Атлант – велетень, що тримає на плечах небесне склепіння, стародавні боги і герої
Атлант, велетень, що тримає на плечах небесне склепіння
Атлант (Атлас), грец. – син титану Япет і океаніди Клімени, велетень, що несе на плечах небесне склепіння.
Ми часто навіть не віддаємо собі звіту, наскільки багато називається по імені цього титана: скелястий гірський масив в північно-західній Африці, що простягнувся на дві тисячі кілометрів – це в нього перетворився титан після своєї смерті; океан за західними берегами цієї колишньої його землі; спеціальні альбоми та збірки географічних або астрономічних карт; одне з найбільших темних плям на східній частині планети Меркурій. І вигаданий Платоном острів, який марно шукали иследователи всіх часів (і часто навіть «відкривали»), знаходиться за землею Атланта і теж називається Атлантидою.
Біографія Атланта набуває індивідуальні риси лише після битви титанів з богами-олімпійцями, в якій Атлант теж брав участь. Після поразки титанів Зевс призначив Атланту покарання. вічно тримати на своїх плечах величезну вагу небесного зводу або стовпів, на яких цей звід спочиває. Лише одного разу Атлант випала нагода позбутися цього тягаря: коли до нього прийшов Геракл в пошуках золотих яблук, які перебували у віданні Гесперид, дочок Атланта (див. Статтю «Геракл»). Але Геракл не піддався на незграбну хитрість титану і, подякувавши за допомогу і за яблука, пішов. Довелося Атланту нести свій тягар до самої смерті і навіть після неї.
На фото: поширений елемент архітектури – атланти, що підтримують дах.
Смерть його була досить безславної. Через якогось давнього пророцтва Атлант не довіряв чужинцям, тому не захотів впустити в свою країну героя Персея, який повертався з острова Горгони, де він убив чудовисько Медузу. Більш того, Атлант образив Персея твердженням, що його розповіді про перемогу над Медузою – нахабна брехня. Щоб переконати Атланта в іншому, Персей показав йому відрубану голову Медузи, яка була така жахлива, що при одному погляді на неї будь-перетворювався на камінь. В результаті гігант Атлант перетворився в кам’яну гору, що продовжувала все так же підпирати небесне склепіння.
На фото: Атлант з колекції Фарнезе (римська копія грецької скульптури, 2 століття до н. Е. Національний археологічний музей, Неаполь)
До числа найбільш відомих античних зображень Атланта відноситься метопа «Афіна, Геракл, що тримає небосхил, і Атлант з золотими яблуками Гесперид» з храму Зевса в Олімпії (сер. 5 ст. До н. Е. Олімпія, музей) і римська копія елліністичної статуї приблизно 2 ст. до н. е. з доповненнями нового часу (Неаполь, Національний музей). З творів нового часу – фреска братів Карраччі в болонському палаці Дзампіері «Геракл і Атлант» (1 582) і картина П. П. Рубенса «Атлант» приблизно 1628 року в Прадо, в Мадриді.
На фото: деталь статуї Атланта, який тримає небесну сферу (Атлант Фарнезе)
Безліч статуй Атланта прикрашає фасади аристократичних палаців, вежі старих обсерваторій, громадські будівлі. Відомий Атлант портика Нового Ермітажу в Харкові (1844-1849) скульптора А. І. Теребнёва. Із сучасних скульптур виділяється колосальний бронзовий «Атлант» П. Меншіпа в нью-йоркському Рокфеллер-центрі.
Образ Атланта зустрічається в поезії. У Байрона в «Дон-Жуана» (V, 104): «Він, як Атлант, був твердий і непохитний».
На фото: книги Айна Ренда «Атлант розправив плечі»
Ще: обкладинка комп’ютерної гри Age of Mythology: The Titans
І ще: ВМ-Т «Атлант» (він же 3М-Т, «3М, транспортний») – важкий транспортний літак ОКБ Мясищева. Є модифікацією стратегічного бомбардувальника 3М. Всього було побудовано 3 літаки.
Подвиг одинадцятий: яблука Гесперид
Еврістей наказав Гераклу принести три золоті яблука з саду, де жили Геспериди — доньки титана Атланта. Ці яблука були подарунком Зевсу та Гері від Геї — богині землі — в честь їх весілля. Оскільки Геракл був позашлюбним сином Зевса, і Гера хотіла Геракла вбити, то Еврістей вважав, що Гера не дозволить ці яблука викрасти. Окрім цього ці яблука охороняв безсмертний стоголовий дракон Ладон — брат Лернейської гідри і решти монстрів — що вмів розмовляти всіма людськими мовами.
Геракл не знав, де знаходиться цей сад, тому почав блукати і шукати ключ від цієї загадки. По дорозі він переміг декількох підступних ворогів. Один з них був фараоном Бусірісом, що хотів принести Геракла в жертву, але зрештою в жертву був принесений він сам. Ще один — Антей, що набирався сили від землі і Геракл довго з ним мучився, доки не переміг його, піднісши в повітря. Також Геракл поборов старця Нерея, котрий після поразки відкрив секрет розташування саду. А ще Геракл звільнив Прометея від жахливих мук. Колись його боги прикували до скелі і щодня орел поїдав його печінку за те, що той приніс вогонь людям. Геракл розірвав ланцюги і Прометей з вдячності розповів Гераклу як себе поводити з Атлантом — титаном, що тримав на собі небо.
Коли Геракл дійшов до саду Гесперид, то поруч побачив Атланта. Геракл розповів, що йому треба і Атлант запропонував самому сходити за яблучками, поки Геракл потримає небо на своїх плечах. Геракл погодився. Атлант за деякий час приніс яблука Гераклові і запропонував, що може сам віднести яблука Еврістею, поки тут Геракл постоїть небо потримає. Геракл зрозумів, що Атлант вже не повернеться, але прикинувся, що повірив і сказав, що погоджується. “Лишень дай мені подушечку під плечі покласти, щоб мені легше було, а ти тим часом небо притримай” — сказав Геракл. Атлант зрадів, що перехитрив Геракла і дозволив тому взяти подушечку. Геракл забрав яблука і пішов, лишивши Атланта тримати небо. Тоді Атлант зрозумів що обдурив не він, а його. Еврістей, отримавши яблука, повернув їх Гері а та віднесла їх назад в сад.
Це міг би бути найскладніший подвиг для Геракла. Дерево охороняв стоголовий дракон Ладон, по справжньому безсмертний, який до того ж розмовляв усіма мовами світу і міг забалакати Геракла до смерті. Найгірше ж було те, що Геракл навіть не знав куди йому йти. Чи на схід чи на захід, на північ чи на південь. Але Геракл не опустив руки. Він впевнено йшов до мети, навіть не знаючи, де вона була.
Для того, щоб дістати яблука, Геракл спочатку отримав пораду від прекрасних німф, котрі підказали йому, що знаходження саду знає Нерей. Потім йому дав інформацію сам Нерей, правда не добровільно. А без поради від Прометея, Гераклу би довелося змагатися з драконом Ладоном, котрого він би міг сам і не подолати. Здавалося б що це все — дрібниці самі по собі, але вся ця інформація разом надала Гераклу можливість справитися з подвигом. Інформація, котрою володіють інші люди — це перевага, котру ми часто не усвідомлюємо. Саме можливість поєднувати свої мізки за допомогою мови, передавати ідеї одне одному кріз простір та час і є тою супер-силою людини, котра і дала можливість такому стрімкому розвитку людському суспільству. Людина мало чого варта без оточуючих її інших людей. Ми — соціальні істоти. Геракл про це знав і використав це якнайкраще. Без німф, Нерея, Прометея чи Атласа Геракл би не справився. Кожна, навіть дрібна, дія його оточення, додавала цеглинку до будування його подвигу.
По дорозі до саду Геракл поборов Антея. Цікава ця подія тим, що Геракл довго не маг подолати Антея, оскільки той набирався сили від землі. Лише коли Геракл зміг перетяти Антею джерело сили, він зміг його побороти. Боротьба з Антеєм схожа на боротьбу з симптомами, а відірвати Антея від землі — це було рішення кореню проблеми. Також це схоже на переривання логістичних ланцюжків постачання армії ворога, що саме по собі не є перемогою, але може пришвидшити перемогу значно більше, аніж пряма атака в лоба.
Саме ж виконання подвигу зацікавлює тим, що Геракл, власне, його і не виконав. Він ходив, балакав, боровся з кимось другорядним, трохи потримав небо, але яблука він не зривав. До того страхітливого безсмертного дракона, породження Єхидни, можливо найстрахітливішого брата Лернейської гідри і пекельного пса Кербера, якого так живописно описують на початку міфа, Геракл навіть не наблизився. Якщо лови Критського бика поки що були найідеальнішим подвигом Геракла, то здобуття золотих яблук є найідеальнішим не-подвигом. Він його і виконав і не виконав одночасно. Прямо подвиг Шредінгера (якщо ви не чули про кота Шредінгера — пошукайте почитайте; там про кота, який знаходиться в квантовій суперпозиції двох станів — живий і мертвий водночас). Навряд чи Геракл розказав Еврістею, як все було, тому що тоді б йому цей подвиг теж не зарахували. Хоча, з другого боку, Геракл все ідеально зорганізував. Можливо в цьому подвигу ми побачили Геракла-менеджера.
Що ж до епізоду з Атлантом, де вони по черзі одне одного намагаються перехитрити, то при детальнішому погляді починає здаватися, що їхні хитрощі були навпрочуд прямолінійними і що лише наївний би повірив. Але, насправді, нас дуже часто дурять саме такими прямолінійними хитрощами. По-перше ми часто не встигаємо зорієнтуватися і розуміємо, що нас обдурили лише пару хвилин після того, як це сталося. “Як я міг бути таким наївним” — невже ви ніколи собі такого не говорили? Є різні психологічні трюки, які на нас діють прямо підсвідомо. По-друге найбільші хитруни хитрими не здаються. Це лише в дитячих казочках хитрі люди примружують очі, потирають руки і тихенько сміються в сторону. Справжні хитруни виглядають невинними янголятками з великими наївними очима, або старенькими бабцями, котрих ніхто і не запідозрить у хитрощах. Геракл, мабуть, виглядав достатньо наївно і Атлант йому повірив.
На завершення трохи про уявлення греків про форму землі. В цьому міфі Атлант тримає на плечах небо, що передбачає, що небо — тверде і десь є край землі, біля якого це небо треба тримати. Чи дійсно греки думали, що земля має край? І так і ні. Те, що земля — куляста освічені греки підозрювали ще півтисячоліття до нашої ери. Але проблема в тому, що Древня Греція — це поняття значно ширше, чи то довше, ніж ми зазвичай собі уявляємо. Міфи про Геракла могли зародитися значно раніше ніж з’явилися освічені греки, типу Арістотеля. І не факт, що всі цю версію кулястої землі приймали, бо, зрештою, земля могла виявитися і півкулею.
А ще мене завжди дивувало, чому небо не можна було просто поставити на землю — зміну висоти неба на два метри ми б навряд чи відчули. Але міф на те і міф, щоб ми не вдавалися в такі дріб’язкові деталі.
Наступний подвиг Геракла буде останнім. Геракл спуститься в саме пекло і спричинить там справжній рейвах.