярий. Готовий продукт, отриманий після збирання врожаю, застосовують для виробництва крупи для каш, пива, хлібобулочних виробів. Корисність культури пов’язана з підвищеним вмістом у ній білка. У складі зерен багато вітамінів групи B та мінералів (наприклад, марганцю, калію). Україна надсилає певний відсоток продукту на експорт. З цим також пов’язана його розповсюдженість.

Особливо поширені такі сорти озимого ячменя, як «Абориген», «Фантаст», «Селена Стар», «Кочівник». Для виробництва пива вирощують «Філадельфію», «Скарлетт» та деякі інші види. Проте площа полів, які відводяться під культуру, становить лише 10%. Це зумовлено зміною клімату, частими малосніжними та морозними зимами. Різкі перепади температур призводять до загибелі рослин.

Вибір місця для висіву

Не кожну ділянку можна використовувати. Попередньо враховують сівозміну озимого ячменю. Він сумісний із великою кількістю попередників. Бажано, щоб це були сидеральні, чисті чи зайняті пари. Висівати рекомендується на полях, де раніше вирощували соняшник, кукурудзу, цукрові буряки або бобові. Можна садити також після вівса чи ріпаку. Якщо раніше на площі росла пшениця, потрібна попередня інтегрована профілактика від захворювань.

Якщо посів озимого ячменю проводиться після соняшника, потрібно використовувати багато добрив. Коли коріння рослини міцне й добре розростається, воно краще зимує. Тому попередньо варто ретельно орати землю. Зерно висівають без очищення. Щоб воно добре проросло, ґрунт має бути достатньо зволоженим. Фермери орієнтуються на прогнози синоптиків щодо дощів та середньодобову температуру.

Як уже писалося вище, терміни посіву відрізняються для кожного регіону. Як правило, сприятливий час настає після 1 жовтня. Можна й пізніше, головне, щоб рослина входила в зимовий період до формування трубки майбутнього колоска. В іншому разі вона не переживе холоду. Тому варто трохи почекати й не поспішати з висаджуванням, інакше пагони швидко переростуть та загинуть. Найкраще для посадки використовувати регіони, де зими м’які, без сильних морозів.

Підготовка, особливості висіву

Насінню потрібно приділити максимум уваги. Посівний ячмінь вимагає протруювання для захисту від хвороб та шкідників. Якщо знехтувати цією процедурою, відсоток вилягання може бути дуже високим. Додатково застосовують обробку комбінованими фунгіцидами. При висіванні вдаються до одного з трьох методів: суцільного, перехресного рядового або вузькорядного. Відстань між рядами становить від 7–8 до 15 сантиметрів, що залежить від типу ґрунту.

Крім того, є низка вимог до ґрунту. Частково про них писали вище. Має значення, який був попередник. Важлива відповідність таким показникам, як-от:

• висока родючість;
• структурність;
• велика кількість натрію, калію, фосфору, гумусу, поживних речовин.

Відмінно підходить чорнозем. При висіванні типом ґрунту керуються також для визначення оптимальної глибини. Чим легший ґрунт, тим вона має бути більшою. У посушливих регіонах волога знаходиться глибоко в землі. Якщо її багато, тоді глибину загортання можна зменшити. Тому кліматичні особливості теж мають значення. Наприклад, якщо вдатися до технології no-till, закладка становитиме 2–3 см.

Норма висіву – приблизно 3–5 млн шт. на гектар. Посіви не повинні бути надто густими. Це призведе до того, що вони отримають мало поживних ресурсів, що сприяє слабкості сходів та швидкому поширенню захворювань. Врожайність озимого ячменю буде високою, якщо робити широкі ряди та використовувати не більше ніж 3 млн шт. на га. Щоправда, не всі фермери дотримуються цієї вимоги, оскільки певний відсоток сходів гине взимку.

Вимоги до тепла та поживних речовин

Щоб культура дожила до весни, потрібно провести поверхневу обробку ґрунту перед висаджуванням. Необхідно враховувати фази розвитку озимого ячменю – період вегетації рослини, що складається з декількох етапів. Спочатку з’являються сходи, потім починається кущіння, яке переходить у трубку. Завершальний етап – поява квіток. Зерно проходить кілька стадій зрілості – від молочної до повної.

Морозостійкість озимого ячменю нижча, ніж у жита та пшениці, які висаджуються в такі ж терміни. При його вирощуванні варто враховувати декілька моментів:

• найнебезпечніша ситуація – зниження температури до -12 градусів при безсніжній зимі;
• для культури згубні затяжні морози та різкі перепади температур на початку весни;
• з настанням теплих днів починається активний та швидкий розвиток озимого ячменю;
• період вегетації (від 200 до 300 днів) коротший, ніж у пшениці.

Під час вирощування культури враховують також той факт, що вона є скоростиглою, має відносно високу стійкість до посухи. Щоб уникнути загибелі великої кількості посівів, на початку весни необхідно приступати до обробки ґрунту якнайшвидше. Це дозволить уберегти рослини та зібрати високий урожай. Останнє можливе лише тоді, коли насіння озимого ячменю досягають повної стадії зрілості.

Внесення добрив

Їхня наявність є обов’язковою для нормального зростання та розвитку. Недостатньо розібратися лише в тому, коли сіяти, щоб отримати хороший урожай, адже рослини можуть виявитися нестійкими до певних погодних умов. Насамперед необхідні склади на мінеральній основі. Органічні можна не використовувати додатково, оскільки вони в достатній кількості залишаються після попередників.

Коли проводять підготовку землі під посів, вносять добрива на основі калію та фосфору. Під час висіву потрібні склади з підвищеним вмістом азоту. На 1 тонну насіння знадобиться 26 кг цієї речовини, 24 кілограми фосфору та всього 11 кг калію. Саме азотні добрива ячмінь сприймає набагато краще, ніж будь-які інші. Якщо посадити його після бобових, тоді необхідна норма зменшується вдвічі.

Як доглядати за посівами

При вирощуванні необхідно дотримуватися також інших вимог. Культура погано переносить застої води на полі, затримання острівців снігу та підвищену вологість взимку. Саме тому не всі сходи доживають до весни. Необхідно вжити заходів для ефективного захисту. Тут допоможуть не лише добрива, а й дотримання таких умов, як-от:

• своєчасне та якісне відведення води;
• руйнування крижаної кірки на ґрунті;
• видалення відмерлих рослин;
• періодичне боронування.

Необхідно передбачити також захист від бур’янів. Для цього в ґрунт вносять гербіциди. Коли рослина переходить у стадію кущіння, вдаються до ретардантів. Вони запобігають ранньому виляганню. Культура має природну здатність боротися за кращі умови для зростання. Тому вона не така сприйнятлива до появи бур’янів, як деякі інші. Але обробка все одно потрібна.

Знаючи біологічні особливості озимого ячменю, вдасться зібрати багатий урожай. При цьому також важливо дотримуватися певних правил. Культура скоростигла, дозріває раніше в порівнянні з пшеницею. До збирання зерна необхідно підготуватися заздалегідь. Потрібно знати, чим відрізняється озимий ячмінь від ярого. Якщо перший не зібрати вчасно, його колоски швидко засохнуть. При зборі вдаються як до однофазної, так і до двофазної технології. Першу використовують частіше тоді, коли потрібно запобігти великим втратам врожаю.

ДСТУ 3769-98. Ячмінь. Технічні умови (59514)

1 РОЗРОБЛЕНО Київським інститутом хлібопродуктів Міністерства агропромислового комплексу України, Інститутом рослинництва ім. В. Я. Юр’єва УААН, Центральною лабораторією Дер -жавної комісії України з випробувань та охорони сортів рослин, Державною хлібною інспекцією Міністерства агропромислового комплексу України. ВНЕСЕНО Технічним комітетом з стандартизації ТК—41 «Зернові культури і продукти їхньої переробки»

2 ЗАТВЕРДЖЕНО І ВВЕДЕНО В ДІЮ наказом Держстандарту України від 26 червня 1998 р. № 450

3 ВВЕДЕНО ВПЕРШЕ зі скасуванням в Україні ГОСТ 5060—86, ГОСТ 28672—90

4 РОЗРОБНИКИ: Г. Д.- Гуменюк, д-р с.-г. наук; В. !. Левченко, канд. техн. наук; В. Я. Бурцев, канд. біол. наук; Л. В. Бондаренко, канд. с.-г. наук; I. А. Панченко, канд. с. – г. наук, М. М. Острик, канд. с. – г. наук; Л. Д. Пармінська, В. В. Корнієнко, А. В. Данилевська

Право власності на цей документ належить державі.

Відтворювати, тиражувати і розповсюджувати його повністю чи частково на будь-яких носіях інформації без офіційного дозволу заборонено. Стосовно врегулювання прав власності треба звертатися до Держспоживстандарту України

1 Г алузь використання

2 Нормативні посилання

5 Вимоги безпеки і охорони навколишнього середовища

6 Правила приймання

7 Методи контролю

8 Транспортування і зберігання

9 Г арантії постачальника

Додаток А Максимально допустимий рівень у ячмені токсичних елементів і мікотоксинів

Додаток Б Характерні ознаки ураження зерна ячменю фузаріозом Додаток В Допустимі розбіжності між двома паралельними визначаннями фузаріозних зерен Додаток Г Бібліографія

ДСТУ-3769-98

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

ЯЧМІНЬ Технічні умови

ЯЧМЕНЬ Технические условия BARLEY Specifications

Чинний від 1998—07—01

1 ГАЛУЗЬ ВИКОРИСТАННЯ

Цей стандарт поширюється на зерно ячменю, яке заготовляють суб’єкти підприємницької діяльності всіх форм власності і постачають для продовольчих, технічних, кормових цілей, пивоварної промисловості і експорту.

Обов’язкові вимоги до зерна ячменю, що забезпечують безпеку життя і здоров’я населення, тварин і навколишнього середовища, викладені у 4.1, 4.2 (стан, запах, колір зерна, смітна, мінеральна і шкідлива домішки, фузаріозні і сажкові зерна, кукіль, зараженість шкідниками); 5.1 (токсичні елементи, мікотоксини і пестициди); 5.2, 5.3, 5.4 (вимоги безпеки і охорони навколишнього природного середовища).

Стандарт не поширюється на ячмінь насіннєвий.

2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

У цьому стандарті є посилання А на такі стандарти:

ДСТУ 2422—94 Зерно заготівельне і постачальне. Терміни та визначення ГОСТ 17.2.3.02—78 Охрана природи. Атмосфера. Правила установления допустимих вьібросов вредньїх веществ промьішленньїми предприятиями

ГОСТ 10840—64 Зерно. Методи определения натури

ГОСТ 10842—89 Зерно. Метод определения масси 1000 зерен

ГОСТ 10846—91 Зерно и продукть его переработки. Метод определения

ГОСТ 10967—90 Зерно. Методи определения запаха и цвета

ГОСТ 10968—88 Зерно. Метод определения ^нергии прорастания и способности прорастания ГОСТ 12039—82 Семена сельскохозяйственних культур.

Методи определения жизнеспособности ГОСТ 12136—77 Зерно. Метод определения ^кстрактивности ячменя ГОСТ 13496.11—74 Зерно. Метод определения содержания спор головневьіх грибов ГОСТ 13496.20—37 Комбикорма, комбикормовое сьірье. Метод определения остаточних количеств пестицидов

ГОСТ 13586.2—81 Зерно. Методи определения содержания сорной, зерновой, особо учитиваемой примесей, мелких зерен и крупности

ГОСТ 13586,3—83 Зерно. Правила приемки и методи отбора проб

ГОСТ 13586.4—83 Зерно. Методи определения зараженности и лоарежденности вредителями ГОСТ 13586.5—93 Зерно. Метод определения влажности ГОСТ 26927—86 Сирье и продукти пищевие. Методи определения ртути ГОСТ 26929—94 Сирье и продукти пищевие. Подготовка проб. Минерализация для определения содержания токсичних ^лементов

ГОСТ 26930—86 Сирье и продукти пищевие. Метод определения мишьяка ГОСТ 26931—86 Сирье и продукти пищевие. Методи определения меди ГОСТ

26932—86 Сирье и продукти пищевие. Методи определения свинца ГОСТ

26933—86 Сирье и продукти пищевие. Методи определения кадмия ГОСТ

26934—86 Сирье и продукти пищевие. Методи определения цинка ГОСТ 28001— 88 Зерно фуражное, продукти его переработки, комбикорма. Методи определения микотоксинов: Т-2 токсина, зеараленона (Ф-2) и охратоксина А

ГОСТ 28396—89 Зерновое сирье, комбикорма. Методи определения патулина ГОСТ 28666.1—90 (ISO 6639/1—86) Зерновие и бобовие. Определение скритой зараженности насекомими. Часть-1. Общие положения

ГОСТ 28666.2—90 (ISO 6639/2—86) Зерновие и бобовие. Определение скритой зараженности насекомими. Часть 2. Отбор проб

ГОСТ 28666.3—90 (ISO 6639/3—86) Зерновие и бобовие. Определение скритой зараженности насекомими. Часть 3. Контрольний метод

ГОСТ 28666.4—90 (ISO 6639/4—86) Зерновие и бобовие. Определение скритой зараженности насекомими. Часть 4. Ускоренние методи

ГОСТ 29143—91 (ISO 712—85) Зерно и зернопродукти. Определение влажности (рабочий контрольний метод)

ГОСТ 29144—91 (ISO 711—85) Зерно и зернопродукти. Определение влажности (базовий контрольний метод)

З ВИЗНАЧЕННЯ (в різних виданнях пункти 3.1.1 та 3.1.2 поміняні місцями).

Терміни, які вживаються в цьому стандарті та їхні визначення — згідно з ДСТУ 2422.

3.1 Домішки — ушкоджене зерно ячменю, всі органічні та неорганічні речовини, а також зерна інших культур та насіння бур’янів. Домішки поділяють на смітну і зернову.

3.1.1 До смітної домішки відносять:

3.1.1.1 Мінеральну домішку — домішку мінерального походження (пісок, грудочки землі, галька, шлак, руда і т. ін.).

3.1.1.2 Органічну домішку — домішку рослинного походження (частинки стебел, листків, стержні колосся, остюки; плівки, рештки шкідників та насіння дикорослих неотруйних рослин).

3.1.1.3 Шкідливу домішку —домішку рослинного походження, шкідливу для здоров’я людини і тварин (сажка, ріжки, гірчак повзучий, в’язіль різнокольоровий, софора лисохвоста, пажитниия п’янка, геліотроп опушеноплідний, триходесма сива, зерна, ушкоджені нематодою).

3.1.1.4 Фузаріозне зерно — зерно, уражене грибами роду фузаріум, білувате, іноді з плямами оранжево-рожевого кольору, легковаге, щупле, нежиттєздатне.

3.1.1.5 Зіпсоване зерно — зерно з явно зіпсованим ендоспермом від коричневого до чорногокольору.

3.1.2 До зернової домішки відносять:

3.1.2.1 Бите зерно — частки зерна, утворені з результаті механічної дії.

3.1.2.2 Щупле зерно — зерно ненаповнене, зморщене, легковаге, деформоване внаслідок несприятливих умов розвитку і визрівання.

3.1.2.3 Давлене зерно — зерно деформоване, сплющене в результаті механічної дії.

3.1.2.4 Недозріле зерно — зерно, яке не досягло повної зрілості, із зеленуватим відтінком, легко деформується в разі натискування.

3.1.2.5 Проросле зерно — зерно з корінцем чи ростком, які вийшли за межі оболонки, або з ростком, який розірвав оболонку, але не вийшов на поверхню, та зерно з втраченим корінцем і ростком.

3.1.2.6 Ушкоджене зерно — зерно зі зміненим кольором оболонки і ендоспермом від кремового до світлокоричневого кольору внаслідок самозігрівання, сушіння, ураження хворобами та шкідниками.

3.2 Життєздатність зерна — виражений у відсотках вміст живих зерен у досліджуваній пробі.

3.3 Здатність зерна до проростання — виражене у відсотках відношення кількості пророслих зерен в оптимальних умовах за певний відрізок часу до загальної кількості висіяних зерен.

3.4 Склад основного зерна, зернової і смітної домішок

3.4.1 До основного зерна відносять:

— цілі і ушкоджені зерна ячменю, які не віднесені за характером їхніх ушкоджень до смітної і зернової домішок;

— дрібні зерна ячменю,- що проходять крізь сито з довгастими отворами розміром 2,2 мм х 20,0 мм;

— у ячмені 2 класу, який постачають для одержання солоду в спиртовому виробництві і ячмені З класу, який використовують для кормових цілей — зерна

і насіння інших культурних рослин, що не віднесені, згідно з стандартами на ці культури, за характером їхніх ушкоджень до смітної і зернової домішок, а також 50 % маси битих і поїдених зерен ячменю, які не віднесені за характером ушкоджень до смітної домішки.

3.4.2 До зернової домішки відносять:

— в залишку на ситі з отворами діаметром 1,5 мм зерна ячменю: давлені, щуплі, недозрілі, пророслі, ушкоджені;

— у ячмені 1 класу, який постачають для виготовлення круп, та 1 і 2 класу для пивоваріння — зерна і насіння інших культурних рослин, що не віднесені згідно з стандартами на ці культури за характером їхніх ушкоджень до смітної домішки, а також усі биті і поїдені зерна ячменю, які за характером їхніх ушкоджень не віднесені до смітної домішки;

— у ячмені 2 класу, який постачають для одержання солоду в спиртовому виробництві, і ячмені З класу, який використовують для кормових цілей — зерна і насіння інших культурних рослин, які згідно з стандартами на ці культури за характером їхніх ушкоджень віднесені до зернової домішки, а також 50 % маси битих і поїдених зерен ячменю, не віднесених за характером ушкоджень до смітної домішки;

— у пивоварному ячмені до зернової домішки відносять зерна і насіння всіх культурних рослин цілі і ушкоджені, які за характером їхніх ушкоджень не віднесені до смітної домішки, а також зерна ячменю з втраченою частково або повністю оболонкою (голозерні).

3.4.3 До смітної домішки відносять:

— весь прохід крізь сито з отворами діаметром 1,5 мм;

— у залишку на ситі з отворами діаметром 1,5 мм: мінеральну, органічну і шкідливу домішки;

— насіння дикорослих рослин;

— зіпсовані зерна ячменю, пшениці, полби, жита і вівса;

— зерна ячменю, пшениці, полби, жита і вівса з повністю виїденим ендоспермом;

— зерна і насіння інших культурних рослин, які віднесені, згідно з стандартами на ці культури, за характером їхніх ушкоджень до смітної домішки.

4.1 Ячмінь повинен бути здоровим, без самозігрівання і теплового ушкодження під час сушіння; мати нормальний запах, властивий здоровому зерну (без затхлого, солодового, пліснявого, сторонніх запахів), нормальний колір, властивий здоровому зерну цього класу; не допускається зараженість шкідниками хлібних запасів, крім зараженості кліщем не вище 1 ступеня.

4.2 Ячмінь поділяють на класи залежно від його використання відповідно до вимог зазначених у таблиці 1.

4.3 У разі невідповідності норм якості ячменю хоча б за одним з показників його переводять у нижчий клас.

4.4 За згодою заготівельної організації і постачальника допускаються вологість зерна і вміст домішок у ячмені вищі ніж, граничні норми за можливості доведення такого зерна заготівельною організацією до кондицій, зазначених у таблиці 1.

Таблиця 1. Вимоги до зерна ячменю

Показник

Вимоги до зерна ячменю, яке використовують

для

продовольчих

цілей

для вироблення солоду в спиртовому виробництві

для

кормових

цілей

для пивоваріння

1 класу

2 класу

3 класу

1 класу

2 класу

Колір

Жовтий з різними відтінками

Властивий здоровому зерну. Допускається потемнілий

Вологість, %, не більше